Рішення № 92715768, 06.11.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/10136/19

2/212/1179/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді: Дехти Р.В., за участю секретаря судового засідання Колісник К.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті кривий Ріг, в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позивач просить суд винести рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 07 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі №23651 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «АЛЬФА-БАНК» заборгованості в розмірі 26 836,83 грн.

Ухвалою суду від 03 грудня 2019 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження , підготовче судове засідання призначено на 27 грудня 2019 року, яке відкладалось на 27.01.2020 року.

Під час проведення підготовчого судового засідання за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїної Х.Я. та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. копії документів, що слугували підставою для вчинення спірного виконавчого напису від 07 жовтня 2019 року, розгляд справи відкладено на 26.02.2020 .

Ухвалою суду від 26.03.2020 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 березня 2020 року.

Ухвалою суду від 01.07.2020 за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїної Х.Я. витребувано з АТ «АЛЬФА БАНК» розгорнутий розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 05.01.2017 та оголошено перерву до 07.09.2020, потім розгляд справи було відкладено на 07.10.2020 та 06.11.2020.

Представник позивача ОСОБА_1 - Ільїна Х.Я. в попередніх судових засіданнях в судових засіданнях підтримувала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити. 06 листопада 2020 року до суду не з`явилась , надала заяву про розгляд справи без її участі .

Представник відповідача АТ «АЛЬФА-БАНК» Курдюмов М.М. до початку розгляду справи надав письмові пояснення за змістом яких вважав виконавчий напис таким, що виконано відповідно до вимог закону, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та розглянути справу без його участі на підставі наявних доказів та матеріалів справи.

Третя особа по справі - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна до суду не з`явилась , направила документи на ухвалу суду від 27.01.2020 р.та надала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутністю.

Третя особа по справі - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна, в судове засідання також не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п.2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №23651, відповідно до якого стягнуто на користь Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 26 836,83 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 11 243,54 грн.; прострочена заборгованість за комісією та процентами - 0,00 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту - 14 570,06 грн.; строкова заборгованість за комісією та процентами - 373,23 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни від 14.11.2019 року відкрито виконавче провадження ВП №60600911 з примусового виконання виконавчого напису.

Пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з частиною першою Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/54 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо, нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків:

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпоте кодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18ЦК України, статей 50, 87, 88Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір №30547817 від 05.01.2017р., який складається із Оферти на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та Акцепту пропозиції про укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Згідно оспорюваного виконавчого напису загальна сума заборгованості по тілу кредиту складає 25 813,6 грн., що складається із 11 243,54 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту та 14 570,06 грн. строкова заборгованість за сумою кредиту.

Натомість документи, що надійшли на запит суду від приватного нотаріуса Хара Н.С., на підставі яких було вчинено оспорюваний виконавчий напис, не містять достатніх і належних доказів видачі Банком Позивачу саме такої суми кредиту.

Згідно п. 3.1.1. Оферти на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії зазначено, що Позивач пропонує Банку встановити, що сума кредиту, що є доступною йому на момент укладання Угоди складає 8300 грн.

Згідно п. 3.1.1. Акцепту пропозиції про укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії зазначено, що сума кредиту, що є доступною на момент укладення Угоди складає 8300 грн.

Матеріали справи нотаріуса не містять будь-яких первинних бухгалтерських документів, які б підтверджувати надання банком позивачу кредиту на суму 25 813,6 грн., зазначену в оспорюваному виконавчому написі, зокрема заяву на видачу готівки в касі, виписку з рахунку позивача про зарахування кредиту тощо.

Вказану обставину щодо надання банком ОСОБА_1 кредиту на саме суму 25 813,6 грн. представник позивача Ільїна Х.Я. в судовому засіданні не визнала, а тому заборгованість за кредитом зазначену в оспорюваному виконавчому написі - не можна вважати безспірною.

В судовому засіданні судом досліджено розрахунок заборгованості за кредитом, що був витребуваний від АТ «АЛЬФА-БАНК» за ухвалою суду, із якого вбачається нарахування і включення до вказаної в оспорюваному виконавчому написі заборгованості відсотків за користування кредитом, проте згідно виконавчого напису зазначено, що прострочена заборгованість за комісією та процентами - 0,00 грн. та строкова заборгованість за комісією та процентами - 373,23 грн.

В той час, як згідно наданої банком виписки по рахунку, на стор. 7 якої вбачається, що позивач в останнє користувався карткою - 26.12.2018 року, що не відповідає розрахунку, в якому зазначено про погашення відсотків та комісії після вказаної дати.

Із розрахунку банку не зрозуміло за якою формулою та процентною ставкою нараховані відсотки та комісія.

Таким чином Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився про відсутність на час пред`явлення вимоги спору, чим порушив п. 2.3 пункту 2, пункту 3 глави 16 розділу II Порядку, ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», отже виконавчий напис нотаріуса має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 - 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 07 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі №23651 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК» заборгованості в розмірі 26836,83 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2020 року.

Суддя: Р. В. Дехта