Ухвала суду № 92678450, 04.11.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/9380/20

провадження 2-з/201/209/2020

УХВАЛА

04 листопада 2020 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 та державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської Олени В`ячеславівни, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 01 жовтня 2020 року звернулася до суду з позовом до відповідачів Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 та державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської О.В., про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2020 року провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення підготовчого судового засідання.

В заяві про забезпечення позову від 02 листопада 2020 року, що подано до суду позивач просить забезпечити позов, шляхом заборони ОСОБА_2 продавати, дарувати або в будь-який спосіб відчужувати земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:231:0154.

Статтею 151 ЦПК України визначено зміст і форма заяви про забезпечення позову, а також, що повинно бути зазначено у заяві про забезпечення позову.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається з вище зазначеного позивачем не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову (заборона продавати, дарувати або в будь-який спосіб відчужувати), що зазначено у заяві, не зазначено, яким чином можуть сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову, крім того не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози порушення прав та законних інтересів заявника, а лише містяться посилається на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб`єктивним припущенням сторони заявника, також не було не вказано пропозиції щодо зустрічного забезпечення .

Згідно ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, вважаю необхідним вказану заяву повернути, оскільки оскільки вона була подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. 151, ч. 9 ст. 153, ч. 2 ст. 261 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 та державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської Олени В`ячеславівни, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат.

Ухвала набрала законної сили 04 листопада 2020 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя: