Рішення № 92545603, 28.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 року м. Київ № 640/21025/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства «Київпастранс»до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування постанов встановив:

Комунальне підприємство «Київпастранс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просило:

-скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 серпня 2020 року за ВП №62883777, винесену Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з КП «Київпастранс» 26599532,64 грн. основного боргу та 436492,00 грн. судового збору, разом 27 036 025,63 грн.;

-скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 26 серпня 2020 року за ВП№62883777, винесену Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у розмірі 2 703 602,56 грн.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23 червня 2020 року у справі №910/15151/19 за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до КП «Київпастранс» позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з КП «Київпастранс» основну заборгованість в сумі 26599532,64 грн та судовий збір в розмірі 436492,00 грн, всього 27 036 025,63 грн. На виконання вказаного рішення позивач сплатив на рахунок ДПЗД «Укрінтеренерго» кошти у розмірі 2 457 820,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 21 серпня 2020 року №ДКП00786/1 на суму 457 820,00 грн., від 25 серпня 2020 року №ДКП00787/1 на суму 1 000 000,00 грн., від 27 серпня 2020 року № ДКПП00788/1 на суму 500 000,00 грн., від 28 серпня 2020 року № ДКПП00789/1 на суму 500 000,00 грн.

31 серпня 2020 року позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 серпня 2020 року ВП №62883777 про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва про стягнення 27 036 025,63 грн., не зважаючи на те, що станом на час відкриття виконавчого провадження вже було сплачено коштів у розмірі 1457820,00 грн.

За таких обставин позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 26 серпня 2020 року за ВП №62883777 та постанова про стягнення виконавчого збору від 26 серпня 2020 року за ВП №62883777 винесені з грубим порушенням чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 серпня 2020 року за ВП №62883777, винесеної Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з КП «Київпастранс» 26599532,64 грн. основного боргу та 436492,00 грн. судового збору, разом 27 036 025,63 грн..

В іншій частині позовних вимог ухвалою суду від 08 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків позову.

За наслідками усунення недоліків позову ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року відкрито провадження у справі в частині позовних вимог, а саме щодо скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 26 серпня 2020 року за ВП№62883777, винесеної Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у розмірі 2 703 602,56 грн., та призначено справу до судового розгляду на 07 жовтня 2020 року.

07 жовтня 2020 року справу було знято з розгляду в зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному та відкладено слуханням на 28 жовтня 2020 року.

09 жовтня 2020 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з копією матеріалів виконавчого провадження ВП№62883777.

У відзиві відповідач висловив незгоду з позовом, вказавши на положення частин другої, четвертої, дев`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому зауважив, що після відкриття виконавчого провадження 02 вересня 2020 року на адресу відповідача надійшла заява КП «Київпастранс» (вх. №14914) про часткове виконання боржником судового рішення в загальній сумі 1 457 820,00 грн. З огляду на викладене сума виконавчого збору, що підлягає до стягнення з боржника на користь держави становить 2557820,56 грн.

Таким чином, як стверджує відповідач, враховуючи часткове погашення боржником боргу за виконавчим документом, що перебуває на примусовому виконанні в межах виконавчого провадження №62883777 до дати відкриття даного виконавчого провадження, сума виконавчого збору підлягає перерахунку й становить 2 557 820,56 грн. При цьому сама постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 26 серпня 2020 року №62883777 залишається чинною та такою, що винесена у відповідності до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд звертає увагу на те, що в якості відповідача позивачем зазначено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), однак вказаний Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень не має статусу юридичної особи, а є структурним підрозділом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 43315602). За таких обставин належним відповідачем по справі слід вважати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві.

В судове засідання 28 жовтня 2020 року учасники справи не прибули, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце проведення судового засідання.

В зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір по суті заявленого позову суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності з частиною п`ятою цієї статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За змістом частин першої та другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з частиною четвертою цієї статті державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Частиною п`ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначені випадки коли виконавчий збір не стягується.

Так, виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин шостої - дев`ятої цієї статті у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, Господарським судом м Києва 13 серпня 2020 року видано наказ у справі №910/15151/19 про примусове виконання рішення, в якому зазначено: «Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2; ідентифікаційний код: 3725604) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85; ідентифікаційний код: 19480600) 26 599 532 (двадцять шість мільйонів п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн. 64 коп. основної заборгованості та 436 492 (чотириста тридцять шість тисяч чотириста дев`яносто дві) грн. 99 коп. судового збору», разом 27 036 025,63 грн.

На підставі заяви стягувача від 20 серпня 2020 року №44/22-878 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 26 серпня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП №62883777 з примусового виконання наказу №910/15151/19, виданого 13 серпня 2020 року, Господарським судом м Києва, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Також 26 серпня 2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), згідно з частинами другою та четвертою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову ВП №62883777 про стягнення виконавчого збору у розмірі 2 703 602,56 грн.

З наведеного слідує, що державний виконавець, ухвалюючи постанову про стягнення виконавчого збору від 26 серпня 2020 року на суму 2 703 602,56 грн., діяв у відповідності з положеннями частини другої та четвертої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки підлягала до стягнення за наказом Господарського суду міста Києва №910/15151/19 сума 27 036 025,63 грн., а 10 відсотків від суми, що підлягає примусовому стягненню на час відкриття виконавчого провадження складає 2 703 602,56 грн.

Дійсно, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, 01 вересня 2020 року боржник КП «Киїпастранс» звернувся до державного виконавця із заявою №06-1/1381, зареєстрованою у Відділі 02 вересня 2020 року за №4914, в якій повідомив державного виконавця, що до відкриття виконавчого провадження постановою від 26 серпня 2020 року боржником добровільно сплачено кошти у розмірі 1 457 820,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 21 серпня 2020 року №ДКП00786/1 на суму 457 820,00 грн., від 25 серпня 2020 року №ДКП00787/1 на суму 1 000 000,00 грн.

Дана обставина не заперечується і відповідачем.

Також не заперечується відповідачем, що з урахуванням часткової сплати коштів боржником до відкриття виконавчого провадження ВП №62883777, сума виконавчого збору підлягає перерахуванню і становить 2 557 820,56 грн.

При цьому, як вірно зауважив державний виконавець, вказана обставина не впливає на чинність та зміст самої постанови ВП №62883777 про стягнення виконавчого збору, винесеної 26 серпня 2020 року, де зазначена була сума виконавчого збору 2 703 602,56 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вимогам частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця винесена 26 серпня 2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 2 703 602,56 грн. відповідала визначеним вимогам законодавства, а відтак підстави для її скасування - відсутні.

Враховуючи викладене суд вважає позовні вимоги не обгрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову судові витрати, які підлягають розподілу відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 287, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Київпастранс» до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві про скасування постанови від 26 серпня 2020 року ВП№62883777 про стягнення виконавчого збору у розмірі 2 703 602,56 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 287, 296 - 297, з урахуванням перехідних положень, Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко