Постанова № 9279316, 27.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2010                                                                                           № 1/27

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Іваненко І.П., довіреність №Д07/2009/07-10-7 від 10.07.2009 року;

від відповідача: Контарєва С.О., довіреність б/н від 13.10.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства співвласників багатоквартирного будинку “Комфорт”

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.02.2010

у справі № 1/27 ( .....)

за позовом                               Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

до                                                   Товариства співвласників багатоквартирного будинку “Комфорт”

про                                                   стягнення 279855,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго”(далі –позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства співвласників багатоквартирного будинку “Комфорт”(далі –відповідач) про стягнення з останнього 279855,37 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2010 року у справі №1/27 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю багатоквартирного будинку “Комфорт”(04050, м.Київ, вул. Герцена 17-25, код ЄДРПОУ 26008186) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”(04050, м.Київ, вул. Мельникова 31, код ЄДРПОУ 26187763) 16676 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 13 коп. –пені, 52333 (п’ятдесят дві тисячі триста тридцять три) грн. 52 коп. –інфляційних втрат, 906 (дев’ятсот шість) грн. 11 коп. –3% річних, держмито в розмірі 2798 (дві тисячі сімсот дев’яносто вісім)грн. 55 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство співвласників багатоквартирного будинку “Комфорт” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення з відповідача 16676 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 13 коп. –пені, 52333 (п’ятдесят дві тисячі триста тридцять три) грн. 52 коп. –інфляційних втрат, 906 (дев’ятсот шість) грн. 11 коп. –3% річних, держмито в розмірі 2798 (дві тисячі сімсот дев’яносто вісім)грн. 55 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до Статуту відповідач безпосередньо, як юридична особа, не є споживачем житлово-комунальних послуг, а лише здійснює організацію їх надання власникам квартир та нежитлових приміщень в будинку, і будучи неприбутковою, некомерційною організацією, яка не має на меті одержання прибутку, і не здатне погасити суму штрафних санкцій боргу у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на такі видатки.

Представник позивача усно заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, та просив суд залишити її без задоволення, а оспорюване рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 17.03.2010 року апеляційна скарга Товариства співвласників багатоквартирного будинку “Комфорт” була прийнята до провадження у складі суддів, головуючий суддя Студенець В.І., судді Баранець О.М., Зеленін В.О. та призначена до розгляду на 13.04.2010 року о 12-00 год.

13.04.2010 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 27.04.2010 до 11-40 год.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010 року №01-23/1/8 змінено склад колегії суддів та призначено до розгляду у наступному складі: головуючий суддя Баранець О.М.. судді Зеленін В.О., Чорна Л.В.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” та Товариством співвласників багатоквартирного будинку “Комфорт” було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 30.10.2001р. № 1110120.

Відповідно до умов договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді відповідачу для потреб: опалення та вентиляції –в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до договору, яку відповідач зобов’язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі (п. 2.2.1 та 2.3.1 договору).

Договором передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 ГК України також встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до п.3 додатку №4 до договору відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Крім того, в статті 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з наданих суду доказів, що відповідачем не були виконанні зобов’язання за договором, і внаслідок чого за період з 01.12.2006 по 01.12.2009 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.12.2009 становить 200939,61 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу.

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума боргу по оплаті за використану теплову енергію у розмірі 200939,61 грн. відповідачем сплачена, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення господарських зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В той же час, відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як було встановлено судом, за прострочку платежу позивачем нарахована сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 52333,52 грн., 9906,11 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та пені в розмірі 16676,13 грн.

Отже, враховуючи те, що відповідачем було сплачено суму основного боргу за договором, то задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме пені, 3% річних і також інфляційних витрат.

Також, представник відповідача в судовому засіданні 13.04.2010 року подав письмове клопотання про зменшення суми боргу, оскільки одним із мешканців будинку по вул. Герцена 17-25, було оплачено 7065 грн. за сплату комунальних послуг.

Суд не приймає до уваги зазначене клопотання, оскільки, при нарахуванні суми основного боргу, дана сума була врахована.

В рішенні господарського суду міста Києва від 15.02.2010 року, а саме в резолютивній частині, зазначено, що з відповідача на користь позивача стягнуто 906,11 грн. – 3% річних, хоча в позовній заяві позивач просив стягнути 9906,11 грн., і як вбачається з рішення, позов в цій частині був задоволений повністю.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що дана обставина не є підставою для зміни рішенні і сторони можуть звернутись до господарського суду міста Києва з заявою про виправлення описки. Виправлення допущених у рішенні, ухвалі описок чи арифметичних помилок можливо за заявою сторони, а також третьої особи, прокурора, який брав участь у справі. Суд має право виправити допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки з власної ініціативи, і виправлення допущених у рішенні, ухвалі описок чи арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть рішення, ухвали.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, апелянтом всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2010р., яке було прийнято по даній справі, у зв’язку з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 106 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2010 року по справі № 1/27 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства співвласників багатоквартирного будинку “Комфорт” – без задоволення.

2.Справу № 1/27 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

29.04.10 (відправлено)