Постанова № 9256067, 09.03.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 березня 2010 р.                                                                                 № 2-а- 41311/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А. В.,

при секретарі –Король Д.О

за участю представників сторін:

представника позивача –Рябова В.О., Головкова О.М.

відповідача –Пивоварова О.М., Лисенка М.В., Литовченко Т.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Скала»до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Скала», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, в якому після уточнення позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0000132330/0 від 20.02.2009р., № 0000132330/1 від 30.04.2009р. та № 0000132330/2 від 17.06.2009р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 2 750 150, 40 грн., а також № 0000142330/0 від 20.02.2009р., № 0000142330/1 від 30.04.2009р., № 0000142330/2 від 17.06.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 838 038, 50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, а саме: пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 5.1., 5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали і просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні та Відповідач в своїх письмових запереченнях на позов позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на вірне застосування норм податкового законодавства України при винесенні оспорюваних рішень.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Скала»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007р. по 30.09.2008р.

За результатами зазначеної перевірки, було складено Акт № 120/23-304/30288140 від 29.01.2009р., в якому відповідачем було зроблено наступні висновки: ТОВ «Скала»в періоді, що підлягав перевірці, занижено податок на прибуток на загальну суму 3 818 338, 00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 047 576, 00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0000132330/0 від 20.02.2009р. про визначення податку на прибуток в розмірі 3 818 338, 00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 516 283, 00 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000142330/0 від 20.02.2009р. про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 3 047 573,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 523 788, 00 грн.

Внаслідок адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було частково скасовано оскаржені податкові повідомлення-рішення –прийнято Рішення про результати розгляду первинної скарги від 24.04.2009р. № 3142/10/25-016:

- податкове повідомлення-рішення № 0000132330/0 від 20.02.2009р. скасовано в частині визначення податку на прибуток у розмірі 4 629 470, 60 грн.,

- податкове повідомлення-рішення № 0000142330/0 від 20.02.2009р. скасовано в частині визначення податку на додану вартість в розмірі 2 733 325, 50 грн.

В іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін. На підставі вказаного рішення про результати розгляду скарги було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000132330/1 від 30.04.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 750 150, 40 грн.,

- податкове повідомлення-рішення № 0000142330/1 від 30.04.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 838 038, 50 грн.

В результаті подальшого адміністративного оскарження згідно Рішення ДПА в Харківській області за результатами розгляду повторної скарги № 2423/10/25-103 та Рішення ДПАУ про результати розгляду повторної скарги (від 21.08.2009р. № 8237/6/25-0115) повторні скарги позивача були залишені без задоволення. Крім того, згідно Рішення ДПА В Харківській області за результатами розгляду повторної скарги № 2423/10/25-103 відповідачем було прийнято дублюючі податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0000132330/2 від 17.06.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 750 150, 40 грн.,

- податкове повідомлення-рішення № 0000142330/2 від 17.06.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 838 038, 50 грн.

Судом встановлено, що в акті перевірки відповідачем зазначено, що ТОВ «Скала»у ІІ кварталі 2008 року були безпідставно зменшені валові доходи на суму 67 941, 00 грн., згідно листа ДП „Завод ім. Малишева" від 07.07.2008 року № 393/17 про зменшення кредиторської заборгованості на підставі акту КРУ № 286-20/232 від 03.12.2007 року в зв'язку з завищенням обсягів виконаних ремонтних робіт в 2005 році.

Позиція відповідача полягає в тому, що під час проведення перевірки позивачем не було надано первинні документи, акти виконаних робіт по ДП „Завод ім. Малишева" за 2005 рік та документальне підтвердження, ким дані роботи були виконані підприємством чи його субпідрядниками (валові витрати підприємством не були скориговані).

На підставі викладеного відповідачем було зроблено висновок про порушення п.4.1. ст.4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження валових доходів в сумі 67 941, 00 грн. за ІІ квартал 2008 року.

Пунктом 5.10. ст. 5 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР передбачено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Аналогічну норму стосовно ПДВ містить п.4.5. ст.. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

В даному випадку підтвердженням факту зміни суми компенсації є довідка КРУ в Харківській області від 03.12.2007р. № 286-20/232 планової ревізії цільового та законного використання коштів, виділених на проведення ремонтно-будівельних робіт, в Державному підприємстві «Завод ім. Малишева»за період з 01.01.2005р. по 30.09.2007р. та лист ДП „Завод ім. Малишева" від 07.07.2008 року № 393/17 про зменшення кредиторської заборгованості.

Суд вважає, що застосування норми п.4.1. ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств " в даному випадку є необґрунтованим, оскільки завищення вартості робіт було встановлено КРУ саме внаслідок непідтвердження придбання ТОВ «БФ «Скала»будівельних матеріалів, вартість яких включена до актів форми КБ-2в, тобто саме внаслідок відсутності прибуткових накладних на їх придбання.

Також судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були обґрунтовані заниженням валового доходу на суму 35468,0 грн. (в т.ч. за 2007р. -10 335, 00 грн., за 1-3 квартал 2008р. - 25 133, 00 грн.) внаслідок не здійснення розподілення транспортно-заготівельних витрат по придбанню матеріалів, що є порушенням п.4.1 ст.4 та п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Матеріалами справи підтверджується, що в ході перевірки позивача встановлено, що в зв'язку з не здійсненням розподілення транспортно-заготівельні витрати по придбанню матеріалів підприємством в порушення п.4.1 ст.4 п.5.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР „ Про оподаткування прибутку підприємств " були занижені валові доходи по рядку 1.2 Декларацій „приріст балансової вартості запасів" в сумі 35468,0 грн., в т. ч за 2007 рік - в сумі 10335,0 грн., за 1-3 квартал 2008 року - 25133,0 грн.».

В акті ДПІ зазначено, що «в порушення п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" підприємство, не відносило до вартості матеріалів транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування; запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів), не враховувало на окремому субрахунку рахунків обліку запасів та не здійснювало щомісячно розподілення між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Суд зазначає, що згідно з п. 1.7. «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому в акті перевірки відсутні посилання на конкретні первинні документи бухгалтерського обліку (накладні, акти виконаних робіт тощо) та регістри бухгалтерського обліку по яким визначено вартість транспортно-заготівельних витрат та їх зв'язок з конкретними придбаними матеріалами, вартість яких враховується при розрахунку приросту (убутку) ТМЦ у відповідні податкові періоди.

Виходячи з вищенаведеного, висновки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова в частині заниження валового доходу на суму 35 468, 00 грн. (в т.ч. за 2007р. –10 335, 00 грн., за 1-3 квартал 2008р. –25 133, 00 грн.) є необґрунтованими.

Щодо питання безпідставного донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість за фінансово-господарським операціям здійсненим з ТОВ «ТПК «Металстройінвест»суд зазначає наступне.

Згідно Акту перевірки відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по фінансово-господарським операціям здійсненим з ТОВ «ТПК «Металстройінвест».

Такий висновок обґрунтовано тим, що всі господарські угоди (договора субпідряду) між позивачем та вказаною фірмою начебто є нікчемними згідно ст. 228 Цивільного кодексу України (далі за текстом –ЦКУ), як такі, що порушують публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Висновок щодо порушення вказаними угодами публічного порядку обґрунтовується тим, що під час проведення перевірки начебто було встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності у контрагента позивача –ТОВ „Торгівельна промислова компанія „Металстройінвест".

На підставі вказаного твердження відповідач прийшов до висновку, що витрати понесені позивачем за нікчемними угодами з ТОВ „Торгівельна промислова компанія „Металстройінвест" в порушення п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зайво віднесені до складу валових витрат, а суми ПДВ в порушення пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 75.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»–до складу податкового кредиту .

Суд звертає увагу, що ТОВ «Скала»та ТОВ „Торгівельна промислова компанія „Металстройінвест" є господарськими товариствами, а отже –суб’єктами господарювання. Відповідно, укладені між ними угоди є господарськими в розумінні чинного законодавства України, а отже, до них слід застосовувати норми Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст. 70 КАС України передбачено належність та допустимість доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

При цьому, суд зауважує, що відповідач не обґрунтував та не надав до суду належних доказів, що підтверджують його доводи стосовно відсутності доказів фактичного виконання ТОВ „Торгівельна промислова компанія „Металстройінвест" будівельних робіт.

З огляду на наведені обставини, суд зазначає про безпідставність доводів відповідача щодо неналежного виконання субпідрядником своїх зобов'язань за договором у зв'язку з відсутністю у нього можливості виконувати дані роботи та інших доказів виконання робіт при наявності належних чином оформлених накладних та первинних бухгалтерських документів.

Також судом не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно того, що правочин був укладений без мети реального настання правових наслідків, оскільки перевіркою не підтверджена економічна обґрунтованість (ділова доцільність) здійснених підприємством господарських операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не потрібно.

При цьому, приписами ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, зокрема, будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом. Умови дійсності правочину випливають із його визначення як правомірної юридичної дії суб'єктів цивільного права, спрямованого на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (ст. 202 ЦК України). Правочин є дійсним при одночасній наявності умов, визначених у ст. 203 ЦК України.

Положеннями ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недотримання в момент здійснення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої - третьої, п’ятою і шостою ст. 203 цього Кодексу.

Аналізуючи надані позивачем Договіра з ТОВ „Торгівельна промислова компанія „Металстройінвест" та первинні документи, що фіксують виконання сторонами своїх зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що дані документи свідчать про повне виконання наведених вимог для визначення зазначеної угоди (правочину) дійсним, оскільки лише невиконання цих умов спричиняє недійсність правочину. Інше законом не передбачено.

Крім цього, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договіра не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до положень ст. 71 КАС України він, як суб’єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що дійсність правочину означає, що дія, вчинена у вигляді правочину, породжує юридичні наслідки, тобто спричиняє виникнення цивільних прав і обов'язків. Лише при судовому розгляді справи, встановивши факт здійснення нікчемного правочину, суд констатує його недійсність і має право застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину за власною ініціативою (ст. 216 ЦК України). Нікчемний правочин, виконання якого не почато ні однієї зі сторін, не породжує юридичних наслідків. Як свідчать надані до матеріалів справи документи, позивач отримав послуги з виконання будівельних робіт, здійснив його передачу замовнику, отримавши прибуток, отримав від Замовника оплату і розрахувався з субпідрядником.

У ході судового розгляду справи, судом було встановлено, що ТОВ «БФ «Скала»в ході проведення перевірки у повному обсязі були надані первинні документи й податкові накладні, які оформлені у повній відповідності з нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 і Порядку заповнення податковій накладній № 165, що відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про ПДВ»свідчать, про повноту й достовірність задекларованих сум валових витрат і податкового кредиту.

Крім цього, матеріалами судової справи було підтверджено, у ході перевірки відповідачем не виявлено жодного порушення, яке б могло відповідно до вимог чинного законодавства слугувати підставою для виключення сум з податкового кредиту.

З огляду на наведені обставини, суд робить висновок про помилковість доводів відповідача про те, що правочини були укладені без мети реального настання правових наслідків.

Відповідно до статей 43 та 44 Господарського кодексу України, дозволена будь-яка комерційна діяльність, не заборонена законом і підприємство вільно у своєму виборі видів діяльності й у виборі постачальників.

Без встановлення у судовому порядку (в порядку кримінального судочинства) обставин щодо виконання підприємством конституційного обов'язку платити податки за результатами господарської діяльності в цілому й конкретній цивільно-правовій угоді, зокрема, не можна затверджувати про наявність у платника податку наміру на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави й суспільства.

З огляду на наведені обставини, суд зазначає, що видані позивачу належним чином оформлені податкові накладні продавцем (який зареєстрований у Єдиному державному реєстрі і має належним чином оформлене свідоцтво платника ПДВ), з урахуванням того, що факт здійснення господарських операцій з контрагентами позивача відповідачем ні в ході судових засідань ні в письмових запереченнях спростовано не було, не дають ДПІ підстав для висновків щодо перекручування ТОВ «БФ «Скала» даних податкового обліку по податку на прибуток та ПДВ.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок про безпідставність доводів відповідача щодо нікчемності угод для додаткового обґрунтування ДПІ виключення частини сум зі складу валових витрат і податкового кредиту по ПДВ.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято з порушенням норм чинного законодавства, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Скала»до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень –задовольнити в повному обсязі.

          Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000132330/0 від 20.02.2009р., № 0000132330/1 від 30.04.2009р. та № 0000132330/2 від 17.06.2009р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток та податкові повідомлення-рішення № 0000142330/0 від 20.02.2009р., № 0000142330/1 від 30.04.2009р., № 0000142330/2 від 17.06.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Скала»понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

          Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 12 березня 2010 року.

Суддя                                                                       А.В. Зінченко