Ухвала суду № 9262067, 21.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-9338/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" квітня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Костюк Л.О., Малиніна В.В.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області, прокурора Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.06.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Шевченка»до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, –

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка»звернулись до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000162310/0 від 17 квітня 2009 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.06.2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Бахмацька МДПІ Чернігівської області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в позові відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Також, апеляційну скаргу подав прокурор Чернігівської області , в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в позові відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Крім того, прокурор Чернігівської області подав клопотання про поновлення строку на апеляційне рішення суду, в якому зазначає, що причиною пропуску строку є відсутність відомостей про оскаржувану постанову і як наслідок відсутність можливості подання апеляційної скарги в строки передбаченні чинним законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. 10.07.2009 року прокурор Чернігівської області подав апеляційну скаргу, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови суду першої інспекції від 18.06.2009 року апелянтом не пропущено, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Чернігівський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

На підставі направлення № 78 від 26.03.2009 року виданого Бахмацькою МДПІ Чернігівської області головним держподатревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Бахмацької МДПІ та відповідно до наказу Бахмацької МДПІ від 26.03.2009 року № 106 проведено позапланову виїзну перевірку - ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 178893 грн. за грудень 2008 року на рахунок платника в банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався в листопаді 2008 року та у сумі 427187 грн. за січень 2009 року на рахунок платника в банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався в липні - грудні 2007 року та січні-лютому 2008 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.04.2009 року № 356/23/03794897, яким частково підтверджено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 року у сумі 9243,00 грн. та встановлено порушення п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 2, 12 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року № 805 «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі»(зі змінами та доповненнями) та пункту 5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, в результаті чого ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка»завищили суму податку на додану вартість заявлену до відшкодування з бюджету за грудень 2008 року на суму 154503,00 грн. та за січень 2009 року на суму 427187,00 грн.

На підставі даного акту перевірки від 17.04.2009 року № 356/23/03794897 Бахмацькою МДПІ 17 квітня 2009 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000162310/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 581690,00 грн., яка включає в себе суму завищеного бюджетного відшкодування за грудень - 154503,00 грн. та за січень - 427187,00 грн.

ТОВ «Агрофірма їм. Шевченка»03.03.2000 року зареєстроване Бахмацькою районною державною адміністрацією Чернігівської області.

У період, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.02.2005 року № 33488943 та від 04.02.2009 року № 019401, в зв'язку з переходом на спецрежим оподаткування ПДВ з 01.01.2009 року, виданого Бахмацькою МДПІ, індивідуальний податковий номер - 037948925027, був зареєстрований платником ПДВ з 02.02.2005 року по 31.01.2009 року.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі по тексту –Закон) у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно із пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до пп. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»для сільськогосподарських підприємств передбачена пільга зі сплати цього податку, а саме операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання оподатковуються за нульовою ставкою.

Пунктом 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції Закону України від 03.06.2008 р.) передбачено, що до 01.01.2009 р. сума ПДВ, що повинна сплачуватись до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти у повному обсязі спрямовуються виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Абзацом другим цього пункту встановлено, що сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані - ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринної продукції та продукції птахівництва.

Згідно п. 11.29 ст. 11 Закону до 01.01.2009 року зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п. 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Відповідно до абзацу третього цього пункту зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Абзацом третім п. 11.21 та абзацом четвертим п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тому, відповідно до пунктів 11.21 та 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»постановами Кабінету Міністрів України, затверджено Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі (постанова КМУ № 805 від 12.05.1999 р.) та Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (постанова КМУ № 271 від 26.02.1999 р.).

Даними постановами встановлено порядок нарахування і використання коштів, які підлягають сплаті до бюджету - позитивної різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Так, відповідно до п. 2 «Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі»сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою.

В абзаці другому п. 11.21 ст. 11 того Закону зазначено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

В підпункті 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону встановлено перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування:

а) особа, яка:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України);

мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

З вищенаведеного видно, що ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка»не відноситься до відповідних категорій осіб, а тому має право на отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційні скарги –необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційних скарг Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області, прокурора Чернігівської області –відмовити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.06.2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                    

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 26 квітня 2010 року.