Постанова № 9279265, 26.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2010                                                                                           № 48/338

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився

від відповідача -не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 28.12.2009

у справі № 48/338 ( .....)

за позовом                               Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя"

до                                                   Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 41316,58 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У листопаді 2009 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Запоріжжя» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» про стягнення 39111,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач належним чином виконав зобов’язання за договором № 26.8/03-056 від 21.05.2003 року про надання комплексу послуг по забезпеченню прийому, стоянці, обслуговуванню та випуску повітряних суден, проте Відповідач, в порушення умов Договору, не розрахувався за фактично надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 33320,60 грн. основного боргу, 555,73 грн. 3 % річних, 4122,69 грн. пені та 1112,94 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.12.2009 року позов задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" заборгованість у розмірі 29 107,16 грн., пеню у розмірі 3 737,06 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1 699,71 грн., 3 % річних у розмірі 685,80 грн., державне мито у розмірі 394,43 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 225,30 грн. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 4213,44грн. припинено. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2009 року у справі № 48/338 і прийняти нове рішення, яким в позові ДП «Міжнародний аеропорт «Запоріжжя» відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що при винесенні рішення Господарським судом міста Києва не був врахований той факт, що «Українська авіаційна транспортна компанія» є державним підприємством і першочергові виплати – це виплати заробітної плати працівникам компанії і загальнообов’язкових платежів та зборів. Клопотання Відповідача про надання місячного терміну для добровільної оплати боргу або складання графіку його погашення прийняте до уваги судом не було, хоча протягом розгляду справи підприємством вже було оплачено один із трьох рахунків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2010 року у справі № 48/338 апеляційну скаргу повернуто без розгляду апелянту на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційну скаргу повторно подано Відповідачем до Господарського суду міста Києва 24.02.2010 року з клопотанням про відновлення пропущеного строку на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2009 року у справі № 48/338.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 року апеляційну скаргу ДП «Українська авіаційна транспортна компанія» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.03.2010 року.

У судове засідання 31.03.2010 року з’явився лише представник Позивача, представник Відповідача не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 31.03.2010 року розгляд справи відкладено на 26.04.2010 року.

26.04.2010 року у судове засідання представники сторін не з’явилися, про причини неявки суду не повідомили, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.05.2003 р. між ДП "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" (Позивач) та ДП "УАТК" (Відповідач) було укладено договір про надання комплексу послуг по забезпеченню прийому, стоянці, обслуговуванню та випуску повітряних суден № 26.8/03-056 від 21.05.2003 року (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору його предметом є надання аеропортом комплексу послуг по забезпеченню прийому, стоянці, обслуговуванню та випуску повітряних суден відповідно до повітряного законодавства України в аеропортах м. Запоріжжя та м. Бердянська.

У п. 2 Договору визначені зобов’язання сторін за Договором, до яких, зокрема, віднесено і зобов’язання Відповідача оплачувати аеропорту всі види наданих послуг, згідно із додатками до Договору (п. 2.2.1).

Додатками до Договору сторони погодили ставки аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден.

На виконання умов Договору у березні 2009 р. позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 33 320,60 грн., що підтверджується актами на обслуговування повітряного судна: № 090235 від 18.03.2009 р. на суму 8 426,88 грн., № 090259 від 20.03.2009 р. на суму 4 213,44 грн., № 090292 від 30.03.2009 р. на суму 20680,28грн., а також рахунками на аеропортове обслуговування № 091111 від 24.03.2009 р., № 091107 від 19.03.2009 р., № 091171 від 31.03.2009 р., які підписані сторонами.

Згідно до п. 3.4 Договору підставою для оплати послуг є акти на обслуговування повітряного транспорту, підписані представниками Позивача та Відповідача.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що замовник здійснює передоплату наданих виконавцем послуг за кожний рейс, згідно додатків №1 та №2. Оплата здійснюється не пізніше трьох днів до здійснення рейсу. Дозволяється оплата готівкою перед здійсненням рейсу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, попередня оплата послуг не здійснювалася.

Відповідно до п. 3.2 Договору замовник здійснює кінцеву оплату за всі види послуг наданих фактично виконавцем в місяці, наступному за звітним, згідно виставленого рахунку протягом п’яти днів з моменту його отримання.

Як встановлено судом першої інстанції, Відповідач не заперечує факту надання послуг, їх вартості та визнає вказану суму заборгованості, проте посилається на необхідність виплати заробітної плати працівникам, що унеможливлює проведення розрахунків із позивачем.

Крім того, як вбачається з платіжного доручення № 740 від 21.12.2009 року (а. с. 88), Відповідачем частково оплачено борг в сумі 4213, 44 грн. за рахунком № 91111 від 24.03.2009 року.           

Згідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України Позивачем належним чином доведено факт надання Відповідачу послуг на загальну суму 33 320,60 грн., а Відповідачем надано докази оплати вказаних послуг на суму 4 213,44 грн. згідно рахунку № 91111 від 24.03.2009 р. (платіжне доручення №740 від 21.12.2009 р.).

Виходячи з того, що погашення боргу було здійснено після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 4 213,44грн. Господарським судом міста Києва припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки доказів погашення відповідачем заборгованості в частині 29 107,16 грн. суду надано не було, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимога Позивача в частині стягнення заборгованість в сумі 29 107,16 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів з вказаним висновком Господарського суду міста Києва погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір № 26.8/03-056 від 21.05.2003 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі і положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлені у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога Позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 29 107,16 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, Господарським судом міста Києва, з Відповідача на користь Позивача стягнуто пеню у розмірі 3 737,06 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1 699,71 грн., 3 % річних у розмірі 685,80 грн.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2 Договору замовник здійснює кінцеву оплату за всі види послуг наданих фактично виконавцем в місяці, наступному за звітним, згідно виставленого рахунку протягом п’яти днів з моменту його отримання.

Як встановлено судом, рахунки та акти на обслуговування повітряного судна були направлені Відповідачу простою кореспонденцією, що підтверджується реєстрами ДП "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" про відправлення простої кореспонденції за березень та квітень 2009 р.

І хоча Відповідач не заперечує факту отримання вказаних рахунків, про що свідчить їх сплата 15.03.2010 року (копія виписки міститься в матеріалах справи), Позивачем належним чином не доведений саме момент їх отримання Відповідачем, від якого відповідно до п. 3.2 Договору повинно відраховуватися п’ять днів, протягом яких зобов’язання щодо оплати мало бути виконаним ДП «Українська Авіаційна Транспортна Компанія».

Як встановлено під час розгляду справи апеляційним судом, Господарський суд міста Києва перерахував пеню, заявлену Позивачем, наступним чином:

за рахунком № 91107 від 19.03.2009 р. в сумі 8 426,88 грн. за період з 29.03.2009 р. (дата передачі рахунку) по 28.09.2009 р.;

за рахунком № 91111 від 24.03.2009 р. в сумі 4 213,44 грн. за період з 01.04.2009 р. (дата передачі рахунку) по 30.09.2009 р.;

за рахунком № 91171 від 31.03.2009 р. в сумі 20 680,28 грн. за період з 08.04.2009 р. (дата передачі рахунку) по 07.10.2009 р.

Однак, з матеріалів справи не вбачається підстави (факту отримання рахунку), з якою судом першої інстанції пов'язаний початок перебігу прострочки виконання грошового зобов’язання, а саме: визначення дати початку та відповідно і кінцевої дати періоду, за який згідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нараховується пеня.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що період нарахування пені є недоведений, у зв’язку з чим вимоги Позивача в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Що ж стосується стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних нарахувань у розмірі 1 699,71 грн. та 3 % річних у розмірі 685,80 грн., у визначеному за перерахунком господарського суду першої інстанції періоді, то колегія суддів також вважає, що наявними в матеріалах справи доказами не доведений момент отримання рахунків, а відповідно і період нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань також не доведений.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 1 699,71 грн. та 3% річних в сумі 685,80 грн. слід відмовити.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2009 року у справі № 48/338 в частині стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" пені у розмірі 3 737,06 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1 699,71 грн., 3 % річних у розмірі 685,80 грн. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга в цій частині – задоволенню.

Оплата Відповідачем 15.03.2010 року заборгованості загальною сумою 29 107,16 грн. не є підставою для скасування рішення і має вирішуватись на стадії виконання рішення.

Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та за подання апеляційної скарги відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2009 року у справі № 48/338 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2009 року у справі № 48/338 в частині стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" пені у розмірі 3 737,06 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1 699,71 грн., 3 % річних у розмірі 685,80 грн. скасувати. В цій частині у позові відмовити.

3. Пункт 2 рішення викласти в наступній редакції:

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21; ідентифікаційний код 24964464) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" (69013, м. Запоріжжя, аеропорт; ідентифікаційний код 01130561) заборгованість у розмірі 29107 (двадцять дев’ять тисяч сто сім) грн. 16 коп., державне мито у розмірі 291 (двісті дев’яносто одна) грн. 07 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 42 коп. Видати наказ.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" (69013, м. Запоріжжя, аеропорт; ідентифікаційний код 01130561) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21; ідентифікаційний код 24964464) державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 30 (тридцять) грн. 61 коп.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №48/338 скерувати до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді