Постанова № 9254547, 19.04.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-48326/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Алєксєєвої Н.Ю.,

при секретарі –Кусайло Я.Г.,

за участю:

представника позивача - Миленко Ю.П., Фоменко М.С., Демченко І.І., Ільїнська Л.В.,

представника відповідача - Мовчан Т.О., Тур Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

09 грудня 2009 року позивач Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький міськмолокозавод"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішеннявід 30.11.2009 року №0000832302/0/60.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що посилання відповідача у акті перевірки №5995/23-309/00446782 від 18.11.2009 року на порушення ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" вимог пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на 965336,00 грн. по загальній декларації є необґрунтованим. Не погоджуючись із висновком відповідача щодо необхідності включення суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту податкової декларації переробного підприємства, а не в загальну декларацію ПДВ, вказав, що суми ПДВ не можуть використовуватися підприємством для власної господарської діяльності. Крім того, позивач зазначив, що пункт 11.21 статті 11 Закону лише встановлює спеціальний режим обкладання ПДВ, а не визначає характер операцій за якими проводиться розподіл сум податку між загальною та спеціальною (переробного підприємства) декларацій з ПДВ, а тому висновок в акті перевірки про нібито порушення підприємством цього пункту є незаконним. Не погоджується позивач і з думкою відповідача щодо необхідності відображення у складі податкового кредиту спеціальної (переробного підприємства) податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року сплачених контрагентам сум ПДВ по придбаним ТМЦ та послугам у розмірі 965336,00 грн., які є такими, що використовуються підприємством для виробництва молочної продукції. Так, відповідно до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивачем було здійснено попередню оплату за товарно-матеріальні цінності та послуги, суми ПДВ при здійсненні яких було віднесено до складу податкового кредиту загальної декларації з ПДВ з огляду на те, що сплата авансових платежів жодним чином не може бути використана при виготовленні молочної продукції. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Отже, на думку позивача, можна дійти висновку щодо правомірності включення сплачених (нарахованих) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме загальної податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року з огляду на той факт, що придбані ТМЦ на послуги не мають жодного відношення до виготовлення молочної продукції підприємством. Крім того, позивач зазначив, що сума бюджетного відшкодування звітного періоду (вересень 2009 року) є сумою від’ємного значення (різниці між сумами податкового зобов’язання та податкового кредиту) в декларації з ПДВ попереднього податкового періоду (серпень 2009 року), який був фактично сплачений. Зменшення відповідачем суми податкового кредиту по загальній декларації за серпень 2009 року на суму 965336,00 грн., призвело до зменшення суми від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту податкової декларації за серпень 2009 року, та, як наслідок, до незаконного зменшення суми заявленого бюджетного відшкодування на цю ж суму. Таким чином, в акті перевірки не доведено порушення, не зроблено посилання на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, не наведено кореспонденцію рахунків, тобто не підтверджується факт неправомірності включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту загальної декларації за серпень 2009 року. За таких обставин, винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 30.11.2009 року №0000832302/0/60 є неправомірним.

Представники позивача в судовому засідання підтримали свої вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засідання проти позову заперечували, посилаючись на те, що згідно з поданою ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції загальною податковою декларацією з ПДВ за вересень 2009 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 1414689,00 грн. Згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування: залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 1414689,00 грн.; частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг), становить 1414689,00 грн.; сума, що підлягає відшкодуванню, складає 141689,00 грн. Згідно довідки щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду складається із сум ПДВ, які виникли в таких звітних періодах: серпень 2009 року. Причиною виникнення від’ємного значення по ПДВ за серпень 2009 року у розмірі 141689,00 грн. є придбання підприємством ТМЦ, які в подальшому використовувалися ним для ведення своєї фінансово-господарської діяльності та включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах. Основним видом діяльності ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" є маслоробна, сироробна і молочна промисловість. Отже всі суми ПДВ за придбане обладнання та будівельно-монтажні роботи, включені до складу податкового кредиту серпня 2009 року, є такими, що використовуються підприємством для власної господарської діяльності, а саме для виробництва молочної продукції. Тому операції по придбанню обладнання та будівельно-монтажних робіт повинні бути відображені в податковій декларації (переробного підприємства). Таким чином, підприємством порушено пункт 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту серпня 2009 року на 965336,00 грн. по загальній податковій декларації та занижено суму податкового кредиту серпня 2009 року на 965336,00 грн. по податковій декларації (переробного підприємства). Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши інші докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький міськмолокозавод" (ідентифікаційний код юридичної особи 00446782) зареєстроване Виконавчим комітетом кременчуцької міської ради Полтавської області 30.11.1995 року, про що видано свідоцтво №127165, та з 11.12.1995 року перебуває на обліку як платник податків у Кременчуцькій ОДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у період з 05.11.2009 року по 18.11.2009 року, на підставі направлення від 05.11.2009 року №3646/003646, згідно статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу», підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 05.11.2009 року №3456 було проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2009 року по 31.08.2009 року.

Направлення на перевірку та копія наказу Кременчуцької ОДПІ вручені під розписку бухгалтеру (менеджеру) з податків. Перевірку проведено з відома генерального директора ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" та в присутності головного бухгалтера.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оскаржується.

За результатами проведеної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено акт перевірки від 18.11.2009 року №5995/23-309/00446781, за висновками якого перевіряючим було встановлено порушення позивачем вимог пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 965336,00 грн. по загальній податковій декларації.

На підставі акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 30.11.2009 року №0000832302/0/60 яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 965336,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ стало віднесення підприємством сплачених (нарахованих) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту загальної податкової декларації та податкової декларації з ПДВ переробного підприємства.

Так, в акті перевірки позивачем зазначено, що суми сплаченого податку на додану вартість при придбанні позивачем обладнання, будівельно-монтажних робіт та інших послуг повинні бути включені до складу податкового кредиту декларації з ПДВ переробного підприємства, по якій не здійснюються розрахунки з бюджетом, з огляду на той факт, що всі суми ПДВ сплачені позивачем є такими, що використовуються для виробництва готової продукції.

Суд не погоджується із зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до матеріалів справи, позивач ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" є переробним підприємством у розумінні статті 1 Закону України «Про молоко та молочну продукцію», відповідно до якої переробне підприємство –це підприємство, яке закуповує молоко та молочну сировину, має виробничі потужності та умови для виробництва молочних продуктів гарантованої якості та безпеки відповідно до нормативних документів.

Згідно довідки №1224 з ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача є перероблення молока та виробництво сиру. Крім цього, підприємство має право займатися й іншими видами діяльності, які не заборонені законом, а саме: діяльність їдалень, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, інші види оптової торгівлі.

Наявні у справі документи свідчать про те, що з метою здійснення господарської діяльності, ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" було укладено ряд договорів з придбання обладнання, будівельно-монтажних робіт та інших послуг з наступними контрагентами:

- договір від 25.06.2008 року №127/6/08 з ТОВ «Климат Плюс», метою якого є придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей для систем вентиляції та кондиціонування. На виконання вищенаведеного договору ТОВ «Климат Плюс»було виписано податкові накладні від 23.09.2008 року №26 на загальну суму 600000,00 грн., в тому числі ПДВ –100000,00 грн., від 23.09.2008 року №25 на загальну суму 550000,00 грн., в тому числі ПДВ –91666,67 грн. (всього на суму ПДВ –191666,67 грн.). Попередню оплату було здійснено шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до платіжних доручень від 23.09.2008 року №8317 на суму 600000,00 грн., від 23.09.2008 року №8318 на суму 550000,00 грн.;

- договір від 25.07.2008 року №47/06-08 з ТОВ «НВФ «СТМ», метою якого є реконструкція котельні. На виконання договору ТОВ «НВФ «СТМ»було виписано податкову накладну від 26.09.2008 року №79 на загальну суму 840000,00 грн., в тому числі ПДВ –140000,00 грн. (всього на суму ПДВ –140000,00 грн.). Попередню оплату було здійснено шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до платіжного доручення від 26.09.2008 року №8334 на суму 840000,00 грн.;

- договір від 03.06.2008 року №182 з ПП «Енергомонтажна компанія «ЕМКО», метою якого є поставка, монтаж, пусконалагоджувальні роботі електрообладнання. На виконання договору ПП «Енергомонтажна компанія «ЕМКО»було виписано податкову накладну від 09.06.2008 року №09/06-1 на загальну суму 1112999,90 грн., в тому числі ПДВ –185499,98 грн. (всього на суму ПДВ –185499,98 грн.). Попередню оплату було здійснено шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до платіжного доручення від 10.06.2008 року №4725 на суму 1112999,90грн.;

- договір від 12.06.2007 року №532/2-07, від 16.11.2007 року №532/4-07 з ЗАТ «УКРНДІМ’ЯСОМОЛПРОМ», метою яких є виконання проектно-кошторисної документації реконструкції з розширення. На виконання договорів ЗАТ «УКРНДІМ’ЯСОМОЛПРОМ»було виписано податкові накладні від 19.08.2008 року №675 на загальну суму 228681,00 грн., в тому числі ПДВ –38113,50 грн., від 11.04.2008 року №300 на загальну суму 228681,00 грн., в тому числі ПДВ –38113,50 грн., від 23.05.2008 року №399 на загальну суму 204715,00 грн., в тому числі ПДВ –34119,17 грн. (всього на суму ПДВ –110346,17 грн.). Попередню оплату було здійснено шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до платіжних доручень від 11.04.2008 року №2972 на суму 228681,00 грн., від 23.05.2008 року №4174 на суму 204715,00 грн., від 19.08.2008 року №6956 на суму 228681,00 грн.;

- договір від 15.11.2007 року №01/1-07 з ТОВ «Кременчуг Житлобуд»метою якого є здійснення будівельно-монтажних робіт. На виконання договору ТОВ «Кременчуг Житлобуд»було виписано податкові накладні від 01.12.2008 року №655 на загальну суму 300000,00 грн., в тому числі ПДВ –50000,00 грн., від 25.12.2008 року №655/2 на загальну суму 300000,00 грн., в тому числі ПДВ –50000,00 грн., від 25.07.2008 року №406 на загальну суму 700000,00 грн., в тому числі ПДВ –116666,67 грн. (всього на суму ПДВ –216666,67 грн.). Попередню оплату було здійснено шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до платіжних доручень від 25.11.2008 року №6084 на суму 700000,00 грн., від 01.12.2008 року №10317 на суму 300000,00 грн., від 25.12.2008 року №11069 на суму 300000,00 грн.;

- договір від 20.06.2008 року №185-08/СІ з ТОВ «Компрессор Інтернешнл», метою якого є поставка ТМЦ та проектних робіт на розміщення обладнання. На виконання договору ТОВ «Компрессор Інтернешнл»було виписано податкові накладні від 07.08.2008 року №1864 на загальну суму 650524,08 грн., в тому числі ПДВ –108420,68 грн., від 07.08.2008 року №1862 на загальну суму 38207,29 грн., в тому числі ПДВ –6367,88 грн., від 15.07.2008 року №1328 на загальну суму 38207,29 грн., в тому числі ПДВ –6367,88 грн. (всього на суму ПДВ –121156,44 грн.). Попередню оплату було здійснено шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до платіжних доручень від 21.07.2008 року №5365 на суму 38207,29 грн., від 07.08.2008 року №6500 на суму 650524,08 грн., від 07.08.2008 року №6501 на суму 38207,29 грн.

Таким чином, ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" було здійснено попередню оплату за товарно-матеріальні послуги на загальну суму 5792015,58 грн., в тому числі ПДВ –965335,93 грн. Сплачені суми податку на додану вартість підтверджені податковими накладними та включені до складу податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року, у тому періоді, в якому ці податкові накладні були фактично отримані.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що суми сплаченого податку на додану вартість повинні бути включені до складу податкового кредиту податкової декларації переробного підприємства, по якій не проводяться розрахунки з бюджетом, а не в загальну декларацію з ПДВ, я к це було зроблено позивачем, внаслідок того, що всі суми ПДВ у розмірі 965335,93 грн. є такими, що використовуються підприємством для власної господарської діяльності, а саме для виробництва молочної продукції.

Суд критично оцінює таку думку відповідача з огляду на те, що відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Порядок застосування спеціального режиму в оподаткуванні ПДВ в галузі сільськогосподарського виробництва затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 року №291 «Про реалізацію пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 6 Порядку передбачено, що переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м’яса в живій вазі.

Водночас за результатами окремого обліку готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м’яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»визначають суми податкових зобов’язань та податкового кредиту, які виникають у зв’язку з переробкою та поставкою такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, встановлені зазначеним Законом, з урахуванням вимог нормативно-правових актів ДПА.

Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його не бюджетний рахунок у строки, встановлені для сплати податку на додану вартість, з урахуванням коштів, перерахованих відповідно до пункту 5 цього Порядку.

Отже, пункт 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»лише встановлює спеціальний режим обкладання ПДВ, а не визначає характер операцій за якими проводиться розподіл сум податку між загальною та спеціальною (переробного підприємства) декларацій з ПДВ.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання вищезазначених норм Закону позивачем ведеться окремий податковий та бухгалтерський облік готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м’яса в живій вазі, складаються дві податкової декларації з ПДВ: загальна декларація з ПДВ по якій здійснюються розрахунки з бюджетом, в якій відображаються суми податкового зобов’язання та податкового кредиту, що виникають у зв’язку з реалізацією молочної продукції, яка отримана з сировини, закупленої не в сільськогосподарських товаровиробників або на умовах, на які не розповсюджується дія пункту 11.21 статті 11 Закону та Порядок №291; податкова декларація з ПДВ (переробного підприємства), по якій здійснюються розрахунки сум виплачених дотацій сільгоспвиробникам за поставлене ними молоко, в якій відображаються суми податкового зобов’язання та податкового кредиту, що виникають у зв’язку з переробкою та продажем продукції, яка виготовлена з молока, закупленого в сільськогосподарських товаровиробників.

Згідно з абзацом 4 пункту 6 Порядку №291 у разі коли товари (послуги), основні фонди, виготовлені або придбані, використовуються переробним підприємством частково для виготовлення готової продукції, а частково для інших товарів (послуг), сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів за операціями з виготовлення готової продукції та відповідно за іншими операціями.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», виробництво (виготовлення) –це діяльність, пов’язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів»виробництво –це господарська діяльність, пов’язана з виробленням об’єктів санітарних заходів, включаючи всі стадії технологічного процесу, у тому числі виготовлення, підготовку, змішування та пов’язані з цим процедури, обробку, наповнення, пакування, переробку, відновлення та інші зміни стану об’єкта.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було здійснено попередню оплату за товарно-матеріальні цінності та послуги, суми ПДВ при здійсненні яких було віднесено до складу податкового кредиту загальної декларації з ПДВ виходячи з того, що сплата авансових платежів не може бути використана при виготовленні молочної продукції.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою. їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що суми податку на додану вартість, які були сплачені підприємством постачальникам при придбанні товарно-матеріальних цінностей та послуг призначалися для реконструкції та модернізації основних фондів позивача.

Однак, зазначені об’єкти основних фондів не було введено в експлуатацію та не підлягають амортизації, вони не використовувалися та не використовуються підприємством при здійсненні діяльності з переробки молока, придбаного у сільгоспвиробників, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями рахунків 1511 «Будівництво», 1521 «Придбання основних засобів, що вимагають монтажу», 1522 «Придбання основних фондів, що не вимагають монтажу»даних бухгалтерського обліку позивача.

Факт не використання позивачем у своїй господарській діяльності основних фондів підтверджується також наявним в матеріалах справи експертним висновком Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати від 16.03.2010 року №П-71.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291 бухгалтерський рахунок 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів»рахунку 15 «капітальні інвестиції»призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 «основні засоби»(крім об’єктів будівництва та основного стада).

Для обліку основних засобів, що використовуються у господарській діяльності підприємства відповідно до Інструкції існує окремий рахунок 10 «основні засоби». Основні засоби, які обліковуються на цьому рахунку використовуються у господарській діяльності підприємства, а суми придбання (виготовлення) по ним підлягають амортизації згідно чинного законодавства.

У зв’язку із тим, що вказані основні фонди не брали участь у виробничому процесі підприємства по переробці молока, отриманого від сільськогосподарських товаровиробників, суми ПДВ при придбанні товарно-матеріальних цінностей та послуг для модернізації даного обладнання повинні відображатися у складі податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що і було в свою чергу зроблено позивачем.

Таким чином, дія постанови Кабінету Міністрів України №291 від 02.04.2009 року, на яку посилається відповідач, не поширюється на формування сум податкового кредиту з ПДВ позивачем при придбанні товарів (основних фондів), якщо не встановлено та документально не підтверджено факту їх використання у виробничому процесі по переробці молока, отриманого від сільськогосподарських товаровиробників

З огляду на викладене та враховуючи те, що придбані підприємством товарно-матеріальні цінності та послуги не мають жодного відношення до виготовлення молочної продукції, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем сплачених (нарахованих) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року.

Що стосується впливу фактів зменшення сум податкового кредиту по декларації за серпень 2009 року на суму бюджетного відшкодування, яка задекларована у вересні 2009 року, суд приходить до наступних висновків.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) регулюється пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, в нашому випадку –серпня 2009 року.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з указаною нормою Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в нашому випадку –вересня 2009 року.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону якщо у наступному податковому періоді (вересень 2009 року) сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування звітного періоду (вересень 2009 року) є сумою від’ємного значення (різниці між сумами податкового зобов’язання та податкового кредиту) в декларації з податку на додану вартість попереднього податкового періоду (серпня 2009 року), який був фактично сплачений.

Як вбачається з пояснень позивача та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, підприємством на підставі підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону проведено розрахунок кінцевого результату по податковій декларації за вересень 2009 року та встановлено від’ємну різницю у розмірі 22038,00 грн.

Відповідно до пункту 5.11 наказу ДПА України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Отже, позивачем правомірно було перенесено суму від’ємного значення попереднього податкового періоду (серпня 2009 року) у розмірі 1414689,00 грн. до рядку 24 декларації за вересень 2009 року.

Згідно із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, скориставшись своїм правом на повернення суми бюджетного відшкодування на поточний рахунок підприємства, позивач в рядках 23.1, 24, 25.1 податкової декларації за вересень 2009 року, відобразив суму від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту податкової декларації за серпень 2009 року в розмірі 1414689,00 грн.

На думку суду, зменшення відповідачем своїм податковим повідомленням-рішенням від 30.11.2009 року №0000832302/0/60 суми податкового кредиту по загальній декларації за серпень 2009 року на суму 965336,00 грн., призвело до зменшення суми від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту податкової декларації за серпень 2009 року, та, відповідно, до незаконного зменшення суми заявленого бюджетного відшкодування на цю ж суму.

Відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: уразі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункту і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб’єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено запис у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч зазначеним вимогам, відповідачем в акті перевірки від 18.11.2009 року №5995/23-309/00446781 не зроблено посилань на первинну документацію бухгалтерського та податкового обліку, не наведено кореспонденцію рахунків, і не підтверджено факт неправомірності включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту загальної декларації за серпень 2009 року.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

          Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням вищевикладених обставин суд приходить до висновку про відсутність порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість»з боку позивача та про неправомірність винесення Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області податкового повідомлення-рішення від 30.11.2009 року №0000832302/0/60.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу, вийти за межі позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2009 року №0000832302/0/60 та визнати його протиправними.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 30.11.2009 року №0000832302/0/60.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" (код ЄДРПОУ 23809514, р/р 26009001304571 в АТ "ОТП Банк", м. Київа, МФО 300528) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2010 року.

          Суддя                                                                                Н.Ю. Алєксєєва