Постанова № 9275464, 18.02.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4986/09/1770

18 лютого 2010 року 12год. 25хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Голубока Т.В., представник Вітковська Ж.І.,

відповідача: представник Захарчук Ж.І., представник Красовський А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державне підприємство "Костопільське лісове господарство" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доКостопільська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Костопільське лісове господарство” звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000312341/0 від 22.04.2009 р., № 0000312341/1 від 17.06.2009 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 140363 грн., № 0000492341/0 від 17.06.2009 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 3799 грн. та № 0000502341/0 від 17.06.2009 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 3554 грн.

В обґрунтування заявленого позову зазначає, що висновки Костопільскої МДПІ про збільшення валового доходу позивача на суму 46559 грн. у звязку з необхідністю формування валових доходів під час реалізації товарів за межі митної території України по митній вартості таких товарів, а не по їх ціні реалізації (фактурній вартості) суперечать Закону України “Про ціни та ціноутворення” від3 грудня 1990 року № 507-XII та приписам п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР. Зазначає, що Костопільскою МДПІ під час проведення планової та позапланової перевірок не було вірно обраховано балансову вартість запасів в готовій продукції та незавершеному виробництві в результаті чого висновки про заниження валового доходу на суму 48989 грн. є необґрунтованими. Посилається на необґрунтованість висновків відповідача щодо завищення валових витрат на суму 82486 грн. вартості щебеню для будівництва лісової дороги, так як в акті перевірки останні жодним чином не аргументовані. На думку позивача витрати в сумі 40883 грн. на оплату вартості пального, матеріалів та послуг повязані з підготовкою лісовозної дороги повинні включатися до валових витрат так як прямо повязані з процесом організації та ведення господарської діяльності. Вказує, що у податкового органу відсутні підстави для зменшення валових витрат на вартість пального для легкових автомобілів в загальній сумі 40898 грн. так як абз. 5 пп 5.4.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР прямо передбачена заборона на включення лише 50 відсотків витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів. Також, позовні вимоги обґрунтовані тим, що у посадових осіб Костопілської МДПІ відсутні підстави для зменшення амортизаційних відрахувань ДП “Костопільське лісове господарство” на суму 28732 грн. по автомобілю Шкода (ВК 9757 АМ) так як автомобіль використовується в господарській діяльності підприємства. Крім того, пп. 8.4.6 п. 8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР не передбачає коригування амортизаційних відрахувань навіть за умови виведення з експлуатації основних фондів. Враховуючи використання ДП “Костопільське лісове господарство” автомобіля Шкода у господарській діяльності. Витрати на оплату праці водія в сумі 15305 грн. також повязані з господарською діяльністю підприємства і підстав для їх неврахування у податкового органу не має. За умови використання лісовозної дороги у виробничій діяльності підприємства витрати на оплату праці робітників, що її обслуговують в сумі 79590 грн. та сума страхового збору 29845 грн. повинні включатися до складу валових витрат позивача. В обґрунтування безпідставності прийняття податкового повідомлення рішення № 0000492341/0 від 17.06.2009 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 3799 грн. ДП “Костопільське лісове господарство” зазначає, що податковим органом під час проведення позапланової перевірки не було враховано первинних документів, що підтверджують придбання товару у ТОВ “Рівнеметалобуд”. На спростування підстав прийняття податкового повідомлення рішення № 0000502341/0 від 17.06.2009 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 3554 грн. позивач зазначає, що податковий кредит сформований по господарській операції з ТОВ “Рівнеметалбуд” підтверджується належним чином оформленими податковими накладними. На момент виписання податкових накладних ТОВ “Рівнеметалбуд” було зареєстроване платником податку на додану вартість.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000312341/1 від 22.04.2009 р., № 0000312341/1 від 17.06.2009 р, № 0000492341/0 від 17.06.2009 р. та № 0000502341/0 від 17.06.2009 р.

Відповідач Костопілська міжрайонна державна податкова інспекція позов не визнала з підстав викладених письмових запереченнях.

В судовому засіданні представники відповідача пояснили суду, що під час проведення планової виїзної та позапланової виїзної перевірок було встановлено ряд порушень вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР та Закону України “Про податок на додану вартість ” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі сторони ДП “Костопільске лісове господарство”. На думку податкового органу позивач, при продажі продукції за межі митної території України зобовязаних був формувати валові доходи по митній вартості експортованого товару, що є звичайною ціною даного товару в силу пп. 1.20.5 ст. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР. Як вважає податковий орган витрати на придбання щебеню використаного для будівництва та ремонту лісовозної дороги та витрати на її обслуговування повинні збільшувати балансову вартість основних засобів підприємства та амортизуватися в наступних періодах, а не відноситися до складу валових витрат, що є порушення пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР. Під час проведення перевірки було встановлено, що автомобіль Шкода Супер В використовується ДП “Костопільське лісове господарство” поза межами господарської діяльності як наслідок витрати на пальне та на утримання автомобіля не повинні включатися до складу валових витрат підприємства. На думку Костопілської МДПІ договір укладений ДП “Костопілське лісове господарство” з ТОВ “Рівнеметалбуд” є нікчемним, як наслідок сформовані по даній операції валові витрати та податковий кредит не підтверджуються документально. Просили в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.04.2009 р. було підписано акт планової документальної перевірки Державного підприємства “Костопільске лісове господарство” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р. За результатами проведеної перевірки встановлено порушення ДП “Костопільске лісове господарство” пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3, пп. 5.4.10 п. 5.4, п. 5.9 ст.5, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток в сумі 104757 грн.

На підставі акту перевірки підприємством було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000312341/0 від 22.04.2009 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 140363 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення рішення № 0000312341/0 від 22.04.2009 р. Під час розгляду первинної скарги Костопільською МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ДП “Костопілське лісове господарство ”, за результатами якої складене акт № 563/23/00992800 від 09.06.2009 р. Під час проведення позапланової перевірки було підтверджено всі порушення виявлені під час проведення планової перевірки та додатково встановлено вчинення нікчемного договору ДП “Костопілське лісове господарство ” з ТОВ “Рівнеметалбуд”, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість. На підставі акту перевірки № 563/23/00992800 від 09.06.2009 р. Костопільською МДПІ було прийнято податкові повідомлення рішення № 0000492341/0 від 17.06.2009 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 3799 грн. та № 0000502341/0 від 17.06.2009 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 3554 грн. Рішенням № 6514/10/23-28 від 17.06.2009 р. про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення рішення № 0000312341/0 від 22.04.2009 р. залишено без змін, а скаргу платника без задоволення. 17.06.2009 р. на адресу ДП “Костопільске лісове господарство” Костопільською МДПІ було направлено податкове повідомлення рішення № 0000312341/1 від 22.04.2009 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 140363 грн.

Як вбачається з акту перевірки під час її проведення було встановлено, що ДП “Костопілське лісове господарство” на протязі 2008 р. здійснювало реалізацію продукції за кордон за ціною, що є нижчою митної вартості продукції. Так митна вартість товарів, які експортувалися складає 2498275 грн., фактурна вартість по якій формувалися валові доходи складає 2451716 грн. Різниця між митною та фактурною вартість складає 46559 грн. в т.ч. 2 квартал 2008 р.- 34059 грн., 3 квартал 2008 р.- 12500 грн. На думку податкового органу митна вартість товару є його звичайною ціною і позивач зобовязаний був формувати валові доходи виходячи з митної вартості проданої продукції. Таким чином, ДП “Костопілське лісове господарство” на протязі 2-3 кв. 2008 рр. було занижено податок на прибуток в сумі 11640 грн.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав. Як було встановлено під час проведення перевірки та не заперечується сторонами в судовому засіданні ДП “Костопілське лісове господарство” здійснювало поставку продукції іноземним контрагентам. При цьому митна вартість товару, що продавався була вищою за його фактурну вартість.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР для цілей оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР передбачає, що положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу сьомого пункту 1.7 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року № 307, митна вартість - це вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України “Про Єдиний митний тариф ” від 5 лютого 1992 року за № 2097-XII і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики. Згідно з абзацом пятим пункту 1.7 цієї самої Інструкції фактурна вартість (договірна, контрактна) - це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або має компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі (рахунку-проформі для договору міни) відповідно до умов зовнішньоторговельного договору (контракту) купівлі-продажу або міни.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що фактурна вартість товару є звичайною ціною визначеною сторонами в договорі, що відповідає визначенню пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР

Згідно пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про ціни та ціноутворення ” від3 грудня 1990 року№ 507-XII Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

З акту перевірки не вбачається, що ціни на продукцію реалізовану ДП “Костопілське лісове господарство” підлягають державному регулюванню в порядку встановленому законом.

Законодавчо встановлено вичерпний перелік випадків застосування “митної вартості ”, а саме для цілей митного оподаткування та для ведення митної статистики. Як наслідок твердження податкового органу, що визначення митної вартості товару є однією із форм державного регулювання цін не узгоджується з приписами пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР та ст. 9 Закону України “про ціни та ціноутворення ” від3 грудня 1990 року№ 507-XII, суперечить сутності визначення митної вартості та є надуманими в звязку з чим суд не бере їх до уваги.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР Валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Від реалізації продукції за кордон ДП “Костопілське лісове господарство” отримувало дохід в грошовій формі в розмірі встановленому в контрактах, тобто фактурної вартості товару.

За таких обставин, висновки Костопільської МДПІ про заниження податку на прибуток підприємств в сумі 11640 грн. є необґрунтованими та не узгоджуються з вищенаведеним.

Як вбачається з акту позапланової перевірки, під час її проведення Костопільською МДПІ було встановлено, що ДП “Костопільске лісове господарство” в 1 кв. 2008 р. було занижено валові доходи на суму 48989 грн. в т.ч. у звязку із заниженням суми матеріальних затрат у залишках готової продукції на суму 17833 грн. та у незавершеному виробництві на суму 31156 грн.

Під час визначення правопорушення посадовими особами Костопільської МДПІ визначається відсоткове співвідношення вартості матеріальних затрат у виробництві продукції за 2 кв. 2008 р. до вартості готової продукції. Так вартість готової продукції за 2 кв. 2008 р. складає 4670966,99 грн., вартість витрат у виробництві продукції складає 1161274 грн. Відповідно до проведених розрахунків відсоток матеріальних витрат у виробництві складає 24,9 %. В результаті проведених розрахунків податкового органу платником податків було занижено приріст балансової вартості запасів в рядку 01.2 Декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 р. на суму 48989 грн.

На думку суду дії податкового органу по виявленню правопорушення не відповідають законодавчим вимогам, як наслідок твердження про заниження валових доходів на суму 48989 грн. є необґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Згідно п. 15 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” 4 грудня 1990 року № 509-XII Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205 За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб субєкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників субєкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що для встановлення факту заниження зі сторони ДП “Костопільске лісове господарства ” приросту балансової вартості запасів ревізори, що здійснювали перевірку зобовязані були вимагати проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей, і лише на підставі результатів такої інвентаризації можливо встановити порушення ст. 5.9 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, з посиланням на первинні документами бухгалтерського обліку.

В даному випадку фактично податковим органом було визначено податкове зобовязання на підставі пп. 4.3.2 п. 4.3 с. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону, тобто за непрямими методами без дослідження первинних документів платника податків.

Відповідно до пп. 4.3.3 п. 4.3 с. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Станом на час проведення перевірки та розгляду справи в суді відсутній закон яким затверджено методику визначення податкових зобовязань за непрямими методами. Відповідно до ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вище викладеного суд прийшов до висновку, що дії посадових осіб Костопільської МДПІ в цій частині не узгоджуються з приписами ст. 19 Конституції України. Виявлене порушення податкового законодавства не ґрунтується на первинній документації підприємства, як наслідок твердження про заниження зі сторони позивача податку на прибуток підприємств в сумі 12247 грн. є надуманим та необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів перевірки в 2 кв. 2008 р. ДП “Костопільске лісове господарство” було включено до складу валових витрат вартість щебеню придбаного у ВАТ “Івано-долинський спецкарєр” на суму 86486 грн. Крім того, на протязі 2-3 кв. 2008 р. позивачем було включено до складу валових витрат вартість нарахованої заробітної плати робітникам зайнятим в будівництві лісовозних доріг на суму 48408 грн. та суму страхових внесків до фондів загальнообовязкового страхування на суму 18152 грн. на думку Костопілської МДПІ вищезазначені суми були з порушенням пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР безпідставно включені до складу валових витрат підприємства. З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Згідно пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, повязані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Згідно пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР Під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

Згідно до ст. 17 Лісового кодексу України У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами лісовозна дорога знаходиться на землях лісового фонду, які належать на праві власності державі та надані у постійне користування ДП “Костопілське лісове господарство”, що засвідчується “Матеріалами безперервного лісовпорядкування земель лісового фонду ДП Костопільский лісгосп Рівненської області за 2007 р. ” затверджені Українською лісовпорядною експедицією.

При цьому слід враховувати, що здійснення ДП “Костопілське лісове господарство” робіт по замощенню лісовозної дороги в наступному не мали наслідком отримання права власності на основний фонд для позивача.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача придбаний у ВАТ “Івано-долинський спецкарєр” щебень використовувався для замощення грунтової лісовозної дороги у окремих місцях, де значно утруднений проїзд транспорту, до місця здійснення порубок лісу. Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії ДП Костопілське лісове господарство” по замощенню лісовозної дороги є способом організації виробництва і як наслідок витрати повязані з придбанням щебеню підприємством було правомірно у відповідності до приписів ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР включено до складу валових витрат в деклараціях по податку на прибуток підприємств за 2-3 кв. 2008 р.

Як свідчать матеріали справи, в перевіряємому періоді ДП Костопілське лісове господарство” віднесено до складу валових витрат вартість нарахованої заробітної плати, робітників зайнятих ремонтом та обслуговуванням лісовозних доріг на суму 31182 грн. в т. ч. 2 кв. 5427 грн., 3 кв. 2008 р. 13119 грн., 4 кв. 2008 р. 12636 грн. та нарахування до фондів державного загальнообовязкового страхування на суму 11693 грн. в т.ч. 2 кв. 2008 р. 2035 грн., 3 кв. 2008 р. 4920 грн., 4 кв. 2008 р. 4738 грн.

На думку посадових осіб Костопільскої МДПІ такі витрати повинні збільшувати балансову вартість основних засобів та в наступному амортизуватися на підставі ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Землі лісового фонду на яких розміщена лісовозна дорога належать державі та надані у постійне користування ДП “Костопілське лісове господарство”

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати на оплату праці робітників, що обслуговують лісовозні дороги та відповідні відрахування до фондів соціального страхування повязані з організацією виробництва підприємством, як наслідок, останні було правомірно у відповідності до приписів ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР включено до складу валових витрат в деклараціях по податку на прибуток підприємств за 2-3 кв. 2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи ДП “Костопілське лісове господарство” включено до валових витрат вартість пального для легкових автомобілів на суму 30114 грн. в т.ч. 2 кв. 2008 р. 11506 грн., 3 кв. 2008 р. 12736 грн., 4 кв. 2008 р. на суму 5872 грн.

Згідно абз. 5 пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР Не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обовязків доведення звязку таких витрат з його господарською діяльністю.

Як вбачається з акту перевірки ДП “Костопілське лісове господарство” витрати на пальне проведено наступними проводками: Дебет 203 «Паливо» Кредит 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками» - 30114 грн.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 (далі Порядок) Акт є службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Пп. 2.3.2 Порядку встановлює вимоги щодо описування виявлених під час проведення перевірки правопорушень, що полягає у їх деталізованому описі із зазначенням первинних документів, якими підтверджується вчинене правопорушення, даних аналітичного обліку тощо.

З досліджуваного акту перевірки від № 563/23/00992800 від 09.06.2009 р. ДП “Костопілське лісове господарство” суд не вбачає, що 30114 грн. є сумою витрат на пальне, що в наступному було використано саме для легкового транспорту. Відповідно до п. 3.4.9 акту перевірки вбачається, що станом на 01.04.2008 року на балансі підприємства обліковувалося 75 транспортних засоби, серед яких значну частину становлять вантажні автомобілі.

До того ж слід враховувати, що абз. 5 пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР надає право платнику на включення до складу валових витрат 50 % вартості паливно-мастильних матеріалів використаних для легкових автомобілів без обовязку доведення звязку таких витрат з його господарською діяльністю.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що посадовими особами Костопільскої МДПІ під час проведення перевірки було допущено грубі методологічні помилки, при оформленні її результатів (написанні акту перевірки), як наслідок твердження Костопільскої МДПІ про завищення ДП “Костопілське лісове господарство” в 2008 р. валових витрат на суму 30114 грн. є необґрунтованим в силу відсутності будь-яких документальних доказів на підтвердження вчинення такого.

Як вбачається з матеріалів справи в червні 2008 року ДП “Костопілське лісове господарство” був придбаний та введений в експлуатацію легковий автомобіль Шкода Супер В, державний номер № ВК 9757 АМ. До складу валових витрат по деклраціях з податку на прибуток підприємств за 2-4 кв. 2008 р. підприємством відносилися витрати на придбання пального для автомобіля Шкода Супер В загалом на суму 10784 грн., в т.ч. 2 кв. 2008 р. 246 грн., 3 кв. 2008 р. 7032 грн., 4 кв. 2008 р. 3506 грн. Крім того, до складу валових витрат підприємства відносилися витрати повязані з виплатою заробітної плати водію автомобіля Шкода Супер В ОСОБА_1 на суму 15305 грн., в т.ч.: 2 квартал 2008 р.- 1109 грн., 3 квартал 2008 р.- 7943 грн., 4 квартал 2008 р.- 6253 грн. З відповідною оплатою внесків до фондів загальнообовязкового державного страхування на суму 5740 грн., в т.ч.: 2 квартал 2008 р.- 416 грн., 3 квартал 2008 р.- 2979 грн., 4 квартал 2008 р.- 2345 грн. Автомобіль Шкода Супер В знаходився на балансі підприємства і на його балансову вартість нараховувалася амортизація 28732 грн. в тому числі: 3 квартал 2008 р.- 15122 грн., 4 квартал 2008 року -13610 грн.

На думку відповідача зменшення ДП “Костопілське лісове господарство” скоригованого валового доходу на суму вищевказаних валових витрат та суму амортизаційних відрахувань є неправомірним та суперечить приписам пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94р. № 334/94-ВР.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами за період з червня-грудень 2008 року автомобіль Шкода Супер В використовувався для виробничих потреб, а саме: для вирішення питань, повязаних з реалізацією лісо та пило продукції на експорт, для поїздок спеціалістів лісгоспу для участі у виїзних семінарах, нарадах, які проводились Рівненським ОУЛМГ та з метою пошуку споживачів матеріалів.

Відповідно до пп. 5.2.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94р. № 334/94-ВР Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п. 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94р. № 334/94-ВР Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд прийшов до висновку, що твердження податкового органу, що витрати понесені підприємством по використанню автомобіля Шкода Супер В не повязані з господарською діяльністю позивача є необґрунтованими та надуманими, як наслідок не заслуговують на увагу.

Таким чином, оспорювані податкові повідомлення рішення Костопільскої МДПІ № 0000312341/0 від 22.04.2009 р., № 0000312341/1 від 17.06.2009 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 140363 грн., є протиправними та підлягають скасуванню повністю.

Як вбачається з матеріалів справи приймаючи податкові повідомлення рішення № 0000492341/0 від 17.06.2009 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 3799 грн. та № 0000502341/0 від 17.06.2009 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 3554 грн. Костопільська МДПІ виходила з того, що правочин вчинений між ДП “Костопілське лісове господарство” та ТОВ “Рівнеметалобуд” є нікчемним в силу ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, як наслідок валові витрати позивача та податковий кредит сформовані всупереч пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94р. № 334/94-ВР та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується податковим органом в акті перевірки витрати та податковий кредит сформовані ДП “Костопілське лісове господарство” по господарських операціях вчинених з ТОВ “Рівнеметалбуд” підтверджуються накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями. Зі сторони Костопільської МДПІ відсутні будь-які зауваження щодо оформлення вищезазначених документів.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що господарські операції вчинені ДП “Костопілське лісове господарство” з ТОВ “Рівнеметалбуд” підтверджуються належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку і підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15 травня 2003 року № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. На момент продажу товарно-матеріальних цінностей ТОВ “Рівнеметалбуд” знаходилося в єдиному державному реєстрі та перебували на обліку у податковому органу.

Відповідно до ст.ст.9, 10 Закону України “Про систему оподаткування” №1251-ХІІ від 25.06.1991р. норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР та Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР для платника податків не передбачено обовязку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо його зміни місцезнаходження, кількості працівників та виробничих потужностей.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Такі вимоги, згідно ч.1-5 ст.203 полягають, зокрема, у наступному:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З фактичних обставин справи та наявних матеріалів суд не вбачає підстав для визнання правочинів вчинених ДП “Костопілське лісове господарство” з ТОВ “Рівнеметалбуд” нікчемними.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15 травня 2003 року № 755-IV Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15 травня 2003 року № 755-IV Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення господарських операцій ДП “Костопілське лісове господарство” з ТОВ “Рівнеметалбуд” останні були зареєстровані платниками податку на додану вартість, відомості про них містилися в Єдиному державному реєстрі, як наслідок можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення рішення Костопільської МДПІ № 0000492341/0 від 17.06.2009 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 3799 грн. та № 0000502341/0 від 17.06.2009 р. є протиправними та підлягають до скасування.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Костотопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області від 22 квітня 2009 року за №0000312341/0.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Костотопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області від 17 червня 2009 року за №0000312341/1.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Костотопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області від 17 червня 2009 року за №0000492341/0.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Костотопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області від 17 червня 2009 року за №0000502341/0.

Присудити на користь позивача Державне підприємство "Костопільське лісове господарство" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Жуковська Л.А.