Рішення № 92628507, 04.11.2020, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

04.11.2020 ЄУН № 337/5094/19

Провадження № 2/337/325/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.11.2020 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

при секретарі – Крячковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом КП «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая 61, ідентифікаційний номер юридичної особи 03327121, р/р НОМЕР_1 в ПАО «ПУМБ») до до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації та мешкання: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу по оплаті за воду і послуги водовідведення

в с т а н о в и в:

21.11.2019 року представник позивача КП «Водоканал» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за воду і послуги водовідведення в розмірі 13350,58грн., мотивуючи тим, що відповідачі користуються послугами КП «Водоканал», однак своєчасно не сплачують оплату за отримані послуги.

Заочним рішенням від 30.01.2020 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою суду від 07.04.2020 року заочне рішення скасоване, справа призначена до розгляду у судових засіданнях.

09.06.2020 року представник позивача уточнив заявлені позовні вимоги, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 борг по оплаті за воду і водовідведення за період з 01.06.2014 року по 31.08. 2019 року у сумі 13350,58грн та понесені судові витрати.

11.06.2020 року відповідач ОСОБА_1 надала відзив на позов, в якому виклала свої заперечення проти позову, надала заяву про застосування строку позовної давності та зазначила, що в квартирі не мешкала та надані послуги не споживала.

Ухвалою суду від 4.08.2020 року провадження по справі в частині вимог до ОСОБА_2 за заявою представника позивача закрито.

Представник позивача повторно у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся з заявою про відкладення розгляду справи з метою уникнення розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2. При розгляді справи по суті, в минулих судових засіданнях, підтримав заявлені позовні вимоги, просить позов задовольнити у повному обсязі, зазначивши, що підстави для здійснення перерахунку відсутні, оскільки завчасно відповідач до підприємства з відповідною заявою не зверталася.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, при розгляді справи по суті виклав свої заперечення, вважає, що позивач не довів , що відповідач фактично споживала надані послуги, скільки остання в квартирі не мешкала в квартирі з 18.09.2013 року, що підтверджено рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18.05.2020 року, крім того, позивачем заявлено позовні вимоги поза межами трирічного строку позовної давності. Копія рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18.05.2020 року була направлено позивачеві після набрання останнім законної сили вже під час судового провадження, однак відповідний перерахунок КП «Водоканал» не здійснив. Просить у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи неповідомлення відповідачем та представником відповідача причин неявки сторін у судове засідання, неявку представника позивача, який є юридичною особою, без поважних причин, наявність в матеріалах провадження заяви представника позивача щодо розгляду справи у їх відсутність, вислухавши думку представника відповідача, яка наполягала на розгляді справи, суд у відповідності до вимог ст.223 ЦПК України провів судове засідання у відсутність осіб, які не з`явилися до судового засідання.

Вислухавши пояснення учасників провадження, розглянувши матеріали провадження, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 у період з 12.12.2012 року по 08.05.2019 року, що підтверджено відповіддю юридичного відділу департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на запит суду .

На підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01.07.2013 року (Справа 2/337/552/2013 року Провадження № 337/304/13-ц) ОСОБА_1 була вселена у зазначену квартиру відповідно до Акту державного виконавця від 17.09.2013 року на підставі виконавчого листа № 2/337/552/2013.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2013 року (Справа 337/6630/13-ц. Провадження 2/337/2860/2013) зобов`язано МКП «Основаніє» укласти з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 окремий договір найму житлового приміщення на кімнату № 4 площею 12,2 кв.м. в квартирі АДРЕСА_2 , виділивши вказану кімнату в користування останніх.

На підставі рішення на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок НОМЕР_3 .

Рішенням Хортицього районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2020 року ( справа № 337/837/20 провадження № 2/337/857/2020) ОСОБА_1 визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначеним рішенням встановлено , що остання фактично не мешкає в квартирі з 18.09.2013 року, спірним помешканням не користується, її речі в квартирі відсутні.

Згідно наданого позивачем розрахунку заперіод з 01.06.2014р. по 31.08.2019 р. заборгованість складає за надані позивачем послуги становить 13350,58 гривень.

Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та її водовідведення для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Згідно до статутних документів, основним видом діяльності комунального підприємства "Водоканал" є забезпечення безперебійного постачання населенню, підприємствам, організаціям м. Запоріжжя й області питної води та водовідведення, тому заявник в силу закону є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII) житлово-комунальні послуги є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до статті 5 цього Закону до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку та комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п.п. 1.6 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Відповідно до п.4 ч.2 ст .77 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За містом ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Факт непроживання ОСОБА_1 у квартирі за адресою АДРЕСА_1 та некористування помешканням з 18.09.2013 року встановлений рішенням Хортицього районного суду м.Запоріжжя від 18.05.2020 року ( справа № 337/837/20 провадження № 2/337/857/2020) . Нарахування боргу за період з 08.05.2019 по 31.08.2019 року взагалі має місце після зняття відповідачки з реєстрації за вказаною адресою.

Отже, належними доказами з боку позивача факт споживання відповідачем наданих позивачем послуг у період з 01.06.2014 року по 31.08.2019 року не доведений взагалі, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Крім того, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду 21.11.2019 року висунув вимоги щодо стягнення боргу за період з 01.06.2014 року по 31.08. 2019 року, відповідачем зроблено заяву про застосування строку позовної давності, підстав для стягнення боргу за період з 1.06.2014 по 20.11.2016 року, також з підстав пропуску позовної давності, суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11,13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 282. 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову КП «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул.Святого Миколая 61, ідентифікаційний номер юридичної особи 03327121, р/р НОМЕР_1 в ПАО «ПУМБ») до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації та мешкання: АДРЕСА_1 , про стягнення боргу по оплаті за воду і послуги водовідведення –відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня ухвалення повного тексту рішення.

Текст рішення виготовлений 4.11.2020 року. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя: Л.Г. Салтан