Рішення № 92796760, 05.11.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/3453/20

Провадження № 2/947/2038/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі – Шпак К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на квартиру, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2020 року ОСОБА_1 , через адвоката Тертицького В.О., звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яким просить скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49415565 від 29 жовтня 2019 року; скасувати запис про державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 100, ідентифікаційний код 23494714) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62 кв.м., житловою площею 37,3 кв.м., номер запису про право власності 33903338 від 28 жовтня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1948575751101; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62 кв.м., житловою площею 37,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1948575751101.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.06.2005 р. між ОСОБА_1 та Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір №2005/08/333, за яким банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 23750 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 08.06.2005 р. між банком та позивачем ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір, відповідно до умов якого було передано в іпотеку банку трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належала позивачу на праві власності. У подальшому позивачу стало відомо, що право власності на квартиру було перереєстровано державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта С.В. за банком на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі. Представник позивача вважає, що дії державного реєстратора щодо перереєстрації права власності та внесення відповідного запису до державного реєстру є незаконними, оскільки банк не повідомляв позивачку про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, вимоги про виконання порушеного зобов`язання вона не отримувала, з висновком про оцінку майна не ознайомлена, вказана квартира придбана позивачем до укладання кредитного та іпотечного договорів, та є її єдиним житлом. Державний реєстратор здійснив реєстрацію права власності за банком, не перевіривши наявність письмової вимоги АТ "Альфа-Банк" про усунення порушень умов кредитного договору, її отримання та закінчення відповідного строку. Крім того, реєстрація предмету іпотеки здійснена відповідачем у спосіб, що суперечить чинному законодавству, оскільки не було дотримано порядку здійснення звернення стягнення на майно та реєстрації права власності, передбаченого ст. 37 ЗУ "Про іпотеку", а тому підлягає скасуванню. Зазначають, що не була проведена належна оцінка предмета іпотеки. Крім того, відповідачем порушено вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки зазначена квартира є єдиним житлом та житлом сім`ї, а тому не може бути примусово відчужена без згоди власника. Під дію цього Закону підпадає її квартира, оскільки вона є єдиним місцем її проживання, площа квартири не перевищує 140 кв.м.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2020 року вказана цивільна справа була розподілена судді Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 20.02.2020 року провадження по справі було відкрито, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження. /а.с.58/.

Вищевказана ухвала була направлена сторонам по справі та відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву, заперечень, подання зустрічного позову або клопотання про слухання справи за відсутності учасника процесу.

Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 20.02.2020 року за заявою представника позивача з метою забезпечення позову було накладено арешт та заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62 кв.м., житловою площею 37,3 кв.м., номер запису про право власності 33903338, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1948575751101 від 28.10.2019 року, яка належить на праві власності Акціонерному товариству «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714./а.с.84/.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась, належним чином повідомлялась, причини неявки суду невідомі.

Представник позивача – адвокат Тертицький В.О. до судового засідання з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Предстаник відповідача – АТ «Альфа-Банк» - адвокат Байрамов О.В. до судового засідання з`явився, заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд приходить до наступного.

У відповідності до вимог ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих у порядку, передбаченому ст.ст.81- 89 ЦПК України.

У судовому засіданні встановлено, 08 червня 2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту №2005/08/333, відповідно якого кредитор надала позичальнику грошові кошти в сумі 23750 доларів США, зі сплатою 13 процентів річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості 07.06.2010 року. В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, було укладено Іпотечний договір./а.с.15/.

Пунктом 1.2. вказаного Договору визначено, що кредит надається позичальнику на наступні цілі: споживчі потреби.

08 червня 2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В. та зареєстрований в реєстрі за №1759./а.с.20/

Позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належала трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна №15938, укладеного на Одеській товарній біржі 01.08.1996 року та рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.05.2005 року.

Відповідно до умов Іпотечного договору від 08.06.2005 року ОСОБА_1 передає в іпотеку Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» у якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту №2005/08/333 від 08.06.2005 року, укладеним між ОСОБА_1 та банком вищевказану трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №15938, укладеного на Одеській товарній біржі 01.08.1996 року та рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.05.2005 року (справа №2-3635/05), право власності на яку зареєстроване згідно з реєстраційним написом ОМБТІ та РОН від 06.08.1996 року в реєстровій книзі №59доп., стр.№133, р. №2226./а.с.20,111/.

19.02.2010 року між сторонами було укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору від 08.06.2005 року, з якого вбачається, що сторони підтвердили, що залишок заборгованості за кредитом станом на дату укладення цього Договору про внесення змін складає 5173,18 доларів США. Крім того, встановлено кінцевий термін погашення суми основної заборгованості до 07 червня 2015 року. Інші умови Іпотечного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання./а.с.113/

19.12.2017 року, в зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов Договору кредиту ПАТ «Укрсоцбанк» (раніше - Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк») звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредиту (справа № 520/15641/17).

05.09.2018 року рішенням Київського районного суду м.Одеси по справі № 520/15641/17, позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за Договором кредиту від 08.06.2005 року, у розмірі 2191,45 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 05.09.2018 року еквівалентно 62434 гривні 41 копійка./а.с.43/

Станом на 05.09.2018 року для повного виконання основного зобов`язання за Договором кредиту та припинення іпотечного договору позивачу необхідно було сплатити на користь банку заборгованість у розмірі 2191, 45 доларів США.

В подальшому ПАТ «Укрсоцбанк» змінив свою організаційно - правову форму на АТ «Укрсоцбанк».

12.11.2018 року ОСОБА_1 частково сплатила на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за Договором кредиту від 08.06.2005 року у розмірі 199,99 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 05.09.2018 року еквівалентно 5578,00 грн.

17.01.2019 року ОСОБА_1 частково сплатила на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за Договором кредиту від 08.06.2005 року у розмірі 50 доларів 02 центів США, що згідно курсу НБУ станом на 05.09.2018 року еквівалентно 1401,00 грн.

03 грудня 2019 року діяльність Акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00039019) було припинено.

Відповідно до Передавального акту на 11.10.2019 року, затвердженого рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» №5/2019 від 15.10.2019 року та рішенням загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» № 4/2019 від 15.10.2019 року, внаслідок реорганізації шляхом приєднання Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» виникає у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з дати затвердження Передавального акту, а саме з 15.10.2019 року/а.с.96/.

Згідно даних ЄДРПОУ правонаступником АТ «Укрсоцбанк» є відповідач по справі – Акціонерне товариство «Альфа -Банк», та його повноваження по Передавальному акту від 11.10.2019 року виникли з 15.10.2019 року./а.с.96/.

13.02.2020 року ОСОБА_1 дізналась про те, що 28.10.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С.В. за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Судом було досліджено надана Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів копія реєстраційної справи, яка складається з наступних документів - копії заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.10.2019 року, подану банком до Державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манюта Сергія Васильовича, та додані до неї документи, а саме: копію Іпотечного договору від 08.06.2005 року; копію Передавального акту на 11.10.2019 року; копію протоколу позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Альфа-Банк" від 15.10.2019 року; рішення № 5/2019 від 15.10.2019 року єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк"; Договір про внесення змін до іпотечного договору від 19.02.2010 року; копію повідомлення АТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору від 23.08.2019 року; копію поштового рекомендованого відправлення від 04.09.2019 року із зазначенням відправника АТ «Укрсоцбанк»; отримувач ОСОБА_1 з позначкою пошти про причини невручення/повернення за закінченням встановленого строку зберігання; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.10.2019 року; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №186719705 від 29.10.2019, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 24.02.2020 року; ухвала суду про забезпечення позову від 20.02.2020 року/а.с.92/.

Згідно з витягом №186719705 від 29.10.2019 року до Державного реєстру внесено запис про право власності № 33903338 від 28.10.2020 року 20.02.37, Державним реєстратором Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манюта Сергієм Васильовичем, про те, що на підставі: Іпотечного договору, серія та номер 1759 від 08.06.2005 року, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:49415565 від 29.10.2019 року державним реєстратором Манюта Сергієм Васильовичем Комунальне підприємство "Агенція реєстраційних послуг" було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за Акціонерним товариством "Альфа-Банк"./а.с.116/

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, зокрема може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону

Згідно з ч.ч. 1 - 4 ст.37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Відповідно до положень пункту 4.1 Іпотечного договору від 08.06.2005 року - у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до положень пункту 4.2 Іпотечного договору від 08.06.2005 року - у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, 19.12.2017 року, в зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов Договору кредиту ПАТ «Укрсоцбанк» (раніше - Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк») звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредиту від 08.06.2005 року.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 05.09.2018 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» було задоволено частково шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за Договором кредиту від 08.06.2005 року у розмірі 2191,45 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 05.09.2018 року еквівалентно 62434,14 грн.

АТ «Укрсоцбанк» зверненням до суду з позовом, скористався своїм правом вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, проте повністю зобов`язання позивачем не було виконано, та на а.с.114 є текст повідомлення АТ «Укрсоцбанк» від 23.08.2019 року на ім`я ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Однак, у подальшому АТ «Укрсоцбанк» припинило свою діяльність та з 15.10.2019 року правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків стало АТ «Альфа-Банк».

Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Пунктом 4.5 Іпотечного договору від 08.06.2005 року передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»./а.с.22/

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Пунктом 4.5 Іпотечного договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки із застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до статті 4 цього договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державний реєстратор, реалізуючи свої функції, керується Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншими нормативно-правовими актами.

Внесення відомостей до Державного реєстру прав, згідно з п.4 ч.1 ст. 3 Закону, здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 року №1127, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9, 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Позивач ОСОБА_1 у позові зазначає, що не отримувала ні від АТ «Укрсоцбанк», ні від АТ «Альфа-Банк», письмової вимоги про усунення порушень, чи повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, або інформацію про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог.

Відповідно до п. 61 вказаного Порядку, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, пунктом 61 вказаного Порядку визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, із огляду на закріплені у статтях 10 та 18 Закону №1952-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Як вбачається, у відповідності до п.61 вищезазначеного Порядку, АТ «Альфа-Банк» було подано державному реєстратору копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланою іпотекодержателем іпотекодавцеві, зокрема письмову вимогу/повідомлення/ про усунення порушення основного зобов`язання №489 від 23.08.2019 року, адресовану на ім`я ОСОБА_1 , за адресою місця проживання: АДРЕСА_3 , відповідно до якої АТ "Укрсоцбанк" вимагало боржника протягом 30-днів, з дня отримання копії вимоги, погасити заборгованість, а також повідомлено, що в іншому випадку іпотекодержатель буде вимушений здійснити дії зі звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до ст.ст. 35,36, 37 Закону України «Про іпотеку».

До зазначеної вимоги, відповідачем АТ "Альфа-Банк", 28.10.2019 року було подано державному реєстратору рекомендоване повідомлення АТ "Укрсоцбанк" від 04.09.2019 року, хоча фактично на час реєстрації права власності на квартиру позивача правонаступником АТ «Укрсоцбанк» стало Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та його повноваження по Передавальному акту від 11.10.2019 року виникли з 15.10.2019 року. Проте, будь-яких письмових вимог АТ "Альфа-Банк" до боржника ОСОБА_1 про усунення порушення основного зобов`язання та здійснення дій зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не направляло.Окрім того, що в період розгляду вказаної справи у суді, АТ "Альфа-Банк" 22.09.2020 року направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про добровільне виселення, зняття з реєстраційного обліку та звільнення квартири від речей/а.с.168/.

Відповідно до вищевказаного поштового повідомлення від 04.09.2019 року, адресат не отримала поштове повідомлення, та воно було повернуто за закінченням встановленого строку зберігання, крім того відсутній опис вкладення, тому суд позбавлений можливості встановити, що саме було направлено позивачу.

З огляду на вказане, суд вважає, що вказане повідомлення про вручення поштового відправлення є неналежним доказом відповідно до статті 77 ЦПК України та зазначає, що в даному випадку іпотекодержатель не може вважатися таким, що набув право власності на нерухоме майно за правочином ( Іпотечним договором від 08.06.2005 року), оскільки законом прямо пов`язано перехід за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки із моментом отримання іпотекодавцем повідомлення про усунення порушень.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем вимоги Порядку щодо надання документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, не виконано.

Крім того, 03.06.2014 Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набув чинності 07.06.2014 із дня його публікації в газеті Голос України.

Так, за приписами пп. 1 п. 1 цього Закону, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 у справі №644/3116/18, квартира, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону №1304-VII («Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»), у тому числі і шляхом реєстрації права власності за кредитором як забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.

Матеріали справи свідчать про те, що спірна квартира була передана позивачем банку в іпотеку за відповідним іпотечним договором, укладеним на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором у іноземній валюті, отриманим на споживчі потреби. При цьому, як встановлено судом, позивач не має іншого нерухомого майна, а спірна квартира не перевищує 140 кв.м.

За таких обставин, суд приймає до уваги твердження позивача про те, що спірна квартира використовується нею як місце постійного проживання та є єдиним нерухомим житловим майном.

Системний аналіз наведених положень Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», з урахуванням встановлених обставин справи, свідчить про пряму імперативну заборону на примусове стягнення спірної квартири, наданої позивачем банку в якості забезпечення виконання ним зобов`язань за споживчим кредитним договором, укладеним в іноземній валюті, а тому у державного реєстратора були відсутні підстави для вчинення оскаржуваної реєстраційної дії.

Більш того, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідачем було порушено ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», так як ОСОБА_1 не отримувала ніяких повідомлень-вимог про усунення порушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» позивачу ніхто не надавав висновку про оцінку предмета іпотеки.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Проте, АТ «Альфа-Банк» державному реєстратору такі відомості не надав.

Статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Відсутність необхідної та достовірної інформації у оцінювача про майно могло вплинути на визначення ринкової вартості цього майна на дату проведення оцінки. Здійснення оцінювачем оцінки нерухомого майна без доступу до цього майна, на підставі, зокрема, технічної документації об`єкта оцінки та його складових, ставить під сумнів об`єктивність проведеної оцінки та визначення ринкової вартості майна на дату оцінки.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що зібрані у справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи та належна оцінка доказів вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Що стосується позовної вимоги про визнання за позивачкою права власності на квартиру, то суд вважає за доцільне і таке, що буде відповідати вимогам закону щодо ефективного захисту порушеного права позивача, і більш правильно відображатиме час набуття позивачкою права власності та відокремлювати момент набуття права від моменту поновлення права позивачки. У зв`язку з цим у судовому рішенні слід зазначити про поновлення за позивачкою права власності на квартиру (що відбувається внаслідок скасування реєстрації права власності за відповідачем), а не про визнання за позивачкою права власності на квартиру, як вказано у позові, оскільки право власності позивачки в дійсності існує з моменту набуття за Договором купівлі - продажу нерухомого майна №15938, укладеного на Одеській товарній біржі 01.08.1996 року та рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.05.2005 року і воно не виникає на підставі даного рішення, а відновляється внаслідок реституції.

Таке викладення резолютивної частини рішення не буде виходом за межі позовних вимог і не є частковим задоволенням позову.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтвердждують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів /договорів,рахунків,квитанцій тощо/. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки, представником позивача до матеріалів справи було надано лише ордер та попередній орієнтований розрахунок судових витрат у розмірі 23667,04 грн., без підтвердження іншими належними доказами - квитанціями про сплату відповідних витрат, договором про надання правничої допомоги та інше, та сторона позивача не подала такі докази до закінчення судових дебатів та в судових дебатах не зробила заяву про подання відповідних доказів, тому розгляд питання про стягнення правничої допомоги суд залишає без розгляду.

Розподіл судових витрат у вигляді судового збору слід здійснити відповідно до ст.141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи задоволення позову у повному обсязі, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір за подачу позову у розмірі 3181,60 грн. та судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 420,40 грн. на загальну суму 3602 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13,15,16,1049,1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 354 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на квартиру – задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень /з відкриттям розділу/, індексний номер: 49415565 від 29 жовтня 2019 року щодо державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 100, код ЕДРПОУ 23494714) на квартиру АДРЕСА_1 .

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 33903338, зареєстрований 28 жовтня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49415565 від 29 жовтня 2019 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62 кв.м., житловою площею 37,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1948575751101, за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 100, код ЕДРПОУ 23494714).

Поновити право власності ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості: квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 100, ідентифікаційний код 23494714) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , судовий збір за подачу позову у розмірі 3181,60 грн. та судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 420,40 грн. на загальну суму 3602 грн.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 12.11.2020 року.

Суддя Гниличенко М. В.