Ухвала суду № 92605165, 03.11.2020, Летичівський районний суд Хмельницької області

Єдиний унікальний номер судової справи 678/331/20

Номер провадження 1-кс-678-212/20

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 року смт. Летичів

Слідчий суддя Летичівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання заступника начальника - начальника слідчого відділення Летичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_2 про тимчасовий доступ до документів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020240180000073 від 08 квітня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2020 року до суду на підставі ст.ст. 159, 161, п. 7 ч. 1 ст. 162, ч. 6 ст. 163 КПК України надійшло клопотання заступника начальника - начальника слідчого відділення поліції згідно якого 08 квітня 2020 року близько 07 год. 00 хв. в Летичівському районі Хмельницької області, на ділянці 321 кілометру дороги М12 Стрий-Кіровоград-Знам`янка, відбулось ДТП за участі автомобілів Nissan QASHQAI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , Mersedes-Benz 312D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , ТАТА LPT 613, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , в результаті ДТП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження у вигляді переломів нижніх кінцівок.

08 квітня 2020 року по даному факту внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 08 квітня 2020 року по 27 квітня 2020 року перебував на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_1 ) і в даному закладі знаходиться інформація про лікування потерпілого.

Дана інформація має важливе значення для проведення судово-медичної експертизи, отримати таку інформацію проведеними слідчо-оперативними заходами не вдається.

У зв`язку із зазначеним ініціатор клопотання просить надати згоду на тимчасовий доступ до документів історії хвороби та іншої медичної документації, яка стосується лікування ОСОБА_4 , з можливістю вилучення оригіналів необхідних документів для проведення судово-медичної експертизи, а судове засідання в частині розгляду даного клопотання проводити без участі представників медичного закладу, так як відомості, що підлягають тимчасовому доступу, перебувають у їх розпорядженні і можуть бути знищені або ж не санкціоновано кореговані.

Заступник начальника - начальник слідчого відділення поліції подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, таке підтримує.

Відповідно до ч. 2 ст. 163 КПК України якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.

В судове засідання представники Комунального некомерційного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не викликались, при цьому слідчий суддя визнає обґрунтованими доводи слідчого з даного приводу.

Фіксування судового розгляду за допомогою технічних засобів не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

Ознайомившись з клопотанням, доданими матеріалами слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Встановлено, що згідно витягу від 03 листопада 2020 року відомості про вказану у клопотанні подію внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 квітня 2020 року за №12020240180000073 із правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 286 КК України.

Згідно ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, в тому числі, тимчасовий доступ до речей і документів.

Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

У відповідності до змісту ч.ч. 1, 2 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

В силу п. 4, п. 8 ч. 1 ст. 162 КПК України до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать: конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю; персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Як зазначено у ч. 1-3 ст. 15 КПК України під час кримінального провадження кожному гарантується невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя. Ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Інформація про приватне життя особи, отримана в порядку, передбаченому цим Кодексом, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року №2657-XII інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

У абз. 1 п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року №5-зп зазначено, що ч. 4 ст. 23 Закону України «Про інформацію» треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров`я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

У абз. 2 п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року №5-зп зазначено, що медична інформація, тобто свідчення про стан здоров`я людини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі і про наявність ризику для життя і здоров`я, за своїм правовим режимом належить до конфіденційної, тобто інформації з обмеженим доступом.

Згідно ч. 1 ст. 286 ЦК України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Відповідно до ст. 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» 2801-XII від 19 листопада 1992 року пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

В ч. 1 ст. 40 цього Закону визначено правовий статус лікарської таємниці та зазначено, що медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

У абз. 10 ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI визначено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про захист персональних даних» забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

В п. 7 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних стосується вироків суду, виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом та здійснюється державним органом в межах його повноважень, визначених законом.

Як зазначено у ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Сукупність наведених норм права дає підстави для висновку, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать дані про її стан здоров`я. Медична інформація, тобто свідчення про стан здоров`я людини, історію її хвороби, за своїм правовим режимом належить до конфіденційної, тобто інформації з обмеженим доступом. Відомості про стан здоров`я фізичної особи становлять лікарську таємницю і є персональними даними. Доступ до інформації про стан здоров`я фізичної особи надається лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини і у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно ч. 5 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

У відповідності до ч. 6 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

До клопотання заступником начальника - начальником слідчого відділення поліції додана відповідь Комунального некомерційного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 03 листопада 2020 року на запит слідчого СВ Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_6 згідно якої ОСОБА_4 , 1987 року народження, знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 08 квітня 2020 року по 27 квітня 2020 року (19 ліжкоднів), вказано його діагноз (медична карта стаціонарного хворого №21 67). Медичну карту (історію хвороби) стаціонарного хворого надати не можуть по запиту, згідно чинного законодавства медична карта містить лікарську таємницю, тому таку можуть надати тільки на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Тобто, на реалізацію повноважень, передбачених ч. 2 ст. 93 КПК України, слідчий у даному кримінальному провадженні звертався до медичного закладу із запитом про отримання історії хвороби та іншої медичної документації, яка стосується лікування потерпілого, однак отримав відмову у зв`язку з тим, що така документація містить лікарську таємницю і може бути надана тільки на підставі ухвали слідчого судді.

Отже, орган досудового розслідування вжив усіх необхідних заходів з метою отримання зазначеної медичної документації за запитом, однак отримав відмову із вищезазначених причин.

Враховуючи зазначене, слідчий суддя вважає, що в лікувальному закладі дійсно знаходиться інформація про лікування потерпілого, отримані ним тілесні ушкодження, тому дана інформація є конфіденційною, адже містить персональні дані про його особу, становить лікарську таємницю.

Досудове розслідування проводиться у кримінальному провадженні із правовою кваліфікацією - ч. 1 ст. 286 КК України.

Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 286 КК України передбачена за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Тобто, орган досудового розслідування обов`язково повинен встановити у даному кримінальному провадженні чи спричинено потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

Виходячи зі змісту наведеної норми процесуального закону проведення експертизи під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень потерпілого є обов`язковим.

Судово-медична експертиза проводиться у відповідності до вимог Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, що затверджена наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17 січня 1995 року № 6 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 року за № 254/790.

Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень затверджені наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17 січня 1995 року № 6 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 року за № 254/790.

Згідно п. 4 Правил судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній карті амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості (п. 4.1). При проведенні судово-медичної експертизи експерт повинен використовувати оригінали медичних документів. У виняткових випадках дозволяється використання копій і виписок, за умови відображення в останніх вичерпних відомостей про ушкодження та їх клінічний перебіг. Ці документи мають бути засвідчені підписом лікаря і печаткою лікувального закладу (п. 4.4).

Отже, за загальним правилом, експерт при проведенні судово-медичної експертизи повинен використовувати оригінали медичних документів. Лише виняткові випадки дозволяють експерту проводити таку експертизу з використанням копій і виписок.

Зі змісту клопотання вбачається, що оригінал історії хвороби та іншої медичної документації, яка стосується лікування потерпілого ОСОБА_4 , знаходиться в Комунальному некомерційному підприємстві « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

При розгляді даного клопотання у слідчого судді відсутні підстави вважати, що вказана медична документація відсутня у закладі охорони здоров`я.

Історія хвороби та інша медична документація, яка стосується лікування потерпілого, сама по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, вилучення оригіналів документів необхідне для проведення судово-медичної експертизи, іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих документів, неможливо.

Слідчий суддя вважає, що надання органу досудового розслідування тимчасового доступу до історії хвороби та іншої медичної документації, яка стосується лікування потерпілого, носить характер втручання в особисте життя особи, з огляду на доступ до конфіденційної інформації про особу та її персональних даних.

Водночас, ініціатор клопотання довів, що таке втручання є співмірним із таким заходом забезпечення кримінального провадження, як тимчасовий доступ до речей і документів, а також є пропорційним меті, яку воно переслідує.

Іншим шляхом отримати необхідну інформацію орган досудового розслідування не має можливості, адже на запит щодо отримання медичної документації отримав відмову.

За вказаних обставин слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання заступника начальника - начальника слідчого відділення поліції є обґрунтованим і підлягає задоволенню, адже для всебічного, повного, об`єктивного та своєчасного розслідування кримінального провадження необхідне здійснення тимчасового доступу до охоронюваної законом таємниці (відомостей, які можуть становити лікарську таємницю; персональних даних особи).

Відповідно до ч. 4 ст. 165 КПК України на вимогу володільця особою, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має бути залишено копію вилучених оригіналів документів. Копії документів, які вилучаються або оригінали яких вилучаються, виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів.

Керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 159-166, 309, 369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Надати згоду на тимчасовий доступ до документів історії хвороби та іншої медичної документації, яка стосується лікування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Комунальному некомерційному підприємстві « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться по АДРЕСА_1 , з можливістю вилучення оригіналів необхідних документів для проведення судово-медичної експертизи.

Виконання ухвали доручити:

заступнику начальника - начальнику СВ Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2 ;

слідчому СВ Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області лейтенанту поліції ОСОБА_7 ;

слідчому СВ Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_6 ;

старшому оперуповноваженому СКП Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_8 ;

оперуповноваженому СКП Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_9 ;

оперуповноваженому СКП Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_10 .

оперуповноваженому СКП Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_11 .

Строк дії ухвали один місяць з дня її постановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 КПК України у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1