Рішення № 92678449, 06.11.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6456/20

Провадження № 2-а/201/149/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 08 липня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Шемета Юрія Станіславовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (а.с.1-5).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2020 року справа за указаним позовом була передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.12).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Шемета Юрія Станіславовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишено без руху (а.с.13-14).

У встановлений судом строк недоліки вищевказаної позовної заяви були усунуті позивачем та надано уточнену позовну заяву до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування доводів позову ОСОБА_1 вказує на те, що 25 червня 2020 року о 06 год. 49 хв. в м. Дніпро, Лоцманський узвіз, буд. 8, виїхав з території, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, Лоцманський узвіз, буд. 8 на транспортному засобі Мерседес Бенц 313 СDІ, номерний знак НОМЕР_1 , не надаючи послуги з перевезення пасажирів, оскільки не виїхав на маршрут та був зупинений відповідачем, в результаті чого було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ № 2735160 від 25 червня 2020 року, згідно якої на нього, за порушення вимог п. 31.1 (А) Правил дорожнього руху України, було накладено штраф у розмірі 680 грн. При складанні оскаржуваної постанови, позивач надавав пояснення, що він не був на маршруті, в результаті чого не надав послуги з перевезення пасажирів. Але його пояснення відповідачем були залишені без уваги. Крім того, позивач посилається на те, що відповідачем не складено відповідного акту перевірки КТЗ, копію акту на місці зупинки даного транспортного засобу надано не було, до оскаржуваної постанови відповідний акт не додано. Позивач вважає, що відсутність акту перевірки КТЗ на технічну несправність, який є основним законним доказом технічної несправності, виключає таку несправність. Отже, на думку позивача, постанова серії ЕАМ № 2735160 від 25 червня 2020 року винесена без врахування та належної перевірки всіх обставин справи щодо наявності чи відсутності в його діях ознак правопорушення, за яке законом передбачено адміністративну відповідальність. Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ № 2735160 від 25 червня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю. Крім того, відповідачем не було проінформовано про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», чим було порушене ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» та вимог ст. 57 Конституції України, що є порушенням чинного законодавства України (а.с.19-23).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2020 року було відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (а.с.26-27).

Від представника відповідача 06 жовтня 2020 року до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду з підстав несплати позивачем судового збору (а.с.31), а також відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що постанова є обґрунтованою та винесена з дотриманням вимог чинного законодавства. При цьому позивач не підтвердив жодними доказами свої позовні вимоги (а.с.32-34).

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

25 червня 2020 року відносно позивача складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №2735160, якою на останнього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 гривень.

У постанові вказано те, що 25 червня 2020 року о 06 год. 49 хв., в м. Дніпро, по вул. Узвіз Лоцманський, 10, водій ОСОБА_1 , надаючи послуги з перевезення пасажирів, керував транспортним засобом переобладнаним з порушенням законодавства, а саме кількість місць для сидіння з місто водія становить 20 місць, що перевищує кількість зазначену у свідоцтві про реєстрацію (19), чим порушив п. 31.3 «а» ПДР і скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 121 КУпАП України (а.с.10).

Оскарження правомірності винесеного суб`єктом владних повноважень рішення у формі постанови від 25 червня 2020 року є предметом судового розгляду в даній справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 31.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п. 31.3 «а» Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Частиною 2 статті 121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною другою ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту спірної постанови випливає, що підставою для притягнення особи до відповідальності слугувало те, що позивач керував маршрутним транспортним засобом переобладнаним з порушенням законодавства, а саме кількість місць для сидіння з містом водія становить 20 місць, що перевищує кількість зазначену у свідоцтві про реєстрацію (19)

Разом з цим, судом встановлено, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, не надано жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про не підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 121 КУпАП.

При цьому, суд вважає безпідставними доводи представника відповідача щодо належності в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення пояснень поліцейського, який склав спірну постанову, адже під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення працівник поліції діяв як службова особа - інспектор патрульної поліції, тому свідчення зазначеної особи не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.

Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог, суд бере до уваги і висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 де останній вказав про те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Підсумовуючи вищевикладене, та з урахуванням того, що оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь, суд дійшов до висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та, як наслідок, неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов до висновку щодо наявності підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АЕМ № 2735160.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасування, то згідно приписів вищенаведеної норми, виникає необхідність закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 .

Щодо клопотання представника Департаменту патрульної поліції про залишення без розгляду позовної заяви з підстав несплати судового збору необхідно зазначити наступне.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху саме з підстав несплати судового збору. На виконання указаної ухвали позивачем 11 серпня 2020 року до суду було надано квитанцію про сплату судового збору, з огляду на що, указане клопотання представника Департаменту патрульної поліції є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, на підставі ст. 139 КАС України у зв`язку з задоволенням позову з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 420, 40 грн.

Керуючись ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 27355160 від 25 червня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 680 грн. за порушення ч. 2 ст. 121 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департамента патрульної поліції Національної поліції України (03048 м. Київ вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.О. Демидова