Постанова № 9256090, 10.03.2010, Харківський окружний адміністративний суд

КОПІЯ< Текст >

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10.03.2010 р.                                                                                           № 2а- 7494/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Баландін Л.Л.

Відповідача: Тамошюнас А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутбудсервіс»до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Побутбудсервіс» звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення за № 0003272602/0 від 11.11.2004 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2008 р., залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2005 року, у позові ТОВ «Побутбудсервіс» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.05.2008 року зазначені судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2008 року провадження по справі було зупинено до витребування від відповідача додаткових документів, необхідних для розгляду справи по суті.

У зв’язку із наданням документів ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2010 року провадження у справі поновлено та призначено до розгляду.

09.03.2010 р. позивач надав до суду уточнення та доповнення до адміністративного позову, згідно з якими просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова за № 0003272602/0 від 11.11.2004 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем - Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі міста Харкова у вересні 2004 р. була проведена додаткова позапланова перевірка фінансово-господарської діяльності позивача на предмет правильності відображення в податковому обліку сум податку на додану вартість за вересень 2002 року, за результатами якої було складено Акт за № 546/262/22711767 від 09.11.2004 р. В результаті неправильного застосування норм матеріального права, а саме п.п. 7.2.1., 7.2.4., 7.4.5. статті 7, п.п. 9.6. статті 9 Закону України N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції станом на вересень 2002 року), п.п. «б» п. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції станом на вересень 2002 року), п. 25, 25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість (зареєстрованого в МЮ України 03.04.2000 р., в редакції станом на вересень 2002 року), відповідачем безпідставно були зроблені висновки про нібито допущенні позивачем порушення приписів п.п. 7.2.1., 7.2.4. та 7.4.5. статті 7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме - заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість у вересні 2002 року у розмірі 17050 грн.

На підставі цього Акту перевірки відповідачем 11.11.2004 р. за № 0003272602/0 було винесено податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов’язань з ПДВ у сумі 17050 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 8525,00 грн., а всього на суму 25575,00 грн., яке позивач вважає незаконним.

Представник позивача зазначає, що влітку 2002 року позивач отримав замовлення від Харківського метрополітену на виготовлення Затвору ЗТС-04-10Б. У зв’язку з тим, що Затвор ЗТС-04-10Б, згідно технічних умов, повинен бути укомплектований спеціальним навісним обладнанням, якого позивач не мав, ним був проведений пошук необхідного обладнання, а також підприємств, хто міг би його встановити. В результаті між позивачем та ПП «УкрДонецькТехноБуд» 12.09.2002 року був укладений договір № 17/9, згідно якого останнім і були виконані необхідні доробки Затвору ЗТС-04-10Б. На виконання зобов’язань за вказаним договором та згідно пред’явлених рахунків позивач здійснив оплату виконаних робіт, перерахувавши ПП «УкрДонецькТехноБуд» грошові кошти на розрахунковий рахунок в загальній сумі 102300,00 грн., у т.ч. ПДВ 17050 грн., та отримав від ПП «УкрДонецькТехноБуд» податкові накладні: порядковий № 36 від 24.09.2002 р. на суму ПДВ 8 500 грн. та № 39 від 26.09.2002 р. на суму ПДВ 8 550 грн., всього на загальну суму 17 050 грн., а також ксерокопію його Свідоцтва платника ПДВ.

У зв’язку з тим, що отримані від ПП «УкрДонецькТехноБуд» податкові накладні містили всі обов’язкові реквізити та повністю відповідали вимогам п. 7.2.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у позивача були відсутні будь-які підстави не враховувати їх до податкового кредиту при визначенні податкових зобов’язань за вересень 2002 року. З урахуванням отриманих протягом вересня 2002 року податкових накладних від контрагентів за іншими договорам та керуючись п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем були визначені податкові зобов’язання з ПДВ за вересень 2002 року, відповідачу була надана відповідна декларація з ПДВ, а податок, що підлягав сплаті, своєчасно перерахований до бюджету.

Підставою ж проведення позапланової перевірки та виключення відповідачем отриманих позивачем від ПП «УкрДонецькТехноБуд» податкових накладних при врахуванні податкових зобов’язань з ПДВ за вересень 2002 р. стало отримання відповідачем відомостей, що згідно Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29.07.2002 року статутні документи і Свідоцтво платника ПДВ ПП «УкрДонецькТехноБуд» були визнані недійсними. Про наявність такого судового рішення позивачу стало відомо тільки при проведенні позапланової перевірки у вересні 2004 року.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно та з перевищенням повноважень визнав недійсними отримані від ПП «УкрДонецькТехноБуд» податкові накладні, а також визнав недійсними дані, зазначені позивачем в декларації з податку на додану вартість за вересень 2002 року, розраховані з урахуванням отриманих від ПП «УкрДонецькТехноБуд» податкових накладних, та здійснив безпідставне донарахування позивачу податкових зобов’язань з ПДВ на суму 17050 грн.

Жодних передбачених Законом України «Про податок на додану вартість» підстав для донарахування податкових зобов’язань з ПДВ та застосування штрафних санкцій відповідачем при проведенні перевірки не виявлено, жодним Законом України не передбачено право органа державної податкової служби визнавати недійсними первинні бухгалтерські документи та дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях.

У січні 2003 року відповідачем проводилась планова перевірка позивача на предмет дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2001 р. по 01.01.2003 р., про що був складений Акт перевірки № 18-26-223 від 30.01.2003 р. Згідно цього Акту перевірки, порушень податкового законодавства по ПДВ зі сторони позивача за перевірений період, в тому числі і у вересні 2002 року, виявлено не було, що, на думку позивача, підтверджує правомірність та законність визначення ним податкових зобов’язань по ПДВ з урахуванням отриманих від ПП «УкрДонецькТехноБуд» податкових накладних.

Крім того, підпунктом 9.6. статті 9 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість" (в редакції станом на вересень 2002 р.), визначено, що реєстрація діє до дати її анулювання.

Пункт 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 р. № 79, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за №208/4429, описує анулювання реєстрації платників податку на додану вартість. Відповідно до цього пункту, анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру. При цьому, орган державної податкової служби здійснює таке анулювання на дату затвердження акта про анулювання реєстрації і тільки за наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

У переліку випадків анулювання реєстрації, встановлених п. 9.6. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість" та п. 25 Положення про Реєстр платників податку на додану, відсутній випадок «Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість визнано недійсним з моменту реєстрації», натомість передбачені «про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне Рішення суду (господарського суду), чи скасування державної реєстрації органом державної реєстрації, про що є Повідомлення органу державної реєстрації».

Акт про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 246 складений ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька тільки 10.11.2003 року. Станом на вересень 2002 року, на момент здійснення господарських відносин між позивачем та ПП «УкрДонецькТехноБуд», Свідоцтво платника ПДВ ПП «УкрДонецькТехноБуд» податковим органом не було анульоване та було чинним, ПП «УкрДонецькТехноБуд» з Реєстру не було виключене, а тому позивач правомірно врахував податкові накладні цього підприємства при визначенні своїх податкових зобов’язань у вересні 2002 року. Також позивач зазначає, що договір між позивачем та ПП «УкрДонецькТехноБуд» у судовому порядку не був визнаний недійсним, станом на листопад 2004 року ПП «УкрДонецькТехноБуд» з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій не виключено, запити до податкового органу щодо статусу платника ПДВ ПП «УкрДонецькТехноБуд» залишились без відповіді, та у відповідності до ст. 129 Конституції України, позивач не може нести відповідальність за дії інших осіб у зв’язку в недоведеністю відповідачем його провини.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова за № 0003272602/0 від 11.11.2004 р. підтримав та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, проти позову заперечував та зазначив, що ДПІ у вересні 2004 р. була проведена позапланова перевірка ТОВ «Побутбудсервіс» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за вересень 2002 року. Під час перевірки встановлено, що 12.09.2002 р. між ТОВ «Побутбудсервіс» та ПП «УкрДонецькТехноБуд» був укладений договір № 17/9. За виконану роботу ТОВ «Побутбудсервіс» перерахувало ПП «УкрДонецькТехноБуд», згідно акта виконаних робіт 102300,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 17050 грн., а ПП «УкрДонецькТехноБуд» надав позивачу податкові накладні № 36 від 24.09.2002 р. на суму 8500 грн. та № 39 від 26.09.2002 р. на суму 8550 грн., всього на загальну суму 17 050 грн.

Згідно Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29.07.2002 року, що набрало законної сили 30.08.2002 року, статутні документи та Свідоцтво платника ПДВ ПП «УкрДонецькТехноБуд» були визнані недійсними з моменту видачі.

Враховуючи, що ПП «УкрДонецькТехноБуд», відповідно до судового рішення, було позбавлено статусу платника ПДВ, це підприємство, згідно з п.п. 7.2.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не мало права на складання податкових накладних. Тому наявні у позивача податкові накладні № 36 від 24.09.2002 р. на суму 8500 грн. та № 39 від 26.09.2002 р. на суму 8550 грн., не відповідають вимогам п.п. 7.2.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а податковий кредит позивача на загальну суму 17 050 грн. є непідтвердженим.

Таким чином, в порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» у вересні 2002 року до складу податкового кредиту позивачем включені суми податкового кредиту з витрат по придбанню у ПП «УкрДонецькТехноБуд» послуг на загальну суму 17050 грн., які не підтверджені податковими накладними. Позивачем завищена сума податкового кредиту на суму 17050 грн. при визначені податкових зобов’язань за вересень 2002 року.

Також представник відповідача зазначає, що відповідно до рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29.07.2002 року, ПП «УкрДонецькТехноБуд» зареєстровано на підставну особу гр. Шубеніну, однак договір та податкові накладні підписані саме нею.

Згідно отриманої від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька інформації, ПП «УкрДонецькТехноБуд» податкова звітність не подавалась, податки не сплачувалися, а особові рахунки підприємству у ДПІ не відкривалися.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив таке.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова у вересні 2004 р. була проведена додаткова позапланова перевірка ТОВ «Побутбудсервіс» (код ЄДРПОУ 22711767) з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за вересень 2002 року, за результатами якої було складено акт за № 546/262/22711767 від 09.11.2004 р та винесено податкове повідомлення-рішення за № 0003272602/0 від 11.11.2004 р. про донарахування ТОВ «Побутбудсервіс» податкових зобов’язань з ПДВ у сумі 17050 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 8525,00 грн., а всього на суму 25575,00 грн.

Як встановлено судом, ТОВ «Побутбудсервіс» (далі - «Замовник») укладено договір № 17/9 від 12.09.2002 р. з ПП «УкрДонецькТехноБуд» (далі - «Виконавець») про виконання робіт, перелік обов’язків виконавця за яким визначено сторонами умовами вказаного договору. За виконану роботу Замовник перераховує згідно акта виконаних робіт 102300,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 17050 грн. Взаємні зобов’язання за зазначеним договором сторонами виконані у повному обсязі, що підтверджується калькуляцією до договору, актом виконаних робіт, платіжними дорученнями позивача на перерахування коштів на поточний рахунок ПП «УкрДонецькТехноБуд» у сумі 102300,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 17050 грн.

ПП «УкрДонецькТехноБуд» надало позивачу податкові накладні № 36 від 24.09.2002 р. на суму 8500 грн. та № 39 від 26.09.2002 р. на суму 8550 грн., всього на загальну суму 17050 грн.

Статтею 2 Закону України «При систему оподаткування» встановлено, що під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість встановлений статтею 7 Закону України N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в редакції станом на вересень 2002 року.

Пунктом 7.7.1. ст. 7 цього Закону визначено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Пунктом 7.4.1. ст. 7 Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва.

Згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Вимоги щодо змісту податкової накладної встановлені пп. 7.2.1. п.7.2 ст. 7 Закону, яка повинна містити окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг,об’єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкові накладні, надані позивачу ПП «УкрДонецькТехноБуд» за своїм змістом повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1. п.7.2 ст. 7 Закону України N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в редакції станом на вересень 2002 року.

Крім того, слід зазначити, що попередня планова перевірки ТОВ «Побутбудсервіс» на предмет дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2001р. по 01.01.2003 р., що проводилась відповідачем у січні 2003 року та про що складений Акт перевірки № 18-26-223 від 30.01.2003 р., порушень визначення податкових зобов’язань з ПДВ у вересні 2002 року, розрахованих з урахуванням отриманих від ПП «УкрДонецькТехноБуд» податкових накладних не встановила.

Судом також встановлено, що Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29.07.2002 року, що набрало законної сили 30.08.2002 року, статутні документи та Свідоцтво платника ПДВ ПП «УкрДонецькТехноБуд» були визнані недійсними з моменту видачі.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції станом на вересень 2002 року) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.6. ст. 9 цього Закону, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадку, якщо зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, зареєстрованого в МЮ України 03.04.2000 р., в редакції станом на вересень 2002 року, також встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість встановлено, що виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання свідоцтва відбуваються, якщо прийнято судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне Рішення суду (господарського суду), чи скасування державної реєстрації органом державної реєстрації, про що є Повідомлення органу державної реєстрації.

Як вбачається з Акту про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 246 (а.с.178), він складений ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька 10.11.2003 року, і станом на вересень 2002 року, на момент здійснення господарських відносин між позивачем та ПП «УкрДонецькТехноБуд», свідоцтво платника ПДВ ПП «УкрДонецькТехноБуд» податковим органом не було анульоване та було чинним. У п. 6 Акту зазначено, що свідоцтво анулюється відповідно до абз. 4 п. 9.6. Закону України «Про податок на додану вартість», податковим органом не вживались заходи по отриманню від ПП «УкрДонецькТехноБуд» виданого йому Свідоцтва платника ПДВ.

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29.07.2002 року тільки визнані недійсними статутні документи та Свідоцтво платника ПДВ ПП «УкрДонецькТехноБуд». Рішення про ліквідацію ПП «УкрДонецькТехноБуд», саме як платника податку, не приймалося.

Пункт 9.6. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції станом на 2002 р.), пункт 25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість (в редакції станом на вересень 2002 р.) не встановлено такої підстави для анулювання свідоцтво платника ПДВ, як визнання у судовому порядку його недійсним.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на те, що Акт про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 246 датований 10.11.2003 року, датою анулювання свідоцтва зазначено 17.07.2002 р. Даний акт є підставою для виключення платника ПДВ з Реєстру платників податку саме з дати його складання та затвердження, що в даному випадку є 10.11.2002 р., неможливо вважати датою анулювання свідоцтва ранішою за дату складання акту про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «УкрДонецькТехноБуд» датовано та затверджено 10.11.2003 року, рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька - 29.07.2002 року (набуло законної сили 30 серпня 2002 р.), а господарська операція проведена у вересні 2002 року, тобто в період, коли ще не було анульовано свідоцтво платника ПДВ контрагента позивача і юридичну особу ПП «УкрДонецькТехноБуд» не було припинено.

Посилання представника відповідача на те, що відповідно до рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29.07.2002 року, ПП «УкрДонецькТехноБуд» зареєстровано на підставну особу гр. Шубеніну, а договір та податкові накладні підписані саме нею, судом до уваги не приймаються через таке.

По-перше, договір між позивачем та ПП «УкрДонецькТехноБуд» в судовому порядку не був визнаний недійсним.

По-друге, податковим органом не надано доказів умислу особи, яка підписувала договір та податкові накладні від ПП «УкрДонецькТехноБуд».

Також орган податкової служби, посилаючись на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29.07.2002р. про визнання недійсними установчих документів контрагента позивача та свідоцтва платника податку на додану вартість, не врахував таке.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Факт порушення контрагентом платника податків своїх податкових зобов’язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявленої платником податку податкової вимоги, якщо податковий орган доведе, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому повинно було бути відомо про порушення, які допускалися контрагентами.

Згідно із ст.22 Закону України «Про господарські товариства», ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

Суд приймає до уваги, що станом на листопад 2004 року, відповідно до Довідки Обласного управління статистики м. Донецька ПП «УкрДонецькТехноБуд з Державного Реєстру не виключено. До матеріалів справи також надано довідку з Головного управління статистики у Донецькій області від 19.02.2010 р. з інформацією про те, що станом на 19 лютого 2010 р. ПП «УкрДонецькТехноБуд» в ЄДРПОУ значиться вказане підприємство. Доказів ліквідації вказаного підприємства відповідачем до суду не надано.

Суд зазначає, що чинне законодавство не зобов’язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах.

Крім того, суд зауважує на те, що позивачем були вжиті всі необхідні дії щодо з’ясування інформації чи є ПП «УкрДонецькТехноБуд» платником податку на додану вартість.

Так, при укладенні угоди позивачу його контрагентом було надано ксерокопію його свідоцтва платника податку на додану вартість.

Згідно з п. 5 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість (зареєстрованого в МЮ України 03.04.2000 р., редакції станом на вересень 2002 року) утворення і ведення централізованого Реєстру платників податку на додану вартість здійснюється Державною податковою адміністрацією України. Пунктом 27 цього Порядку встановлено, що ДПА України періодично (не менше 2-х раз на рік) публікує списки усіх анульованих Свідоцтв платників ПДВ з зазначенням причин їх анулювання.

Станом на 1 грудня 2004 року, тобто на протязі 2,5 років з дати ухвалення судового Рішення про визнання Свідоцтва платника ПДВ недійсним, жодних публікацій ДПА України про анулювання Свідоцтва платника ПДВ Приватного підприємства «УкрДонецькТехноБуд» не було, рівно як відсутні і будь-які відомості на сайті ДНА України (до матеріалів справи надано витяг з сайту за грудень 2004 року). На зроблений позивачем запит до Державної податкової адміністрації України з приводу Свідоцтва платника ПДВ ПП «УкрДонецькТехноБуд» отримано відповідь за вих. № 4917/10/15-2200 від 16.12.2004 р. про те, що органи податкової інспекції не надають будь-яких відомості одним платникам податку про інших платників податку (копія листа є в матеріалах справи).

Крім того, суд зазначає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Суд також вважає за необхідне зауважити на те, що у разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по декларуванню та сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної податкової служби, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутбудсервіс»до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення –задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 11.11.2004 р. за № 0003272602/0.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 12.03.2010р.

Суддя підпис< Текст >                                        П'янова Я.В.

Постанова не набрала чинності. Оригінал знаходиться в матеріалах справи.< Текст >

З оригіналом згідно< Текст >

Суддя Я.В. П*янова< Текст >

Секретар О.В. Нікітіна< Текст >