Рішення № 92621368, 02.11.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року справа № 580/3361/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

25.08.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач) в якому просить:

- зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити нарахування позивачу грошового забезпечення: доплату за службу в нічний час за період з 01.03.2016 р. по 30.06.2018 р. - в сумі 8925 грн. 60 коп.; індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2016 р. по 31.10.2017 р. - в сумі 2718 грн. 85 коп.; середній заробіток за весь час затримки виплат доплати за службу у нічний час та заборгованості по індексації грошового забезпечення з 12.03.2019 р. по 16.10.2020 (по день ухвалення рішення судом) - в сумі 206 235 грн. 90 коп;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 р. по 30.06.2018 р. на користь позивача - в сумі 8925 грн. 60 коп.;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 р. по 31.10.2017 року на користь позивача - в сумі 2718 грн. 85 коп.;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України середній заробіток за весь час затримки виплат доплати за службу у нічний час та заборгованості по індексації грошового забезпечення з 12.03.2019 р. по 16.10.2020 (по день ухвалення рішення судом) на користь позивача - в сумі 206 235 грн. 90 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що в період проходження ним служби в поліції з 01.03.2016р. по 30.06.2018р. йому не виплачувалась доплата за службу в нічний час за 210 нічних змін на загальну суму 8925, 60 грн., що на думку позивача є порушенням «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» №260 від 06.04.2016р. Крім того, зазначено, що доплата за службу в нічний час є щомісячним, обов`язковим, додатковим видом грошового забезпечення поліцейського а її виплата здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення. Крім того, на думку позивача, відповідачем протиправно не виплачено йому заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016р. по 31.10.2017р. в сумі 2718 грн. 85 коп, оскільки вона є складовою частиною заробітної плати.

Позивачем також зазначено, що вказану доплату за службу в нічний час та індексацію не виплачено позивачу при звільненні його зі служби, в зв`язку із чим позивач набув право на отримання середнього заробітку за час затримки вищевказаних виплат.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 31.08.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

22.09.2020р., до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник зазначив, що підстави для нарахування доплати за службу в нічний час за вказаний позивачем період відсутні, оскільки наказами відповідача затверджено граничні розміри грошового забезпечення працівників, а виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась в межах встановленого розміру окладів,, надбавок, доплат встановлених наказом керівника. При цьому, доплату за службу в нічний час позивачу за травень 2018 року виплачено у червні 2018 року. Також звернуто увагу, що за спірний період позивачем відпрацьовано 183 зміни, з яких 141 зміна на посаді інспектора роти №2 батальйону та 42 зміни на посаді інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення.

Крім того, зазначено про відсутність правових підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016р. по 31.10.2017р., оскільки індексація грошового забезпечення поліцейських передбачена постановою Кабінету міністрів України від 18.10.2017р. №782, яка вступила в дію з 24.10.2017р., в зв`язку з чим до листопада 2017 року підстави для її нарахування відсутні.

Також звернуто увагу на відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки, оскільки позивач не був звільнений зі служби в поліції, а був переведений до ГУ НП в Черкаській області для подальшого проходження служби в порядку переміщення за власною ініціативою, згідно наказу №623 о/с від 23.06.2018р., з 27.06.2018р. Крім того, зазначено про необґрунтованість розрахунку позивачем середнього заробітку, оскільки для його обчислення мають враховуватись квітень та травень 2018 року, у зв`язку із переведенням позивача на службу до ГУ НП в Черкаській області у червні 2018 року.

23.09.2020р. позивачем подано відповідь на відзив, в якій, серед іншого, погодився, що за спірний період гагальна кількість нічних чергувань становить 183 зміни, у зв`язку із чим відповідачем не виплачено грошове забезпечення за службу в нічний час у розмірі 7759,92 грн. Також зазначив, що з огляду на звільнення його з управління патрульної поліції з 27.06.2018р. кількість днів затримки виплати з дня звільнення становить близько 843 дні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом згідно витягу з послужного списку особової справи позивача встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.03.2016р. по 07.12.2017р., згідно наказу від 24.03.2016 №56 о-с та наказу НПУ від 21.06.2016р. №511, проходив службу в Національній поліції України на посаді інспектора роти №2 батальйону управління патрульної поліції у м. Черкасах Департаменту патрульної поліції.

На підставі наказу ДПП від 07.12.2017р. №548 о/с, позивач з 08.12.2017р. по 27.06.2018р. проходив службу на посаді інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції.

Згідно наказу Департаменту патрульної поліції від 23.06.2018р. №623 о/с, позивача звільнено з посади інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції Черкаській області та переведено для подальшого проходження служби до ГУ НП в Черкаській області.

Відповідно до таблиці розрахунку відпрацьованих нічних змін за період з 01.03.2016р. по 30.06.2018р., позивач відпрацював 183 нічні зміни, з урахуванням відпусток, лікарняних та вихідних днів.

16.07.2020р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому доплату за службу в нічний час, а також виплатити індексацію грошового забезпечення за спірні періоди та середній заробіток за весь час затримки.

З огляду на невиплату відповідачем доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення за спірні періоди та середній заробіток за весь час затримки, позивач звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує, що відповідно по ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно пп. 3 п. 5 вищевказаної Постанови №988, визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Відповідно до статті 94 Закону №580-VIII, Постанови №988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, далі - Порядок №260).

Згідно п. 5 Розділу І Порядку №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 11 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Відповідно до п. 11 Розділу ІІ Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за період з 01.03.2016р. по 30.06.2018р., позивач відпрацював в управлінні патрульної поліції у м. Черкасах Департаменту патрульної поліції та управлінні патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції 183 нічні змін, з урахуванням відпусток, лікарняних та вихідних днів, що підтверджується наявними у матеріалах адміністративної справи графіками нарядів.

На підставі п. 11 Розділу ІІ Порядку №260, позивачу повинна бути виплачена відповідачем доплата за службу в нічний час за період з 01.03.2016р. по 06.12.2017р., зокрема із такого розрахунку:

- 2400 грн. (посадовий оклад позивача) /160 (тривалість робочого часу на місяць при 40-годинному робочому тижні з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць) х 35% (доплата за службу в нічний час) = 5 грн. 25 коп. (доплата за кожну годину нічної зміни). 5 грн. 25 коп. (доплата за кожну годину нічної зміни) х 1128 (кількість годин нічних змін (141 нічних змін за період з 01.03.2016р. по 06.12.2017р. х 8 год.) =5922,00 грн.

За період з 07.12.2017р. по 30.06.2018р., зокрема із такого розрахунку:

- 2500 грн. (посадовий оклад позивача) /160 (тривалість робочого часу на місяць при 40-годинному робочому тижні з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць) х 35% (доплата за службу в нічний час) = 5 грн. 47 коп. (доплата за кожну годину нічної зміни). 5 грн. 47 коп. (доплата за кожну годину нічної зміни) х 336 (кількість годин нічних змін (42 нічних зміни за період з 07.12.2017р. по 30.06.2018р. х 8 год.) =1837,92 грн.

При цьому суд враховує, що відповідно до розрахункових листів позивача, останньому за період з 01.03.2016р. по 30.06.2018р. здійснено нарахування та виплату доплати за службу у нічний час: у червні 2018 за травень 2018 на суму 221 грн. 39 коп.; у липні 2018 року за червень 2018 року у сумі 154 грн. 09 коп. Всього на загальну суму 375 грн. 48 коп.

Відтак, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу доплату за службу у нічний час за період із 01.03.2016р. по 30.06.2018р. у розмірі 7384 грн. 44 коп. (5922,00+1837,92-375,48).

З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача доплати за службу у нічний час за спірний період суд вважає обґрунтованими частково, в межах суми 7384 грн. 44 коп.

Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016р. по 31.10.2017р. на користь позивача в сумі 2718 грн. 85 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2016/ct/is_c/isc_u/isc2016m_u.html) у квітні місяці 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,5 відсотка.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

В контексті наведеного, суд відхиляє посилання представника відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою КМУ №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (п. 6 Порядку №1078).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тому невиконання обов`язку з нарахування індексації на грошове забезпечення в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, свідчить про недотримання вимог Закону.

Відповідно до п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У п. 5 Порядку №1078 зазначено, що, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Судом встановлено, що за період 01.03.2016 року по 31.10.2017 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями розрахункових листів позивача.

Згідно інформації Держстату України саме у квітні місяці 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,5 відсотка, а приріст індексу інфляції червні-листопаді 2016 року становив 3,5; грудні 2016 року-лютому 2017 року - 7,70; березні-травні 2017 року - 11,80; червні-серпні 2017 року - 16; вересні-жовтні 2017 - 19,60.

Місяцем, з якого починається виплата індексації, є червень 2016 року, оскільки цей місяць слідує за базовим після опублікування індексу споживчих цін перевищення встановленого порогу для нарахування індексації.

Отже, загальна сума індексації, яка підлягає стягненню на користь позивача складає 2718 грн. 85 коп. (по 50,75 грн. (червень-листопад 2016 року) + по 123,20 грн. (грудень 2016 - лютий 2017 року) + по 188,80 грн. (березень, квітень 2017 року) + 198,71 грн. (травень 2017 року) + по 269,44 грн. (червень-серпень 2017 року) + по 330,06 грн. (вересень-жовтень 2017 року) (50,75 грн. х 6 + 123,2 грн. х 3 + 188,8 грн. х 2 + 198,71 грн. + 269,44 грн. х 3 + 330,06 грн. х 2 = 2718,85 грн.).

Таким чином, позовну вимогу щодо стягнення індексації суд вважає обгрунтованою.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплат доплати за службу у нічний час та заборгованості по індексації грошового забезпечення з 26.06.2018 р. по день ухвалення рішення судом на користь позивача - в сумі 206 235 грн. 90 коп., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи (наказу від 23.06.2018р. №623 о/с) вбачається, що позивача звільнено з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 27.06.2018р.

Суд зазначає, що норми спеціального законодавства не містять норми щодо порядку та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні поліцейського зі служби.

З цього приводу суд врахував правову позицію Верховного Суду у п.27 постанови від 18.12.2018 (справа №820/4619/16), що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню, згідно з якою за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Тому наявні підстави застосувати для спірних правовідносин норми КзпП.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст.117 КЗпП встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування ч.1 ст.117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під “належними звільненому працівникові сумами” необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, постановах Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 400/2884/18, від 16 липня 2020 року у справі № 812/1259/17, від 16 липня 2020 року у справі № 825/1540/17, від 30 квітня 2020 року у справі № 140/2006/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 808/610/18.

Аналіз наведених правових норм та висновків Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду дає підстави для висновку, що у разі несвоєчасної виплати належних звільненому працівникові сум, таких як заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, індексація грошового забезпечення тощо, працівник має право на відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Вирішуючи питання про розмір суми середнього заробітку, яка підлягає відшкодуванню, суд виходить із такого.

Зі змісту відзиву на позов також слідує, що відповідач не погоджується із заявленим позивачем розміром середнього заробітку за весь час затримки виплат доплати за службу у нічний час та заборгованості по індексації грошового забезпечення, а також зазначає, що позивача не звільнено зі служби а переведено до ГУ НП в Черкаській області для подальшого проходження служби.

Однак із такими доводами відповідача неможливо погодитись, оскільки, як вже встановлено судом з матеріалів справи (наказу від 23.06.2018р. №623 о/с), позивача звільнено з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 27.06.2018р., у зв`язку із чим на дату звільнення позивача, у відповідача виник обов`язок виплати належних позивачу сум.

Тобто, відповідач затримав виплату позивачу доплати за службу в нічний час та індексацію грошового забезпечення за період з 28.06.2018р. по 02.11.2020р. на 859 днів.

Разом з тим, в ході розгляду даної справи, відповідач заперечив щодо обсягу заявленого позивачем розміру належних йому доплати за службу у нічний час та індексації грошового забезпечення, відтак в даній справі наявний спір про розміри належних звільненому працівникові сум грошового забезпечення, за наслідками розгляду якого, суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог в частині розміру заявлених позивачем належних йому для виплати сум. З огляду на зазначене, у відповідності до вимог ч.2 ст.117 КзПП, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з довідкою про доходи позивача від 17.09.2020р. №1322: середньоденна заробітна плата складає – 266, 29 грн., середньомісячна – 8121,83 грн.

Розмір невиплачених при звільненні сум - доплати за службу у нічний час за період із 01.03.2016р. по 30.06.2018р. становить - 7384 грн. 44 коп., а також індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016р. по 31.10.2017р. в сумі - 2718 грн. 85 коп.

При цьому, суд зазначає, що законодавство України не встановлює пеню за несвоєчасну сплату доплати за службу у нічний час та індексації грошового забезпечення, механізм сплати яких передбачав би, у разі затримки виплати, в даному випадку більш ніж на рік, сплату суми в розмірі значно більшому ніж сума заборгованості по несвоєчасно виплаченому грошовому забезпеченню.

Суд вважає за необхідне розрахувати розмір компенсації наступним чином.

Доплати за службу у нічний час в сумі 7384, 44 грн. + індексація грошового забезпечення в сумі 2718, 85 грн., = 10103,29 грн./2 (роки за які нараховувалась доплата та індексація)/12 = 420,97грн. / 8121,83 грн. (середня заробітна плата з урахуванням двох останніх місяців роботи) = 5,17 % (від суми середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні).

Оскільки кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 859 днів, з урахуванням середньоденної заробітної плати позивача, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 228743,11 грн.

На підставі зазначеного, враховуючи принцип справедливості та співмірності, суд дійшов висновку про доцільність стягнення на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 11826,02 грн. (228743,11 грн. х 5,17%).

З урахуванням вищевикладеного, позовну вимога щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку належить задовольнити у вказаній частині.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Згідно частин 1,3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов належить задовольнити частково, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 840,80 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 21.08.2020р. №1-545К, наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення частини понесених позивачем судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 420,40 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість із грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період із 01.03.2016р. по 30.04.2018р. на суму 7384 (сім тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 44 коп. та заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016р. по 31.10.2017р. в сумі 2718 (дві тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 85 коп.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за час затримки виплат доплати за службу в нічний час та заборгованості по індексації грошового забезпечення за період з 28.06.2018р. по 02.11.2020р. в сумі 11826,02 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 02 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко