Постанова № 9273909, 20.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.04.10Справа №2а-13083/09/5/0170 13:11

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі суддіСидоренко Д.В. , при секретарі Лалаєві Д.О. розглянувши за участю представника позивача Наземцевої О.Г. паспорт МО НОМЕР_1, представників відповідача Завгородній М.А. дов. № 25 від 31.03.10р., Поданьова О.В. посвідчення № 05517 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Феодосійський Торговий Дім"

до Державна податкова інспекція у м. Феодосії АР Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Феодосійський Торговий Дім» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим (далі відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000542301/2 від 17.09.09р., яким позивачу нараховане податкове зобовязання у розмірі 45550,00 грн., у тому числі 31363,00 грн. за основним платежем та 14187,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем збільшені валові доходи на суму кредиторської заборгованості по яким минув строк позовної давності, включаючи податок на додану вартість і у деклараціях з податку на прибуток і у рядку 01.6 відображені доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги за 2008 рік у сумі 134832,00 грн. Разом з тим, позивача зазначає, що згідно з п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до безповоротної фінансової допомоги належать суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої у звітному періоді, тобто у тому періоді, в якому закінчився строк позовної давності, включаються до складу валового доходу, включаючи ПДВ. Ніякі інші дії у зазначеному Законі не прописані. У звязку з чим позивач вважає необґрунтованою та безпідставною позицію відповідача, що викладена в акті перевірки, зокрема про те що порушення виразилось у не проведенні коригування валових витрат у бік зменшення на суму кредиторської заборгованості по якої минув строк позовної давності.

У судовому засіданні 20.04.2010р. позивач подав суду уточнення позовних вимог згідно яких вважає податкове повідомлення-рішення № 0000542301/3 від 18.11.2009р. частково необґрунтованим на суму 36604,00 грн., у тому числі 28090,00 грн. основний платіж та 8514,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Під час розгляду справи представником позивача неодноразово були надані суду додаткові документи в обґрунтування своєї позиції.

Відповідач проти позову заперечував та у запереченні на позов зазначив, що в ході проведення перевірки15.04.2009р. встановлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме встановлено завишення позивачем валових витрат за 2008 рік в сумі 112360,00 грн. в наслідок не проведення корегування валових витрат в бік зменшення на суму кредиторської заборгованості по якій сплив строк позовної давності. У звязку з чим було нараховане податкове зобовязання з податку на прибуток та нараховані штрафні (фінансові) санкції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

15.04.2009р. відповідачем проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р., в ході якої встановлено зокрема порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме встановлено завишення валових витрат позивачем за 2008 рік у сумі 112360,00 грн., у т.ч. за 1 квартал 2008р. 7282 грн., за 2 квартал 2008р. 3072 грн., за 3 квартал 2008р. 101939 грн. та за 4 квартал 2008р. 67 грн., в наслідок не проведення коригування валових витрат у бік зменшення на суму кредиторської заборгованості по якої минув строк позовної давності.

За результатами перевірки складений акт № 1032/23-1/33281939 від 15.04.2009р., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000542301/3 від 18.11.2009р., яким позивачу нараховане податкове зобовязання у розмірі 45550,00 грн., у тому числі 31363,00 грн. за основним платежем та 14187,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки (а.с.18) до складу валових витрат позивачем включена сума списаної кредиторської заборгованості у розмірі 134832,55 грн., у тому числі: за 1 квартал 2008р. 8738,51 грн.(у т.ч. ПДВ 1456,25 грн.), за 2 квартал 2008р. 3686,13 грн. (у т.ч. ПДВ 614,36 грн.), за 3 квартал 2008р. 122326,96 грн. (у т.ч. ПДВ 20387,83 грн.) та за 4 квартал 2008р. 80,95 грн.(у т.ч. 13,49 грн.).

Відповідно до п. 1.22.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334) до безповоротної фінансової допомоги належить зокрема сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Статтею 4 Закону № 334 визначено поняття валового доходу та доходи, які включаються до складу валового доходу.

Згідно з п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334 до складу валового доходу включається, зокрема, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Як визначено у п. 5.1 ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат зокрема включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. 5.2 Закону № 334).

А згідно з п. 11.2.1 ст. 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З наявних в матеріалах справи копій договорів вбачається, що позивач отримував товари на виробничі потреби, у звязку з чим їх вартість на підставі п. 11.2 ст. 11 та п. 5.1, 5.2 Закону № 334 була віднесена до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала перша подія, тобто отримання товару, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Але вартість товару залишилась не сплаченою по закінченню строку позовної давності, у звязку з чим позивач списав її та на підставі п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334 відніс до складу валового доходу підприємства у звітному періоді, в якому відбулось списання.

Законом № 334 не передбачено жодної норми яка б зобовязувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарно-матеріальних цінностей, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі не оплати товарів у межах строку позовної давності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що по закінченню строку позовної давності по стягненню заборгованості відповідно до вимог Закону № 334 позивачем сформовані та відображені у податковому обліку доходи на суму заборгованості.

Отже, висновок відповідача щодо завишення валових витрат позивачем за 2008 рік у сумі 112360,00 грн.(без ПДВ), у т.ч. за 1 квартал 2008р. 7282 грн., за 2 квартал 2008р. 3072 грн., за 3 квартал 2008р. 101939 грн. та за 4 квартал 2008р. 67 грн., яке на його думку виникло в наслідок не проведення коригування валових витрат у бік зменшення на суму кредиторської заборгованості по якої минув строк позовної давності є необґрунтованим та безпідставним.

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000542301/3 від 18.11.2009р. в частині нарахування податкового зобовязання у розмірі 36604,00 грн., у тому числі 28090,00 грн. основного платежу (112360х25% (п.10.1 Закону №334)) та 8514,00 грн. штрафні (фінансові) санкції не може бути визнане таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

Позивач просить суд лише визнати нечинними податкове повідомлення-рішення № 0000542301/3 від 18.11.2009р. в частині нарахування податкового зобовязання у розмірі 36604,00 грн., у тому числі 28090,00 грн. основного платежу та 8514,00 грн. штрафні (фінансові) санкції без вимоги про скасування його в цієї частині.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАС України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акту незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що лише нормативно-правовий акт може бути визнаний судом нечинним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000542301/3 від 18.11.2009р. є актом індивідуальної дії.

Оскільки акти індивідуальної дії відповідно нормам КАС України підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а не визнаються нечинними, суд вважає за необхідне прийняти постанову про захист прав позивача саме таким способом.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000542301/3 від 18.11.2009р. в частині нарахування податкового зобовязання у розмірі 36604,00 грн., у тому числі 28090,00 грн. основного платежу та 8514,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 20.04.10р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 26.04.10р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим № 0000542301/2 від 17.09.2009р. в частині нарахування податкового зобовязання у розмірі 36604,00 грн., у тому числі 28090,00 грн. основного платежу та 8514,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосійський Торговий Дім» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Карла Маркса, б.19) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Сидоренко Д.В.