Рішення № 9259067, 26.03.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2010 р.Справа № 5/145 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5/145

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технологічного обладнання", м. Кіровоград

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", м. Київ, від імені якого діє Кіровоградська філія ТОВ "Український промисловий банк",

про розірвання договору, стягнення коштів у сумі 445577,13 грн., збитків у розмірі 73182,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - представник Кравчук А.М., довіреність № 4154 від 12.07.07.

У судовому засіданні 22.03.10, в якому брав участь представник позивача Циганов А.Г. (довіреність б/н від 07.10.2009) була оголошена перерва до 26.02.2010 року, але після перерви представник позивача в засідання не з'явився.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод технологічного обладнання" (далі - ТОВ "Завод технологічного обладнання") подано позовну заяву, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої 05.01.2010р., яка містить вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", від імені якого діє Кіровоградська філія ТОВ "Український промисловий банк" (далі - Банк), наступного змісту:

зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" м. Київ, від якого діє Кіровоградська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", виконати перерахування грошових коштів на підставі платіжного доручення № 74 від 29 вересня 2009 року в сумі 233494,93 грн. та платіжного доручення № 75 від 23 грудня 2009 року в сумі 212082, 20 грн. з поточного рахунку № 2600701300239, що відкритий Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод технологічного обладнання" в Кіровоградській філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", на поточний рахунок № 26000420895141 у Одеській обласній філії АКБ с/р "Укрсоцбанк", МФО 328016, одержувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод технологічного обладнання" м. Кіровоград;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" м. Київ, від якого діє Кіровоградська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" м. Кіровоград на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технологічного обладнання" м. Кіровоград, збитки нанесені Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод технологічного обладнання" м. Кіровоград у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у розмірі 73182,00 грн.;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" м. Київ, від якого діє Кіровоградська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" м. Кіровоград понесені судові витрати у вигляді Державного мита в розмірі 3067 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., витрат на правову допомогу в підготуванні процесуальних документів та представництва інтересів в суді в розмірі 5000,00 грн.

18 січня 2010 року позивач подав заяву про зміну предмета позову, зазначивши наступні вимоги до відповідача:

розірвати договір банківського рахунку № 300239 - 07 від 24 квітня 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод технологічного обладнання" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", від якого діє Кіровоградська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк";

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" грошові кошти в сумі 445 577,13 грн.;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" збитки нанесені Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод технологічного обладнання" у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 73182,00 грн.;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" понесені судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 3067 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., витрати на правову допомогу в підготуванні процесуальних документів та представництва інтересів в суді в розмірі 5000,00 грн.

Відповідач 23.12.2009 року подав господарському суду відзив на позовну заяву у якому зазначив, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень зазначив наступне.

Правлінням Національного банку України винесено постанову "Про призначення тимчасової адміністрації в товаристві з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" № 19/БТ від 20.01.2009 року. Згідно вказаної постанови Національним банком було призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на період з 21.02.2009 року по 21.01.2009 року.

Оголошення про призначення тимчасового адміністратора в ТОВ "Український промисловий банк" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" № 13 (3919) від 27.01.2009 року.

Правління Національного банку України ухвалив постанову від 21 січня 2010 року про відкликання банківської ліцензії та ініціювало процедуру ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк".

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні в справі матеріали, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також, здійснення інших операцій, передбачених договором.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", від якого діє Кіровоградська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод технологічного обладнання" - клієнт 24.04.2007 року укладено договір № 300239-07 банківського рахунку (далі - Договір).

Кіровоградська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" діє у відповідності до Положення про Кіровоградську філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", затвердженого Спостережною радою ТОВ "Укрпромбанк" 03.03.2003р. із змінами №№1, 2, 3.

На день вирішення спору Кіровоградська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" не ліквідована, докази припинення діяльності цієї філії відсутні.

Згідно п. 1.1. Договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № 2600701300239 в національній валюті, і здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку Клієнта у відповідності з чинним законодавством України в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України та умовами цього Договору.

У відповідності до п. 2.1.5. Договору банк зобов'язаний виконувати розрахункові документи Клієнта відповідно до черговості їх надходження та в межах залишку кошів на початок операційного дня з урахуванням сум, що надходять протягом операційного дня (поточні надходження).

Пунктом 3.2.1. Договору безперешкодно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком випадків примусового списання (стягнення).

Крім того, клієнт має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та надання інших обумовлених цим Договором послуг (3.2.3. Д договору).

Пунктом 8.4. статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України, п. 1.17 Інструкції № 22 встановлено, що обмеження права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускаються, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Позивач пред'явив Банку платіжні доручення на суму № 74 від 29 вересня 2009 року в сумі 233494,93 грн. та № 75 від 23 грудня 2009 року в сумі 212082, 20 грн. про перерахування коштів.

В порушення правил частин 1, 3 ст. 1066, 1, 3 ст. 1068, ст. 1074 Цивільного кодексу України, п.п. 8.1., 8.4., ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п.п. 1,15., 1.17., 32.19 Інструкції № 22, та зобов'язань встановлених Договором банківського рахунка, платіжні доручення відповідач не виконав.

Грошові кошти за платіжними дорученнями № 74 від 29 вересня 2009 року та № 75 від 23 грудня 2009 року в день надходження до банку розрахункових документів на користь одержувача відповідач не перерахував, що підтверджується повідомленнями про невиконання розрахункового документа від 01.10.2009 року № 57/09 та від 24.12.2009 року № 62/09 у яких зазначено, що вказані розрахункові документи банк узяв на облік за відповідними позабалансовими рахунками.

Господарський суд враховує, що відповідно до пункту 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Позивач 29.09.2009р. надіслав відповідачу лист-вимогу № 01-29/09 у якому зазначив, що у разу не виконання розрахункового документа буде вимушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

У відповідь на вказану вимогу Банк надіслав позивачу листа № 7134/02/1 від 01.10.2009 року у якому щодо не виконаних з вини банку розрахункових документів зазначив, що тимчасовим адміністратором приймаються заходи щодо відновлення нормальної діяльності банку та стабілізації його фінансового стану.

Отже, зазначене підтверджує порушення відповідачем прав позивача на вільне розпорядження грошовими коштами.

Правління Національного банку України, керуючись Законом України "Про Національний банк України", постановою Правління Національного банку України №19 від 21 січня 2010 року відкликало банківську ліцензію та ініціювало процедуру ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (м. Київ, бульвар Л. Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325, код банку в системі електронних платежів (МФО) 321223) з 21.01.2010.

Ліквідатором ТОВ "Укрпромбанк" призначено фізичну особу - службовця Національного банку України Раєвського Костянтина Євгеновича (виконує обов'язки з 21 січня 2010 року за адресою м. Київ, бульвар Л.Українки, 26).

Процедуру ліквідації розпочато з метою недопущення подальшого скорочення активів Банку забезпечення виконання його зобов'язань перед кредиторами (зокрема фізичними особами) відновлення соціальної справедливості, у зв'язку із значною втратою активів та доходів і настання його неплатоспроможності, а також неможливістю приведення діяльності цього Банку в правову і фінансову відповідність до вимог Закону про банки та нормативно-правових актів Національного банку України, керуючись Законами України "Про Національний банк України", "Про банки ї банківську діяльність" та іншими нормативними актами.

З 21.01.2010 року припинено повноваження тимчасового адміністратора, правління, спостережної ради і загальних зборів ТОВ "Укрпромбанк".

Заяви кредиторів приймаються протягом одного місяця з дня публікації цього повідомлення в офіційному державному виданні.

А на підставі п.2 ст.47 Закону України "Про банки ї банківську діяльність" банківською операцією, зокрема, є ведення поточних рахунків клієнтів, в тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів.

Таким чином, з 21.01.2010 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" відсутні правові підстави для здійснення будь-яких банківських операцій, з тому числі здійснювати перерахування залишку грошових коштів на поточний рахунок позивача, у зв'язку з поданою позивачем заявою про розірвання договору банківського рахунку від 23.02.2010 (а.с.6-7 т.2).

Відповідно до вимог ст. 89 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ліквідатором банку було здійснено опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури у газеті "Голос України" від 26.01.2010 за №12 (4762).

Відповідно до зазначеної норми протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити свої вимоги до банку.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод технологічного обладнання" 03.02.2010р. було подано заяву до ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про включення його реєстру кредиторів цього банку та перерахувати кошти в сумі 445 577,13 грн. на відповідний рахунок за вказаними реквізитами.

Вказана заява була отримана Банком 03.02.2010 та зареєстрована за №172.

Господарський суд виходить з того, що відповідно до п.8 ст.91 Закону України "Про банки та банківську діяльність" вимоги за зобов'язанням банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Станом на дату розгляду даної справи перелік вимог кредиторів не складено та не затверджено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Із заявою про зміну предмета позову, яка містить вимоги розірвати договір банківського рахунку № 300239-07 від 24 квітня 2007 року та про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" грошових коштів у сумі 445 577,13 грн., позивач звернувся до господарського суду 18 січня 2010 року, тобто до відкликання Національним банком України банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ТОВ "Український промисловий банк".

Господарським судом відхиляється заява відповідача про залишення позову без розгляду в порядку ч.2 ст. 81 ГПК України.

Згідно ч.2 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Ліквідатором ТОВ "Український промисловий банк" розглядається вимога про включення ТОВ "Завод технологічного обладнання" до реєстру кредиторів, а предметом позову в даній справі є розірвання договору банківського рахунку та стягнення коштів.

Отже, зазначені позовні вимоги позивача, що предметом спору, виникли до ініціювання процедури ліквідації ТОВ "Український промисловий банк", тому підлягають вирішенню по суті.

Згідно з частиною 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти і день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

За правилами ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Однак відповідач своє грошове зобов’язання у встановлений договором строк не виконав.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу частин 1, 3 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Частиною 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.2 ст.611 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність обставин, з якими стаття 651 ЦК України пов’язує можливість розірвання договору, оскільки позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні Договору.

Згідно довідки Кіровоградської філії ТОВ "Укрпромбанку" від 20.01.2010р. № 82/09/1 у Кіровоградській філії ТОВ "Укрпромбанку" залишок коштів на відповідному поточному рахунку в національній валюті товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технологічного обладнання" станом на 19.01.2010р. складає 445 577,13 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про розірвання договору банківського рахунку та стягнення коштів у сумі 445 577,13 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з відмовою Банком перерахувати кошти за платіжними дорученнями № 74 від 29 вересня 2009 року та № 75 від 23 грудня 2009 року, позивачем заявлено вимоги про стягнення збитків за невиконання договору поставки у вигляді втраченої вигоди (неодержання майбутніх доходів), посилаючись на таке.

Між ТОВ "Завод технологічного обладнання" - постачальник та малим підприємством "Дніпро - Амід" - покупець 08.07.2009 року укладено договір поставки № 08-07/09. Згідно вказаного договору ТОВ "Завод технологічного обладнання" зобов'язалося в порядку та на умовах договору виготовити та поставити покупцю продукцію, згідно специфікації визначеної в договорі поставки, покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором прийняти та оплатити таку продукцію за ціною визначеною в п. 2.1. Договору поставки.

Сторони за договором поставки дійшли згоди, що продукція виготовляється з сировини та основних матеріалів ТОВ "Завод технологічного обладнання", які останній закуповує за власні кошти.

У відповідності до Калькуляції затвердженої директором ТОВ "Завод технологічного обладнання" та погодженої малим підприємством "Дніпро - Амід" на виготовлення продукції за договором поставки, затратна частина на виготовлення продукції складає 226000,00 грн., а не отриманий прибуток (втрачена вигода) становить 73182,00 грн.

Господарський суд виходить з того, що частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов’язання.

Виходячи зі змісту статті 623 ЦК України збитки кредиторові відшкодовуються боржником у разі порушення ним зобов’язання.

Згідно з частиною 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Відповідно частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

В силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки.

Відсутність хоча б одного з вищенаведених елементів звільняє від обов'язку відшкодування збитків.

У даному випадку відсутня безпосередня вина товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" у невиконанні товариством з обмеженою відповідальністю "Завод технологічного обладнання" його зобов'язання за договором поставки перед малим підприємством "Дніпро - Амід". Також відсутній безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" щодо невиконання ним платіжних доручень товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технологічного обладнання" та втраченою вигодою, яку останній мав наміри одержати у разі виконання договору поставки № 08-07/09 від 08.07.2009р.

Крім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) мають враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина 4 ст. 623 ЦК України). Однак позивач не надав належні та допустимі докази того, які реальні заходи ним були вжиті для виконання його зобов'язання за договором поставки та для одержання доходів (упущеної вигоди).

Відтак, позов в цій частині позов є протиправним та необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Вимога позивача про стягнення з ТОВ "Український промисловий банк" понесених судових витрат на правову допомогу в підготуванні процесуальних документів та представництва інтересів в суді в розмірі 5000,00 грн. не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правилами статті 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Із викладеного слідує, що до судових витрат відносяться, зокрема, суми, що були сплачені стороною за отримання послуг адвокатів, а не будь-яких юридичних послуг суб'єктів підприємницької діяльності, та інші витрати, пов'язані з предметом спору.

Договір доручення № 07-10/09 від 07.10.2009р. щодо надання правової допомоги був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Завод технологічного обладнання" та фізичною особою - підприємцем Цигановим А.Г. (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Циганова Андрія Геннадійовича від 23.01.2006р. (а.с.102 т.1), який не є адвокатом у розумінні ст. 44 ГПК України.

Відповідно абзацу другого п. 1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.98 (з наступними змінами) до інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК України відносяться суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Господарським судом не викликалися у судове засідання представник або працівник позивача для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, явка сторін не визнавалася обов’язковою.

Отже, правові підстави для задоволення вимоги позивача про відшкодування з відповідача судових витрат на юридичні послуги відсутні.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати у справі на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір банківського рахунку № 300239-07 від 24 квітня 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод технологічного обладнання" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", від якого діє Кіровоградська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технологічного обладнання" (25028, м. Кіровоград, вул. Волкова, 2, код ЄДРПОУ 32832750):

- грошові кошти в сумі 445 577,13 грн.;

- судові витрати у справі на державне мито в розмірі 4540,77 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 157,33 грн.

Наказ видати.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя О.А. Змеул