Рішення № 9258863, 23.03.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2010 р.Справа № 18/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью-Ніка", м. Кіровоград

до відповідача: Дочірнього підприємства "СП Октопус" товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус", м. Кіровоград

про стягнення 20 071, 24 грн.

Представники сторін:

від позивача - Кушніров О.М., довіреність № 3/12 від 03.12.09;

від позивача - Коваленко Ю.К., довіреність № 4 від 17.03.10;

від відповідача - Рябочкіна В.В., довіреність № 0103/2 від 01.03.10.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью-Ніка" звернулось до господарського суду з позовною заявою № 22/02 від 22.02.2010 року про стягнення з дочірнього підприємства "СП Октопус" товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус" боргу в сумі 20071,24 грн., з якого: 16817,18 грн. сума основного боргу, 2007,12 пені, 959,53 грн. інфляційні витрати та 287,41 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди нежитлового приміщення від 03.01.2008 року щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду від 02.03.2010 року поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/18.

В судовому засіданні 23.03.2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав заяву № 2303/1 від 23.03.2010 року, в якій позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Нью-Ніка" визнав повністю (а.с. 53).

В судовому засіданні 23.03.2010 року за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Нью-Ніка" (Орендодавець) та дочірнім підприємством "СП Октопус" товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус" (Суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення (Далі - Договір).

Предметом оренди являються ємності № № 4, 5, 6, 13, 19 для зберігання нафтопродуктів загальним об'ємом 104,943 куб.м. та естакада загальною площею 35 кв.м., що розміщено в сел. Гірниче, 5 лінія (р. 1 Договору).

Строк оренди, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 15.11.2009 р., встановлено сторонами до 15 лютого 2010 року (а.с. 14).

Право позивача на передачу зазначеного вище майна в суборенду базується на укладеному між ним та Регіональним відділенням Фонду державного майна України договором оренди № 86-59 від 16.11.2004 року, за яким позивач отримав в користування індивідуально визначене майно АЗС, розміщене за адресою: м. Кіровоград, селище Гірниче, 5 лінія, 26 (а.с. 63-67).

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення зобов'язання, в силу якого одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а інша сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Стаття 774 Цивільного кодексу України передбачає право наймача передавати об'єкт найму в користування інший особі (піднайм або суборенда).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Орендодавець (позивач) передав, а Суборендар (відповідач) прийняв за актом прийому-передачі від 03.01.2008 р. обумовлене Договором майно (а.с. 12).

Порядок передачі майна за актом узгоджено сторонами в розділі 3 Договору. При цьому, згідно пункту 3.3. розділу 3 Договору об'єкт, що орендується, вважається переданим в суборенду з моменту підписання акту здачі-приймання.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За визначенням, що наводиться в частині 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Сторонами в пункті 5.1. Договору встановлено розмір базової орендної плати за ємності №№ 4,5,6,13,19, який складає 2062,72 грн. за січень 2007р. та передбачено, що орендна плата за наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць (без експлуатаційних витрат) на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п. 5.2. Договору з урахуванням внесених до нього змін від 12.03.2009р. (а.с. 55), орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця кожного місяця у строк не пізніше ніж до 10 числа місяця наступного за місяцем, за який здійснюється оплата.

Між тим, відповідачем зазначені вище умови Договору порушено та не сплачено орендну плату за період оренди майна з березня по листопад 2009 року (за виключенням серпня 2009 р.).

За розрахунком позивача розмір заборгованості відповідача по орендній платі за вказаний період становить 16 817,18 грн.

Оренда відповідачем майна на зазначену суму підтверджується в тому числі актами здачі-прийняття робіт (а.с. 15-21) та не заперечується відповідачем в акті звірки взаємних розрахунків (а.с. 22) і в заяві про визнання позову (а.с. 53).

Для оплати орендних платежів за Договором позивачем виставлено відповідні рахунки-фактури (а.с. 56-62), однак жодної інформації про їх оплату відповідно до п. 6.1 Договору позивачем не отримано.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем орендної плати за період з березня 2009 року по липень 2009 року та з вересня 2009 року по листопад 2009 року в загальному розмірі 16817,18 грн., позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню, сплата якої передбачена пунктом 9.1. Договору та нарахована позивачем в загальному розмірі 2007,12 грн. (а.с. 42-43).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Між тим, позивачем при визначені періоду нарахування пені не враховано норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та нараховано пеню з перевищенням шестимісячного строку, що вплинуло на визначення її розміру.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 1557,52 грн. в межах граничного строку нарахування, а саме:

264,57 грн. пені за період прострочення з 11.04.09р. по 11.10.09р. на суму боргу 2375,05 грн.;

260,41 грн. пені за період прострочення з 11.05.09р. по 11.11.09р.на суму боргу 2387,36 грн.;

252,71 грн. пені за період прострочення з 11.06.09р. по 11.12.09р. на суму боргу 2394,26 грн.;

252,17 грн. пені за період прострочення з 11.07.09р. по 11.01.10р. на суму боргу 2409,52 грн.;

216,15 грн. пені за період прострочення з 11.09.10р. по 18.02.10р. на суму боргу 2405,32 грн.;

176,44 грн. пені за період прострочення з 11.10.09р. по 18.02.10р. на суму боргу 2416,50 грн.;

135,07 грн. пені за період прострочення з 11.11.09р. по 18.02.10р. на суму боргу 2429,17 грн.

Є обґрунтованою і підлягає задоволенню заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат.

Так, частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказане право кредитора є самостійним способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність підстав для стягнення зазначених платежів не потребує обов'язкового їх зазначення в умовах договору.

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача (а.с. 42-43) з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 287,41 грн. за періоди:

з 11.04.09р. по 18.02.10р. на суму заборгованості 2375,05 грн. розмір 3% річних 61,10 грн.;

з 11.05.09р. по 18.02.10р. на суму заборгованості 2387,36 грн. розмір 3% річних 55,53 грн.;

з 11.06.09р. по 18.02.10р. на суму заборгованості 2394,26 грн. розмір 3% річних 49,59 грн.;

з 11.07.09р. по 18.02.10р. на суму заборгованості 2409,52 грн. розмір 3% річних 43,97 грн.;

з 11.09.09р. по 18.02.10р. на суму заборгованості 2405,32 грн. розмір 3% річних 31,63 грн.;

з 11.10.09р. по 18.02.10р. на суму заборгованості 2416,50 грн. розмір 3% річних 25,82 грн.;

з 11.11.09р. по 18.02.10р. на суму заборгованості 2429,17 грн. розмір 3% річних 19,77 грн.

Також, підлягають стягненню з відповідача інфляційні витрати в розмірі 959,53 грн. за періоди:

з квітня 2009 року по січень 2010 року - 182,88 грн., що нарахована на суму заборгованості 2375,05 грн.;

з травня 2009 року по січень 2010 року - 162,34 грн., що нарахована на суму заборгованості 2430,33 грн.;

з червня 2009 року по січень 2010 року - 150,84 грн., що нарахована на суму заборгованості 2437,36 грн.;

з липня 2009 року по січень 2010 року - 125,30 грн., що нарахована на суму заборгованості 2409,52 грн.;

з вересня 2009 року по січень 2010 року - 132,29 грн., що нарахована на суму заборгованості 2405,32 грн.;

з жовтня 2009 року по січень 2010 року - 113,58 грн., що нарахована на суму заборгованості 2416,50 грн.;

з листопада 2009 року по січень 2009 року - 92,31 грн., що нарахована на суму заборгованості 2429,17 грн..

З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Нью-Ніка" підлягають частковому задоволенню на суму 19621,64 грн., з яких: 16817,18 грн. основного боргу, 1557,52 грн. пені, 287,41 грн. 3% річних та 959,53 грн. інфляційних втрат. У задоволенні позовних вимог в іншій частині суд відмовляє.

У відповідності до норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 78, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "СП Октопус" товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус" (25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 18 в, кв. 12, ідентифікаційний код 30285705, р/р 26001301332921 в "Промінвестбанку", МФО 323301) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нью-Ніка" (25002, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 2, кв. 108, ідентифікаційний код 31844629, р/р 26002415152098 в Кіровоградській філії КБ "ПриватБанк", МФО 323538) заборгованість в сумі 19 621,64 грн., з якої: 16817,18 грн.сума основного боргу, 1557,52 грн. пеня, 959,53 грн. сума інфляційних витрат та 287,41 грн. 3% річних, а також 196,21 грн. державного мита та 230,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська