Рішення № 92546577, 30.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 року м. Київ № 640/12386/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Кредобанк» про визнання незаконними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до приватного виконавця ОСОБА_2 (далі - відповідач, приватний виконавець ОСОБА_2) про визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 61332693 від 19.02.2020 та постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.05.2020 у виконавчому провадженні № 61332693.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем ОСОБА_2 виконавче провадження № 61332693 відкрито з власної ініціативи, оскільки стягувач не подавав заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом № 397 від 05.02.2020. Також в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при проведенні виконавчої дії (опис та арешт майна боржника) приватний виконавець ОСОБА_2 порушив вимоги статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки фактичним місцем вчинення виконавчої дії будо місто Дніпро, проте зміст постанови про опис та арешт майна боржника від 26.05.2020 містить дані про те, що місцем виконавчої дії було місто Київ.

Позивач, з огляду на викладене, вважає, що оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2020 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/12386/20, визначено провадити розгляд справи одноособово з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України, призначено судове засідання на 25 червня 2020 року, витребувано у приватного виконавця ОСОБА_2 завірені матеріали виконавчого провадження № 61332693.

19 червня 2020 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо реалізації транспортного засобу марки КІА, моделі CARENS, 2015 року випуску, білого кольору номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В обґрунтування заяви вказує на наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди майновим правам позивача, оскільки після продажу автомобіля на електронних торгах ДП «СЕТАМ» позивачу доведеться докласти значних зусиль для повернення автомобіля від нового власника, яким буде сплачено за його придбання грошові кошти.

Ухвалою від 24 червня 2020 року у справі № 640/12386/20 суд задовольнив заяву про забезпечення позову, та ухвалив вжити заходи забезпечення позву шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо реалізації транспортного засобу марки KIA, моделі CARENS, 2015 року випуску, білого кольору, номер шасі НОМЕР_1 .

23 червня 2020 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на те, що приватний виконавець ОСОБА_2 із позовом не погоджується, вважає його безпідставним та необґрунтованим, і таким, що не підлягає задоволенню.

В обґрунтування такої позиції представник відповідача посилається на те, що виконавче провадження відкрито на підставі заяви стягувача та виконавчого напису нотаріуса, який відповідно до статті 3 Закону України є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню. Представником стягувача 19.02.2020 подано заяву про відкриття виконавчого провадження, яка зареєстрована в автоматизованій системі виконавчого провадження з присвоєнням вхідного номеру 549. Описка у вказаній заяві стосовно дати виконавчого напису нотаріуса носить суто технічний характер і жодним чином не доводить наявність іншого виконавчого документа.

Стосовно виправлення на постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника №61332693 від 26.05.2020 представник відповідача зазначає, що виготовлення документів виконавчого провадження здійснюється автоматизованою системою виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Враховуючи, що виконавчий округ приватного виконавця ОСОБА_2 є місто Київ, тому всі процесуальні документи, виготовлені за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження, будуть містити напис - м. Київ.

З огляду на викладене, на думку представника відповідача, дії приватного виконавця вчинені без порушення чинного законодавства, є правомірними, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 25.06.2020 Окружний адміністративний суд м. Києва поставив на обговорення питання щодо можливості продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник позивача не заперечував. Відповідач у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

10 серпня 2020 року до суду від Акціонерного товариства «Кредобанк» надійшла заява про залучення його третьою особою, яка не заявляє вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, яка мотивована тим, що Акціонерне товариство «Кредобанк» є стягувачем у виконавчому провадженні № 61332693, а тому, на думку заявника, прийняте судом рішення в даній справі може вплинути на його права та інтереси.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про необхідність залучення Акціонерного товариства «Кредобанк» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, про що 13 серпня 2020 року була постановлена відповідна ухвала.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи з урахуванням наявних у справі матеріалів та ухвалює рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2020, якою постановлено відкрити виконавче провадження № 61332693 з виконання виконавчого напису № 397, виданого 05.02.2020 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною, про звернення стягнення на транспортний засіб марки КІА, моделі CARENS, 2015 року випуску, білого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У рамках виконавчого провадження № 61332693 відповідачем прийнято постанову від 26.05.2020 про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої приватним виконавцем ОСОБА_2 виявлено, складено опис та накладено арешт на розшукуваний транспортний засіб марки КІА моделі CARENS, 2015 року випуску, білого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1685, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Указане вище майно (автомобіль) передано на зберігання ДП «СЕТАМ», про що зазначено в самій постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, та складено акт приймання-передачі майна від 26.05.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статей 1, 5 Закону України 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 3 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, на підставі якого приймається рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 3 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України за № 512/5 від 02.04.2012 року, заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо.

Як встановлено судом, виконавче провадження № 61332693 від 19.02.2020 відкрито приватним виконавцем за заявою представника стягувача АТ «Кредобанк» на підставі виконавчого напису нотаріуса від 05.02.2020 № 397, який додано до заяви та міститься в матеріалах виконавчого провадження.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що заява про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса № 397 від 05.02.2020 представником АТ «Кредобанк» не подавалась, а тому приватний виконавець з власної ініціативи виніс спірну постанову про відкриття виконавчого провадження № 61332693.

Дослідивши заяву про відкриття провадження від 19.02.2020, подану представником АТ «Кредобанк» та доданий до неї виконавчий документ, який підлягає примусовому виконанню, суд дійшов висновку, що при зазначенні у заяві дати виконавчого документа заявник допустив технічну помилку, оскільки всі інші реквізити відповідають інформації, вказаній у виконавчому документі.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Враховуючи, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено повернення виконавчого документа без прийняття до виконання з тих підстав, що в заяві про виконавче провадження допущено технічну помилку, суд дійшов висновку про правомірність прийняття приватним виконавцем ОСОБА_2 постаново про відкриття виконавчого провадження № 61332693 від 19.02.2020, а тому підстави для її скасування відсутні.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» при прийнятті державним виконавцем постанови від 26.05.2020 ВП № 61332693 з огляду на наступне.

За приписами частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Отже, приватний виконавець ОСОБА_2 мав право вчиняти виконавчу дію - опис та арешт майна боржника - у місті Дніпро.

Порядок арешту і вилучення майна (коштів) боржника, а також вимоги до процесуальних документів, які складаються від час відповідної процесуальної дії встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 56 вказаного Закону про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:

1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;

3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

За такого правового регулювання та обставин справи суд вважає, що державний виконавець діяв на підставі та в межах своїх повноважень.

Відтак, зважаючи на викладене у сукупності, а також приймаючи до уваги те, що, за висновком суду, відповідач діяв в межах повноважень передбачених чинним законодавством України, у суду відсутні правові підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 61332693 від 19.02.2020 року та постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.05.2020 у ВП № 61332693.

Крім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи наявні матеріали, суд приходить до висновку про те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Жодних порушень чинного законодавства ним допущено не було

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України)

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч.1, 2 ст. 76 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Враховуючи, що вимоги ОСОБА_3 не знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли приватним виконавцем ОСОБА_2 наведені позивачем посилання спростовано належним чином, суд доходить висновку про відсутність необхідності захисту прав позивача в судовому порядку.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень. Оскільки позов задоволенню не підлягає, відсутні підстави для стягнення судового збору.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) до приватного виконавця ОСОБА_2 (03055, м. Київ, проспект Перемоги, 30, оф. 42, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Кредобанк» про визнання незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 61332693 від 19.02.2020 та постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.05.2020 у виконавчому провадження № 61332693.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вжиті судом заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили даним судовим рішенням, відповідно до частини шостої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда