Постанова № 9274328, 22.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2010 р. справа № 2а-1400/10/0570

час прийняття постанови: 13-19

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Чучко В.М.

при секретаріВаснєві Д.Г.

за участю позивача ОСОБА_1, представники відповідача: Гринюка О.М., Антіпенка О.А. (довіреності від 20.04.2010 року № 34-30/79, та від 21.04.2010 року № 34-30/78), розглянувши у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольської митниці про визнання протиправними дій по застосуванню дисциплінарного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом до Маріупольської митниці (надалі митниця, відповідач), відповідно до якого просить: визнати дії начальника Маріупольської митниці по застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді «догани» - протиправними; скасувати наказ Маріупольської митниці від 30.11.2009 року № 416 «к»; зобовязати керівництво митниці повідомити Державну митну службу України про протиправне застосування заходів дисциплінарного впливу.

Позовні вимоги мотивовані тим що наказ, яким позивач притягнений до дисциплінарної відповідальності, є протиправним, оскільки з боку позивача відсутні порушення норм діючого законодавства при виконані своїх посадових обовязків, до того ж відповідачем порушений місячний строк застосування заходів дисциплінарного впливу, а тому позивач просить у судовому порядку визнати дії митниці з притягнення до відповідальності протиправними та скасувати наказ.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов повністю.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що наказ відповідає нормам чинного законодавства, оскільки позивачем неправомірно оформлена катка відмови у митному оформленні та порушені приписи нормативно-правових актів, до предмету регулювання яких відноситься здійснення митного оформлення товарів. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідач Маріупольська митниця, є юридичною особою за законодавством України, свідоцтво про державну реєстрації серії А00 № 284469, дата проведення державної реєстрації 20.12.1996 року. Митниця внесена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 01861230, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ від 22.05.2008 року.

ОСОБА_1 наказом від 08.06.1999 року № 139-к прийнятий на посаду інспектора Маріупольської митниці, а наказом митниці від 08.01.2009 року № 2-к призначений головним інспектором відділу митного оформлення № 1 митного поста «Азов порт» Маріупольської митниці.

Виходячи з посадової інструкції головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Азов порт» Маріупольської митниці, затвердженої начальником Маріупольської митниці 31.10.2008 року (з доповненнями № 1 від 22.06.2009 року та № 2 від 23.02.2010 року), до службових обовязків головного інспектора, за приписами п. 2 даного локального правового акту, зокрема відноситься: безпосереднє здійснення митної справи; вжиття заходів до захисту інтересів споживачів товарів, недопущення ввезення на територію України та випуску у вільний обіг неякісних товарів; створення сприятливих умов для прискорення товарообігу; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; якісне оформлення митних документів на товари та інші предмети, суворе дотримання порядку оформлення митної документації згідно чинному законодавству, тощо. Разом з тим, за положеннями п. 3 цієї ж інструкції, головний інспектор має право в тому числі вимагати від інших осіб додержання митного законодавства; вимагати від осіб, які переміщують вантажі через митний кордон України, виконання митних процедур, передбачених правилами та інструкціями митниці.

Відповідно до листа відповідача від 20.04.2010 року № 80-12, позивач мав наступні заохочення: протягом 2003 2005 років неодноразово відзначався подяками, у 2008 році став переможцем конкурсу професійної майстерності в митних органах та нагороджений дипломом «Кращий за професією» у 2008 році.

Наказом Маріупольської митниці від 30.11.2009 року № 416-к головному інспектору Кухаренку Е.М. за неналежне виконання службових обовязків, що полягало у порушенні вимог нормативно-правових актів з питань митної справи та пунктів посадової інструкції оголошено догану.

Наказ прийнятий на підставі подання про застосування дисциплінарного стягнення від 25.11.2009 року, службової записки з відображенням результатів перевірки від 12.11.2009 року № 955/40-47, службової записки від 12.11.2009 року № 955/40-47 т.в.о. заступника начальника митного поста «Азов-порт»

Підставами для застосування наведеного заходу дисциплінарного впливу, як вказано у наказі, виступили наступні факти:

-безпідставне оформлення картки відмови у митному оформленні від 05.10.2009 року № 703070506/9/000015;

-безвідповідального ставлення до своїх посадових обовязків, що виразилося у невиконанні визначених начальником відділу митного оформлення № 1 дій щодо з'ясування питання про отримання оригіналу специфікації від 08.09.2009 року № 251, та не перевірці наявності останньої в робочих папках відділу митного оформлення № 1.

З наявних у справі матеріалів слідує, що 05.10.2009 року ОСОБА_1 оформлена картка відмови у митному оформленні № 703070506/9/000015, у звязку з ненаданням декларантом повного комплекту документів, зокрема останнім не надано оригінал специфікації № 251 від 08.09.2009 року до зовнішньоекономічної угоди від 20.12.2007 року № 103082/01. При цьому на вказану специфікацію міститься посилання у вантажній митній декларації від 10.09.2009 року № 5016.

У запереченнях на позов відповідачем не спростовувалися доводи позивача відносно ненадання йому специфікації № 251 від 08.09.2009 року у складі комплекту документів до вантажної митної декларації від 10.09.2009 року № 5016. Проте, представники відповідача зазначали, що вказана специфікація направлена митниці листом ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» від 24.04.2009 року № 0104/2340, на най містилася резолюція начальника відділу митного оформлення № 1 (пряма мова): «особовому складу ВМО № 1 для врахування при оформленні, обліку та контролю», фактично знаходилася у робочих папках відділу митного оформлення № 1 і позивач зобовязаний був перевірити в цих папках наявність наведеної специфікації. При цьому відповідачем не наданого доказів того, що позивач ознайомлений з оригіналом цієї специфікації та відповідною резолюцією керівника.

У розумінні норм ст. 21 Дисциплінарного стутуту митної служби України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» (надалі Дисциплінарний статут ДМС), порушення службової дисципліни- це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобовязання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обовязків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

За ст. 22 цього нормативно-правового акту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України; 3) утрата службового посвідчення, документів, що є підставою для пропуску предметів через митний кордон України, а також митного забезпечення, бланків суворої звітності, зброї, спеціальних засобів, затриманих або прийнятих митницею на зберігання предметів; 4) затримання, вилучення та прийняття на зберігання предметів, валюти України та іноземної валюти без оформлення і реєстрації в установленому законодавством порядку відповідних документів; 5) брутальне або зневажливе ставлення до громадян, приниження їх честі та гідності під час виконання службових обовязків, проведення несанкціонованого особистого огляду громадян; 6) перешкоджання законній діяльності субєктів підприємницької діяльності, зокрема під час здійснення ними зовнішньоекономічних операцій; 7) сприяння проникненню, умисне або внаслідок недбалого ставлення до виконання своїх обовязків невжиття необхідних заходів для недопущення несанкціонованого проникнення сторонніх осіб до зони митного контролю; 8) приховання посадовою особою митної служби фактів її судимості або подання підроблених документів, необхідних для працевлаштування в митних органах; 9) недодержання обмежень щодо роботи за сумісництвом або зайняття підприємницькою діяльністю та інших обмежень, передбачених законодавством; 10) неподання або подання неправдивих відомостей у декларації про доходи; 11) інші діяння, визначені як порушення службової дисципліни законами та іншими нормативно-правовими актами України.

Діяння, визначені цим Статутом як порушення службової дисципліни, є дисциплінарними правопорушеннями.

За вчинення дисциплінарних правопорушень до посадових осіб митної служби можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) затримання на період до одного року присвоєння чергового спеціального звання; 4) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 5) попередження про неповну службову відповідність; 6) звільнення з митного органу (ст. 23).

Згідно ст. 35 Статуту керівник митного органу має право застосувати такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догану; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з митного органу.

У відповідності до положень ст.25 Дисциплінарного статуту ДМС обставинами, що виключають можливість застосування дисциплінарних стягнень, є: 1) відсутність події чи складу дисциплінарного правопорушення; 2) закінчення шестимісячного строку від дня вчинення дисциплінарного правопорушення; 3) закінчення місячного строку від дня виявлення дисциплінарного правопорушення, не рахуючи часу відсторонення посадової особи митної служби від роботи у звязку з тимчасовою непрацездатністю, перебування її у відпустці чи у відрядженні або часу проведення службового розслідування (якщо воно проводилося); 4) вчинення дій посадовою особою митної служби у стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

При цьому, за нормами ст. 26 наведеного Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення не застосовується: 1) у разі відсутності посадової особи митної служби на роботі у звязку з тимчасовою непрацездатністю; 2) під час перебування посадової особи митної служби у відпустці або відрядженні; 3) під час службового розслідування.

Відповідно до ст. 37 Статуту дисциплінарні стягнення застосовуються керівниками митних органів безпосередньо після виявлення дисциплінарних правопорушень, але не пізніше одного місяця від дня виявлення і шести місяців від дня їх вчинення, не рахуючи обставин, визначених статтею 26 цього Статуту.

Наведені положення визначені також і приписами ст. 148 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), згідно яким дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у звязку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Таким чином, приймаючи до уваги правову природу такого публічно-правового акту як Закон України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» та його норм, що мають диспозитивний характер, виходячи з аналізу ст.ст. 25 та 37 Дисциплінарного статуту ДМС, ст. 148 КЗпП України у їх системному звязку слідує, що закінчення шестимісячного строку від дня вчинення дисциплінарного правопорушення, та закінчення місячного строку від дня виявлення дисциплінарного правопорушення, є різними правовими обставинами (незалежними одна від одної), що виключають можливість застосування дисциплінарних стягнень. Отже, достатньо наявності однієї з зазначених вище обставин закінчення місячного строку від дня виявлення порушення, для звільнення особи від дисциплінарної відповідальності. При цьому, на думку суду, за даних обставин не має правового значення факт закінчення чи не закінчення шестимісячного строку від дня вчинення дисциплінарного правопорушення, за умови закінчення місячного строку від дня виявлення такого правопорушення.

Отже, зважаючи на те, що картка відмови у митному оформленні 7030705060/9/000015 оформлена позивачем 05.10.2009 року, а наказ про притягнення до відповідальності за її оформлення винесений відповідачем 30.11.2009 року (через один місяць і двадцять пять днів), при цьому були відстуні обставини, визначені ст. 26 статуту, Маріупольської митницею порушений строк застосування до ОСОБА_1 стягнення, що не узгоджується з нормами ст.ст. 25, 37 Дисциплінарного статуту ДМС, оскільки за таких обставин митниця не мала права застосовувати до позивача дисциплінарне стягнення.

Додатково до наведеного суд також вважає за необхідне відмітити, що в порушення вимог п. 22, п. 23 Дисциплінарного статуту митної служби України в наказі не вказано, за яке саме діяння, визначене як дисциплінарне правопорушення в Дисциплінарному статуті митної служби України або в інших законах та нормативно-правових актах України, було застосовано дисциплінарне стягнення, а також в чому виражається безпідставність оформлення картки відмови. В спірному наказі також ставиться у провину позивачу невиконання визначених начальником відділу митного оформлення № 1 дій щодо з'ясування питання про отримання специфікації, при цьому відсутні посилання на документ, яким встановлені ці дії (перелік дій), та чи взагалі ознайомлений позивач з наведеними вимогами. Також в наказі відсутні посилання та нормативно-правовий чи локальний акт, яким закріплений обовязок ОСОБА_1 перевіряти наявність яких-небудь документів у робочих папках відділу митного оформлення № 1, що також виступило підставою для притягнення останнього до відповідальності. Тим більш що виходячи з пояснень позивача, останній не знав про наявність специфікації від 08.09.2009 року № 251 в робочих папках відділу митного оформлення № 1, і в матеріалах справи відсутні докази обізнаності останнього з наведеною інформацією.

З огляду на наведене вбачається, що формулювання підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, викладених у спірному наказі, в тому числі посилання на ст. 86 Митного кодексу України, накази Державної митної служби України від 20.04.2005 року № 314 та від 12.12.2005 року № 1227, на думку суду є узагальненим трактуванням положень наведених правових актів без врахування конкретних обставин справи, зокрема щодо оформлення працівниками митниці відповідних документів, а також підстав і порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Щодо доводів відповідача відносно безпідставного оформлення відповідачем картки відмови у митному оформленні товару, як то зазначено в наказі від 30.11.2009 року № 416-к, суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Частиною 2 ст. 88 Митного кодексу України (надалі МК) встановлено, що декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

За положеннями розділу 2 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 року № 314 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року № 439/10719, для здійснення митного контролю й митного оформлення товарів декларант подає до підрозділу митного органу, посадові особи якого здійснюють митний контроль і митне оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації (далі ВМД) і пропуск їх через митний кордон України (далі ПМО), ВМД, заповнену згідно з обраним митним режимом, її електронну копію й повний комплект документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів: а) документи, що підтверджують повноваження декларанта на декларування товарів; б) товаросупровідні документи; в) дозволи й сертифікати вповноважених державних органів (у встановлених законодавством випадках) та інші документи, зазначені в графі 44 ВМД; г) документи, зазначені в графі 40 ВМД; ґ) декларацію митної вартості (далі- ДМВ) (у встановлених законодавством випадках) та її електронну копію; д) документи, що підтверджують заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів.

На вимогу митного органу декларантом подаються й інші документи, потрібні для здійснення митного контролю та митного оформлення, подання яких визначено законодавством України. Якщо документ є довгостроковим і його використання для цілей митного контролю й митного оформлення не припиняється після митного оформлення першої партії товарів, то при декларуванні першої партії товарів декларант може подати митному органу додаткову копію документа для зберігання її в окремій справі субєкта ЗЕД у ПМО.

Згідно п. 4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, митний орган не приймає ВМД для оформлення в тому числі якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів

Відповідно до статті 80 МК у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобовязаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним розясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Таким письмовим повідомленням, у розумінні пункту 2 Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України», затвердженого наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 р. № 1227 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2005 р. за № 1562/11842, є Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, яка заповнюється в усіх випадках відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів пред'явлених до митного контролю митному органу України підприємством або перевізником, що самостійно декларує товари, чи особою, уповноваженою на декларування.

Таким чином, зважаючи на відсутність повного комплекту документів до поданої ВМД 5016 від 10.09.2009 року, зокрема відсутність специфікації 251 від 08.09.2009 року, позивачем правомірно оформлена картка відмови 7030705060/9/000015 від 05.10.2009 року. До того ж нормами діючого законодавства не передбачено обов'язку інспектора відповідного відділу митного оформлення, який розглядає митну декларацію, перевіряти наявність яких-небудь копій документів, що зберігаються в окремій справі субєкта зовнішньо-економічної діяльності у ПМО. При цьому відповідачем не спростовувалися факти ненадання ОСОБА_1 декларантом вказаної специфікації.

Отже, в діях позивача відсутня подія дисциплінарного правопорушення, що є другою самостійною обставиною, яка виключає можливість застосування дисциплінарного стягнення.

З урахуванням визначеного, дії митниці по притягненню ОСОБА_1 до відповідальності є незаконними, оскільки вони порушують норми ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.ст. 4, 5, 22, 23, 25, 37 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», а наказ від 30.11.2009 року № 416-к є протиправним та підлягає скасуваню.

В частині позовних вимог про зобовязання керівництва Маріупольської митниці повідомити Державну митну службу України про протиправне застосування до позивача заходів дисциплінарного впливу суд зазначає, що виходячи з пояснень позивача дана позовна вимога повязана з необхідністю спростування наданої Державній митній службі України з боку відповідача інформації про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, але при цьому суду не надано доказів надання відповідачем Державній митній службі України якої-небудь інформації щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача у цій частині.

Відносно вимоги про покладення на відповідача витрат із явкою до суду позивача, суд зазначає, що позивачем не надано будь-яких документальних підтверджень додаткових витрат, що повязані із такою явкою, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень позивача та представників відповідача у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані відповідачем у якості підтвердження законності спірного наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не можна вважати належними доказами у справі, адже вони не містять вичерпної інформації, яка б об'єктивно обґрунтовувала законність наведеного акту відповідача.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.ст. 4, 5 Дисциплінарного стутуту митної служби України, кожна посадова особа митної служби зобовязана в тому числі: додержуватися Конституції України, Митного кодексу України, цього Статуту та інших законів України; поважно ставитися до громадян, не порушувати їх прав і свобод, не принижувати їх честі та гідності; додержуватися порядку та умов проходження служби в митних органах, не допускати вчинків, не сумісних із статусом посадової особи митної служби; у службовій діяльності бути чесним, обєктивним та дотримуватись урочистого зобовязання. Посадові особи митної служби під час виконання службових обовязків діють у межах закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, обраний позивачем, за виключенням зобовязання керівництва Маріупольської митниці повідомити Державну митну службу України про протиправне застосування до позивача заходів дисциплінарного впливу та стягнення витрат, повязаних із явкою позивача до суду.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково суд, у порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України судові витрати (судовий збір) у розмірі 1,70 (одна грн., 70 коп.).

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Маріупольської митниці задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольської митниці по притягненню ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно наказу від 30.11.2009 року № 416-к.

Скасувати наказ Маріупольської митниці від 30.11.2009 року № 416-к про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 87545) 1,70 грн. (одну грн. 70 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 22 квітня 2010 року.

Повний текст постанови виготовлений 27 квітня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Чучко В.М.