Рішення № 92672184, 29.10.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2020 р. Cправа № 902/800/20

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Марущак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ" (вул. Московська, буд.32/2, м. Київ, 01010; вул. Хмельницьке шосе, буд. 23, м. Вінниця, 21036)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" (вул.Острозького, буд. 3, м. Вінниця, 21000; вул. Батозька, буд. 16-б, м. Вінниця, 21007)

про стягнення 292 850,35 грн

За участю представників сторін:

позивача Бобко Т.Є., довіреність № 30/20 від 13.05.2020;

відповідача не з`явився

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" про стягнення 292 850,35 грн, з яких: 235 000,00 грн - основного боргу, 16 092,48 грн - 3% річних, 21 686,56 грн - інфляційних втрат, 20 071,31 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору № КС-02-2018-309 від 22.11.2018 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

Ухвалою суду від 13.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.09.2020.

Ухвалою від 14.09.2020 відкладено підготовче засідання на 13.10.2020.

Ухвалою від 13.10.2020 закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 235 000,00 грн., на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Також, ухвалою від 13.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 29.10.2020.

В судове засідання на визначену дату з`явилась представник позивача.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не подав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 22.10.2020.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь у судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відтак, враховуючи наведені вище обставини та положення закону, суд дійшов висновку, що відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

В ході розгляду справи представник позивача підтримала позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 16 092,48 грн - 3% річних, 21 686,56 грн - інфляційних втрат та 20 071,31 грн - пені.

Також, представником позивача подано до суду клопотання б/н та без дати (вх.№ 01-34/9787/20 від 29.10.2020), в якому повідомлено, що позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ" 01.10.2020 було змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія".

В судовому засіданні 29.10.2020 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 29.10.2020 представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

22.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РГК Трейдінг" (в подальшому назву змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ" та з 01.10.2020 на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія") (позивач, в договорі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" (відповідач, в договорі Споживач) укладено договір № КС-02-2018-309 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2018 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу - до 10,000 тис. куб.м. (п. 1.2.).

Розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем. Підписуючи цей договір, Споживач підтверджує що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що Сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір, Споживач підтверджує що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії Договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається (п. 3.1.).

Ціна газу на момент укладення договору становить 10 416,67 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 2 083,33 грн., всього з ПДВ - 12 500,00 грн. (п. 3.2.).

Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць (п. 4.1.).

Оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 30% до 5-го числа місяця поставки газу; оплата в розмірі 30% до 15-го числа місяця поставки газу; оплата в розмірі 40% до 25-го числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа, наступного за звітним місяця (п. 4.2.).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України (п. 6.1.).

У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п. 6.2.1.).

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині постачання газу з 01.11.2018 року до 31.12.2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 9.1.).

20.12.2018 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору № КС-02-2018-309 від 22.11.2018 року постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, за умовами якої, окрім іншого: сторони домовились викласти з 01.01.2019 року п.1.1. Договору в наступній редакції: "1.1. Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2018-2019 роках природний газ (далі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Сторони домовились доповнити з 01.01.2019 року пункт 1.2. Договору наступним абзацом: "Річний плановий обсяг постачання газу в 2019 р. до 70,000 тис. куб.м.

Сторони домовились викласти п. 9.1. Договору в наступній редакції: "9.1. Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині постачання газу з 01.12.2018 року до 31.12.2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".

Всі інші положення Договору залишаються незмінними та обов`язковими для виконання Сторонами.

20.12.2018 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору № КС-02-2018-309 від 22.11.2018 року постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, за умовами якої, згідно п. 3.3. Договору, Сторони домовились про узгодження ціни на газ за Договором, починаючи з січня 2019 року, на рівні: ціна газу з 01.01.2019 року становить 9 583,33 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1 916,67 грн., всього з ПДВ - 11 500,00 грн.

Сторони домовились викласти п.3.3.1. Договору в такій редакції: "3.3.1. В разі порушення Споживачем графіку оплати, визначеного п. 4.2. цього Договору, більше ніж на 3 (три) календарні дні, Постачальник в односторонньому порядку встановлює ціну з 01.12.2018 року на рівні: 10 750,00 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 2 150,00 грн., всього з ПДВ - 12 900,00 грн.".

Решта умов Договору залишається незмінною і обов`язковою для виконання Сторонами.

Так, на підставі укладеного договору відповідачу було поставлено природний газ в кількості 55,640 куб.м, а саме: в грудні 2018 року - 12,664 куб.м. вартістю 158 300,05 грн. та в січні 2019 року - 42,984 куб.м. вартістю 494 315,83 грн. Всього на суму 652 615,88 грн. Наведене стверджується обопільно підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 року та від 31.01.2019 року.

За поставлений газ відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу 417 615,88 грн., що стверджується платіжними дорученнями № 37 від 17.01.2019, №200 від 21.01.2019, № 884 від 07.03.2019, № 902 від 11.03.2019, № 918 від 12.03.2019, №980 від 15.03.2019, № 1495 від 17.04.2019, № 6254 від 26.11.2019, № 4478 від 26.11.2019.

16.06.2020 року позивачем на адресу відповідача направлено лист № 2/06.2020 з вимогою оплатити суму боргу за спожитий природний газ.

Відповідач відповіді на лист не надав, заборгованість не погасив.

Відтак, заборгованість відповідача за спожитий природний газ в грудні 2018 року та січні 2019 року складала 235 000,00 грн.

Враховуючи вищевказане, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 235 000,00 грн. - основного боргу, 16 092,48 грн. - 3% річних, 21 686,56 грн. - інфляційних втрат, 20 071,31 грн. - пені.

При цьому, як зазначено раніше, ухвалою суду від 13.10.2020 закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 235 000,00 грн., на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Відтак, предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 092,48 грн - 3% річних, 21 686,56 грн - інфляційних втрат та 20 071,31 грн - пені.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 6.2.1. договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, оскільки заявлені до стягнення розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, обрахований судом в межах вказаного позивачем періоду в системі "Ліга Закон", є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 092,48 грн - 3% річних, 21 686,56 грн - інфляційних втрат та 20 071,31 грн - пені підлягають задоволенню, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства та умовам договору.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов в частині вимог про стягнення з відповідача 16 092,48 грн - 3% річних, 21 686,56 грн - інфляційних втрат та 20 071,31 грн - пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" (вул. Острозького, 3, м. Вінниця, 21000; вул. Батозька, 16-б, м. Вінниця, 21007; код ЄДРПОУ 34964131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (вул. Московська, 32/2, м. Київ, 01010; вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 38863790) 16 092,48 грн. - 3% річних, 21 686,56 грн. - інфляційних втрат, 20 071,31 грн. - пені та 4 392,76 грн. витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається відповідно до ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 05 листопада 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу (вул. Московська, 32/2, м. Київ, 01010; вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036);

4,5 - відповідачу (вул. Острозького, 3, м. Вінниця, 21000; вул. Батозька, 16-б, м. Вінниця, 21007).