Постанова № 9279269, 27.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2010                                                                                           № 16/572

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача –           Шевченко В.О.

від відповідача –           Гайдучек О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Автомобільний гіпермаркет"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.11.2009

у справі № 16/572 ( .....)

за позовом                               Приватного підприємства "Ден"

до                                                   ТОВ "Автомобільний гіпермаркет"

про                                                   стягнення 13508,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП „Ден” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ „Автомобільний гіпермаркет” про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором про надання послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2009 року позовні вимоги були задоволені повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 8000 грн., та пеню в розмірі 5508 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Представником позивача відзив на апеляційну скаргу суду не надавався.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

          14.06.2007 року між позивачем ПП „Ден” та відповідачем ТОВ „Автомобільний гіпермаркет” укладено договір про надання послуг.

Відповідно до п.1.1 договору відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов”язання по виконанню комплексу робіт по прибиранню офісу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15\15.

Пунктом 3.1, 3.2 договору сторони домовилися, що договірна вартість робіт в місяць по даному договору становить 6000 грн.

Оплата замовником вартості робіт, наданих виконавцем, здійснюється в національній валюті України в формі щомісячної оплати.

Згідно з п. 3.3 договору, оплата здійснюється протягом 5 днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, між сторонами були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт № 0001147 від 27.10.2008 року на загальну суму 6000 грн. та № 0001303 від 24.11.2008 року також на загальну суму 6000 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем йому кошти за виконані роботи були сплачені частково лише в розмірі 4000 грн.

Даний факт не заперечувався представником відповідача по справі.

Оскільки відповідачем кошти позивачу добровільно сплачені в строки передбачені умовами договору не були, ПП „Ден” 03.03.2009 року направив на адресу ТОВ „Автомобільний гіпермаркет” претензію № 1 з вимогою про сплату 8000 грн.

Крім того, 23.04.2009 року позивачем була направлена на адресу відповідача претензія № 2 вже з вимогою не лише про сплату основної суми боргу, але й неустойки в розмірі 3636 грн., нарахованої відповідно до п. 5.1 договору, а 10.07.2009 року вимога про сплату боргу містила також вимогу про сплату неустойки, проте вже в розмірі 5508 грн.

18.05.2009 року відповідач направив на адресу позивача лист з підписом директора товариства, з якого вбачається, що замовника не задовольняє якість виконаних робіт виконавцем, а тому як наслідок вони відмовляються сплачувати вказану виконавцем в претензії № 2 суму боргу з урахуванням штрафних санкцій.

Враховуючи те, що акти підписані сторонами були, а кошти сплачені частково, позивач просив стягнути з відповідача в примусовому порядку основну суму боргу в розмірі 8000 грн. та неустойку в розмірі 5508 грн.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, між сторонами були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт, що відповідно до умов договору є підставою для виникнення зобов’язання про сплату коштів, зокрема 27.10.2008 року та 24.11.2008 року.

Дані акти затверджені підписами директорів як приватного підприємства „Ден” так і товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільний гіпермаркет”.

В даних актах зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Колегією суддів не приймається твердження представника відповідача проте, що через невірність складання актів приймання-передачі виконаних робіт вони не були підписані та скріплені печаткою відповідача, оскільки як зазначалося вище підписи директора відповідача на даних актах є і крім того, представник відповідача в судовому засідання підтвердив, що директором їх товариства є Боровикова-Балицька Н.В. і саме її підпис стоїть в графі „затверджую”.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки представником відповідача не було надано суду належних доказів наявності у них законних підстав для відмови від сплати коштів за підписаними актами приймання-передачі виконаних актів, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 8000 грн. підлягають повному задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача також неустойку за несвоєчасну сплату коштів за договором в розмірі 5508 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення неустойки в повному розмірі, заявленому позивачем та вважає, в даному випадку наявними порушення норм матеріального права, виходячи з наступного.

Пунктом 5.1 договору про надання послуг сторони домовилися, що при порушенні замовником строків оплати виконаних робіт, замовник виплачує виконавцю неустойку в розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п. 5.1 договору, вбачається, що сторони домовилися про такий вид неустойки як пеня.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань” встановлено, що розмір пені обчисляється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

          Отже, враховуючи положення вказаної норми закону, пеня, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повинна обліковуватися виходячи з подвійної облікової ставки НБУ на час виникнення такої заборгованості.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          За першим актом приймання-передачі виконаних робіт від 27.10.2008 року відповідач повинен був сплатити кошти в строк до 01.11.2008 року, тобто пеня в даному випадку нараховується з 02.11.2008 року по 02.05.2009 року.

Розмір пені за даний період буде становити 239,13 грн. (2000 грн. * 182 дн. * 24% / 365 дн./100 = 239,13).

За другим актом приймання – передачі виконаних робіт від 24.11.2008 року відповідач повинен був сплати кошти в строк до 29.11.2008 року, отже пеня в даному випадку нараховується з 30.11.2008 року по 30.05.2009 року.

Розмір пені за даний період буде становити 717,69 грн. (6000 грн. * 182 дн. * 24% / 365 дн./100 = 717,69).

Таким чином загальна сума штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 956,82 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільний гіпермаркет” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2009 року у справі №16/572 підлягає зміні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільний гіпермаркет” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2009 року у справі № 16/572 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

          ” Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільний гіпермаркет” (м. Київ, вул. В.Хвойки, 15/15; код ЄДРПОУ 34716367) на користь Приватного підприємства „ДЕН” (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5Б; код ЄДРПОУ 31246688) 8000 грн. основного боргу, 956,82 грн. пені, 89,56 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення пені в розмірі 4551,18 грн. - відмовити”

Стягнути з Приватного підприємства „ДЕН” (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5Б; код ЄДРПОУ 31246688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільний гіпермаркет” (м. Київ, вул. В.Хвойки, 15/15; код ЄДРПОУ 34716367) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 22,74 грн.

          Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

          Матеріали справи № 16/572 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді