Постанова № 9202495, 14.04.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-46717/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Бойка С.С.,

при секретарі –Кузьменко М.В.,

за участю:

представника позивача - Супруненка В.В.

представника відповідача - Ворожка Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Дарес"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення №0004172301/02529, суд, -

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2009 року Приватне підприємство "Дарес"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення №0004172301/02529 від 17.08.2009 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що йому неправомірно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість спірним повідомленням рішенням в сумі 28575 грн. в тому числі: за основним платежем 19050 грн. та за штрафними санкціями 9525 грн. Позивач зазначає, що він сформував свій податковий кредит в порядку встановленому Законом України "Про податок на додану вартість" на підставі податкової накладної складеної його контрагентом ПП "Стройзаказ" в наслідок договірних відносин за на постачання круизеру.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в засіданні зазначив, що спірне податкове повідомлення рішення прийняте відповідачем правомірно на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" в зв'язку із встановленими порушеннями на підприємстві позивача, а саме неправомірного заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 28575 грн. в тому числі: за основним платежем 19050 грн. та за штрафними санкціями 9525 грн. Крім того, відповідач зазначає, договірні відносини між ПП "Дарес" та ПП "Стройзаказ" на постачання круизеру мають ознаки фіктивності, оскільки знайшов своє відображення лише у податковій звітності і не підтверджується жодними первинними документами щодо транспортування, перевезення вказаного товару. З наведених підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги безпідставні, необґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Дарес" зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 31130608) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником ПДВ.

Працівниками відповідача в період з 20.07.2009 по 31.07.2009 року було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства приватного підприємства "ДАРЕС" (код за ЄДРПОУ 31130608) з питань відносин з ПП «Стройзаказ»(код за ЄДРПОУ 24386990) за період з 01.10.2005 року. по 30.09.2008 року.

За результатами перевірки 05.08.2009 року відповідачем складено акт №4498/23-209/31130608, в якому зафіксовано порушення п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме:

занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму в розмірі 19050грн. в тому числі за квітень 2008р. в розмірі 19050грн.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0004172301/02529 від 17.08.2009 року яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 28575 грн. в тому числі: за основним платежем 19050 грн. та за штрафними санкціями 9525 грн.

З вимогою про визнання неправомірним та скасування вищезазначеного повідомлення - рішення позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції №0004172301/02529 від 17.08.2009 року, суд зазначає наступне.

Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон України про ПДВ) є спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, внесення податку до бюджету, поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

          Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України про ПДВ податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України про ПДВ визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України про ПДВ було визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

          Абзацом 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України про ПДВ визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Абзацом 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України про ПДВ визначалося, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що між ПП "Дарес" та ПП "Стройзаказ" виникли договірні відносини з поставки товару "Круизер" в кількості 75 літрів.

Позивач зазначає, що на виконання ПП “Стройзаказ” поставило ПП "Дарес" "круизер" на загальну суму 114300 грн. в т.ч. ПДВ 95250 грн., що підтверджується видатковими накладними в матеріалах справи.

Разом з тим, в зв'язку із оплатою позивачем отриманої продукції приватне підприємство “Стройзаказ” видало податкову накладну на підставі яких ПП "Дарес" сформував свій податковий кредит у квітні 2008 року на суму - 19050 грн.

          З тверджень позивача випливає, що товар "круизер" який був предметом договірних відносин позивач отримував від представника ПП "Стиларт" який привозив їх на місце здійснення виробничо-господарської діяльності ПП "Дарес"

          Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14 жовтня 1997 року (далі - правило) товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

          Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

          Виходячи з вищенаведених положень правил, суд приходить до висновку про те, що перевезення товарів обов'язково повинні бути підтверджені товарно - транспортними накладними.

На вимогу суду та податкового органу під час проведення перевірки ПП "Дарес" не надав жодних первинних документів в підтвердження доставки "круизер" на місце здійснення останнім виробничо-господарської діяльності.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про фіктивність договірних відносин з постачання ПП "Стройзаказ" товару "круизер" ПП "Дарес" у кількості 75 літрів на загальну суму 114300 грн. в т.ч. ПДВ 19050 грн. та відповідно безпідставного завищення ПП "Дарес" свого податкового кредиту за квітень 2008 року на підставі податкової накладної №277 від 18.03.2008 року на загальну суму 19050 грн.

Виходячи з вищенаведеного податковий орган правомірно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 19050 грн. та за штрафними санкціями 9525 грн.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

Відповідач довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

          Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, безпідставні та у їх задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію постанови направити сторонам.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 16.04.2010 року.

          Суддя                                                                                С.С. Бойко