Постанова № 9279786, 27.04.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2010 р.Справа № 30/21-10-402

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів Петрова М.С., Колоколова С.І.,

при секретарі судового засідання Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача . Поліщук О.М. /довіреність № 6, дата видачі : 01.02.10р./;

від відповідача - Коваль Т.О. /довіреність № 1238, дата видачі : 16.02.10р./,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м.Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 16 березня 2010 року

по справі № 30/21-10-402

за позовом комунального підприємства “Ланжерон”, м.Одеса

до скаржника

про визнання договору оренди розірваним, виселення та стягнення 39217,39 грн.

В С Т А Н О В И В :

У січні 2010р. КП „Ланжерон” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ФО-П ОСОБА_3 в остаточній редакції /а.с.69/ про:

- визнання договору оренди №38/05/Д від 01.04.05р. розірваним;

-виселення ФО-П ОСОБА_3 з бетонованого майданчика у центрі причалу № 182 (інвентарний № 51-П) площею 890,9 кв.м. на території пляжу „Ланжерон”;

- стягнення 24 294,01 грн. орендної плати за січень 2009р.- січень 2010р.

Рішенням господарського суду Одеської області 16 березня 2010р. (суддя Рога Н.В.) позов задоволено частково. Договір оренди №38/05/Д від 01.04.05р. через відсутність підпису ФО-П ОСОБА_3 судом оцінений як неукладений і тому в цій частині провадження в справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. В задоволені другої вимоги відмовлено через те, що відповідач не використовує предмет оренди. Решта вимог задоволена.

Не погодившись з вказаним рішенням в частині стягнення 24294,01 грн., ФО-П ОСОБА_3 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить в цій частині рішення суду скасувати та в задоволені позову відмовити. Скаржник вказує на невідповідність оскарженої частини рішення обставинам справи, посилаючись на безпідставне не зарахування позивачем і судом в погашення боргу платежу від 29.01.09р. на суму 53057 грн. До того ж, відповідач не погоджується з висновком господарського суду про користування майданчиком, посилаючись на відсутність акту передачі йому обєкту оренди та на акт позивача від 11.01.210р.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судовому засіданні спростовує доводи скарги та просить в її задоволенні відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, але не може погодитися з висновками суду стосовно вимог про розірвання договору оренди №38/05/Д від 01.04.05р. та виселення ФО-П ОСОБА_3 з бетонованого майданчика у центрі причалу № 182 (інвентарний № 51-П) площею 890,9 кв.м. на території пляжу "Ланжерон" з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2005р. між КП „Ланжерон” та ФО-П ОСОБА_3 було укладено договір № 38/05/Д оренди нежилого приміщення бетонованого майданчика (інвентарний № 51-П) загальною площею 890,9 кв.м. на території пляжу „Ланжерон” під розміщення обєкту місць відпочинку населення (спортивно-оздоровчого клубу). Висновок суду про те, що даний договір є неукладеним через відсутність на ньому підпису ФО-П ОСОБА_3 суперечить матеріалам справи в їх сукупності. Дійсно, на примірнику договору /а.с 26/ відсутній підпис ФО-П ОСОБА_3, одначе це не може вважатися доказом не узгодження сторонами умов договору, оскільки на договорі міститься печатка ОСОБА_3. Додаток №1-1 до договору від тієї ж дати, яким сторонами узгоджено орендну плату /а.с.39/, ФО-П ОСОБА_3 підписаний і пропечатаний.

Матеріалами справи підтверджено, що уклавши договір оренди, ФО-П ОСОБА_3 протягом 2005-2008р.р. сплачувала орендну плату до каси КП „Ланжерон”, про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів /а.с.56-62/, тобто сторони виконували умови договору належним чином.

13.11.08р. ФО-П ОСОБА_3 зверталася до позивача з пропозицією про розірвання даного договору /а.с.73/, що безумовно свідчить про його визнання відповідачем. Отже, колегія суддів вважає висновок суду про не укладення договору оренди №38/05/д від 01.04.05р. таким, що не відповідає обставинам справи, що є підставою для скасування рішення в частині припинення провадження щодо вимоги позивача про розірвання договору.

Позивач визначає підставою для розірвання договору істотне порушення його умов відповідачем через не оплату орендних платежів в 2009р. та не використання обєкту оренди за призначенням, що передбачено ст.651 ЦК України.

За розрахунком позивача, що відповідає умовам договору, за спірний період ФО-П ОСОБА_3 мала оплатити 39294,01 грн., а оплатила лише частину в сумі 15000 грн. /а.с. 56/. Отже, заборгованість складає 24294,01 грн., що законно стягнута судом за ст.526 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про безпідставне не зарахування позивачем і судом в погашення боргу платежу від 29.01.09р. на суму 53057 грн., оскільки відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 29.01.09р. /а.с.56/ цей платіж внесено за період квітень-грудень 2008р., який не входить до спірного періоду.

Колегія зазначає, що порушення умов договору щодо оплати обєкту оренди є істотним і значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладанні договору, отже є достатньою підставою для розірвання договору.

Акт позивача від 11.01.10р. № 12 /а.с.43/, яким встановлено, що ФО-П ОСОБА_3 не використовує орендований бетонованій майданчик для господарських цілей, а саме розміщення місць відпочинку населення (спортивно-оздоровчого клубу) та твердження відповідача про те, що він ніколи не користувався обєктом оренди колегія оцінює критично, оскільки перший - складено без урахування специфічних якостей обєкту оренди, який знаходиться на території пляжу і лише в пляжний сезон може інтенсивно використовуватися, а друге - спростовується діями ФО-П ОСОБА_3 з оплати тривалий час орендної плати.

За таких обставин колегія, вважає вимоги позивача обгрунтованими і підлягаючими задоволенню в повному обсязі, а апеляційну скаргу не обгрунтованою.

Відповідно із ст.49 ГПК України судові витрати позивача відшкодовуються пропорційно задоволеним вимогам за рахунок другого відповідача. Оскільки позивачем оплачено державне мито в сумі 247,43грн. замість того, що підлягало оплаті 327,94 грн. /242,94 грн. майнова вимога + 85грн.- немайнові вимоги/, то з відповідача стягується на користь позивача 247,43 грн. та в дохід державного бюджету України 80 грн. 51 коп. Судові витрати скаржника за подання апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 49,99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.У задоволені апеляційної скарги фізичної особи підприємця ОСОБА_3 відмовити.

2.Рішення господарського суду Одеської області 16.03.2010р. по справі № 30/21-10-402 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„ 1. Позов комунального підприємства “Ланжерон” задовольнити.

2. Договір договору оренди нежитлового приміщення №38/05/д від 01.04.05р. розірвати.

3. Виселити фізичну особу підприємця ОСОБА_3 /АДРЕСА_1; адреса фактичного проживання: 65026, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_1/ з бетонованого майданчика у центрі причалу №182 (інвентарний № 51-П) площею 890,9 кв.м., що розташований за адресою: м.Одеса, пляж „Ланжерон”.

4. Стягнути з фізичної особипідприємця ОСОБА_3 /АДРЕСА_1; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_1/ на користь комунального підприємства “Ланжерон” (65014 м. Одеса, пляж „Ланжерон” , адмінбудівля, кімн. №1; код ЄДРПОУ 30873899, р/р 26008312026 в АБ „Південний”, МФО 328209/ 24294грн. 01коп. боргу, 247 грн. 43 коп. державного мита, 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 /АДРЕСА_1; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_1/ в дохід державного бюджету України 80 грн. 51 коп. державного мита".

3. Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Г.П.Разюк

Суддя С.І.Колоколов

Суддя М.С. Петров