Постанова № 9275455, 27.01.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6703/09/1770

27 січня 2010 року 11год. 33хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Юрчука М.І. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився

відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області

доОСОБА_1

про стягнення податку з доходів,

ВСТАНОВИВ :

Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення податку з доходів фізичних осіб з відповідача ОСОБА_1.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що справа може бути розглянута без участі представника позивача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги не визнає. Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог. В заперечення позовних вимог зазначає, що надані позивачем на обґрунтування позову документи не є достовірними, не відповідають вимогам законодавства і тому не можуть вважатися належними доказами. Крім того, податковим органом при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій допущено порушення строків їх застосування. Також, позивачем предметом позову визначено стягнення податку з доходів фізичних осіб. Аналогічним чином сформована позовна вимога стягнути заборгованість з податку в сумі 318,5 грн. В той же час, обґрунтовуючи позов податковим органом наводяться докази наявності боргу за застосованими штрафними санкціями, які за своїм змістом податком не являються. Тобто предмет позову (стягнення податку) не відповідає його підставі.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Суд виходив з такого.

24.03.2008 року відповідачем було складено та подано до податкового органу декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2007 року. У декларації відповідач вказав, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину одержав доходи (грошові вклади з належними до них відсотками, індексаціями та компенсаціями) загальною вартістю 14160,15 грн.

Відповідно до абз. 5 ст. 14 Закону України «Про прибутковий податок з громадян»обчислення податку з фактичного річного доходу провадиться податковими органами за місцем постійного проживання платника, а якщо його діяльність здійснюється в іншому місці за місцем здійснення цієї діяльності з обов'язковим повідомленням податковому органу за місцем постійного проживання громадянина про розміри одержаного ним доходу i сплаченого податку за минулий рік.

Згідно Розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб податковою інспекцією обраховано податок, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 708,69 грн.

Відповідно до п.п. 13.2.2 п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» прийнято податкове повідомлення №0002221740/0 від 11.04.2008 року, яким для відповідача визначено податкове зобовязання, а саме: податок з доходів фізичних осіб від отриманого платником доходу внаслідок прийняття ним у спадщину майна, коштів в сумі 708,69 грн. Податкове повідомлення було вручене відповідачу у встановленому законом порядку, що підтверджується повідомленням органу поштового звязку.

Позивачем для відповідача, відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі по тексту судової постанови - Закон 2181) вручено податкові вимоги, які на момент подання адміністративного позову останнім в повному обсязі не задоволені.

16.06.2009 року працівниками податкового органу була проведена невиїзна документальна перевірка громадянки ОСОБА_1 з питань несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб згідно податкового повідомлення №0002221740/0 від 11.04.2008 року. Перевіркою було встановлено порушення абз.2 пп.5.3.1., п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: сплачено із затримкою на 50 календарних днів (01.07.2008р.) податок з доходів фізичних осіб в сумі 100,00 грн., із затримкою на 73 календарні дні (24.07.2008р.) податок з доходів фізичних осіб в сумі 99,70 грн., із затримкою на 133 календарні дні (22.09.2008р.) податок з доходів фізичних осіб в сумі 99,12 грн., із затримкою на 140 календарних днів (29.09.2008р.) податок з доходів фізичних осіб в сумі 98,14 грн., із затримкою на 196 календарних днів (24.11.2008р.) податок з доходів фізичних осіб в сумі 96,50 грн., із затримкою на 325 календарних днів (02.04.2009р.) податок з доходів фізичних осіб в сумі 97,36 грн., із затримкою на 325 календарних днів (02.04.2009р.) податок з доходів фізичних осіб в сумі 93,39 грн. про що було складено Акт від 16.06.2009 року №82/17/НОМЕР_1.

За результатами проведеної перевірки, на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.07.2009р. №№ 0005621740/0 та 0005631740/0, якими позивача зобовязано сплатити штрафні санкції в розмірі 39,94 грн. та 242,25 грн. відповідно.

Підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 цього Закону визначено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідач вказаних податкових повідомлень-рішень ні в порядку адміністративного оскарження, ні в судовому порядку не оскаржував. Таким чином податкове зобовязання є узгодженим.

В розумінні п.1.3 статті 1 Закону 2181, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до Довідки позивача про суми податкового боргу платника податку ОСОБА_1 від 08.10.2009 року та картки особового рахунку ОСОБА_1 за відповідачем рахується заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 318,50 грн., в тому числі 24,53 грн. податкові зобовязання, 282,19 грн. штрафні санкції, 11,78 грн. пеня.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент розгляду справи відповідач самостійно погасив суму податкового зобовязання в повному обсязі, однак не погасив заборгованість зі сплати штрафних санкцій та пені, що обліковується по особовому рахунку. Таким чином за відповідачем рахується заборгованість в сумі 293,97 грн., з них 282,19 грн. штрафні санкції, 11,78 грн. пеня.

Частиною 1 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що податок на доходи фізичних осіб належать до загальнодержавних і справляється на всій території України.

Пунктом 2.1. статті 2 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” встановлено, що платником податку є резидент, який отримує доходи з джерелом їх походження в Україні.

Підпунктом 3.1.3. статті 3 цього ж Закону встановлено, що обєктом оподаткування є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при виплаті.

Пунктом 1.3. статті 1 даного Закону визначено, що доходами з джерелом їх походження з України є в тому числі і активи, одержані у спадщину.

Статтею 13 Закону України “Про оподаткування доходів фізичних осіб” встановлено порядок оподаткування доходів фізичних осіб у вигляді спадщини.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 9 цього Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до абз. 1,2. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 цього ж Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Пунктом 11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено право державних податкових інспекцій подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами.

Як зазначалося по тексту судової постанови, податкові повідомлення-рішення, якими зобовязано ОСОБА_2 сплатити суму штрафних санкцій в судовому порядку не оскаржувалися.

У судовому засіданні 12.01.2010 року оголошувалася перерва для надання можливості відповідачу оскаржити податкові повідомлення-рішення про накладення штрафних санкцій. Відповідач своїм правом не скористався.

Окрім того, подане заперечення відповідача є фактично вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить інституту зустрічного позову, у зв'язку з чим такі вимоги відповідача не можуть бути розглянуті спільно з первісним позовом у цій справі.

За наведених обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення в частині стягнення заборгованості по сплаті штрафних санкцій та пені в сумі 293,97 грн.

Судові витрати, відповідно до статті 94 КАС України, на користь сторони субєкта владних повноважень не присуджувалися, оскільки доказів їх понесення стороною суду не надано. Позивач від сплати судових витрат звільнений у встановленому ДКМУ “Про державне мито” порядку (стаття 4).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ (ідентифікаційний номер підприємницької діяльності) - НОМЕР_1) на користь Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області (вул. Широка 18,Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34500, р/р 35210001002771, в УДК в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ (ідентифікаційний номер підприємницької діяльності) - 34784725) заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 293грн. 97коп., в тому числі, 282грн.19коп. - штрафні санкції, 11грн.78коп. - пеня.

В решті позовних вимог позивачу відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Юрчук М.І.

Постанова складена в повному обсязі 12.04.2010 року.