Рішення № 9260192, 09.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2010 р. Справа № 47/117-10

вх. № 3113/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ляшенко А.О. - директор;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІПС", м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІПС" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою в якій просить суд визнати право власності на житловий будинок у літ. "А-1" з надвірними будівлями по вул. Фесенківська, 11/24 у м. Харкові загальна площа якого складає - 148,4 кв. м., з яких 91,5 кв.м.- житлова площа.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що Позивачем за власні кошти виконано реконструкцію нежитлової будівлі у літ. «А-1» по вул. Фесенківська, 11 у м. Харкові під житловий будинок. Роботи виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт, тобто самочинно.

Зазначена нежитлова будівля належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.1999 р.

Комунальним підприємством "Харківське міське БТІ" на замовлення позивача було виготовлено технічний паспорт, відповідно до якого загальна площа житлового будинку у літ. «А-1» по вул. Фесенківська, 11 у м. Харкові складає - 148,4 кв. м., з яких 91,5 кв.м. - житлова площа.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальним підприємством "Харківське міське БТІ" при виготовленні технічного паспорту надано лист до районної в місті Харкові ради з рекомендацією присвоїти поштову адресу: Фесенківська, 11/24.

З метою підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації нежитлової будівлі було замовлено у Приватному підприємстві "Спецстройпроект-1" (ліцензія: серія АВ № 489739) технічний висновок про стан будівельних конструкцій самовільно реконструйованого житлового будинку збудованої нежитлової будівлі у літ. "А-1" по вул. Фесенківська,11 у м. Харкові.

Відповідно до розділу "Висновки та рекомендації" технічного висновку стан будівельних на момент огляду забезпечує несучу здатність, достатню для експлуатації будівлі. Експлуатація не суперечить будівельно технічним, санітарним та протипожежним нормам.

З огляду на те, що будівництво виконано без розробки проекту та отримання дозволу на будівельних робіт Позивач не має можливості оформити права на нерухомість належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від01.07.2004р. та п. 1.5. «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, обов’язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначені нежитлові будівлі відносяться до об’єктів нерухомого майна, тобто до об’єктів, право власності на які підлягає обов’язковій державній реєстрації.

          Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

          Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном –це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

          Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду.

          Право розпорядження –це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

          Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

          Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

          Всупереч викладеним вище нормам, Позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначених нежитлових будівель, а саме Позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном, оскільки право власності на нього не зареєстроване належним чином.

          Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Відповідно до п 3.4. «Порядку вирішення питань, пов’язаних із самочинним будівництвом» затвердженого Рішенням XL сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.06.2004р. № 90/04, встановлено, що питання визнання права власності на завершені будівництвом об’єкти, що знаходяться на земельних ділянках, які належать забудовнику на праві власності чи користуванні, вирішуються в судовому порядку.

          Відповідно до ст. 376 ЦК України - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

          Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також слід зазначити, що підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п.10. Додатку № 1 до «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності на житловий будинок є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Приймаючи до уваги, що Позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на Позивача.          

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 376, 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІПС" Код ЄДРПОУ 30292115 право власності на житловий будинок у літ. "А-1" з надвірними будівлями по вул. Фесенківська, 11/24 у м.Харкові загальна площа якого складає - 148,4 кв. м., з яких 91,5 кв.м.- житлова площа.

Суддя

Справа №47/117-10

Повний текст рішення підписано 09 квітня 2010 року.