Рішення № 9258345, 20.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.04.10 р.                     Справа № 25/76                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Фьюіл Трейд” м. Донецьк

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” м. Донецьк

про стягнення 69586грн.23коп.

За участю:

представників сторін:

від позивача: Ізмалков А.Г. – представник (довіреність № 2 від 12.02.2010);

від відповідача: Логунова Т.І. – провідний юрисконсульт (довіреність № б/н від 02.01.2010)          

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю „Фьюіл Трейд” м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” м. Донецьк про стягнення 69586грн.23коп., у тому числі заборгованість за поставлені за договором поставки № 39/10 від 01.02.2010 нафтопродукти в сумі 68431грн.36коп., пеня в сумі 1015грн.73коп., 3% річних у сумі 139грн.14коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок ціни позову, договір поставки нафтопродуктів № 39/10 від 01.02.2010, акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2010, підписаний обома сторонами, видаткові накладні № 434 від 23.02.2010, № 431 від 22.02.2010, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 434 від 23.02.2010, № 431 від 22.02.2010, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНЖ № 086563 від 22.02.2010, серії ЯНЖ № 086567 від 23.02.2010.

          Позивач через канцелярію господарського суду за супровідним листом подав копію довіреності на представника, довідку казначейства про зарахування мита до Державного бюджету України, копію акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2010, підписаного обома сторонами, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копію довідки з ЄДРПОУ АБ № 215613, уточнення до позовної заяви про стягнення суми боргу та штрафних санкцій, квитанцію (фіскальний чек) № 1691 від 19.04.2010.

          Перелічені документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

          Відповідно до уточнень до позовної заяви про стягнення суми боргу та штрафних санкцій позивач перерахував розміри пені та 3% річних, вказав період їх розрахунку. Згідно здійсненого перерахунку розміри пені та 3% річних збільшилися (пеня склала 1785,49грн., 3% річних – 244,59грн.) та, відповідно, збільшилася загальна ціна позову.

          Зазначені уточнення судом до уваги не приймаються та не розглядаються, оскільки такі уточнення не відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України щодо порядку їх оформлення та пред’явлення (порядок збільшення розміру позовних вимог врегульований ст. 22 ГПК України).

          У відзиві на позовну заяву (вих. № б/н від 19.04.2010) відповідач, з посиланням на часткове погашення існуючої заборгованості, позовні вимоги визнає в сумі 66431грн.36коп. До відзиву додав копії платіжних доручень № 1053 від 07.04.2010 на суму 50,00грн., № 1084 від 13.04.2010 на суму 50,00грн та № 1104 від 15.04.2010 на суму 500,00грн. в підтвердження часткової оплати заборгованості, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копію довідки з ЄДРПОУ АБ № 051334.

Зазначені документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

01.02.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю „Фьюіл Трейд” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” (Покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 39/10, відповідно до якого Постачальник зобов’язався передати в узгоджені строки, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти (товар), асортимент, кількість та ціна яких зазначається в видаткових накладних.

Перехід права власності підтверджується підписанням Сторонами видаткової накладної. Підписання видаткової накладної Покупцем підтверджує, що він приймає дану партію в кількості та за ціною, зазначеною в видаткових накладних.

          На виконання умов зазначеного договору позивач за видатковими накладними № 434 від 23.02.2010 та № 431 від 22.02.2010 поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 68431грн.36коп.

          Факт поставки товару та, відповідно, факт його прийняття з боку відповідача підтверджується вказаними видатковими накладними з відміткою про отримання - підписом уповноваженої особи про отримання, яка діяла на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНЖ № 086563 від 22.02.2010, серії ЯНЖ № 086567 від 23.02.2010, скріпленим печаткою підприємства відповідача, та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 434 від 23.02.2010, № 431 від 22.02.2010.

Відповідно до п. 3.1. договору Покупець здійснює перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту відвантаження товару.

          Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

          Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставлений за видатковими накладними № 434 від 23.02.2010 та № 431 від 22.02.2010 товар не оплатив.

Заборгованість в сумі 68431грн.36коп. зафіксована в акті звірки взаємних розрахунків і значилась станом на 28.02.2010.

Станом на 31.03.2010 між сторонами був складений та підписаний ще один акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що починаючи з 18.03.2010 по 31.03.2010 відповідачем були здійснені часткові оплати на загальну суму 1400грн.00коп., у зв’язку з чим сальдо на користь позивача станом на 31.03.2010 склало 67031грн.36коп.

Окрім того, відповідач платіжними дорученнями № 1053 від 07.04.2010 на суму 50,00грн., № 1084 від 13.04.2010 на суму 50,00грн та № 1104 від 15.04.2010 на суму 500,00грн. перерахував позивачу в рахунок погашення існуючої заборгованості суму 600грн.00коп.

Всього сума здійсненої оплати за період з 18.03.2010 по 20.04.2010 склала 2000грн.00коп.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою 24.03.2010, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції господарського суду. В позовних вимогах позивач пред’явив до стягнення основну заборгованість в сумі 68431,36грн., яка склалася станом на 28.02.2010.

Як вбачається з документів, наявних в матеріалах справи, до звернення позивачем з позовом до суду відповідачем було погашено 1150грн.00коп. (здійснені оплати: 18.03.2010 на суму 50,00грн., 19.03.2010 на суму 50,00грн., 22.03.2010 на суму 50,00грн., 23.03.2010 на суму 1000,00грн.).

Отже, в вимогах позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 1150грн.00коп. слід відмовити, оскільки зазначена сума була сплачена відповідачем ще до звернення позивача з позовом до суду.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем було оплачено 850грн.00коп.

У зв’язку з цим, провадження по справі в частині стягнення заборгованості в сумі 850грн.00коп. підлягає припиненню по п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

З огляду на часткове погашення відповідачем заборгованості до подачі позовної заяви до суду та після звернення позивача з позовом до суду, борг відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення склав 66431грн.36коп.

Відповідач заборгованість в сумі 66431грн.36коп. визнає у повному обсязі, про що відображено у відзиві на позовну заяву.

На момент прийняття рішення по справі борг в сумі 66431грн.36коп. погашений не був, тому зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

          Згідно ч. 1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як видно з положень Закону, розмір пені встановлюється за згодою сторін.

Пункт 4.2. договору поставки закріплює, у випадку несвоєчасної оплати (несплати) поставленого товару, що привело до поставки товару без наявності оплати за нього (по будь-яким підставам), Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується штраф, від вартості поставленого та неоплаченого товару, за кожен день користування грошовими коштами Постачальника.

Окрім стягнення основного боргу, позивач в прохальній частині позову просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1015грн.73коп., хоча по тексту позовної заяви такі вимоги не заявляє та не обґрунтовує їх ані умовами договору, ані нормами матеріального права.

З огляду на приписи ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, на умови договору поставки нафтопродуктів, суд дійшов висновку, що Сторони в договорі не узгодили такий вид відповідальності за невиконання грошового зобов’язання, як пеня.

У розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України, штраф, сплату якого сторони передбачили в п. 4.2. договору, не може визначатись, як пеня, оскільки це абсолютно різні за своєю правовою природою поняття.

У зв’язку з наведеним суд відмовляє позивачу в частині вимог про стягнення пені в сумі 1015грн.73коп. за необґрунтованістю пред’явлення.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3% річних без зазначення періоду їх розрахунку. Як вбачається з розрахунку 3% річних, їх розмір становить 139грн.14коп.

Суд, з огляду на документи, наявні в матеріалах справи, перерахував розмір 3% річних у відповідності з приписами діючого законодавства. Період розрахунку 3% річних береться з урахуванням умов договору щодо порядку оплати поставленого товару, а саме: по накладній № 431 від 22.02.2010 на суму 54117,34грн. – період розрахунку з 26.02.2010 по 17.03.2010 включно (за 20 днів); по накладній № 434 від 23.02.2010 на суму 14314,02грн. – з 01.03.2010 по 17.03.2010 включно (за 17 днів). Суд взяв період розрахунку по 17.03.2010 до проведення відповідачем часткових оплат, оскільки позивачем не зазначено, по якій накладній та скільки було оплачено.

Таким чином, розмір 3% річних належних до стягнення з відповідача складає 108грн.96коп.

В частині стягнення 3% річних в сумі 30грн.18коп. відмовити за необґрунтованістю розрахунку.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218 Господарського кодексу України, ст. ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82 – 85, п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю„Фьюіл Трейд” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” м. Донецьк про стягнення 69586грн.23коп., у тому числі заборгованість за поставлені за договором поставки № 39/10 від 01.02.2010 нафтопродукти в сумі 68431грн.36коп., пеня в сумі 1015грн.73коп., 3% річних у сумі 139грн.14коп., задовольнити частково в сумі 66540грн.32коп., у тому числі заборгованість за поставлені за договором поставки № 39/10 від 01.02.2010 нафтопродукти в сумі 66431грн.36коп., 3% річних у сумі 108грн.96коп.

В частині стягнення основного боргу в сумі 1150грн.00коп., пені в сумі 1015грн.73коп. та 3% річних в сумі 30грн.18коп. відмовити.

Провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 850грн.00коп. припинити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” (83023, м. Донецьк, вул. Лабутенка, 14, код ЄДРПОУ 33671231) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фьюіл Трейд” (юридична адреса: вул. Очаківська, б. 24, м. Донецьк, 83056, поштова адреса: проспект Таманський, б. 18, м. Донецьк, 83114, код ЄДРПОУ 35205142) основний борг в сумі 66431грн.36коп., 3% річних у сумі 108грн.96коп., держмито в сумі 673грн.87коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 228грн.54коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Вик. Тимошенко О.О.

Надруковано 3 примірники:

1 прим. – до справи;

1 прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу