Рішення № 9259103, 29.03.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2010 р.Справа № 5/167 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5/167

за позовом: дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" закритого акціонерного товариства "Об'єднання Дніпроенергобудпром", м. Світловодськ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс", м. Кіровоград

про стягнення 285414,75 грн.

Представники сторін:

від позивача - представник Бабаченко А.Г., довіреність № 4 від 11.01.10;

від відповідача - представник Мухіна Н.В., довіреність б/н від 28.01.10.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 19.03.10 і до 29.03.10.

Дочірнє підприємство "Завод залізобетонних виробів" закритого акціонерного товариства "Об'єднання Дніпроенергобудпром" (далі - ДП "Завод залізобетонних виробів") звернулося з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс" (далі - ТОВ "Промтехресурс") основної заборгованості в розмірі 96262,00 грн., трьох процентів річних у розмірі 3370,49 грн., інфляційних втрат у розмірі 16653,32 грн., збитків у розмірі 175674,00 грн., а всього 291959,81 грн. в зв'язку з порушенням останнім зобов'язання за договором поставки № 7/11 від 31.07.2008 року.

Позивач 10.03.2010 року подав господарському суду заяву про зменшення розміру позовних вимог № 184 від 09.03.2010 року у якій просить стягнути з відповідача: основну суму боргу в розмірі 96262,00 грн., три проценти річних - 3370,49 грн., інфляційне збільшення суми боргу 16653,32 грн., нанесені збитки в сумі 169128,94 грн., всього - 285414,75 грн.

Відповідач 19.03.2010 року подав суду відзив на позовну заяву у якому заперечив проти стягнення збитків у вигляді нарахованого податку у розмірі 36589,60 грн. та суми 13819,32 грн. на яку збільшена собівартість товару до оптової ціни.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Між ДП "Завод залізобетонних виробів" - продавець та ТОВ "Промтехресурс" - покупець 31.07.2008 року укладено договір поставки № 7/11 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору продавець зобов'язується виготовити і передати, а покупець прийняти та оплатити з/бетонні конструкції за цінами вказаними у доданій специфікації, на умовах даного договору.

У відповідності до п. 2.1. Договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом попереднього перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, згідно виставленого рахунку.

Пунктом 3.2. Договору визначено обов'язок покупця оплатити та прийняти товар згідно виставленого рахунка.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФГ-001452 від 04.07.2008 року на суму 356440,00 грн.

Відповідач в силу частини другої ст. 530 ЦК України повинен був здійснити попередню оплату товару на суму 356 440,00 грн. протягом семи днів з дня виставлення рахунку-фактури.

На виконання договору поставки від 31.07.2008 року позивач виготовив 280 паль марки С50-35-3 L-4,5м, а відповідач отримав лише 142 палі.

Позивач передав відповідачу товар за видатковими накладними: № РНГ-002125 від 04.08.2008 року на суму 15276,00 грн., № РНГ-002153 від 06.08.2008 року на суму 15276,00 грн., № РНГ-002168 від 07.08.2008 року на суму 25460,00 грн., № РНГ-002184 від 08.08.2008 року на суму 25460,00 грн., № РНГ-002216 від 11.08.2008 року на суму 12730,00 грн., № РНГ-002230 від 12.08.2008 року на суму 25460,00 грн., № РНГ-002243 від 13.08.2008 року на суму 12730,00 грн., № РНГ-002258 від 14.08.2008 року на суму 12730,00 грн., № РНГ-002273 від 15.08.2008 року на суму 12730,00 грн., № РНГ-002290 від 18.08.2008 року на суму 22914,00 грн., № РНГ-002368 від 27.08.2008 року на суму 6156,00 грн.

Згідно довіреностей серії НБИ: № 787736 від 02.08.2008 року та № 787796 від 22.08.2008 року, що видана ТОВ "Промтехресурс" на отримання від ДП "Завод залізобетонних виробів" 280 штук паль та 4 штуки плит, зазначені матеріали отримали представники ТОВ "Промтехресурс" Романенко Ю.О. та Жикун В.Г.

У матеріалах справи містяться податкові накладні: № 587 від 10.07.2008 року на суму 48288,00 грн., № 703 від 04.08.2008 року на суму 90106,00 грн.; № 803 від 29.08.2008 року на суму 6156,00 грн.

Відповідач умови договору поставки виконав частково, у тому числі частково оплатив вартість отриманого товару, основний борг становить 96 262,00 грн. Решту замовлених паль у кількості 138 штук відповідач не вибрав, тому палі зберігаються на складі позивача.

Позивач 30.09.2009 року надіслав відповідачу претензію № 718 у якій вимагав здійснити оплату: не забраного товару - паль у кількості 138 штук виготовлених згідно специфікації С50-35-3 L-4,5 м. на суму 175674,00 грн., що зберігається у позивача, та сплатити борг за отримані залізобетонні вироби в сумі 96262,00 грн. Зазначену претензію відповідач залишив без письмової відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися (від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі викладеного та умов договору вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 96262,00 грн. підлягає задоволенню.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Позивач правомірно нарахував інфляційні втрати за період з вересня по листопад 2009 року в розмірі 16653,32 грн., тому ця вимога підлягає задоволенню. Сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції становить 112 915,32 грн.

Позивач обчислив три проценти річних за період з 01.09.2009 року по 01.11.2009 року в розмірі 3370,49 грн.

Проте, за період з 01.09.2009 року по 01.11.2009 року на суму 96262,00 грн. три проценти річних становлять 3367,87 грн. Тому вимога про стягнення трьох процентів річних підлягає задоволенню частково на суму 3367,87 грн.

Також позивач заявив вимогу про стягнення збитків у розмірі 169128,94 грн., яка складається з фактичної собівартості виготовлення продукції (без урахування націнки на збут) за 138 штук становить 132539,34 грн. та двадцяти п'яти процентів податків, які були сплаченні за результатами 1 кварталу 2009 року в розмірі 36589,60 грн.

При вирішенні спору про стягнення збитків господарський суд виходить з наступного.

Виготовлені на замовлення відповідача палі мають довжину 4,5 м, що не відповідає серійному розміру, також палі третього варіанту армування і можуть використовуватися в слабких ґрунтах без значних навантажень, тобто, є нестандартними, тому позивач не має можливості реалізувати їх самостійно.

Частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За правилами статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов’язання.

Виходячи зі змісту статті 623 Цивільного кодексу України збитки кредиторові відшкодовуються боржником у разі порушення ним зобов’язання.

Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

В силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки.

При обчисленні розміру збитків повинні враховуватися тільки ті обставини, які безспірно підтверджують реально понесені стороною збитки, які остання зазнала внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.

Отже, розмір реально понесених позивачем збитків є собівартість виготовленої продукції на суму 132 539,34 грн.

Відповідач, з посиланням на ст. 225 Господарського кодексу України, обґрунтовано заперечив, що розмір збитків слід розраховувати виходячи з собівартості виготовленої продукції, тобто 132539,34 грн.

Позивач не підтвердив належними і допустимими доказами, що він сплатив за приріст балансової вартості запасів 25 % податків, тобто, факт сплати ним зазначеного податку за приріст балансової вартості запасів документально не підтверджений.

Таким чином, позов у частині стягнення збитків підлягає задоволенню частково на суму 132 539,34 грн.

Державне мито по справі в сумі 2919,60 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який допустив невиконання зобов'язання за договором поставки, претензію позивача від 30.09.09 залишив без відповіді та задоволення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс" (25006, м. Кіровоград, вул. Карабінерна, 97, ідентифікаційний код 30462503) на користь дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" закритого акціонерного товариства "Об'єднання Дніпроенергобудпром" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Комсомольська, 29, ідентифікаційний код 05784779):

- суму 96 262,00 грн. основної заборгованості; суму 3367,87 грн. трьох процентів річних; суму 16653,32 грн. інфляційних втрат; суму збитків у розмірі 132 539,34 грн., що разом становить 248 822 грн. 53 коп.;

- судові витрати у справі на державне мито в розмірі 2919,59 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

Наказ видати.

У іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення у справі набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.А. Змеул

повне рішення підписано 31.03.10