Ухвала суду № 92784006, 10.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

10 листопада 2020 року м. Рівне №460/5677/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши матеріали адміністративної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Перспектива-1" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді адміністративна справа № 460/5677/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Перспектива-1" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2), про: 1) визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12 листопада 2019 року № 1328525/42753581; 2) зобов`язання відповідача 2 зареєструвати податкову накладну позивача від 11 червня 2019 року № 13 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2020 року позовну заяву ТзОВ "Торговий дім "Перспектива-1" було залишено без руху на підставі частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з підстав пропуску строку звернення до суду та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову.

9 листопада 2020 року до суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду. За змістом вказаної заяви позивач просить врахувати, що при зверненні до суду з цим позовом він керувався правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 18 червня 2018 року в справі № 805/1146/17-а, від 14 лютого 2019 року в справі № 813/4921/17 та від 17 липня 2019 року в справі № 640/46/19, згідно з якими строк звернення до суду в такій категорії справ становить 1095 днів. Також покликаючись на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини", позивач вказує, що встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. З огляду на наведене, позивач просить суд визнати поважними вказані ним причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновити такий строк.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених позивачем в основу заяви про поновлення строку звернення до суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист – строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, КАС України встановлений скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як уже зазначалося, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначений порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлений спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Водночас, пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлений скорочений строк звернення до суду.

Так, згідно з пунктом 56.19 статті 56 ПК України, в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому, є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Варто звернути увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень»" від 24 жовтня 2013 року № 657-VII (далі - Закон № 657) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.

Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону № 657 дає підстави для висновку про те, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року), як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто норми вказаного Кодексу не врегульовують відповідне питання.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Установлена законом необхідність застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах, зумовлена легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень – контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).

Цей висновок Конституційного Суду України суд вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.

Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження – абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому, такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11 жовтня 2019 року по справі № 640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19).

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивачем використовувалася процедура адміністративного оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, від 12 листопада 2019 року № 1328525/42753581.

За наслідками розгляду скарги позивача, 26 листопада 2019 року Комісією Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийняте рішення № 42518/42753581/2 про залишення скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін

При цьому, того ж дня через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України позивача було повідомлено про рішення, прийняте за наслідками розгляду вказаної вище скарги.

З урахуванням викладеного вище, строк на оскарження позивачем до суду рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, від 12 листопада 2019 року № 1328525/42753581 становив три місяці, перебіг якого розпочався 27 листопада 2019 року та закінчився 27 лютого 2020 року.

Разом з тим, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 29 липня 2020 року, тобто більше як через п`ять місяців після завершення тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною четвертою статті 122 КАС України.

Покликання позивача на те, що при зверненні до суду з цим позовом він керувався правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 18 червня 2018 року в справі № 805/1146/17-а, від 14 лютого 2019 року в справі № 813/4921/17 та від 17 липня 2019 року в справі № 640/46/19, згідно з якими строк звернення до суду в такій категорії справ становить 1095 днів, суд оцінює критично, з огляду на таке.

Так, суд враховує, що спірні правовідносини в межах адміністративних справ №№ 805/1146/17-а, 813/4921/17 та цієї адміністративної справи не є подібними.

Так, в межах справи 805/1146/17-а оскаржувалося податкове повідомлення-рішення, яким платнику податків було визначено суму грошового зобов`язання з транспортного податку, а в межах справи № 813/4921/17 - рішення контролюючого органу про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу.

Натомість, у цій справі позивачем оскаржується рішення щодо відмови в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд наголошує, що відмінність рішень контролюючого органу (рішення про визначення суми грошових зобов`язань платника податків, стягнення податкової заборгованості та інші рішення) зумовлює різне правове регулювання строків звернення до суду з позовами щодо їх оскарження.

Відтак, враховуючи, що оскаржуванні у справах №№ 805/1146/17-а, 813/4921/17 рішення податкового органу стосувалися визначення платнику податків грошового зобов`язання та стягнення податкового боргу, тобто за своєю суттю вони відмінні від рішення, що оскаржується в цій справі, тому застосування правових позицій Верховного Суду, висловлених в постановах від 18 червня 2018 року в справі № 805/1146/17-а, від 14 лютого 2019 року в справі № 813/4921/17, при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду в даній справі є неможливим.

Щодо постанови Верховного Суду від 17 липня 2019 року в справі № 640/46/19, то у вказаному судовому рішенні Верховним Судом дійсно було сформовано правову позицію, згідно з якою строк на оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних становить 1095 днів.

Однак, суд звертає увагу, що вказане вище судове рішення Верховного Суду датоване 17 липня 2019 року.

Разом з тим, 11 жовтня 2019 року Верховним Судом ухвалено постанову в справі 640/20468/18, в якій висловлено правову позицію про те, що до спорів з приводу оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у разі попереднього застосування платником податків процедури адміністративного оскарження, застосовується тримісячний строк звернення до суду.

Тобто, в даному випадку має місце зміна правового підходу до вирішення питання щодо строку звернення до суду. При цьому, така зміна відбулася ще до виникнення спірних правовідносин у цій справі, а відтак у позивача не було підстав при зверненні до суду з цим позовом керуватися правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 17 липня 2019 року в справі № 640/46/19.

Щодо покликання позивача на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" в контексті того, що встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, то суд зазначає наступне.

Як зазначено вище по тексту ухвали, строк на оскарження позивачем до суду рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, від 12 листопада 2019 року № 1328525/42753581 становив три місяці, перебіг якого розпочався 27 листопада 2019 року та закінчився 27 лютого 2020 року.

До суду з даним позовом позивач звернувся засобами поштового зв`язку лише 29 липня 2020 року, тобто більше як через п`ять місяців після завершення тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною четвертою статті 122 КАС України.

При цьому, обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач фактично зводить до того, що він керувався попередніми правовими позиціями Верховного Суду та, відповідно, взагалі не вказує про наявність непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

З огляду на вищенаведене, на переконання суду, застосування в даному випадку наслідків пропуску строку звернення до суду не може вважатися надмірним формалізмом.

Більше того, суд звертає увагу, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Таким чином, суд наголошує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною четвертою статті 122 КАС України тримісячний строк звернення до суду з даним позовом, обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду у відповідності до частини третьої статті 123 КАС України та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

За приписами частини п`ятої статті 240 КАС України, в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

В свою чергу, пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI встановлено, що у разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням), сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Згідно з наявним в матеріалах справи оригіналом платіжного доручення від 30 липня 2020 року № 137 за подання даного позову до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 4204грн. Вказане також підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України від 31 липня 2020 року.

Враховуючи, що станом на день постановлення ухвали про залишення позову без розгляду клопотання про повернення судового збору до суду від позивача не надходило, тому у суду відсутні підстави для вирішення відповідного питання.

Керуючись частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 243, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Перспектива-1" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій в адміністративній справі № 460/5677/20, - залишити без розгляду.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Суддя Т.О. Комшелюк