Рішення № 9259847, 27.04.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2010 р. Справа № 20/59

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Шаянські мінеральні води”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Форте”

про стягнення в сумі 9 897 грн. 30 коп..

В засіданні приймали участь:           

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Шаянські мінеральні води” (надалі –Позивач) звернулося, в господарський суд Рівненської області, з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю “Форте” (надалі –Відповідач) на свою користь заборгованість в сумі 9 012 (дев’ять тисяч дванадцять) грн. 59 коп., інфляційні в розмірі 333 (триста тридцять три) грн. 46 коп., річні в розмірі 70 (сімдесят) грн. 37 коп. та пеню в розмірі 480 (чотириста вісімдесят) грн. 88 коп..

Представник Позивача в судове засідання не з’явився, проте надіслав заяву № юр-01/10 від 19 квітня 2010 року (а.с. 22), в якій просить розгляд справи повести без участі представника Позивача.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився. Відповідач відзиву на позов не подав. Поштове відправлення (а.с. 21), які направлялися Відповідачу за юридичною адресою повернулося, до господарського суду Рівненської області, з відміткою відділення пошти, що адресат за зазначеною адресою не існує.

Згідно довідки органу реєстрації станом на 16 квітня 2010 року (а.с. 23-26) Відповідач зареєстрований за адресою, що вказана в позовній заяві як юридична адреса Відповідача, а саме: 35312, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Клевань, вул. Залізнична, буд. 2 (останній запис проведено 13 липня 2009 року), куди Відповідачу направлялося повернене поштове відправлення (а.с. 21). З даного вбачається, що Відповідач не повідомляв орган реєстрації (державного реєстратора) про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, Відповідач, не повідомивши орган реєстрації про зміну свого місцезнаходження порушив частину 4 статті 83 Господарського кодексу України, а тому господарський суд Рівненської області вважає можливим розгляд справи без участі Відповідача за наявними у справі матеріалами.

Оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення. При цьому суд виходив з наступного.

Судом, встановлено, що між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки № 3 від 18 листопада 2009 року (надалі –Договір; а.с. 7-10), відповідно до пункту 1.1. якого, Позивач зобов’язався передавати, а Відповідач приймати та оплачувати товари народного споживання, що вказуються у накладних, на умовах даного Договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що асортимент та кількість товару у кожній партії погоджується сторонами у замовлені та зазначаються у накладних.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, ціна конкретної партії товару визначається виходячи з замовлення відповідача та накладних на товар.

Згідно пункту 8.1. Договору, розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Відповідача на рахунок Позивача, що вказані в даному Договорі. Валюта розрахунків –гривня.

У відповідності до пункту 8.3. Договору, Відповідач зобов’язався оплатити кожну партію товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту його одержання.

На виконання умов Договору Позивачем на підставі видаткової накладної № 712 від 25 листопада 2009 року (а.с. 11), було здійснено поставку Відповідачу товару вартістю 9 012 (дев’ять тисяч дванадцять) грн. 59 коп., який був отриманий представником Відповідача на підставі довіреності № 157 від 26 листопада 2009 року (а.с. 12).

В свою чергу Відповідач не сплатив за поставлений Позивачем товар.

          Позивачем Відповідачу направлялася претензія № юр-1/10 від 4 березня 2010 року (а.с. 13; доказ направлення а.с. 14-15), в якій Позивач вимагав від Відповідача сплатити суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 9 012 (дев’ять тисяч дванадцять) грн. 59 коп.. Дана претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на 27 квітня 2010 року, за Відповідачем перед Позивачем рахується заборгованість за поставлений товар в суму 9 012 (дев’ять тисяч дванадцять) грн. 59 коп..

Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не подав.

Враховуючи вищевказане, на основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в сумі 9 012 (дев’ять тисяч дванадцять) грн. 59 коп. ґрунтуються на законі і Договорі та підлягають до задоволення.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем Відповідачу нараховано інфляційні в розмірі 333 (триста тридцять три) грн. 46 коп. та річні в розмірі 70 (сімдесят) грн. 37 коп. (розрахунок на а.с. 16).

Господарський суд погоджується з вірністю проведеного позивачем розрахунку інфляційних та річних (а.с. 16).

Відповідно 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 333 (триста тридцять три) грн. 46 коп. інфляційних та 70 (сімдесят) грн. 37 коп. річних.

Згідно пункту 9.1. Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару чи несвоєчасної поставки за вимогою однієї із сторін винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від простроченого платежу чи суми недопоставленого товару за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано Відповідачу пеню в розмірі 480 (чотириста вісімдесят) грн. 88 коп. (розрахунок а.с. 16).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 480 (чотириста вісімдесят) грн. 88 коп. пені.

Оскільки спір виник з вини Відповідача судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Форте”, 35311, Рівненська область, Рівненський район, смт. Клевань, вул. Залізнична, буд. 2, р/р 26002010489501 в ПАТ “Альфа-Банк”, МФО 333335, код 21080687 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шаянські мінеральні води”, 90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Франка, 6, р/р 26003205466100 в АТ “УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005, код 30609354 – 9 012 (дев’ять тисяч дванадцять) грн. 59 коп. заборгованості, 333 (триста тридцять три) грн. 46 коп. інфляційних, 70 (сімдесят) грн. 37 коп. річних, 480 (чотириста вісімдесят) грн. 88 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по держмиту та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 28.04.2010р.

Суддя