Рішення № 92545605, 28.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 року м. Київ №640/21152/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській областідо Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просило:

-визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 19 серпня 2020 року у виконавчому провадженні №62642708.

Позовні вимоги позивач мотивував хибністю висновків відповідача при прийнятті оскаржуваної постанови. Так в постанові про накладення штрафу від 19 серпня 2020 року у ВП №62642708 зазначено, що боржником не надано інформації щодо виконання рішення суду. Утім листом від 13 серпня 2020 року №1000-0802-5/66199 Головне управління повідомило державного виконавця про хід виконання рішення суду.

Так рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/10404/19 зобов`язано Головне управління здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року пенсії з розрахунку 80 % грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених виплат.

Листом від 13 серпня 2020 року №1000-0802-5/66199 Головне управління повідомило державного виконавця, що на виконання зазначеного рішення суду Головне управління здійснило перерахунок пенсії з розрахунку 80 % грошового забезпечення ОСОБА_1 в порядку, визначеному судовим рішенням, за період з 01 січня 2018 року по 03 травня 2020 року. Сума коштів з розрахунку 80 % грошового забезпечення складає 58 216,80 грн.

При цьому позивач зазначив, що 22 серпня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» №649, якою затверджено порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Вказаною Постановою №649 встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією Постановою. Відтак Постановою №649 визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень.

Не зважаючи на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі №640/5248/19 змінено пункт 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року і визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 Постанови №649, вказані обставини не можуть бути враховані при прийнятті рішення щодо невиконання рішення суду, оскільки ці обставини не існували на час здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення суду (виникнення спірних відносин).

Після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі №640/5248/19 обсяг бюджетних призначень Пенсійного фонду України на 2020 рік на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду не переглядався.

Враховуючи викладене, погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні 07 жовтня 2020 року.

07 жовтня 2020 року судове засідання було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, та відкладено слуханням на 28 жовтня 2020 року.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову. При цьому відповідач вказав на те, що рішення судів є обов`язковими до виконання. Боржником рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2020 року не виконано, а тому правомірно застосовано штрафну санкцію.

У судове засідання 28 жовтня 2020 року учасники справи не прибули, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце проведення судового засідання.

В зв`язку з неявкою учасників справи суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази суд дійшов наступних висновків.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Рішення, що підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів визначені статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини другої цієї статті виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності з частиною третьою цієї статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Частиною першою та другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 75 цього Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як вбачається із матеріалів справи в провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження ВП №62642708, відкрите 27 липня 2020 року за виконавчим листом №640/10404/19, виданим 21 травня 2020 року Окружним адміністративним судом м. Києва, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року пенсії з розрахунку 80 % грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених виплат.

Пунктом 2 резолютивної частини постанови державного виконавця від 27 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62642708 зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Згідно штампу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на супровідному листі державного виконавця щодо направлення постанови від 27 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62642708, вказану постанову отримано боржником 08 серпня 2020 року.

13 серпня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області направило державному виконавцю листа, в якому повідомило, що на виконання рішення суду Головне управління здійснило перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року пенсію з розрахунку 80 % грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених виплат.

Так, боржником зокрема повідомлено, що на виконання зазначеного рішення суду Головне управління здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, визначеному судовим рішенням, за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2020 року. Розмір пенсії після проведеного перерахунку становить 10030,08 грн.

Сума доплати по перерахунку за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2020 року становить 60 916,80 грн.

Також у вказаному листі боржник послався на Постанову КМУ №649 і зазначив, що сума доплати за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2020 року буде виплачена ОСОБА_1 в порядку, визначеному Постановою №649 із сум, передбачених Державним бюджетом на виконання судових рішень, а саме: - за період з 04 травня 2020 року (з дати набрання рішенням законної сили) по 31 липня 2020 року, сума у розмірі 2700,00 грн. виплачена ОСОБА_2 в серпні 2020 року разом з пенсією; - з 01 січня 2018 року по 03 травня 2020 року, сума у розмірі 58 216,80 грн. буде виплачена після прийняття відповідного рішення комісією Пенсійного фонду України, оскільки рішення взято на облік в окремому реєстрі відповідно до Постанови №649.

Однак старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 19 серпня 2020 року винесено постанову про накладення штрафу.

В постанові про накладення штрафу державний виконавець вказав, що станом на 19 серпня 2020 року рішення суду боржником не виконано. Доказів виконання рішення згідно вимог виконавчого документа не надано, також не повідомлено про обставини, які зумовлюють обов`язкове завершення чи зупинення виконавчого провадження. Тому застосовано до боржника - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області штраф у розмірі 5100 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою державного виконавця та оскаржуючи її в даній адміністративній справі, позивач у позовній заяві вказував на наявність поважних причин, що унеможливлюють повне виконання судового рішення, а саме, що боржником здійснювався перерахунок пенсії стягувачу у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», пункти 1 та 2 якої в подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року були визнані нечинними та протиправними, однак вказані обставини не можуть бути враховані при прийнятті рішення щодо невиконання рішення суду, оскільки ці обставини не існували на час здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення суду (виникнення спірних відносин).

При цьому зауважено, що після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі №640/5248/19 обсяг бюджетних призначень Пенсійного фонду України на 2020 рік на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду не переглядався.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В той же час, враховуючи принцип змагальності, закріплений зокрема у частині першій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, за яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, - позивач має довести належними та допустимими доказами порушене відповідачем право.

Перевіряючи рішення відповідача, а саме постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19 серпня 2020 року про накладення на боржника Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області штрафу у розмірі 5100 грн., на відповідність зазначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, слід вказати на таке.

З наведених вище статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що покладення на боржника негативних наслідків у вигляді грошового стягнення (штрафу) може бути застосовано виконавцем у разі невиконання рішення без поважних причин у встановлений виконавцем строк.

«Поважність причин» це оціночне поняття.

Поважні причини - це обставини, що діють на волю суб`єкта, з яким законодавець пов`язує звільнення цього суб`єкта від виконання покладених на нього обов`язків або від визначених законодавством негативних наслідків його поведінки.

До поважних причин можуть бути віднесені будь-які обставини навколишнього світу. Це можуть бути як дії фізичних або юридичних осіб, так і явища, які не залежать від волі людини. Такі обставини мають впливати на волю суб`єкта відповідних правовідносин. Саме внаслідок дії цих обставин, що виникли раптово або закономірно, він не має змоги належним чином виконувати покладені на нього обов`язки.

Обставини, що визначаються законом як поважні причини, звільняють суб`єкта цих правовідносин від виконання покладених на нього обов`язків або негативних для нього наслідків.

Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

22 серпня 2018 року постановою №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі Порядок). Вказаний Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Як зазначено у пункті 3 Порядку боржник, яким є орган Пенсійного фонду України, визначений судом у виконанні судового рішення, веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Відповідно до пункту 4 Порядку черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

За змістом пункту 5 Порядку для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Відповідно до пункту 6 Порядку перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Згідно пунктом 10 Порядку виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоду виплати пенсії зобов`язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону.

Утім постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі №640/5248/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року змінено. Пункт 2 резолютивної частини судового рішення викладено в наступній редакції, а саме визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду».

Однак рішення суду від 16 січня 2020 року у справі №640/10404/19, за невиконання якого у встановлений державним виконавцем строк накладено на боржника штраф - набрало законної сили 04 травня 2020 року, тобто під час дії постанови КМУ №649.

При цьому, як вбачається із Витягу з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою вказане рішення надійшло до боржника 05 лютого 2020 року та включено в реєстр за №61140.

З наведеного слідує, що Головне управління при отриманні рішення суду щодо здійснення перерахунку та виплати пенсійних коштів вчиняло дії у відповідності до положень постанови КМУ №649.

Також слід зауважити, що рішенням суду у справі №640/10404/19 зобов`язано боржника здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплату, тобто вчинити дві дії.

З наданих до позову доказів, а саме Перерахунку пенсії «Пенсійна справа №ФК78802 - Міноборони Пенсія за вислугу років ОСОБА_1 » перерахована з 01 серпня 2020 року; Розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії, за пенсійною справою №ФК 78802 за Дорученням №Д ФК78802/21 Пенсіонер: ОСОБА_1 ; Довідки про нараховані суми на виконання рішення суду ОСОБА_1 Пенсійна справа 78802 (МО) - вбачається, що на виконання рішення суду у справі №640/10404/19 Головним управлінням ПФУ у Київській області здійснено стягувачу ОСОБА_1 перерахунок пенсії.

Проте виплату коштів, як зазначено боржником в листі від 13 серпня 2020 року, адресованому державному виконавцю, буде здійснено із сум, передбачених Державним бюджетом на виконання судових рішень, так як виділення коштів для виплати стягувачу, нарахованих на виконання рішення суду здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету.

У відповідності до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України (пункти 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України).

З наведеного слід дійти висновку, що на 2020 рік Пенсійному фонду України були виділені певні кошти згідно з затвердженим Державним бюджетом України на відповідний рік, зокрема на виконання рішень судів, і в межах цих асигнувань Пенсійний фонд здійснював виплату нарахованих коштів в порядку, встановленому Постановою №649.

Позивач зауважив, що з втратою чинності пунктів 1 та 2 Постанови №649 з 22 липня 2020 року обсяг бюджетних призначень Пенсійного фонду України на 2020 рік на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду - не переглядався.

З огляду на вище викладене суд дійшов висновку, що невиконання судового рішення Управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 30 червня 2015 року по справі №21-1044а15, від 20 жовтня 2015 року у справі №21-2630а15, від 02 лютого 2016 року 21-5118а15, постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19.

За таких обставин не можливо стверджувати про невиконання позивачем судового рішення, в частині фактичної виплати перерахованої пенсії, без поважних причин, що було б правовою підставою для застосування штрафу, який передбачено статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Відтак позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 287, 250 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 19 серпня 2020 року у виконавчому провадженні №62642708.

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32, код ЄДРПОУ 43315602) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 287, 296 - 297, з урахуванням перехідних положень, Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко