Рішення № 9258355, 12.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.10 р. Справа № 44/329

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” м. Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Шерл і К” м. Горлівка

до відповідача 2: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Горлівка

про стягнення штрафу у сумі 99967,50грн. за порушення п.п. 2.3., 3.1., 5.3.6. іпотечного договору № 31.1/МВ1 від 06.04.2007р.; зобовязання розірвати договір оренди № 01/01-7 від 02.01.2007р. укладений між ТОВ „Шерл і К” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1; заборону відповідачеві укладати у подальшому будь-які договори оренди щодо предмету іпотеки, без письмової згоди Іпотекодержателя АТ „Брокбізнесбанк”.

За участю

представників сторін

від позивача : Гукасян А.Ю. за довір.

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство „Брокбізнесбанк” м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шерл і К” м. Горлівка про:

- стягнення штрафу у сумі 99967,50грн. за порушення п.п. 2.3., 3.1., 5.3.6. іпотечного договору № 31.1/МВ1 від 06.04.2007р.;

- зобовязання розірвати договір оренди № 01/01-7 від 02.01.2007р. укладений між ТОВ „Шерл і К” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1;

- заборону відповідачеві укладати у подальшому будь-які договори оренди щодо предмету іпотеки, без письмової згоди Іпотекодержателя АТ „Брокбізнесбанк”.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем п. 2.3., 3.1., 5.3.6. іпотечного договору та передання без згоди Іпотекодержателя в оренду предмету іпотеки. Як на правову підставу позову посилається на ст. 2, 3, 20, 230, 232 Господарського кодексу України.

08.12.2009р. позивачем до прийняття рішення по справі в порядку ст.. 22 ГПК України надано клопотання про часткову зміну предмету позову, де останній просить визнати договір оренди № 01/01-07 від 02.01.2007р., укладений між ТОВ „Шерл і К” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 недійсним. Як на правові підстави заявленим уточнень посилається на ст.. 16, 215 ЦК України.

Також, 16.12.2009р. від позивача надійшло клопотання про уточнення в порядку ст.. 22 ГПК України, де останній просить визнати договір оренди № 01/01-07 від 02.01.2007р., укладений між ТОВ „Шерл і К” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 недійсним. Як на правові підстави заявлено клопотання про уточнення позивач посилається на ст.. 16, 203, 215, 216 ЦК України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, у відзиві на позовну заяву від 24.11.2009р. зазначає, що при укладанні іпотечного договору були надані усі та відомості про господарську діяльність ТОВ „Шерл і К” в тому числі й договір оренди № 01/01-07 від 02.01.2007р. Продовження дії договору оренди було погоджено з банком. На протязі дії іпотечного договору щоквартально уповноваженими працівниками банку здійснювалась та здійснюється перевірка нерухомого майна переданого в залог, про що свідчать акти. Ні в одному акті не вказано на порушення умов іпотечного договору.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.11.2009р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору було залучено фізичну особу - підприємця ОСОБА_1.

08.12.2009р. третьою особою надані письмові пояснення, де останній вважає, що у позивача немає жодних підстав для витребування у розірвання договору у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.12.2009р. змінено процесуальний статус третьої особи Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на співвідповідача.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 11.01.2010р. у звязку із закінченням повноважень судді Мєзєнцева Є.І. справу передано на розгляд судді Мартюхіній Н.О.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням представників сторін.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд

В С Т А Н О В И В :

06.04.2007р. між публічним акціонерним товариством „Брокбізнесбанк” (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Шерл і К” (Позичальник) був укладений кредитний договір № 31/МВ1.

За цим договором Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти.

Кредит надається у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі:

з 06.04.2007р. по 05.04.2008р. 998000,00грн.;

з 06.04.2008р. по 05.04.2009р. 665000,00грн.;

з 06.04.2009р. по 05.04.2010р. 332000,00грн.

У якості забезпечення наданого кредиту, між сторонами було укладено іпотечний договір № 31.1/МВ1.

За цим договором Товариство з обмеженою відповідальністю „Шерл і К” передає в іпотеку 19/100 частини будинку, літер „А-V” загальною площею 1205,8м2, розташованого за адресою: м. Горлівка, Донецька область, вул. Безпощадного, будинок № 26, на земельній ділянці державного фонду, площею 6173м2.

Згідно до п. 1.3. договору право власності Іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується: Договором купівлі-продажу частини будинку, посвідченого приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу Циганенко В.В, зареєстрованого в КП „Горлівське міське бюро технічної інвентаризації” 16.08.2004р. за номером запису 311, реєстраційний номер 6935613.

Пунктом 1.4. договору встановлено, що ринкова вартість Предмета іпотеки відповідно до звіту незалежної експертної оцінки від 29.03.2007р., складеного субєктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю інформаційно-обчислювальний центр Союз експертів України становить 1999350,00грн.

Узгоджена Сторонами оціночна вартість Предмету іпотеки становить 1999350,00грн.

Згідно до п. 1.6. договору в період дії договору Предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні Іпотекодавця з врахуванням обмежень, встановлених цим договором.

Відповідно до п. 2.3. договору Іпотекодавець гарантує, що Предмет іпотеки не є предметом іпотеки за іншими зобовязаннями (крім іпотечного договору № 200/6-043 від 24.05.2006р., завіреного приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу Циганенко В.В. та зареєстрованого в реєстрі заборони № 52 під № 2214 укладеного Іпотекодавцем з АКБ „Укрсоцбанк”), не переданий третім особам у користування, в тому числі в найм, оренду, лізинг чи на підставі будь-якого іншого правочину, не проданий, не подарований, не відчужений будь-яким іншим способом, не є предметом судового спору і не перебуває під забороною, арештом чи в додатковій заставі, не знаходиться у спільній власності, не є часткою, паєм і не є вкладом до статутного капіталу/фонду юридичної особи.

Розділом 3 „Обмеження відносно розпорядження предметом іпотеки” встановлено, що Іпотекодавець погоджується з тим, що протягом дії цього Договору він не має права без попередньої письмової згоди Іпотекодержателя вчиняти чи опосередковано сприяти вчиненню нижчезазначених дій (в тому числі укладати відповідні правочини):

-зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт Предмета іпотеки (зокрема, здійснювати перепланування) чи іншим способом змінювати цільове призначення Предмету іпотеки;

-передавати предмет іпотеки в наступну іпотеку;

-відчужувати Предмет іпотеки;

-передавати Предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, найм (оренду), користування.

Пунктом 5.3.6. договору встановлено, що Іпотекодавець зобовязаний без письмової згоди Іпотекодержателя не здійснювати дій, повязаних зі зміною права власності на предмет іпотеки, а також дій по передачі Предмета іпотеки в наступну іпотеку, найм (оренду), в безоплатне користування, лізинг, спільну діяльність третім особам.

Відповідно до п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобовязань, передбачених п. 5.3. договору цього договору, Іпотекодержатель має право вимагати від Іпотекодавця сплати штрафу у розмірі 5% від вартості Предмета іпотеки, що визначена в цьому договором.

Однак, як видно з матеріалів справи 02.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Шерл і К” (Орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди № 01/01-07.

За цим договором Орендодавець зобовязується передати, а Орендар зобовязується прийняти у тимчасове платне користування (в оперативну оренду) частину приміщення (площі) 5-го поверху будівлі Дім побуту), загальною площею 84,2м2. Приміщення знаходиться за адресою: м. Горлівка, вул.. П. Безпощадного, 26, має власну необхідну інфраструктуру, технічне обслуговування якої здійснює Орендодавець.

Пунктом 5.1. договору визначено, що останній діє з діти його підписання Сторонами та до 31.12.2007р. включно.

31.12.2007р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 01/01-07 від 02.01.2007р., де сторони дійшли згоди про внесення змін в п. 5.1. договору „Договір діє з дати його підписання та діє до 31.12.2008р. включено”.

Також, 23.12.2008р. між сторонами було підписано додаткову угоду № 2 до договору оренди № 01/01-07 від 02.01.2007р., де сторони внесли зміни до п. 5.1. договору та виклали його в наступній редакції „Договір діє з дати його підписання Сторонами до 31 грудня 2009р. включно”.

У звязку з тим, що на момент укладання іпотечного договору та у період дії іпотечного договору, Іпотекодавцем, в порушення вимог п. п. 2.3., 3.1., 5.3.6 іпотечного договору, предмет іпотеки, без відома та дозволу Іпотекодержателя, був переданий в оренду та перебуває в оренди, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 99967,50грн., розірвати договір оренди та заборонити відповідачеві у подальшому укладати будь-які договору оренди щодо предмету іпотеки, без письмової згоди Іпотекодержателя.

Проте, 16.12.2009р. позивачем до прийняття рішення по справі в порядку ст. 22 ГПК України надано клопотання про уточнення позовних вимог, зокрема у вказаному клопотанні позивач просить вимогу про розірвання договору оренди змінити на вимогу про визнання цього договору недійсним. Однак, таке клопотання про уточнення позовних вимог судом не приймається з наступних підстав.

За приписами ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007р.” при вирішенні питання про те, яким чином господарський суд повинен розцінювати заяву позивача „про уточнення позовних вимог”, господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.

Так, первісною вимогою позивача була вимога про зобовязання відповідача розірвати договір оренди № 01/01-07 від 02.01.2007р. укладеного між ТОВ „Шерл і К” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1. В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається, як на підставу для розірвання договору порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Шерл і К” п. 2.3., 3.1., 5.3.6. іпотечного договору № 31.1/МВ1 від 06.04.2007р.

Згідно до клопотання про уточнення позовних вимог позивач з посиланням на ст. 16, 203, 215, 216 ЦК України просить визнати договір оренди № 01/01-07 від 02.01.2007р., укладений між ТОВ „Шерл і К” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, недійсним.

Тобто, клопотанням про уточнення позовних вимог позивач фактично змінює як предмет так і підставу позову.

Однак, нормою ст.. 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі на зміну підстав або предмету позову, право на одночасну зміну і підстав і предмету позову діючим законодавством не передбачено.

До того ж, у п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 02.06.2006р. № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005р.” зазначено, що зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

За таких обставин у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” від 08.12.2009р. та від 16.12.2009р. про уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України слід відмовити. З огляду на викладене судом розглядаються первинно заявлені позовні вимоги.

Проаналізувавши надані сторонами та учасниками судового процесу докази та пояснення, дослідивши та зясувавши всебічно та у повній мірі обставини справи, з якими закон повязує право на стягнення штрафу, розірвання договору та заборони укладати у подальшому будь-які договори оренди, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи у забезпечення виконання кредитного договору між сторони було укладено іпотечний договір № 31.1/МВ1 від 06.04.2007р.

З умов якого, зокрема п. 2.3. договору, видно що на час укладання Іпотекодавець гарантує, що предмет іпотеки не переданий третім особам у користування, в тому числі в найм, оренду на підставі будь-якого правочину.

Також, умовами п. 3.1. договору Іпотекодавець погодився протягом дії договору без письмової згоди Іпотекодержателя не передавати Предмет іпотеки в найм (оренду), користування.

Проте, як видно з матеріалів справи та не спростовано відповідачем на час укладення іпотечного договору предмет іпотеки на підставі договору оренди № 01/01-07 від 02.01.2007р. фактично знаходився в оренді у фізичної особи підприємця ОСОБА_1.

У подальшому додатковими угодами № 1 від 31.12.2007р. та № 2 від 23.12.2008р. до договору оренди № 01/01-07 від 02.01.2007р. термін дії договору оренди продовжувався до 31.12.2008р. включно та до 31.12.2009р. включно.

Отже, як на момент укладання договору іпотеки такі і під час дії договору іпотеки фактично частина нерухомого майна, що є предмет іпотеки знаходилася в оренді у фізичної особи підприємця ОСОБА_1.

Умовами договору іпотеки, зокрема п. 3.1. договору встановлено заборону, щодо передачі предмету іпотеки в оренду без письмової згоди Іпотекодержателя.

Так, як було встановлено вище, виходячи із п. 5.3.6. договору іпотеки Товариство з обмеженою відповідальністю „Шерл і К” як Іпотекодавець зобовязане без письмової згоди банку не здійснювати дії повязані з передачею зі зміною права власності на предмет іпотеки, а також дій по передачі Предмета іпотеки в наступну іпотеку, найм (оренду), в безоплатне користування, лізинг, спільну діяльність третім особам.

Суд оцінює дії відповідача 1 по продовженню договору оренди шляхом підписання додаткових угод № 1 від 31.12.2007р. та № 2 від 23.12.2008р. до договору оренди № 01/01-07 від 02.01.2007р., як здійснення відповідачем дій по передачі в найм, продовження орендних відносин, заборона на які встановлена договором, у звязку з цим такі дії відповідача є порушенням іпотечного договору.

Однак, як зазначає позивач такої згоди на укладання договору оренди та на його продовження Іпотекодержателем не надавалося, у звязку з чим нараховано штраф на підставі п. 8.1. договору у розмірі 99967,50грн.

Відповідачем доказів повідомлення Іпотекодержателя про знаходження предмету іпотеки в оренді та доказів звернення до Іпотекодержателя за згодою на продовження договору оренди після укладання іпотечного договору не надано та матеріалами справи не підтверджено.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається на підставу своїх вимог та заперечень.

Перевіривши розрахунок штрафу, судом встановлено, що останній здійснено у відповідності до вимог п. 8.1. іпотечного договору № 31.1/МВ1, виходячи з 5% від вартості предмету іпотеки, а саме 1999350,00грн. (вартість предмету іпотеки) х 5% (розмір неустойки) = 99967,50грн.

З урахуванням відсутності повідомлення позивача про наявність договору оренди, щодо предмету іпотеки на час укладання іпотечного договору, та відсутності у відповідача згоди Іпотекодержателя на продовження терміну договору оренди вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно посилань відповідача на щомісячне складання актів перевірки наявності нерухомого майна, надано в заставу, якими не встановлено порушення умов договору, то суд виходить з наступного.

Пунктом 5.1.3. іпотечного договору встановлено право Іпотекодержателя у будь-який час протягом дії договору за умови попереднього, не менш ніж за один робочий день, письмового повідомлення Іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування Предметом іпотеки.

Із змісту наданих відповідачем актів, видно, що останніми фіксувався факт наявності нерухомого майна, а не факт передання або не передання заставленого майна в оренду.

До того ж, суд зазначає, що умовами іпотечного договору не передбачено складання двостороннього акту для фіксації порушення відповідачем умов іпотечного договору та нарахування штрафу.

З огляду на викладене складання та підписання сторонами таких актів, не є беззаперечним доказом дотримання відповідачем умов іпотечного договору та не передання заставленого майна в оренду, у звязку з чим такі акти судом до уваги не приймаються, як докази відсутності дій з боку відповідача 1.

Щодо вимог позивача про зобовязання Товариство з обмеженою відповідальністю „Шерл і К” розірвати договір оренди № 01/01-07 від 02.01.2007р., укладений між ТОВ „Шерл і К” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, то суд виходить з наступного.

Приписами ст. 12 Закону України „Про іпотеку” встановлені правові наслідки порушення обовязків іпотекодавця, де зокрема зазначено, що право чин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Тобто, закон передбачає, як наслідок невиконання обовязку Іпотекодавцем стосовно передачі в оренду майна без згоди Іпотекодержателя - визнання такої угоди недійсною, а ні розірвання договору, як вимагає позивач.

Також, як встановлено суд вище договір оренди № 01/01-07 від 02.01.2007р. було продовжено до 31.12.2009р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.03.2010р. було витребувано у позивача та відповідача додаткову угоду, якою була продовжена дія спірного договору.

Сторонами, доказі продовження договору оренди № 01/01-07 від 02.01.2007р. до матеріалів справи не надано, у звязку з чим за висновками суду орендні правовідносини на час розгляду справи є припиненими.

Розірвання договору є одним із видів припинення зобовязань. При цьому, Цивільний та Господарський кодексу України не передбачають можливості припинення зобовязань за договором шляхом його розірвання, який вже припинив свою дію в силу закінчення строку.

За приписами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до суду звертаються юридичні особи та громадяни субєкти підприємницької діяльності за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

На момент розгляду справи по суті, спірний договір припинив свою дію станом на 01.01.10р. та з цього часу не потребує ще вдруге припинення. Тобто, заявлені вимоги позивачем про розірвання цього договору, на теперішній час не призведе до відновлення прав чи задоволення інтересів будь-якої із сторін.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку що, розірвання чи не розірвання договору оренди 01/01-07 від 02.01.2007р. станом не момент винесення рішення не стосується прав чи охоронюваних законом інтересів сторін.

Таким чином, вимоги позивача про зобовязання Товариство з обмеженою відповідальністю „Шерл і К” розірвати договір оренди № 01/01-07 від 02.01.2007р. задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог позивача про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю „Шерл і К” укладати у подальшому буд-які договори оренди щодо предмету іпотеки, без письмової згоди Іпотекодержателя АТ „Брокбізнесбанк”, то суд виходить з наступного.

Як встановлено судом вище, Товариству з обмеженою відповідальністю „Шерл і К” на праві власності належить 19/100 частини будинку, літер. „А-V” загальною площею 1205,8м2, розташованого за адресою: м. Горлівка, вул. Безпощадного, буд. 26.

Статтею 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно до приписів ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як видно з матеріалів справи п. 3.1. іпотечного договору № 31.1/МВ1 встановлено, що Іпотекодавець погоджується з тим, що протягом дії цього договору він не має права без попередньої письмової згоди Іпотекодержателя вчиняти чи опосередковано сприяти вчиненню нижчезазначених дій (в тому числі укладати відповідні правочини), зокрема передавати Предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, найм (оренду), користування.

Крім того, повноваження відповідача 1, як власника майна обмежені накладеною забороною на відчуження предмету іпотеки.

Тобто, умовами іпотечного договору вже встановлено обмеження у здійсненні права власності та наслідком недодержання такого обмеження є право Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Шерл і К” зобовязань передбачених п. 5.3. договору вимагати сплати штрафу.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене за висновками суду встановлення аналогічної заборони за рішенням суду є безпідставним, оскільки обмеження, щодо вільного користування майном вже встановлено умовами іпотечного договору № 31.1/МВ1, у звязку з задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати покладаються на відповідача 1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись Цивільним кодексу України, Господарським кодексу України ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 66, 75, 82-85 Господарським процесуальним кодексом України суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шерл і К” м. Горлівка та фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Горлівка про стягнення штрафу у сумі 99967,50грн. за порушення п.п. 2.3., 3.1., 5.3.6. іпотечного договору № 31.1/МВ1 від 06.04.2007р.; зобовязання розірвати договір оренди № 01/01-7 від 02.01.2007р. укладений між ТОВ „Шерл і К” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1; заборону відповідачеві укладати у подальшому будь-які договори оренди щодо предмету іпотеки, без письмової згоди Іпотекодержателя АТ „Брокбізнесбанк” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шерл і К” (84638, м. Горлівка, вул. П. Безпощадного, б. 26, ЄДРПОУ 25117074, МФО 394578) на користь Публічного акціонерного товариства (03057, м. Київ, пр. Перемоги, 41, ЄДРПОУ 19357489) штраф у розмірі 99967,50грн., судові витрати: державне мито в розмірі 999,67грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 78,66грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя