Рішення № 9278886, 22.04.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2010 Справа № 2/70-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Скобєлкіна С.В. при секретарі Котенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транресурс", м.Київ

до Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м.Херсон

про стягнення 36 869,62 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Колісник В.А., довіреність від 20.04.2010р.

від відповідача - Смолієнко М.Г., довіреність від 18.02.2010р.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансресурс" звернулось до суду з позовом до дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" про стягнення 36 869,62 грн.

У судовому засіданні позивач в особі свого представника підтримав заявлені вимоги про стягнення 20 657,78 грн. основного боргу, 9033,84 грн. пені, 7178,00 грн. збитків від інфляції, а також судові витрати по справі.

Відповідач позов не визнав з підстав недотримання позивачем порядку оформлення позовної заяви, неправильного нарахування пені і збитків від інфляції, спливу строку позовної давності щодо нарахувань неустойки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд прийшов до висновку про те, що позов ТзОВ "Трансресурс" підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 27.10.2006 року між ДП "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот" (замовник) та ТзОВ "Трансресурс" (експедитор) укладено договір № 02-25/91, за умовами якого експедитор взяв на себе зобов'язання з відправлення порожніх, завантажених вагонів поодинокими відправками, групами або маршрутами відповідно до заяви замовника, а замовник взяв на себе зобов'язання здійснити певні дії (п.п.2.1.1., 2.1.2., 2.1.3., 2.1.4. договору), а також сплатити винагороду позивачу та відшкодувати його витрати на підставі пред'явлених рахунків (п.п.2.1.5., 3.6. договору). Розрахунки за перевезення здійснюються у відповідності до Тарифного керівництва № 1 та з урахуванням діючих коефіцієнтів.

Позивачем відповідно до умов укладеного договору послуги були надані своєчасно та у повному обсязі, на підтвердження чого сторонами було підписано акти виконаних робіт, на підставі чого відповідачу було пред'явлено до сплати рахунки:

Номер та дата рахункаСума згідно з рахунком, грн..Граничний строк оплатиФакт оплати

СФ-0000208 від 30.06.2007130,8806.07.2007Не сплачено

СФ-00229 від 31.07.2007902,7510.08.2007Не сплачено

СФ-00265 від 31.08.2007510.221.09.2007Не сплачено

СФ-00303 від 30.09.2007418,715.10.2007Не сплачено

СФ-00336 від 31.10.20071922,820.11.2007Не сплачено

СФ-00370 від 30.11.20072569,3412.12.2007Не сплачено

СФ-00403 від 31.12.20073829,0421.01.2008Не сплачено

СФ-0000027 від 31.01.20082005,2111.02.2008Не сплачено

СФ-0000089 від 29.02.20081706,9221.03.2008Не сплачено

СФ-0000349 від 31.03.2008530,314.04.2008Не сплачено

СФ-0000149 від 30.04.2008778,8814,05,2008Не сплачено

СФ-0000308 від 31.05.2008679,4510.06.2008Не сплачено

СФ-00395 від 30.06.2008812.0316.07.2008Не сплачено

Х/21 від 31.07.200849,7209.08.2008Не сплачено

СФ-00584 від 30.09.20082137,7910.10.2008Не сплачено

СФ-00633 від 31.10.20081673,7714.11.2008Не сплачено

ВСЬОГО:20 657,78 В порушення своїх зобов'язань по договору відповідачем не були сплачені всі рахунки, сума заборгованості складає 20 657,78 грн., що підтверджується актом звірки між сторонами, складеного станом на 31.12.2009 року. Вищенаведені вимоги про сплату основного боргу (20 657,78 грн.) суд вважає законними і обґрунтованими, оскільки вони відповідають положенням ст.ст.173, 193 ГПК України, так як суб'єкти господарювання повинні належним чином та у встановлений строк виконувати взяті на себе договірні зобов'язання, включаючи зобов'язання з оплати наданих послуг. На суму основного боргу (20 657,78 грн.) ТзОВ "Трансресурс" здійснив нарахування 8178,00 грн. інфляційних збитків, які судом перевірені та також визнаються правильними, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з ДП "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот" на підставі положень ст.625 ЦК України.

Передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати оплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, сутність якого полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінювання грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним коштами, які підлягають сплаті кредитору. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу входять у склад грошового зобов'язання, але не ототожнюються з санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання.

На підставі положень п.4.3. договору позивач здійснив нарахування пені у розмірі 9033,84 грн., але ці вимоги ТзОВ "Трансресурс" задоволенню не підлягають, оскільки її нарахування (пені) здійснено за межами строків позовної давності, а встановлений сторонами у договорі розмір пені протирічить діючому законодавству.

Так, як зазначає сам позивач, гранічний строк оплати за надані послуги за різними рахунками сплинув від 06.07.2007 року по 14.11.2008 року. В той же час, для позовних вимог про стягнення неустойки встановлений річний строк позовної давності, а нарахування пені здійснюється лише за 6 місяців (ст.ст.256-258 ЦК України, ст.232 ГК України). Що стосується встановленого у договорі розміру пені, то у цій суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст.231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.2 ст.343 цього ж Кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. N 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. N 2921-III), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пункту 4.3. договору № 02-25/91 від 27 жовтня 2007 року, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати наданих послуг замовником та встановлює пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочки, є таким, що суперечить чинному законодавству.

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судові витрати по справі суд покладає на відповідача, згідно до положень ст.49 ГПК України, оскільки з вини ДП "ХРП" спір доведено до судового розгляду та відповідно до розміру задоволених вимог (75,5%) від ціни позову.

На підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський річний порт", 73025 м.Херсон, пл.Одеська, 6, код ЄДРПОУ 03150208, р/р. не відомий на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансресурс", м.Київ, вул.Вадима Гетьмана, б.46-а, оф.457 (поштова адреса 69006 м.Запоріжжя а/с.103), код ЄДРПОУ 33749386, р/р.26001078969 в АБ "Експрес-Банк" МФО 322959 - 20657,78 грн. (двадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім грн. 78 коп.) основного боргу, 7178,00 грн. (сім тисяч сто сімдесят вісім грн. 00 коп.) збитків від інфляції, 278,36 грн. (двісті сімдесят вісім грн. 36 коп.) по сплаті державного мита та 178,18 грн. (сто сімдесят вісім грн. 18 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Визнати недійсним пункт 4.3. договору № 02-25/91 від 27 жовтня 2006 року.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Копію рішення направити сторонам по справі.

Суддя С.В.Скобєлкін

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 29.04.2010 року