Рішення № 9272858, 28.04.2010, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 2-101/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2010 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого-судді Сташківа В.Б., при секретарях: Левошко І.Г., Коваль Т.С., за участю позивача ОСОБА_4,

її представників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представників відповідача ОСОБА_7, Алексієнка Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки цивільну справу

за позовом ОСОБА_4 до Замглайського дитячого будинку-інтернату Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2010 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з названим позовом до Замглайського дитячого будинку інтернату.

Вказала, що вона працювала в інтернаті з 29.01.1985 року на різних посадах, остання молодша медична сестра (санітарка-няня) палатна. Має стаж роботи в інтернаті 25 років, звання «Ветеран праці», статус постраждалої від аварії на ЧАЕС 4 категорії. За час роботи дисциплінарних стягнень не мала. 31.12.2009 року була звільнена з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Копію наказу про звільнення, трудову книжку та розрахункові кошти в день звільнення не отримала. Інформацію про своє звільнення дізналася лише після вихідних 04.01.2010 року. Вважає звільнення за таких підстав незаконним, оскільки у встановлений законом двомісячний строк адміністрація будинку інтернату не повідомила її персонально про майбутнє скорочення чисельності штату та про скорочення її посади зокрема, іншої роботи запропоновано не було. Розрахункові при звільнені отримала лише 21.01.2010 року. Звільнення за скороченням позивач вважає також незаконним, оскільки при рівних умовах продуктивності праці з іншими працівниками, яких залишили на роботі, вона має переваги в тому, що має більш тривалий безперервний стаж, а відповідно і більший досвід роботи, а також переважне право в залишенні на роботі, оскільки являється постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії.

У звязку з цим, ОСОБА_4 просила визнати її звільнення незаконним та поновити її на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-няні) палатної, стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку, за час вимушеного прогулу та за час затримки у видачі трудової книжки в сумі 954 грн., стягнути з відповідача моральну шкоду завдану порушенням трудових прав в сумі 1000 грн., допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та стягнути витрати на правову допомогу в сумі 400 грн.

Ухвалою суду від 16 квітня 2010 р. вимоги ОСОБА_4 до Замглайського дитячого будинку інтернату про визнання звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди (з цих підстав) розєднані з вимогами ОСОБА_4 до Замглайського дитячого будинку інтернату про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_4 підтримала вимоги про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, з підстав зазначених в позові. При цьому, не вказала, які вона має переваги на залишення на роботі, крім тривалого безперервного стажу 25 років, зазначивши, що у неї відсутні утриманці.

Будучи допитаною в якості свідка, позивач ОСОБА_4 показала, що в листопаді місяці 2009 р., а не 30 жовтня 2010 р., вона дійсно знайомилася з наказом про скорочення чисельності працівників, але в ньому не було вказано, що скороченню підлягає саме її посада. 31.12.2009 року вона не працювала, її особисто ніхто з наказом не знайомив. Вийшовши на роботу після вихідних вона дізналася що звільнена у звязку з скороченням. Ніяких пояснень причин звільнення їй не надали, трудову книжку та розрахункових не видали, а видали набагато пізніше.

Представник позивача ОСОБА_5 (залучений за клопотанням ОСОБА_4 на підставі ухвали суду за результатами попереднього розгляду даної справи) підтримав позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі. Підтримуючи позовні вимоги послався на незаконність зміни штатного розпису в Замглайському дитячому будинку інтернаті, що призвело до незаконного скорочення чисельності працівників та, що звільнення відбулось з особистих мотиві.

Представник позивача ОСОБА_6 підтримав позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в повному обсязі, просив їх задовольнити. При обґрунтуванні позовних вимог послався, що звільнення відбулось з порушенням вимог чинного трудового законодавства, при неврахуванні критеріїв, залишення на роботі, передбачених ч. 2 ст. 42 КЗпП України, а саме тривалості безперервного стажу ОСОБА_4.

Представник відповідача директор Замглайського дитячого будинку-інтернату ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Будучи допитаним як свідок, ОСОБА_7 показав, що в звязку з досягненням 18-ти річного віку частиною вихованок закладу та переходом їх до молодіжного відділення, була зменшена кількість груп дітей другого профілю, які підлягають навчанню, що призвело до невідповідності штатного розпису Замглайського дитячого будинку - інтернату Наказу Мінпраці № 411 від 01.10.2008 року. Для приведення штатного розпису у відповідність з Наказом № 411 педагогічних працівників (вихователів) та молодший медичний персонал (нянь палатних) наказом по будинку інтернату № 65 від 30.10.2009 року під особистий розпис кожного було попереджено про скорочення чисельності працівників. Згідно штатного розпису дитячого будинку інтернату від 31.12.2009 року з числа молодшого медичного персоналу (нянь палатних) скороченню підлягали 15 посад. При розгляді кандидатур враховувалась кваліфікація та продуктивність, так як кваліфікація у всіх була однакова ( не мають спеціальної освіти) при скороченні враховувалась продуктивність праці. В звязку з недобросовісним відношенням до роботи, що погіршувало умови проживання дітей інвалідів, було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вихідна допомога ОСОБА_4 була нарахована 31.12.2009 року про що свідчить запис в її особовому рахунку, але виплачена була казначейством 20.01.2010 року в звязку з відсутністю фінансування бюджетної установи, якою є Замглайський дитячий будинок інтернат. Трудову книжку ОСОБА_9 було заповнено 31.12.2009 року. Новий штатний розпис було отримало приблизно о 13 годині 31.12.2009 року, тому він, за погодженням з керівниками структурних підрозділів, визначив працівників, які підлягали скороченню. При цьому при визначенні кандидатур враховувалося не тільки відношення до роботи кожного, але й досвід роботи, наявність у сімї інших працюючих членів сімї. Іншої роботи, на яку можливо було б перевести скорочених працівників в інтернаті не було, тому їх позивачці і не пропонували, на 3 нових вакансії були переведені ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

Представник відповідача ОСОБА_13 в судовому засіданні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди не визнав, суть заперечень проти позову зводилася до того, що звільнення ОСОБА_4 відбулося у відповідності з діючим законодавством, а тому відсутні підстави для визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, та задоволення похідних вимг про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, у звязку з цим просив відмовити у позові в повному обсязі.

Допитана судом свідок ОСОБА_14 пояснила, що працює секретарем в Замглайському дитячому будинку інтернаті. Вона готувала наказ по будинку інтернату № 65 від 30.10.2009 року, під особистий розпис кожного було попереджено про скорочення чисельності працівників, ОСОБА_4. розписувалася також. Новий штатний розпис вони отримали вдень 31.12.2009 року, тому був підготовлений наказ про звільнення у звязку із скороченням чисельності штату, в якому були вказані прізвища тих працівників, про яких сказав директор будинку - інтернату. Наказ був вивішений на дошку оголошень для ознайомлення. В цей же день вона оформила трудові книжки звільнених працівників. Причини звільнення саме ОСОБА_4 вона не знає.

Покази свідка ОСОБА_15 стосовно вимог ОСОБА_4 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди не мають жодного правового значення.

Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в суді пояснили, що також звільнені з будинку інтернату за скороченням, вважають звільнення незаконним, а ОСОБА_4 гарною працівницею, до роботи якої не може бути жодних нарікань.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_4, її представників ОСОБА_5, ОСОБА_6, представників відповідача ОСОБА_7, Алексієнка Є.В., покази ОСОБА_4, ОСОБА_7, допитаних, як свідків, покази свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

По справі встановлено, що:

- ОСОБА_4 працювала у відповідача з 29.01.1985 р., в тому числі на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-няня) палатної - з 20.05.1998 р., що підтверджується копією її трудової книжки (а.с. 69),

- в штатному розписі з 1 листопада 2009 р. по Замглайському дитячому будинку-інтернату передбачалось 95 штатних одиниці, в тому числі 34 штатні одиниці молодшої медичної сестри (палатної), що підтверджується його копією (а.с. 31-34),

- в звязку з досягненням 18-ти річного віку частиною вихованок закладу та переходом їх до молодіжного відділення, була зменшена кількість груп дітей другого профілю, які підлягають навчанню, в штатному розписі з 31 грудня 2009 р. по Замглайському дитячому будинку-інтернату розробленому відповідно до вимог наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 411 від 01.10.2008 р. « Про затвердження Норм часу і норм чисельності працівників будинків-інтернатів (усіх типів) та стаціонарних відділень територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян системи праці та соціального захисту населення», і затвердженому Головним управлінням праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації передбачається 88,5 штатних одиниці, в тому числі 22 штатні одиниці молодшої медичної сестри (палатної), і з нього вбачається, що в порівняні з штатним розписом який діяв з 1 листопада 2009 р. з штату були виведені зокрема 12 одиниць молодших медичних сестер (палатних), а також були введені 2 одиниці молодших медичних сестер (супровідниць), 1 одиниця штатного працівника кухні, на які були переведені ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10,

- наказом № 65 від 30.10.2009 року педагогічних працівників та молодший персонал (няня палатна) Замглайського дитячого будинку інтернату попереджено про скорочення чисельності працюючих з 31 грудня 2009 року. У додатку до даного наказу мається підпис позивача про ознайомлення з ним (копії цього наказу і додатку до нього на а.с. 37-39),

- наказом № 72 від 31.12.2009 року ОСОБА_4 була звільнена з займаної посади у зв'язку із скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується його копією (а.с. 40),

- ОСОБА_4 отримала: наказ про звільнення - 13.01.2010 р., розрахунок при звільнені 21.01.2010 р., трудову книжку 29.01.2010 р..

З встановленого суд робить наступні висновки.

Ч. 1 ст. 60 ЦПК України зобов'язує кожну з сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства, або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у п. 1 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Стаття 42 КЗпП України визначає, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

В той же час, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Крім того, перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. При чому, за приписами ст.ст. 20-22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» віднесення особи до ІV категорії потерпілих не дає їй переваг в залишенні на роботі.

Відповідно до чинного трудового законодавства учасники трудового спору вправі подавати будь-які допустимі ЦПК докази, що підтверджують факт наявності у працівника, який звільняється, більш високої чи більш низької кваліфікації чи продуктивності праці.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватись окремо, але в кінцевому підсумку суд при розгляді трудового спору повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

Позивач обґрунтовувала вимоги тим, що вона при рівній продуктивності праці та кваліфікації мала перед іншими працівниками таку перевагу, як тривалий і безперервний стаж на підприємстві, а відповідач приймаючи рішення про звільнення позивачки виходив з того, що у неї нижча продуктивність праці перед іншими працівниками, які залишені на роботі.

Суд погоджується з представником відповідача ОСОБА_7, що ОСОБА_4, як і інші працівники, які залишились працювати мають рівну кваліфікацію, оскільки жоден з них не має спеціальної освіти, не проходив підвищення кваліфікації, тому відсутні у кого-небудь переваги щодо кваліфікації.

Щодо продуктивності праці позивачки, то суд враховує, що вона в силу ст.. 152 КЗпП України вважається такою, що не має дисциплінарних стягнень, так як на протязі року до неї не притягувалась, в Інтернаті відсутній порядок оцінки продуктивності праці молодших медичних сестер (палатних), специфіка їх роботи не дає підстав стверджувати про наявність у будь-кого переваг щодо продуктивності праці.

Тому суд знаходить, що відповідачем та позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що звільнений працівник ОСОБА_4 мала нижчу або вищу продуктивність праці по зрівнянні з іншими молодшими медичними сестрами (палатними), які залишились на роботі.

Перевіряючи наявність в ОСОБА_4 переваг в залишенні на роботі над іншими працівниками, то суд враховує, що у позивачки є лише одна перевага на залишені на роботі, передбачена ч. 2 ст. 42 КЗпП України, а саме тривалий безперервний стаж роботи в Інтернаті.

При цьому, з наданих відповідачем суду даних на працівників, які залишились працювати на посадах молодших медичних сестер (палатних) вбачається, що триваліше в Замглайському дитячому будинку-інтернату ніж ОСОБА_4 працюють:

- ОСОБА_20 (з 22.06.1978 р.);

- ОСОБА_21 (з 10.12.80 р. Наказ № 92 від 11.12.80 р.);

- ОСОБА_22 (01.10.82 Наказ № 78 від 30.09.82 р.);

- ОСОБА_23 (з 12.12.83 р. Наказ № 107 від 09.12.83 р.);

- ОСОБА_24 (з 03.08.84 р. - Наказ № 85 від 03.08.84 р.);

- ОСОБА_25 (з 05.09.84 р. Наказ № 97 від 04.09.84 р.).

В сімї ОСОБА_26 окрім неї - немає інших працівників з самостійним заробітком, так як донька навчається на денному стаціонарі, а з чоловіком вони розлучені, що підтверджується актом обстеження умов, копією свідоцтва про розірвання шлюбу, довідки з місця навчання).

В сімї ОСОБА_27. окрім неї - немає інших працівників з самостійним заробітком, так як її чоловік ОСОБА_28 не працює.

ОСОБА_29 має на утриманні 2 малолітніх дітей ОСОБА_41, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_42, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження.

ОСОБА_30 також має на утриманні одну неповнолітню дитину ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітню доньку ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження.

ОСОБА_31 також має на утриманні 2 неповнолітніх дітей ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_43, ІНФОРМАЦІЯ_6

Тобто, перед вказаними особами ОСОБА_4 не має переважного права на залишення на роботі.

В той же час, судом не здобуто доказів наявності таких переваг перед ОСОБА_4 у ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38.

ОСОБА_39 та ОСОБА_40 працюють на посадах молодших медичних сестер (палатних) на період відпустки по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, положення ст.. 42 КЗпП України, суд вважає, що відповідач повинен був не загострювати увагу над продуктивністю праці ОСОБА_4 перед іншими працівниками, а повинен був врахувати переваги, передбачені п.п. 1-9 ч. 2 ст. 42 КЗпП України при вивільненні ОСОБА_4. Остання, виходячи з наявних матеріалів, в свою чергу має переваги при залишення на роботі над ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 та ОСОБА_40, тобто вивільнення відбулось з порушенням ст. 42 КЗпП України.

Оскільки за вимогами закону, власник виключає можливість поновлення на роботі з причин невжиття ним заходів для переведення працівника тільки за умови, що запропонує працівникові, який звільняється, всі вакансії, на які може претендувати працівник з урахуванням спеціальності, кваліфікації, досвіду трудової діяльності та стану здоровя, а відповідач, в порушення ч. 1 ст. 60 ЦПК України, не надав належних та допустимих засобів доказування стосовно того, що ОСОБА_4, як одночасно з попередженням про наступне вивільнення (30 жовтня 2009 р.), так і по 31 грудня 2009 р. пропонувалась інша робота на підприємстві, зокрема введені в штатний розпис з 31 грудня 2009 р. посади молодших медичних сестер (супровідниць), та посада працівника кухні. Вказане свідчить, що в даному конкретному випадку відповідачем було порушено ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 492 КЗпП України.

Крім того, відповідачем при звільненні позивачки було порушені приписи ч. 3 ст. 492 КЗпП України і щодо несвоєчасно повідомлення центру зайнятості про наступне вивільнення конкретного працівника, а саме ОСОБА_4.

Враховуючи вказане в сукупності, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_4 , на підставі п.1 ст.40 КЗпП України відбулось з порушенням чинного трудового законодавства.

В той же час, оскільки згідно зі ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, а позивач не надав жодного допустимого доказу стосовно того, що відповідачем було порушені вимоги закону, навпаки це підтверджено документально.

Крім того, суд не погоджується з твердження представника позивача ОСОБА_5 щодо незаконності змін штатного розпису в Замглайському дитячому будинку інтернаті, так як зазначений штатний розпис не оскаржений, відповідає вимогам законодавства щодо форми і змісту, й суд не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Оскільки законність наказу № 72 від 31 грудня 2009 року в частині звільнення ОСОБА_4 з роботи, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України є предметом судового розгляду, а позивачем заявлялись вимоги про визнання звільнення незаконним, суд знаходить, що слід визнати незаконним вказаний наказ, а не саме звільнення.

Враховуючи викладене, зважаючи на штатний розпис по Замглайському дитячому будинку-інтернату з 31 січня 2009 р., та запис у трудовій книжці ОСОБА_4, та відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України ОСОБА_4 слід поновити на роботі в Замглайському дитячому будинку-інтернату Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-няні) палатної з 1 січня 2010 року.

За змістом ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Сума виплати за період вимушеного прогулу визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 лютого 1995 р. № 100.

При визначенні даної суми судом враховується, що в жовтні, листопаді 2009 р. заробітна плата ОСОБА_4 становила 1020 грн. 48 коп., та 1037 грн. 57 коп. відповідно, кількість днів 27 та 25 відповідно, тобто середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 складає 39 грн. 58 коп., а кількість робочих днів у період вимушеного прогулу з 01.01.2010 р. по 23.04.2010 р. складає 97 днів. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3839 грн. 26 коп. (39,58 грн. х 97 днів = 3839 грн. 26 коп.), з якого належить утримати обов'язкові платежі.

Вирішуючи вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, на підставі ст. 2371 КЗпП України, суд погоджується з доводами останньої про те, що шляхом незаконного звільнення її з роботи відповідач завдав їй втрат немайнового характеру у вигляді стресу, моральних страждань, порушення звичного способу життя. Враховуючи вищеописані характер і спосіб завдання цих втрат, тривалість їх, виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості, суд знаходить, що розмір відшкодування ОСОБА_4 моральної шкоди належить визначити у розмірі 250 грн..

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд знаходить за необхідне допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_4 на роботі.

Відповідно до ст.ст. 12, 56, 79, 84, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджені витрати на правову допомогу в розмірі 350 грн., який відповідає Постанові Кабінету Міністрів України вiд 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Виходячи з вимог ст. 81, 88 ЦПК України та положень п.п., п.п. „а", „д" п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», п. 1 Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затверджених постановою КМУ від 21.12.2005 р. № 1258 (з наступними змінами), суд знаходить, що з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 59 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 120 грн. .

Керуючись ст.ст. 40, 42, 47, 492, 235, 2371 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 61, 208, 209, 215, 218, п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Наказ по Замглайському дитячому будинку-інтернату № 72 від 31 грудня 2009 року в частині звільнення ОСОБА_4 з роботи, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України визнати незаконним.

Поновити ОСОБА_4 на роботі в Замглайському дитячому будинку-інтернату Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-няні) палатної з 1 січня 2010 року.

Стягнути з Замглайського дитячого будинку-інтернату Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3839 грн. 26 /з обовязковим відрахуванням належних платежів/.

Стягнути з Замглайського дитячого будинку-інтернату Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 250 грн..

Стягнути з Замглайського дитячого будинку-інтернату Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу розмірі 350 грн..

Стягнути з Замглайського дитячого будинку-інтернату Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на користь державного бюджету Ріпкинського району (р/р 31215259700421, код ЄДРПОУ 21409644, банк одержувача ГУДК у Чернігівській області, МФО 853592) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 120 грн..

Стягнути з Замглайського дитячого будинку-інтернату Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на користь місцевого бюджету Ріпкинського району (р/р 31112095700421, код ЄДРПОУ 21409644, банк одержувача ГУДК у Чернігівській області, МФО 853592) судовий збір в розмірі 59 грн. 50 коп..

В задоволенні решти вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Головуючий В.Б.Сташків