Постанова № 9276521, 21.04.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 квітня 2010 р. № Б-39/62-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючий - доповідач),

Білошкап О.В.,

Яценко О.В.

розглянувши

касаційну скаргу Харківської ОДПІ

на ухвалугосподарського суду Харківської області від 15.10.2009 року

у справі

господарського суду № Б-39/62-08

Харківської області

за заявою ТОВ "Гермес Втормет" в особі голови ліквідаційної комісії Кобяковської О.М.

до ТОВ "Гермес Втормет"

про визнання банкрутом

ліквідатор Загребельний Г.С.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від скаржника:не з'явились,

від боржника:Загребельний Г.С. –(ліквідатор).

В С Т А Н О В И В :          

          господарський суд Харківської області ухвалою від 27.06.2008 року порушив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Гермес Втормет" (далі –боржника) за заявою голови ліквідаційної комісії боржника, в зв’язку з прийняттям його власником рішення про ліквідацію підприємства, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону).

Постановою суду від 04.07.2008 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Загребельного Г.С., зобов’язано ліквідатора опублікувати оголошення в офіційному друкованому органі в п’ятиденний строк та у термін до 04.07.2009 року надати суду на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

12.10.2009 року до господарського суду Харківської області надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.10.2009 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Харківська ОДПІ (далі –інспекція) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 51 Закону, статей 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника боржника, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

З матеріалів даної справи вбачається, що власником боржника 03.12.2007 року прийнято рішення про припинення діяльності боржника та призначення голови ліквідаційної комісії (том 1, а.с.50).

Власником 14.01.2008 року прийнято рішення про звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника відповідно до статті 51 Закону (том 1, а.с.51-52).

Голова ліквідаційної комісії боржника звернувся до господарського суду із заявою про банкрутство за правилами статті 51 Закону 27.06.2008 року.

У заяві про визнання боржника банкрутом відсутні відомості та до матеріалів заяви не додано доказів щодо належної публікації оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості. Також головою ліквідаційної комісії не подано проміжного ліквідаційного балансу, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що справа про банкрутство зазначеного боржника порушена судом за відсутності в матеріалах справи документів, які обґрунтовують дотримання процедури самоліквідації відповідно до статей 105, 111 Цивільного кодексу України, зокрема, відсутні докази здійснення публікації про ліквідацію боржника його засновниками в спеціальному бюлетені державного реєстратора, виявлення кредиторів боржника, складення та затвердження проміжного ліквідаційного балансу боржника до моменту порушення провадження у справі.

Відтак, здійснюючи провадження у справі про банкрутство з урахуванням особливостей провадження відповідно до статті 51 Закону суду належало перевірити чи здійснено органом управління боржника публікацію про прийняття рішення про самоліквідацію відповідно до статей 105, 111 Цивільного кодексу України в бюлетені державної реєстрації, чи дотримано боржником процедури виявлення кредиторів, виявлення майна та складення проміжного ліквідаційного балансу за наслідками такої публікації.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що наслідком ліквідації боржника є виключення його з державного реєстру суб'єктів господарювання та припинення нарахування податкових зобов'язань, єдиним органом стягнення яких є органи податкової служби.          Відповідно до частини 5.3.1 статті 5.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 статті 4 цього Закону для поданні податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

          Відтак, незаконна ліквідація боржника за процедурою передбаченою статтею 51 Закону унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після перевірки суб'єкта господарювання, оскільки з моменту внесення до державного реєстру рішення суду про визнання боржника банкрутом, в останнього не можуть виникати податкові зобов'язання.

          Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження судових актів про ліквідацію боржника у процедурі банкрутства в порядку статті 107 ГПК України, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати податкові зобов'язання.

З врахуванням викладеного оскаржувану ухвалу господарського суду Харківської області від 15.10.2009 року не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до господарського суду Харківської області.

Згідно з частиною 1 статті 122 Господарського процесуального кодексу України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Отже, до компетенції судів касаційної (апеляційної або першої інстанції) належить вжиття заходів до повороту виконання скасованого судового рішення.

Відповідно до статті 122 ГПК України, суд вважає необхідним зобов'язати державного реєстратора за адресою місцезнаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування ухвали господарського суду Харківської області від 15.10.2009 року у справі № Б-39/62-08.

Відповідно до статей 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010року касаційне оскарження постанов (ухвал) Вищого господарського суду України, прийнятих за наслідками розгляду касаційної скарги (подання) не передбачено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу Харківської ОДПІ задовольнити.

2.          Ухвалу господарського суду Харківської області від 15.10.2009 року скасувати, справу № Б-39/62-08 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

3.          Державному реєстратору за місцезнаходженням боржника ТОВ "Гермес Втормет" внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування ухвали господарського суду Харківської області від 15.10.2009 року про ліквідацію банкрута у справі № Б-39/62-08 про банкрутство ТОВ "Гермес Втормет" (код ЄДРПОУ 33413589).

Головуючий           Л. Катеринчук          

Судді                                                                                 О. Білошкап                                                  

                    О. Яценко