Рішення № 92784007, 11.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2020 року м. Рівне №460/6686/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій., -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії за віком, оформлене листом № 1700-0301-8/24625 від 20.08.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію із зниженням пенсійного віку на 6 років, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.05.2020.

Мотивуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо відмови в призначенні йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з підстав відсутності необхідного страхового стажу роботи в 21 рік. Вказував, що претензії з боку відповідача щодо поданих ним документів до заяви про призначення пільгової пенсії відповідно до ст. 55 вказаного Закону, які визначають його статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи відсутні, а отже він має гарантоване право на пільгову пенсію зі зниженням пенсійного віку на 6 років. Вказував про те, що відповідач не зарахував до його страхового стажу період роботи в колгоспі "Переможець" за 1986-1991 роки, однак він позбавлений можливості надати відповідну довідку про період його роботи, оскільки заробітна плата таким колгоспом виплачувалася йому у не грошовій формі, а пшеницею. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 15.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву від 06.10.2020, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що за поданими позивачем документами права на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач не має через відсутність страхового стажу роботи - 21 рік. Також відповідач зазначав, що користуючись посвідченням потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС, позивач не має права на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції від 19.12.1991, із змінами і доповненнями від 01.07.1992). Поряд з цим, відповідач просив врахувати майновий стан при вирішення питання щодо стягнення з нього судового збору. Просив повністю відмовити у задоволенні позову (а.с.46-48).

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) (а.с.7, 17).

09.07.2020 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про призначення пільгової пенсії у відповідності до вимог ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 20.08.2020 №1700-0301-8/24625 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зважаючи на відсутність страхового стажу роботи - 21 рік. Зазначено, що згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії № 2207 від 09.07.2020, та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 18 років 26 днів. Однак до страхового стажу не врахований період роботи в колгоспі "Переможець" з 11.06.1986 по 02.03.1991 через відсутність підтверджуючої довідки про встановлений мінімум і вихододні. Також до страхового стажу не зараховано період відбування покарання позивача у Полицькій виправній колонії №76 з 05.11.1986 по 09.10.1987, зазначений в довідці від 08.05.2020 №П/03/213, оскільки за даний період не проводилися відрахування до Пенсійного фонду та соціального страхування (а.с.18-19).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796).

Статтею 49 Закону №796 визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058).

Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно з приписами ч.1 ст.55 Закону №796, особам, які проживали або працювали на радіоактивно забруднених територіях, пенсії призначаються із зниженням пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Приписами вказаної статті передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення.

Суд відмічає, що відповідно до ч.3 ст.65 Закону №796, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Факт постійного проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по даний час, а також досягнення ним необхідного пенсійного віку для призначення пільгової пенсії визнається відповідачем та не є спірним у справі.

Відмовляючи у призначенні пенсії відповідач вказував на відсутність у позивача необхідного страхового стажу роботи, зокрема зазначав, що його страховий стаж складає 18 років 26 днів замість необхідного - 21 рік.

Як встановлено судом, до страхового стажу роботи позивача не зараховано період його роботи в колгоспі "Переможець" з 11.06.1986 по 02.03.1991 через відсутність підтверджуючої довідки про встановлений мінімум і вихододні, а також період відбування покарання позивача у Державній установі "Полицькій виправній колонії (№76)" з 05.11.1986 по 09.10.1987.

З приводу зазначених обставин суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, відповідно до ст.1 Закону № 1058 страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

За змістом ст.20 Закону №1058 страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст.106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, зарахування страхового стажу провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 31.10.2019 (справа № 235/7373/16) та від 20.03.2019 (справа №688/947/17).

При цьому, Закон №1058 набрав чинності 01.01.2004, а тому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

До 01.01.2004 порядок та умови обчислення стажу роботи, який дає право на пенсію, визначалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон - №1788).

Відповідно до ч.1, 2 ст.56 Закону №1788, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 №10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

У відповідності до ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до ст.62 Закону 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відтак, відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ, а також зважаючи на п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючих довідок, наказів, відомостей тощо підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 вказаної Інструкції, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

При цьому, відповідно нормами постанови Ради Міністрів СССР "Про трудові книжки колгоспників" від 21.04.1975 №310, визначалось, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члену колгоспу.

Трудові книжки відкриваються на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. В трудову книжку колгоспника вносяться такі дані: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: зарахування до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу; відомості про трудову участь: визначення річного мінімуму трудової участі в колективному господарстві та її виконання.

Записами трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , підтверджується те, що ОСОБА_1 , 11.06.1986 прийнятий на роботу в колгосп "Переможець", звідки 02.03.1991 був звільнений за власним бажанням (а.с.11).

Трудова книжка колгоспника позивача містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у період з 11.06.1986 по 02.03.1991, а тому ненадання довідки про встановлений мінімум і вихододні не може бути підставою для позбавлення позивача права на соціальний захист, щодо вирішення питань призначення пенсії відповідно до законодавства України.

Тобто, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства. Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії.

Оскільки судом встановлено, що позивач у спірні періоди згідно записів трудової книжки здійснював свою трудову діяльність у колгоспі "Переможець", то суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу роботи позивача період його роботи у колгоспі "Переможець" з 11.06.1986 по 02.03.1991.

Крім того, з долученої до матеріалів справи довідки Державної установи "Полицька виправна колонія (№76)" від 08.05.2020 №П/03/213 судом встановлено, що ОСОБА_1 відбував покарання в колонії з 05.11.1986 по 09.10.1987 і був працевлаштований на виробництві установи. У довідці також вказано, що наказ про працевлаштування знищено, так як закінчився строк зберігання. Зазначено, о за період відбування покарання у виді позбавлення волі позивач страхові внески до Пенсійного фонду не сплачував (а.с.25).

Відмовляючи позивачу у призначенні пільгової пенсії, відповідач повідомив про неможливість включення періоду відбування покарання, з огляду на те, що за даний період не проводилися відрахування до Пенсійного фонду та соціального страхування.

Разом з тим, оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, невиконання (неналежне виконання) страхувальником вказаного обов`язку не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи у Державній установі "Полицька виправна колонія (№76)" з 05.11.1986 по 09.10.1987.

На переконання суду, дії відповідача при відмові у включенні спірних періодів роботи до стажу позивача є непропорційними заявленій легітимній меті, тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Також суд враховує, що відповідно до п.21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98). У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02). У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy" № 36813/97).

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, визначеним у статті шляхом.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має страховий стаж більше 21 року, що підтверджено копіями з трудової книжки, трудової книжки колгоспника та відповідними довідками; позивач досягнув віку, визначеного ст.26 Закону №1058, з врахуванням зменшення, а тому має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796.

Тому, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною відмови пенсійного органу у призначенні пільгової пенсії позивачу відповідно до ст.55 Закону №796 та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку на 6 років, зарахувавши до його страхового стажу роботи періоди роботи у колгоспі "Переможець" з 11.06.1986 по 02.03.1991 та в Державній установі "Полицька виправна колонія (№76)" з 05.11.1986 по 09.10.1987.

Згідно з ч.1 ст.45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи, що за призначенням пенсії позивач звернувся не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, то відновлення порушеного права позивача слід здійснити з 02.05.2020.

За нормами ч.1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене у сукупності свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

При цьому, суд зауважує, що згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст.139 КАС України.

Оригінал квитанції про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (а.с.39).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену у листі від 20.08.2020 №1700-0301-8/24625.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 02.05.2020 ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку на 6 років, у відповідності до вимог ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зарахувавши до його страхового стажу роботи періоди роботи у колгоспі "Переможець" з 11.06.1986 по 02.03.1991 та в Державній установі "Полицька виправна колонія (№76)" з 05.11.1986 по 09.10.1987.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у сумі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 11 листопада 2020 року.

Суддя С.А. Борискін