Постанова № 9274277, 19.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2010 р.                                                                       справа № 2а-135/10/0570

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  < Призвище секретаря >

при секретарі                                         Химич М.В.,

за участі представника позивача                    Гладкової Г.В.,

представника відповідача                              Лукової Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку по вул.50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Макіїввугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, посилаючись на те, що позивач є юридичною особою і є правонаступником прав та обов’язків ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» та ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», пов’язаних з діяльністю виділених з її складу відокремлених підрозділів згідно розподільчих балансів, приєднаних до складу ДП «Макіїввугілля» згідно наказів Міністерства палива та енергетики України № 238 від 26.05.2005 року і № 237 від 26.05.2005 року. З пункту 12 наказу № 237 та пункту 6 наказу № 238 підприємство є правонаступником усіх прав та обов’язків компаній, виділених з його складу відокремлених підрозділів відповідно до розподільчих балансів. Положення наведених наказів підтверджують той факт, що реорганізація ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» згідно наказу Мінпаливенерго України № 238 від 26.05.2007 року, за результатами якої відбулось приєднання до складу ДП «Макіїввугілля» відповідних відокремлених підрозділів, здійснювалась шляхом виділення, без ліквідації ДП «Донецька вугільна коксівна компанія». Порядок погашення податкових зобов’язань або податкового боргу при реорганізації платника податкових зобов’язань (податкового боргу) реорганізованого платника податків визначається ст. 13 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», при цьому п. 13.1 встановлює порядок врегулювання податкової заборгованості або податкового боргу платника податків, що реорганізується. Так, відповідно до абз. 3 п.п. 13.1.1 зазначеної статті, якщо реорганізація здійснюється шляхом об’єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об’єдналися, такий об’єднаний платник податків набуває усіх прав та обов’язків щодо погашення податкових зобов’язань або податкового боргу всіх платників податків, що об’єдналися. При цьому, п.п. 13.1.2 встановлено, що реорганізація платників податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу податкових зобов’язань чи податкового боргу між такими платниками податків та особами створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної відповідальності за винятком випадків, коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов’язань платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної податкової відповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізовується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно включена сума заборгованості з податку на прибуток в розмірі 5117388,76 грн., що була передана ДП «Макіїввугілля» внаслідок реорганізації ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» до картки особового рахунку позивача. Крім того, рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2007 року встановлено, що реорганізація ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 26.05.2005 року № 238 «Про реорганізацію ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» відбувалась шляхом виділення з її складу відповідних відокремлених підрозділів без ліквідації платника податків, який реорганізується та без прийняття податковим органом рішення про застосування солідарної або розподільчої податкової відповідальності. Просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001121530/0 від 11.12.2009 року на суму 1124395,94 грн., №0001131530/0 від 11.12.2009 року на суму 150882,53 грн., №0001141530/0 від 11.12.2009 року на суму 3842110,29 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що реорганізація ДП «ДВКК» відбулася шляхом виділення з його складу відокремлених підрозділів без ліквідації реорганізованого платника податків. Реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків без ліквідації реорганізованого платника податків не тягне за собою розподілу податкових зобов’язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними в процесі його реорганізації. Відповідно до абз. «б» п. 8.5 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України від 19.02.1998 року № 80, особою, що відповідальна за погашення податкових зобов’язань чи податкового боргу платника податків при ліквідації платника податків є відносно ліквідуємих відокремлених підрозділів платника податків є саме платник податків. Відокремлені підрозділи, які входили до складу ДП «ДВКК» і внаслідок реорганізації увійшли до складу позивача, знаходилися на обліку в податковій інспекції як платники податків з одним ідентифікаційним кодом, після реорганізації їх коди змінилися. Під час реорганізації відокремлені підрозділи були ліквідовані як платники податків за їх заявами, на момент ліквідації у відокремлених підрозділів були непогашені податкові зобов’язання, тому відповідно до вимог ст. 12 Закону України № 2181, непогашені зобов’язання повинні погашатися за рахунок ДП «ДВКК», до складу якого вони входили. Крім того, представник позивача зазначила, що відповідачем застосовані штрафні санкції за період з липня 2005 року по вересень 2006 року, тобто за період по якому минув строк позовної давності, що суперечить пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України№2181. Просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і пояснила, що податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 5117388,76 грн. є правомірним та на момент здійснення перевірки відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того, вважали, що в даному випадку доводи позивача щодо порушення Макіївською об’єднаною державною податковою інспекцією вимог підпункту 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 Закону 2181, в частині застосування штрафних санкцій поза межами строків давності є помилковими, оскільки термін давності, передбачений відповідною статтею, стосується лише податкових зобов’язань, які визначаються державною податковою інспекцією у випадках, передбачених підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону. Свою позицію обґрунтували посиланнями на судову практику, а саме ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11.04.2007 року по справі за позовом ДП «Управління будівництва» ВАТ ТБ «Дніпротрансбуд» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд визнав позов Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач Державне підприємство „Макіїввугілля” зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Макіївської міської ради 29.04.2003 року, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32442295 (а.с. 23), здійснює господарську діяльність на підставі статуту (а.с.15-21). Позивача було взято на облік платників податків Макіївською об’єднаною державною податковою інспекцією 15.05.2003 року за №58 (а.с.22).

Відповідач Макіївська об’єднана державна податкова інспекція є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Судом встановлено, що 10 грудня 2009 року Макіївською об’єднаною державною податковою інспекцією проведена документальна невиїзна перевірка Державного підприємства «Макіїввугілля», щодо здійснення контролю за своєчасністю та повнотою сплати податку на прибуток за 2005-2006 роки, за результатами якої складено акт (а.с.12-14), а 11 грудня 2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001121530/0 від 11.12.2009 року на суму 1124395,94 грн. (а.с.9), №0001131530/0 від 11.12.2009 року на суму 150882,53 грн. (а.с.10), №0001141530/0 від 11.12.2009 року на суму 3842110,29 грн. (а.с.11), якими за порушення п.16.4. ст..16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон України №2181) із змінами та доповненнями до Державного підприємства «Макіїввугілля» застосовані штрафні санкції згідно пп.17.1.17 п.17.1 ст.17 Закону України №2181.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п.п.2.2 п.2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 17.03.2001 року №110 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), яка розроблена, зокрема, відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов’язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій, у т.ч. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та у строки, визначені чинним законодавством України.

Штрафна санкція (штраф) – плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (п.1.5 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Крім того, відповідно до п.п.2.3 п.2 вищезгаданої інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 17.03.2001 року №110, штрафна (фінансова) санкція (штраф) – плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, а також відповідно до законодавчих актів, якими надано право органами державної податкової служби застосувати штрафні (фінансові) санкції, на підставі рішення контролюючого органу.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм свідчить, що штрафи, передбачені п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, відносяться до податкового зобов’язання.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до пункту 3.3 статуту Державне підприємство «Макіїввугілля» є правонаступником прав та обов’язків ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» та ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», пов’язаних з діяльністю виділених з її складу відокремлених підрозділів згідно розподільчих балансів, приєднаних до складу ДП «Макіїїввугілля» згідно наказів Міністерства палива та енергетики України №258 від 26 травня 2005 року і №237 від 26 травня 2005 року.

Зазначені положення підтвердили той факт, що реорганізація ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» згідно наказу Міністерства палива та енергетики України №238 від 26.05.2007 року (а.с. 43), за результатами якої відбулося приєднання до складу ДП «Макіїввугілля» відповідних відокремлених підрозділів, здійснювалась шляхом виділення, без ліквідації ДП «Донецька вугільна коксівна компанія».

Відокремлені підрозділи, які входили до складу ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» до реорганізації, були платниками податків та інших обов’язкових платежів, в тому числі, податку на прибуток підприємства державної форми власності.

Судом встановлено, що відповідачем 11 грудня 2009 року було включено суму заборгованості з податку на прибуток підприємства державної форми власності в розмірі 5117388,76 грн., що була передана позивачу внаслідок реорганізації ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» до картки особового рахунку позивача.

Суд вважає винесені податкові повідомлення-рішення № 0001121530/0 від 11.12.2009 року на суму 1124395,94 грн., №0001131530/0 від 11.12.2009 року на суму 150882,53 грн., №0001141530/0 від 11.12.2009 року на суму 3842110,29 грн. недійсними з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 13.1.2 п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за винятком випадків, коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань платником податків, який реорганізовується. Рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізовується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.

Тобто, аналіз приведеної норми дає змогу суду зробити висновок, що реорганізація ДП «Донецька вугільна коксова компанія» шляхом виділу з його складу відокремлених підрозділів, а саме: «Макіїввугілля», «Шахта «Ясинівська Глибока», «Шахтоуправління ім. В.М. Бажанова», «Ордена Червоного Прапору шахта ім. В.І.Леніна», «Шахтоуправління ім. С.М.Кірова», «Шахта «Північна», «Шахта «Чайкіно», «Шахта «Бутівська», «Управління виробничо-технологічного зв’язку», «Макіївське погрузочно-транспортне управління», «Управління інформаційного забезпечення і комп’ютерних технологій», «Пансіонат «Світлана», «ДОЛ «Маяк», «ДОЛ «Зірочка». «ДОЛ «Орлятко», «ДОЛ ім. Л.Подкопаєвої «Золота Лілія», - без ліквідації ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» не тягне за собою розподілу податкових зобов’язань чи податкового боргу між ним та переліченими відокремленими підрозділами.

Крім того, відповідно до абз. «б» 2 п. 8.5 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України від 19.02.1998 року № 80, особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, є стосовно філій, відділень, інших відокремлених підрозділів платника податків, які ліквідуються, - такий платник податків, тобто в даному випадку ДП «Донецька вугільна коксівна компанія».

Пунктом 6 цього наказу установлено, що, зокрема, ДП «Макіїввугілля» є правонаступником усіх прав та обов’язків ДП «Донецька вугільна коксівна компанія», пов’язаних з діяльністю виділених з його складу відокремлених підрозділів, відповідно до розподільчих балансів.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено постановою Господарського суду Донецької області від 14.02.2007 року (а.с. 36-38) по господарській справі за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000422330/3 від 10.11.2006 року, між ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» та ДП «Макіїввугілля» не відбулося розподілу податкових зобов’язань, даних декларацій, інших показників податкового обліку та відображення їх у даних податкового обліку позивача.

Тобто, обставини, щодо не відбуття розподілу податкових зобов’язань, даних декларацій, інших показників податкового обліку та відображення їх у даних податкового обліку позивача доказуванню при розгляді цієї справи не підлягають, оскільки вони встановлені відповідним судовим рішенням.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядну, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що дії стосовно винесення спірних повідомлень-рішень № 0001121530/0 від 11.12.2009 року на суму 1124395,94 грн., №0001131530/0 від 11.12.2009 року на суму 150882,53 грн., №0001141530/0 від 11.12.2009 року на суму 3842110,29 грн. є законними і обґрунтованими,

Ствердження щодо правомірності таких дій і необхідності ґрунтування їх на вимогах абз. 2 п.п. 13.1.1 п. 13.1 ст. 13 Закону України № 2181, згідно якого у разі коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість або податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, такий об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися, судом не приймаються до уваги, оскільки вони спростовуються постановою Господарського суду Донецької області від 14.02.2007 року. Тобто тим, що між позивачем та ДП «ДВКК» не відбулося розподілу податкових зобов’язань, даних декларацій, інших показників податкового обліку та відображення їх у даних податкового обліку позивача.

Крім того, суд прийшов до висновку про сплив строку давності відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» виходячи с заступного.

Відповідно до вимог п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Крім того, згідно п.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 цього Закону у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Крім того, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-          при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-          при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-          при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов’язання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судом, відповідно до зазначених положень, встановлено, що днем узгодження податкового зобов’язання є 24.02.2006 року, тобто останнім днем, протягом якого позивач міг звернутися до суду з вказаним позовом, є 09.03.2009 року.

Відповідачем були винесені спірні податкові повідомлення-рішення 11 грудня 2009 року, а тому є такими, що були винесені всупереч положенням Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач в даному випадку діяв не на підставі, не в межах повноважень і не у спосіб, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позовні вимоги.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001121530/0 від 11.12.2009 року на суму 1124395,94 грн., №0001131530/0 від 11.12.2009 року на суму 150882,53 грн., №0001141530/0 від 11.12.2009 року на суму 3842110,29 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Макіїввугілля» 3 (три) грн. 40 коп.

Повний текст постанови виготовлений 26 квітня 2010 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Шальєва В.А.