Постанова № 9279309, 23.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2010                                                                                           № 4/513

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 29.09.2009

у справі № 4/513 ( .....)

за позовом                               Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна"

до                                                   Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс"

про                                                   стягнення 86574,39 грн.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 № 01-23/1/1 склад колегії суддів змінено.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 26.01.2010 та 16.02.2010 розгляд апеляційної скарги відкладався на 16.02.2010 та 23.03.2010, відповідно.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 у справі № 4/513 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 79 288,21 грн. заборгованості, 4 988,84 грн. пені, 820,06 грн.3% річних, 816,46 грн. індексу інфляції, 865,74 грн. державного мита, 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті частини позову провадження у справі припинено.

          Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що наявність загальної суми боргу за договором № 34-ПФ від 10.01.2007 складає 79 288,21 грн. і тому ця сума має бути стягнута з відповідача; за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 4 988,84 грн. відповідно до уточненого розрахунку позивача; також підлягає задоволенню уточнена вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до ст.625 ЦК України, 3% річних у сумі 820,06 грн. та 816,46 грн. індексу інфляції.

          Відповідач в апеляційній скарзі просить повторно розглянути справу за наявними у матеріалах справи і додатково поданими доказами, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 у справі № 4/513 частково і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов частково, у розмірі 79 288,21 грн. перестрахового відшкодування, 2 034,48 грн. пені, 816,46 грн. індексу інфляції, в іншій частині у позові відмовити; судові витрати покласти на обидві сторони згідно зі ст.49 ГПК України.

          Вимоги апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

          На думку скаржника, є обгрунтованим наступний розрахунок пені :

           за коверт - нотом № 205 /автокаско/07 від 24.05.07, оскільки позивач не виконав вимоги п.8.2 генерального договору та не додав до дебет – ноту відповідну копію договору про передачу права власності (абандон), то відповідач листом № 43 від 15.01.2009 звернувся до позивача з проханням надати його копію, та відповідач одержав відповідний лист від 08.05.2009 № 642, тому строк виплати перестрахового відшкодування (15 робочих днів) починається з 11.05.2009 та закінчується 29.05.2009, отже, пеня за період з 30.05.2009 по 08.07.2009 складає 1 090,05 грн.;

          за ковер – нотом № 526 /автокаско/07 від 29.10.2007 відповідач одержав дебет-нот 08.04.2009, вхідний № 532, отже, пеня нараховується за період з 01.05.2009 по 08.07.2009 та складає 133,93 грн.;

          за ковер-нотом № 122 /автокаско/08 від 25.03.2008 відповідач одержав дебет-нот 24.02.2009, вхідний номер 290, тому пеня нараховується за період з 18.03.2009 по 08.07.2009 та складає 207,29 грн.;

          за ковер-нотом № 014 /автокаско/08 від 17.01.2008 відповідач одержав дебет-нот 08.04.2009, вхідний № 530, отже, пеня нараховується за період з 30.04.2009 по 08.07.2009 та становить суму 603,21 грн.

          Заявник вважає, що оскільки згідно із п.3.4.7 генерального договору відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань у розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, то додаткове нарахування позивачем 3% річних суперечить нормі ст.625 ЦК України про те, що зобов’язання сплатити 3% річних від простроченої суми передбачено якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          До апеляційної скарги заявником додані документи.

          Оскільки скаржник відповідно до ст.101 ГПК України обгрунтував неможливість подання документів, доданих до апеляційної скарги, суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, додані до апеляційної скарги докази приймаються апеляційною інстанцією.

          Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 26.01.2010 відповідачем надані докази.

          Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

          Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

          Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача суми, не сплаченої по ковер-нотах №№ 206 /авто-каско/07, 526-, 122-, 105-, 014 у розмірі 79 901,42 грн., 5 006,62 грн. пені, 822,98 грн. річних, 843,37 грн. індексу інфляції та судових витрат.

          У заяві від 29.09.2009 про зміни до позовної заяви, позивачем зменшено позовні вимоги на 613,21 грн. у частині стягнення суми, не сплаченої по ковер-ноту № 105 та на 26,91 грн. суму штрафних санкцій.

          Як вбачається із матеріалів справи, 10.01.2007 між відповідачем та Закритим акціонерним товариством "СК "Український страховий альянс" укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 34-ПФ (далі – договір № 34).

          Згідно із п.1.1 ст.1 договору № 34 предметом цього договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов’язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов’язки сторін при укладенні, виконанні і припиненні договорів факультативного перестрахування (ретроцесії).

          Відповідно до п.1.2 ст.1 договору № 34 на підставі даного договору сторони можуть укладати конкретні договори перестрахування окремо по кожному ризику; кожен конкретний договір перестрахування незалежний від умов будь-якого іншого конкретного договору перестрахування, укладеного сторонами.

          Згідно зі ст.12 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

          Відповідно до п. 3.2.3 ст.3 договору № 34 перестрахувальник зобов’язався перераховувати перестраховику перестрахувальну премію за надання перестрахувального захисту по конкретному договору перестрахування в термін, обумовлений даним договором, якщо інший порядок сплати перестрахувальної премії не обговорений у конкретному договорі перестрахування.

          Згідно із п.3.4.1 ст.3 договору № 34 перестраховик зобов’язався перераховувати перестрахувальникові свою частину страхового відшкодування, розмір якої розрахований відповідно до умов даного договору і конкретного договору перестрахування, у термін, передбачений даним договором, якщо інше не передбачено в конкретному договорі перестрахування.

          В п.8.2 ст.8 договору № 34 встановлено, що при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик сплачує перестрахувальникові частину страхового відшкодування відповідно до його долі (обсягові) відповідальності за конретним договором перестрахування, пролтягом 15-ти робочих днів (у випадку касового збитку – 5-ти робочих днів) після одержання від перестрахувальника комплекту документів, перелік яких наводиться у цьому пункті договору.

          Відповідно до п.1.1 ст.1 Статуту, зареєстрованого 11.11.2008 за № 10711050020000450, позивач є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Український страховий альянс".

          Позивачем на підставі п.8.2 договору № 34 були направлені відповідачу наступні листи, з відповідними додатками, з вимогою сплатити частину страхового відшкодування по перестрахованому ризику :

          лист № 3837/ГО від 24.12.2008 про сплату 54 502,59 грн. долі перестраховика; автомобіль було перестраховано згідно із ковер-нотом № 205/авто каско/07 від 24.05.2007; страховий випадок мав місце 27.02.2008; страхувальник – Ліщинський Л.Р., якому здійснено виплату страхового відшкодування.;

          лист № 1491 від 01.04.2009 про сплату 3 882,09 грн. – автомобіль було перестраховано згідно із ковер-нотом № 526/автокаско/07 від 29.10.2007; страховий випадок мав місце 28.07.2007; страхувальник – ТОВ "Орлан-Ю.Г.", якому здійснено виплату страхового відшкодування;

          лист № 741 від 20.02.2009 про сплату 3 668,89 грн. – автомобіль було перестраховано згідно із ковер-нотом № 122/автокаско/08 від 25.03.2008; страховий випадок мав місце 04.09.2008; страхувальник – Кізляр В.О., якому здійснено виплату страхового відшкодування;

          лист № 1498 від 01.04.2009 про сплату 613,21 грн. – автомобіль було перестраховано згідно із ковер-нотом № 105/автокаско/07 від 17.03.2008; страховий випадок мав місце 28.10.2008; страхувальник – Крижанівський В.В., якому здійснено виплату страхового відшкодування;

          лист № 1485 від 01.04.2009 про сплату 17 234,64 грн. – автомобіль було перестраховано згідно із ковер-нотом № 014/автокаско/08 від 17.01.2008; страховий випадок мав місце 27.09.2008; страхувальник – ТОВ "Союз транс лайн", якому здійснено страхове відшкодування.

          Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Така ж норма закріплена і в ст.526 ЦК України.

          Із матеріалів справи не вбачається того, що відповідачем сплачено позивачу перестрахове відшкодування у строк, встановлений договором № 34.

          За платіжним дорученням від 02.06.2009 № 472 відповідачем сплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 613,21 грн. згідно зі страховим актом № 1413/105 /автокаско/08 від 30.04.2009, Крижанівський В.В.

          Докази сплати інших страхових відшкодувань відсутні.

          Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Згідно із п.3.4.6 ст.3 договору № 34 перестраховик зобов’язаний сплатити перестрахувальникові пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань у розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.

          Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Отже, матеріалами справи підтверджено право позивача на стягнення 79 288,21 грн. заборгованості, пені, інфляційних втрат та річних.

          Однак, як вбачається із розрахунку позивача, ним дата початку прострочення платежів вказана, виходячи із 15-ти робочих днів з дати вимоги, що не відповідає умові п.8.2 ст.8 договору № 34, згідно із якою відлік періоду, протягом якого відповідач повинен сплатити страхове відшкодування, починається після одержання зазначених у цьому пункті документів.

          На наданих відповідачем копіях вищезазначених листів позивача вказанономеривхідноїкореспонденції із зазначенням дат, що відповідають перебігу пошти.

          Позивачем відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 26.01.2010 не надано заперечень на контррозрахунок, наведений в апеляційній скарзі.

          Отже, із врахуванням часу перебігу пошти, зменшення позовних вимог у змінах позивача від 29.09.2009, є такими, що відповідають вимогам законодавства та грунтуються на матеріалах справи, позовні вимоги про стягнення 4 669,34 грн. пені, 843,37 грн. інфляційних втрат, 753,39 грн.3% річних.

          У решті позову належить відмовити.

          Із рішенням першої інстанції, частково, немає підстав погодитись, зокрема, відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України в решті частини позову.

          Із доводами апеляційної скарги, частково, немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та такі обставини.

          Оскільки до зазначеного у п.8.2 договору № 34 переліку документів, не віднесено копію договору про передачу права власності (абандон), то позивачем направлено відповідну вимогу згідно із умовами п.8.2, у зв’язку з чим немає підстав пов’язувати час одержання відповідачем копії зазначеного договору із початком періоду сплати, передбаченого у п.8.2 договору № 34.

          Зі змісту норм ст.ст.549, 611, 625 ЦК України вбачається, що пеня та річні є різними видами відповідальності, що також відрізняються і порядком нарахування; у договорі № 34 сторони не встановили розмір процентів річних за порушення грошового зобов’язання, отже, відсутні підстави стверджувати про те, що нарахування 3% річних суперечить ст.625 ЦК України.

          Відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення вимог ст.87 ГПК України, та на те, що про оскаржуване рішення йому стало відомо з офіційного веб-порталу судової влади України.

          Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 08.07.2009 розгляд справи призначено на 08.09.2009.

          У справі відсутнє повідомлення з відміткою про вручення відповідачу ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду, також немає поштового повідомлення, яким засвідчується факт неодержання ухвали відповідачем, хоча такі документи підлягають залученню до справи відповідно до п.3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

          У судове засідання 08.09.2009 представник відповідача не з’явився, відзив на позовну заяву не надав.

          Ухвалою суду від 08.09.2009 розгляд справи відкладено на 29.09.2009. У судове засідання 29.09.2009 представник відповідача також не з’явився.

          Слід зазначити, що хоча у позовній заяві позивачем вказано три адреси відповідача, як вбачається із відмітки на зворотній стороні ухвали від 08.09.2009, зазначена ухвала надіслана відповідачу на одну адресу.

          Таким чином, матеріалами справи не підтверджено, що відповідач був повідомлений належним чином про місце засідання суду.

          Відповідно до ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

          Отже, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 у справі №4/513 скасувати повністю.

3.          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс" (юридична адреса: 03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 54; фактична адреса: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23, оф. 910; код ЄДРПОУ 32641358) на користь Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна" (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12; фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Братська, 14, під'їзд 3, пов. 6; код ЄДРПОУ 31235110) 79 288,21 грн. заборгованості, 4 669,34 грн. пені, 843,37 грн. інфляційних втрат, 753,39 грн. 3% річних.

          В решті позову відмовити.

4.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5.          Справу №4/513 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

30.04.10 (відправлено)