Рішення № 9258330, 22.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.10 р.                     Справа № 38/64                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дом “Євромет” м.Харків

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення 53 379,55грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Собченко М.В.- за дов. №17/15 від 27.01.2010р.

Суть спору:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дом “Євромет” м.Харків, звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м.Краматорськ, Донецька область про стягнення основного боргу у розмірі 50952,00грн., пені у розмірі 2117,65грн., 3% річних у розмірі 309,90грн., а всього у розмірі 53 379,55грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки №15/1427 від 05.10.2007р., видаткову накладну №РН-0001209 від 01.12.2008р., вимогу від 27.11.2009р., невиконання відповідачем своїх зобов’язань.

24.03.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики №14/4-20/1578 від 22.03.2010р., з якого вбачається, що станом на 22.03.2010р. Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь” (ідентифікаційний код 00210602) розташоване за адресою: 84306, Донецька область, м.Краматорськ, Енергомаш. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

26.03.2010р. відповідач надав суду заяву №17/408 від 25.03.2010р., в якій просить суд відкласти розгляд справи. Заява судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

22.04.2010р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву №17/526-1929 від 20.04.2010р., в якому просить суд у задоволені позовних вимог позивачу відмовити, посилаючись на наступне.

Видаткова накладна №РН-0001209 від 01.12.2008р., на яку посилається позивач не містить посилання на договір, стягнення по якому є предметом позовних вимог. Однак має посилання на рахунок-фактуру №СФ-0001906 від 19.11.2008р., у якому у графі “Замовлення” також відсутнє посилання на вищезазначений договір. Таким чином, відповідач вважає, що товар отриманий ним не в межах укладеного договору, а на підставі усної домовленості між сторонами і при цьому сторони не узгодили умови і строк оплати.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач не довів факт отримання відповідачем продукції, зазначеної у видатковій накладній РН-0001209 від 01.12.2008р. у рамках договору №15/1427 від 05.10.2007р., а відтак нарахування відповідачу санкцій за неналежне виконання зобов’язань по договору неправомірне.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався, у зв’язку з неявкою сторін та необхідністю представлення додаткових документів.

Позивач у судові засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджено відміткою канцелярії суду та наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач у судове засідання 22.04.2010р. з’явився, проти позову заперечує.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані позивачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників позивача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноваженого представника відповідача суд,

ВСТАНОВИВ:

05.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дом “Євромет” м.Харків (за договором – постачальник, далі – позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Енергомашспецсталь” м.Краматорськ (за договором – покупець, далі – відповідач) було укладено договір поставки № 15/1427 (далі – договір), згідно до п.1.1 якого постачальник зобов’язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов’язався відповідно до умов діючого договору прийняти цю продукцію (товар) і оплатити її.

Найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якість і інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки і умови поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід’ємними частинами договору (п.1.2).

Ціна продукції зазначається у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору (п.2.1). Орієнтована сума договору на момент укладання складає 800 000грн. Загальна сума договору є перемінною величиною і складається із суми всіх специфікацій, оформлених до договору (п.2.2).

Розділом 5 договору сторони визначили умови поставки та транспортування.

Відповідно до п.5.1 договору, поставка продукції обумовлюється на кожну партію товару і зазначається в специфікаціях до договору.

Розділом 6 договору сторони визначили умови передачі товару. Так, постачальник зобов’язується надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок, сертифікат якості, накладну (в накладної обов’язково посилання на отримувача продукції), податкову накладну (п.6.1).

Розділом 9 договору сторони визначили умови оплати. Відповідно до п. 9.1 оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у національній валюті України. Умови оплати обумовлюються на кожну партію товару і зазначаються у специфікаціях до договору (п.9.3).

Розділом 10 договору сторони визначили відповідальність сторін. Так, при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.10.5).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р. (п.13.2 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Як зазначено в позовній заяві, відповідно до умов договору по видатковій накладній №РН-0001209 від 01.12.2008р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 50952,00грн., який отриманий уповноваженим представником відповідача за довіреністю №1783 від 01.12.2008р.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв’язку з чим позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 27.11.2009р., у порядку ст.530 ЦК України, якою позивач вимагав погашення існуючої заборгованості за отриманий по договору поставки від 05.10.2007р. товар не пізніше 7 днів з моменту пред’явлення даної вимоги.

Відповідач залишив вимогу позивача без відповіді та реагування.

Оскільки до теперішнього часу у відповідача наявна заборгованість за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 50952,00грн., а також наполягає на стягненні з відповідача пені відповідно до п.10.5 договору у розмірі 2117,65грн. та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 309,90грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір поставки № 15/1427 від 05.10.2007р., видаткову накладну №РН-0001209 від 01.12.2008р., довіреність №1783 від 01.12.2008р., вимогу від 27.11.2009р., розрахунок ціни позову, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позов №17/526-1929 від 20.04.2010р., рахунок-фактуру №СФ-0001906 від 19.11.2008р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів чинного законодавства неподання додаткових матеріалів і доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень сторонами свідчить про те, що вони вважають наявні у справі докази достатніми, а суд відповідно до ст.ст. 43, 82 ГПК України надає їм належну оцінку та має право прийняти за наявними у матеріалах справи документами відповідне рішення.

Як вбачається з тексту позовної заяви, відповідачем прострочена оплата товару, отриманого за видатковою накладною №РН-0001209 від 01.12.2008р., при цьому позивач посилається на те, що поставка здійснена на підставі договору поставки №15/1427 від 05.10.2007р.

Проте, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що договір поставки №15/1427 від 05.10.2007р. не є підставою здійснення поставки за видатковою накладною №РН-0001209 від 01.12.2008р., оскільки в представленій накладній не має посилань на договір поставки №15/1427 від 05.10.2007р.

Виходячи з наявних у справі матеріалів, надані позивачем документи не є належними доказами того, що відповідачем прострочена оплата товару, поставленого саме за договором поставки №15/1427 від 05.10.2007р. в розумінні вимог ст.ст.33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статі 9 закону України “Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні” накладні являються первинні звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати проведену господарську діяльність.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій та т.і., що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

А письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій.

Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

З наданої позивачем накладної №РН-0001209 від 01.12.2008р. не вбачається, що вона була складена та підписана на виконання умов саме договору поставки №15/1427 від 05.10.2007р., що є підставою позову. Вказана накладна має посилання на рахунок-фактуру №СФ-0001906 від 19.11.2008р., у якому також відсутнє посилання на вищезазначений договір.

Крім того, умовами договору поставки №15/1427 від 05.10.2007р. визначено наступне:

- найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якість і інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки і умови поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід’ємними частинами договору (п.1.2).

- поставка продукції обумовлюється на кожну партію товару і зазначається в специфікаціях до договору (п.5.1).

- умови оплати обумовлюються на кожну партію товару і зазначаються у специфікаціях до договору (п.9.3).

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які специфікації чи інші документи, якими визначається найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якість і інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки і умови поставки та оплати, у зв’язку з чим суд позбавлений можливості визначити, що спірний товар поставлений саме за умовами вищевказаного договору.

Таким чином суд приходить до висновку, що поставка спірного товару була здійснена позивачем не в межах укладеного договору поставки №15/1427 від 05.10.2007р., а на підставі домовленості сторін викладеної у формі видаткової накладної №РН-0001209 від 01.12.2008р. в якій містяться всі істотні умови: асортимент, ціна, кількість, вартість товару.

Оскільки суд дійшов до висновку, що поставка спірного товару була здійснена позивачем не в межах укладеного договору поставки №15/1427 від 05.10.2007р., судом не приймається до уваги посилання позивача на направлення відповідачу вимоги від 27.11.2009р. щодо погашення наявної заборгованості за товар отриманий по договору поставки від 05.10.2007р.

З огляду на викладене, суд вважає, що документи, надані позивачем в якості доказів по справі, не мають доказової сили з вищезазначених причин, а відтак, умови договору поставки №15/1427 від 05.10.2007р., який є підставою позову, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, які фактично виникли за наявною у матеріалах справи видатковою накладною.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні будь-які клопотання позивача про зміну підстави позову.

На підставі вищезазначеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 50952,00грн. є необґрунтованими, недоведеними та безпідставними, а відтак не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення пені відповідно до п.10.5 договору у сумі 2117,65грн. та 3% річних у сумі 309,90грн. є похідними від основної вимоги, суд вважає, що підстави для їх задоволення відсутні.

Судові витрати покладаються на позивача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дом “Євромет” м.Харків до Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м.Краматорськ, Донецька область про стягнення основного боргу у розмірі 50952,00грн., пені у розмірі 2117,65грн., 3% річних у розмірі 309,90грн., а всього у розмірі 53 379,55грн., відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.04.2010р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку через місцевий чи апеляційний господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі