Постанова № 9279286, 14.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2010                                                                                           № 20/53

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явився

від відповідача -не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобус і Ко"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.05.2009

у справі № 20/53 ( .....)

за позовом                               Сільськогосподарське ТОВ "Камсит"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобус і Ко"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 346890,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2009 року у справі № 20/53 позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Камсит" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус і Ко" (далі - відповідач) про стягнення 346 890, 26 грн. задоволено повністю.

Згідно уточнених позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягнуто 199 840 грн. основного боргу, 1 998, 40 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2009 року та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення прийнято з порушення норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом першої інстанції зроблено хибний висновок про те, що попередня оплата від 16.01.2006 року та поставка дизпалива 15.05.2006 року відносяться до різних господарських зобов'язань, а кошти, перераховані позивачем, як попередня оплата за дизпаливо, знаходяться у відповідача без достатньої правової підстави, оскільки факт отримання позивачем палива на суму, що була сплачена позивачем 16.01.2006 року згідно платіжного доручення № 9, підтверджується видатковою накладною №РН-0000055 від 15.05.2006 року та довіреністю суворої звітності № ЯЛБ 258636 від 15.05.2006 року. Так, згідно довіреності суворої звітності № ЯЛБ 258636 від 15.05.2006 року та видаткової накладної №РН-0000055 від 15.05.2006 року позивач, в особі Чорномаза Миколи Петровича, 25.05.2006 року отримав від відповідача бензин - А75 та дизельне паливо на загальну суму 199 840 грн., тобто на суму, що відповідає сумі попередньої оплати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.07.2009 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2009 року відкладено розгляд справи на 16.09.2009 року в зв'язку з задоволенням клопотання відповідача.

Ухвалою Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2009 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги, що подана у справі № 20/53, на один місяць.

15.09.2009 року від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи. В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що для встановлення відповідності отриманого товару здійсненій позивачем попередній оплаті необхідно провести експертизу.

В судовому засіданні 16.09.2009 року було оголошено перерву до 23.09.2009 року.

21.09.2009 року від керуючого санацією Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Камсит" надійшло клопотання про проведення по справі бухгалтерської експертизи та питання, які, на думку останнього, необхідно винести на вирішення експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 року призначено по справі № 20/53 судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

До Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 9177/9178 від 04.02.2010 року, в якому зазначено, що:

-          поставка ТОВ "Глобус і Ко" СТОВ "Камсит" дизельного пального в кількості 49 992 літрів та бензину марки А-76 в кількості 16 882 літрів на загальну суму 199 840 грн. документально підтверджується;

-          поставка ТОВ "Глобус і Ко" СТОВ "Камсит" дизельного пального в кількості 49 992 літрів та бензину марки А-76 в кількості 16 882 літрів на загальну суму 199 840 грн. підтверджується видатковою накладною від 15.05.2006 року № РН-0000055, довіреністю від 16.01.2006 року;

-          вартість товару (дизельного пального в кількості 49 992 літрів та бензину марки А-76 в кількості 16 882 літрів), поставленого ТОВ "Глобус і Ко", відповідає попередній оплаті, здійсненній СТОВ "Камсит" згідно платіжного доручення № 9 від 16.01.2006 року;

-          виходячи з бухгалтерської документації, наявної у сторін, заборгованість ТОВ "Глобус і Ко" перед СТОВ "Камсит" за платіжним дорученням № 9 від 16.01.2006 року та за рахунком-фактурою № 32 від 16.01.2006 року за обліком ТОВ "Глобус і Ко" не має місця, а за обліком СТОВ "Камсит" значиться в сумі 199 840 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 року поновлено апеляційне провадження у справі № 20/53 та призначено розгляд апеляційної скарги на 17.03.2010 року.

В судовому засіданні 17.03.2010 року оголошено перерву до 14.04.2010 року.

В судовому засіданні 17.03.2010 року представник відповідача надав докази оплати витрат на проведення судової експертизи, а саме, квитанцію № 881/з87 від 02.12.2009 року на суму 2 000 грн., квитанцію №881/з16 від 09.12.2009 року на суму 2 000 грн., квитанцію № 881/з9 від 16.12.2009 року на суму 2 000 грн., квитанцію № 802/з18 від 22.12.2009 року на суму 2 000 грн. та квитанцію № 881/з1 від 28.01.2010 року на суму 1 660 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2010 року продовжено за клопотанням сторін строк розгляду апеляційної скарги, що подана у справі №20/53.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови, та те, що сторони, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання під розписку, в судове засідання 14.04.2010 року без поважних причин не з'явились, колегія суддів визнала можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 346 890,26грн. (199 840 грн. - основного боргу, 18 593,11 грн. -3% річних, 128 457,15 грн. - збитків від інфляції), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання з поставки попередньо оплаченого дизпалива. Позивачем до прийняття рішення по справі було уточнено позовні вимоги, в зв'язку з чим позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 199 840 грн. як такі, що знаходять у відповідача без достатньої правової підстави, оскільки відповідач заперечує проти факту виставлення рахунку №32, а поставка товару за накладною №РН-0000055 не стосується даного предмету спору, так як у видатковій накладній у графі "замовлення" зазначено рахунок-фактуру №СФ0000002 від 16.01.2006 року, а не той рахунок, на підставі якого здійснив перерахування коштів позивач.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.01.2006 року позивачем на користь відповідача було здійснено попередню оплату за дизпаливо у сумі 199 840 грн. Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням №9 від 16.01.2006 року з призначенням платежу: рахунок №32 від 16.01.2006 року та не заперечується відповідачем.

У позовній заяві позивач зазначав про те, що відповідач поставку товару на суму попередньої оплати не здійснив, в зв'язку з чим просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 199 840 грн. попередньої оплати та нараховані штрафні санкції.

Як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, на здійснену позивачем суму попередньої оплати відповідачем було здійснено поставку товару за видатковою накладною №РН-0000055 від 15.05.2006 року на суму 199 840 грн.

Матеріали справи містять вимогу позивача від 20.02.2009 року, адресовану відповідачу про повернення коштів в розмірі 199 840 грн. Дана вимога була направлена на адресу відповідача 22.02.2009 року, що підтверджується фіскальним чеком №4027, який доданий до позовної заяви.

До відзиву на позовну заяву відповідачем було додано постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2009 року по справі №49/79, на яку відповідач посилається в обґрунтування того, що спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вже було розглянуто.

Оскільки підставою позовних вимог у справі №49/79, яка розглядалась між тими ж сторонами, було стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу дизпалива №4 від 26.12.2005 року, у той час як предметом даного спору є стягнення коштів, які знаходяться у відповідача без достатньої правої підстави, суд першої інстанції не прийняв зазначені вище твердження відповідача.

При цьому, в постанові Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2009 року було здійснено дослідження рахунку-фактури №32 від 16.01.2006 року та встановлено, що у ньому зазначено неіснуючі на момент виставлення рахунку реквізити відповідача, тому, з урахуванням встановленого у постанові факту, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначені кошти знаходяться у відповідача без достатньої правової підстави.

Посилання відповідача на те, що на суму здійсненої позивачем попередньої оплати відповідачем було поставлено дизпаливо за видатковою накладною №РН-0000055 від 15.05.2006 року, судом першої інстанції не було прийнято до уваги, оскільки у зазначеній накладній у графі "замовлення" зазначено рахунок-фактуру №СФ-0000002 від 16.01.2006 року, а не той рахунок, на підставі якого здійснив перерахування коштів позивач.

Дійшовши висновку про те, що перераховані позивачем кошти знаходяться у відповідача без достатньої правової підстави, суд першої інстанції визнав обґрунтованими уточнені позовні вимоги позивача та стягнув з відповідача на користь позивача 199 840 грн. Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 16.01.2006 року позивачем на користь відповідача було здійснено попередню оплату за дизпаливо у сумі 199 840 грн. Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням №9 від 16.01.2006 року з призначенням платежу: рахунок №32 від 16.01.2006 року.

З метою забезпечення об'єктивності і повноти дослідження всіх обставин справи колегією суддів було призначено у справі судову бухгалтерську експертизу, на вирішення якої винесено такі питання:

-          чи підтверджується документально факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобус і Ко" Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Камсит" дизельного пального в кількості 16 882 літрів та бензину марки А-76 в кількості 49 992 літрів на загальну суму 199 840 грн., виходячи з бухгалтерської документації, наявної у сторін? -          які первинні бухгалтерські документи підтверджують факт поставки (якщо таке мало місце) Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобус і Ко" Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Камсит" дизельного пального в кількості 16 882 літрів та бензину марки А-76 в кількості 49 992 літрів на загальну суму 199 840 грн.? -          чи відповідає товар (дизельне пальне в кількості 16 882 літрів та бензин марки А-76 в кількості 49 992 літрів), поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобус і Ко" (якщо таке мало місце), попередній оплаті, здійсненій Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Камсит" згідно платіжного доручення № 9 від 16.01.2006 року? -          чи має місце заборгованість СТОВ "Камсит" перед ТОВ "Глобус і Ко" за видатковою накладною РН-0000055 від 15.05.2006 року, виходячи з бухгалтерської документації, наявної у сторін? -          чи має місце заборгованість ТОВ "Глобус і Ко" перед СТОВ "Камсит" за платіжним дорученням № 9 від 16.01.2006 року та рахунком фактурою № 32 від 16.01.2006 року, виходячи з бухгалтерської документації, наявної у сторін?

До Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 9177/9178 від 04.02.2010 року, в якому встановлено наступні факти:

-          поставка ТОВ "Глобус і Ко" СТОВ "Камсит" дизельного пального в кількості 49 992 літрів та бензину марки А-76 в кількості 16 882 літрів на загальну суму 199 840 грн. документально підтверджується;

-          поставка ТОВ "Глобус і Ко" СТОВ "Камсит" дизельного пального в кількості 49 992 літрів та бензину марки А-76 в кількості 16 882 літрів на загальну суму 199 840 грн. підтверджується видатковою накладною від 15.05.2006 року № РН-0000055, довіреністю від 16.01.2006 року;

-          вартість товару (дизельного пального в кількості 49 992 літрів та бензину марки А-76 в кількості 16 882 літрів), поставленого ТОВ "Глобус і Ко", відповідає попередній оплаті, здійсненній СТОВ "Камсит" згідно платіжного доручення № 9 від 16.01.2006 року;

- виходячи з бухгалтерської документації, наявної у сторін, заборгованість ТОВ "Глобус і Ко" перед СТОВ "Камсит" за платіжним дорученням № 9 від 16.01.2006 року та за рахунком-фактурою № 32 від 16.01.2006 року за обліком ТОВ "Глобус і Ко" не має місця, а за обліком СТОВ "Камсит" значиться в сумі 199 840 грн.

Враховуючи наведені у висновку судової експертизи факти, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у відповідача перед позивачем заборгованості по поставці товару, при цьому, факт поставки дизельного пального в кількості 49 992 літрів і бензину марки А-76 в кількості 16 882 літрів на загальну суму 199 840 грн. та факт відповідності вартості поставленого товару попередній оплаті, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме, видатковою накладною від 15.05.2006 року № РН-0000055, довіреністю від 15.01.2006 року та платіжним дорученням № 9 від 16.01.2006 року.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. ч. 1,2 ст. 205 ЦК України, та ч. 1 ст. 207 ЦК України, колегія суддів доходить висновку, що вищезазначені дії позивача та відповідача свідчать про виникнення між сторонами правовідносин щодо поставки товару, у зв'язку з чим після належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо оплати товару (платіжне доручення № 9 від 16.01.2006 року на суму 199 840 грн.) у відповідача виникло зобов'язання передати позивачу оплачений товар (видаткова накладна № РН-0000055 від 15.05.2006 року та довіреність № ЯЛБ 258636 від 15.05.2006 року).

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Підставами, що дають право законно отримати та зберігати майно, можуть бути факти, перелік яких наводиться в статті 11 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували набуття або збереження відповідачем грошових коштів у себе без достатньої правової підстави, а навпаки свідчать про підставність їх отримання відповідачем в якості попередньої оплати за дизельне пальне в кількості 49 992 літрів та бензин марки А-76 в кількості 16 882 літрів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належним чином не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з наведеного, колегія суддів констатує відсутність у позивача підстав для стягнення з відповідача 199 840 грн. як безпідставно отриманих, та вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції було допущено порушення вимог чинного законодавства та не дано належної оцінки матеріалам справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів у розмірі 199 840 грн. як таких, що знаходять у відповідача без достатньої правової підстави, є необгрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус і Ко" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2009 року у справі № 20/53 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2009 року у справі № 20/53 скасувати та прийняти нове, яким в позові Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Камсит" відмовити повністю.

3.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Камсит" (Вінницька область, Іллінецький район, с. Кам'яногірка, вул. Центральна, 10-А, код ЄДРПОУ 32701406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус і Ко" (м. Київ, вул. Р. Ролана, 4-Б, кв. 52, код ЄДРПОУ 30151061) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 1 000 грн. та витрати за проведення судової експертизи в розмірі 9 660 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят) грн.

4.Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5.Матеріали справи № 20/53 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

19.04.10 (відправлено)