Рішення № 9260379, 21.10.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2009 р.                                                   Справа № 16/2540

          Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Спаських Н.М.,

при секретарі судового засідання Волна С.В., за участю представників:

від позивача: Слинько Ю.Г. - голова правління,

від першого відповідача: Безпалий В.І. - за довіреністю,

від другого відповідача: Поліщук М.В. - голова ради і виконкому;

від третіх осіб: Поліщук М.В. - голова Хлипнівської сільської ради;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Звенигородське АТП 17108" до колективного підприємства Звенигородського позашкільного учбового дитячого лікувально-оздоровчого закладу "Звенигора" про визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою суду від 08.10.2009 року було порушено провадження лише за вимогою позивача про визнання права власності на будинок відпочинку позначений літерою "А" розміром 75,4 кв.м. із прибудовами з ганком (веранда) "а"-1, ганком (веранда) "а"-2. Заявою від 20.10.2009 року позивач свої вимоги збільшив і просить також частково скасувати рішення виконавчого комітету Хлипнівської сільської ради від 22.02.2007 року № 13 "Про визнання права власності на будівлі та споруди за КПЗПУ ДЛОЗ "Звенигора" в частині спірного будинку відпочинку А, прибудови -а та ганків 1 та 2. В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

          Ухвалою від 21.10.2009 року до участі у справі в якості другого відповідача було залучено виконавчий комітет Хлипнівської сільської ради, яким позовні вимоги про часткове скасування рішення № 13 від 22.02.2007 року було визнань повністю.

          Представник першого відповідача також позовні вимоги визнав повністю, про що суду було надано письмовий відзив на позов.

          Представник третьої особи - Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області в судове засідання не з'явився, направив суду лист в якому просить розглянути справу без свого представника.

          Представник третьої особи - Хлипнівської сільської ради висловився за задоволення позовних вимог.

          Заслухавши доводи та пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

          У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          З матеріалів справи вбачається наступне:

          04.07.1998 року Звенигородським відділенням ЧООБТІ на підставі розпорядження голови Звенигородської районної державної адміністрації від 15.06.1998 року № 200/98-рп (а.с. 20), за ВАТ "Звенигородське АТП-17108" було зареєстровано право власності на будинок відпочинку в цілому, колишнього піонер табору Звенигородського району, позначеного літерою А з двома верандами "а" і "а-1", про що позивачу було видано "Реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам" (а.с. 10). Однак, на цей будинок було визнано і право власності за відповідачем у 2007 році, з чого і виник спір.

          В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 12.04.2007 р. Звенигородським виробничим підрозділом ЧООБТІ на підставі рішення сесії Хлипнівської сільської ради від 22.02.2007 р. (а.с. 25), за КП "Звенигородський учбовий лікувально-оздоровчий заклад "Звенигора" було зареєстровано право власності на майновий комплекс загальною площею 2 453,8 кв.м., не враховуючи те, що один будинок відпочинку позначений літерою "А" із прибудовами вже належить ВАТ "Звенигородське АТП-17108" на підставі раніше виданого реєстраційного посвідчення Звенигородським відділком ЧООБТІ.

          Реєстраційне посвідчення позивача ( а.с. 10) та розпорядження голови Звенигородської РДА від 15.06.1998 року № 200-98-рп про визнання права власності на будинок за позивачем не скасовані і не визнані недійсними, що не заперечується всіма учасниками процесу.

          У відповідності до п. 10 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"- до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать в т.ч. облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

          Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства - позивача у справі. Згідно п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту циільних прав та інтересів може бути визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

          В ході розгляду справи встановлено, що рішення виконавчого комітету Хлипнівської сільської ради № 13 від 22.02.2007 року про визнання права власності на будівлі та споруди за КПЗПУ ДЛОЗ "Звенигора" порушують права і законні інтереси позивача, як власника частини цього майна.           

          У відповідності до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ст. 392 ЦК УКраїни власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою.

          Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

          За доводами позивача, Звенигородським виробничим підрозділом ЧООБТІ при видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно на КП "Звенигородський учбовий лікувально-оздоровчий заклад "Звенигора" не був прийнятий до уваги той факт, що на об'єкт під літерою "А" розміром 75,4 кв.м. із прибудовами, ганку (веранди) "а"-1, ганку (веранди) "а"-2 вже було видано Реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна на ВАТ "Звенигородське АТП-17108". На спірне майно позивач має інвентаризаційну справу ( а.с. 11-14).

          Звенигородський виробничий підрозділ ЧООБТІ в своєму листі б/№ від 15.10.2009 р. (а.с. 21) повідомив, що згідно інвентарної справи заведеної 24.01.2007 р. комплекс будівель та споруд розташований за адресою: с. Хлипнівка вул. Набережна, 1-А зареєстрований за КП "Звенигородський учбовий лікувально-оздоровчий заклад "Звенигора" на підставі свідоцтва про право власності від 09.04.2007 р. виданого на підставі рішення Хлипнівської сільської ради № 13 від 22.02.2007 р. та постанови господарського суду Черкаської області від 27.05.2007 р. по справі № 13/2338а, якою це рішення залишено в силі, в тому числі за першим відповідачем було зареєстровано і спірний будинок відпочинку, позначений літерою "А" площею 75,4 кв.м., з прибудовою "а", ганками 1,2.

          Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

          У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Виходячи зі змісту ст.ст. 387, 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається, а також має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

          Доказів про неправомірне набуття позивачем права власності на спірний будинок відпочинку у праві немає, його право власності учасниками процесу не оспорюється і не заперечується.

Оскільки при прийнятті виконком Хлипнівської сільської ради рішення № 13 від 22.02.2007 року ( а.с. 25) не було враховано, що на будинок відпочинку А, прибудову -а та ганки 1,2 вже було зареєстровано право власності за позивачем по справі, то рішення в цій частині законним визнано бути не може і підлягає скасуванню, оскільки порушує права позивача по справі.

          Представники відповідача в засіданні підтвердили, що вони не заперечують проти задоволення позовних вимог позивача і його право власності на будинок відпочинку "А" з прибудовами і ганком визнають.

          Незважаючи на те, що у всіх документах справи (за різні роки) спірний будинок відпочинку з прибудовою та ганками має дещо різні позначення, сторони визначилися, що спірне майно слід визначати за останніми даними БТІ, а саме - згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Колективному підприємству "Звенигородський позашкільний учбовий дитячий лікувально-оздоровчий заклад "Звенигора" 09.04.2007 року ( а.с. 15). В даному документі спірне майно визначено як будинок відпочинку А, 75,4 кв.м., прибудова а, ганок 1, ганок 2.

          На підставі вищевикладеного, слід визнати недійсним рішення виконавчого комітету Хлипнівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 22.02.2007 року № 13 в частині визнання за КПЗПУ ДЛОЗ "Звенигора" права власності на будівлі та споруди в частині будинку відпочинку А, прибудови -а, ганків 1 та 2, а також за позивачем слід визнати право власності на будинок відпочинку, позначеного літерою "А" розміром 75,4 кв.м. із прибудовою - а, ганком 1 та ганком 2, які знаходяться за адресою: Черкаська обл., Звенигородський район, с. Хлипнівка, вул. Набережна, 1-А.

          У відповідності до ст. 49 ГПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути 102,00 грн. та 85,00 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Однак в зв'язку із визнанням позову позивач подав заяву про відмову від стягнення судових витрат з відповідачів, яка підлягає до задоволення. З державного бюджету позивачу слід повернути 79,00 грн. зайво сплачених витрат на ІТЗ судового процесу.

          Керуючись ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Скасувати рішення виконавчого комітету Хлипнівської сільської ради від 22.02.2007 року № 13 в частині визнання за КП "Звенигородський позашкільний учбовий дитячий лікувально-оздоровчий заклад "Звенигора" права власності на будинок відпочинку "А" розміром 75,4 кв.м. із прибудовою -а, ганком-1 та ганком-2 за адресою: Черкаська обл., Звенигородський район, с. Хлипнівка, вул. Набережна, 1-А.

          3. Визнати за відкритим акціонерним товариством "Звенигородське АТП 17108", ідентифікаційний код 03115429, Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. Шевченка, 4 право власності на будинок відпочинку "А" розміром 75,4 кв.м. із прибудовою -а, ганком-1 та ганком-2., які знаходяться за адресою: Черкаська обл., Звенигородський район, с. Хлипнівка, вул. Набережна, 1-А.

          Повернути позивачу з Державного бюджету 79,00 грн. зайво сплачених витрат на ІТЗ судового процесу. Довідку видати.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя                                                                                 Спаських Н.М.