Постанова № 9273905, 12.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.04.10Справа №2а-710/10/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримхліб»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача – Марченко Т.Я. – пред-к. дов. № 01-7/10 від 30.12.2009 р.

від відповідача – Бора І.Ю. – пред-к, дов. № 6/10-0 від 10.12.2010 р.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Кримхліб» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення № 0000562200 від 14.08.2009 р. про застосування штрафних санкцій. Вимоги мотивовані тим, що податковий орган без наявності правових підстав застосував до позивача штрафні санкції, двічі притягнув його до відповідальності за одне порушення, що є протиправним.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав визначених у позові.

Представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) у судовому засіданні, яке відбулось 09.02.2010 р., надав заперечення на позов (вих. № 66/9/100 від 28.01.2010 р.), в яких вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Під час проведення судових засідань представники сторін наполягали на вимогах та доводах, викладений у позові та запереченнях до нього.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Працівниками ДПІ у м. Сімферополі, правонаступником якої є відповідач, проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання, зокрема, вимог валютного законодавства за період з 01.01.по 31.12.2008 р., за результатами якої 29.05.2009 р. складено акт № 4786/23-2/00381580.

У зазначеному акті перевірки зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог п.5.3.ст.5 Постанови Правління НБУ № 485 від 14.10.2004 р. Про затвердження Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України» в частині надання податковому органу звіту про рух валютних цінностей за рахунком.

На підставі акту № 4786/23-2/00381580 ДПІ у м.Сімферополі, правонаступником якої є відповідач, 12.06.2009 р. прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000562200, відповідно до якого за порушення позивачем ст.10 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до нього застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1360 грн.

Позивач, діючи відповідно до вимог Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскаржив зазначене рішення, але в задоволені скарг йому було відмовлено.

Після розгляду скарг позивача ДПІ у м.Сімферополі, правонаступником якої є відповідач, 14.08.2009 р. прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000562200 (рег. № 4087/ю/1/22-0), відповідно до якого за порушення ст.10 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до платника податків застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1360 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Президентом України 27.06.1999 р. був прийнятий Указ № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» (далі Указ № 734), в ст.1 якого визначено,що , що договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за запозиченими у них кредитами, позиками в іноземній валюті (далі - договори), підлягають реєстрації Національним банком України. Уповноважені банки здійснюють обслуговування операцій за договорами на підставі реєстраційних свідоцтв. Реєстрація договорів здійснюється Національним банком України протягом семи робочих днів з дати надходження необхідних для реєстрації документів. Протягом цього строку Національний банк України видає реєстраційні свідоцтва. Порядок реєстрації договорів та перелік документів, необхідних для реєстрації договорів, визначається Національним банком України.

У разі одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів до резидентів застосовуються фінансові санкції - штрафи у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов'язковою реєстрацією зазначених договорів. Суми штрафів спрямовуються до Державного бюджету України (ст.2 Указу № 734).

Відповідно до ст. 3 Указу № 734 санкції, передбачені ст.2 цього Указу та застосовуються державної податкової служби до інших резидентів і нерезидентів України.

Декрет КМУ № 15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93) встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Відповідно до п. 3 ст.13 Декрету № 15-93 державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Відповідальність за порушення валютного законодавства визначена у ст.15 Декрету № 15-93 , згідно з якою до резидентів, нерезидентів, за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 542 від 04.10.1999 р., який зареєстрований в Міністерств юстиції України 19.10.1999 р. за N 712/4005, затверджений Порядок застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства (далі Порядок №542) , який розроблено відповідно до ст. 5 Указу Президента України від 27.06.1999р. N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства".

У п.2.4 Порядку № 542 визначено,що за несвоєчасне подання, приховування або переказування встановленої Національним банком України звітності про валютні операції тягне за собою накладання штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 3.1. Порядку № 542 штрафні санкції застосовуються в кожному виявленому випадку порушення.

При виявлені фактів порушень валютного законодавства службова особа органу державної податкової служби складає акт документальної перевірки, у якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні пункти і статті цих актів (п.3.2 Порядку № 542).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 26.07.2007 р. був укладений договір банківського рахунку № 320, предметом якого було регулювання відносин сторін щодо проведення операцій по рахунку та надання банківських послуг.

Сторонами 17.08.2007 р. була укладена додаткова угода до договору №320, п.1.2.11 якої містить положення про обов’язки позивача надавати та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» поквартальні звіти про залучення та обслуговування іноземної валюти за формами № 503, 504, у разі несвоєчасного надання звітів він повинен сплатити штраф у розмірі 170 грн. за кожний випадок порушення.

Під час розгляду справи сторони підтвердили той факт, що позивач в порушення умов договору № 520 ( з урахуванням додаткових угод) звіти про залучення та обслуговування іноземних кредитів за формами № 503, № 504 за 2008р. надав несвоєчасно, в наслідок чого 15.01.2009 р. йому був виставлений рахунок №1 на оплату штрафу у розмірі 680 грн.

Вивчивши зазначені факти суд прийшов до висновку, що сплата 680 грн. є виконанням позивачем умов договору банківського обслуговування №320.

В той же час несвоєчасне подання позивачем звітності № 503 та № 504 є порушення вимог спеціального законодавства, зокрема, Постанови Правління НБУ № 124 від 19.03.20003 р., щодо організації статистичної звітності по здійсненню валютних операцій платником податків.

За таких обставин суд вважає, що податковий орган, під час проведення планової перевірки позивача в тому числі і з питань дотримання ним вимог валютного законодавства діяв відповідно до вимог п. 3 ст.13 Декрету КМУ України № 15-93 ., в наслідок чого у разі встановлення порушень в тому числі Указу Президента України № 734 він мав застосовувати штрафні санкції згідно з вимогами Порядку № 542.

На думку суду один і той же від звітності, зазначений у акті перевірки та в договорі № 320 не є підставою вважати,що позивач був двічі притягнутий до відповідальності за одне і теж порушення.

В силу викладеного, приймаючи до уваги те ,що позивачем підтверджений факт несвоєчасності подання двох форм звітності за двома кредитними договорами, суд приходить до висновку , що при застосуванні штрафних санкції у розмірі 1360 грн. податковий орган діяв в межах наданих йому повноважень, способом, встановленим чинним законодавством України, при повному та правильному з’ясуванні обставин справи в наслідок чого відсутні підстави для скасування рішень ДПІ у м.Сімферополі, правонаступником якої є відповідач, про застосування до позивача штрафних санкцій, прийнятих за результатами розгляду матеріалів перевірки, викладених у акті № 4786/23-2/00381580 від 29.05.2009 р.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.04.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 19.04.2010 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Яковлєв С.В.