Постанова № 9202479, 14.04.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-48091/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Бойка С.С.,

при секретарі –Кузьменко М.В.,

за участю:

представника позивача - Збираник А.Ю.

представника відповідача - Мурич Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Кремойл"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, суд, -

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2009 року Приватне підприємство "Кремойл"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень № 0005372301/0/3648 від 23.11.2009 року та №0005382301/3649 від 23.11.2009 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що йому неправомірно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість повідомленням - рішенням №№0005382301/3649 від 23.11.2009 року в сумі 229379 грн. в т.ч. 152919 грн. за основним платежем та 76460 грн. за штрафними санкціями, а також повідомленням - рішенням 0005372301/0/3648 від 23.11.2009 року в сумі 18732 грн. в тому числі: за основним платежем 2955 грн. та за штрафними санкціями 15777 грн. Позивач зазначає, що він сформував свій податковий кредит в порядку встановленому Законом України "Про податок на додану вартість" на підставі податкових накладних складених його контрагентом з ПП «Агро- Трейд-СВ»в наслідок договірних відносин. Крім того зауважує, що у 1 - му кварталі 2009 р. придбав у ПП «Агро-Трейд-СВ»запасні частини до автомобілів, комбайнів які використовуються у власній господарській діяльності і відповідно має право на збільшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за вказаний період

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в засіданні та у письмових запереченнях проти позову просив суд відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в зв'язку із безпідставним завищенням позивачем податкового кредиту.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Кремойл" зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 34890793) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником ПДВ.

На підставі направлення від 07.10.2009р. № 3362/003362, виданого Кременчуцькою ОДПІ, згідно з частиною 1 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства "Кремойл" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.01.2007р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 27.01.2007р. по 30.06.2009р.

За результатами перевірки 12.11.2009 року відповідачем складено акт №5858/23-209/34890793, в якому зафіксовано порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме:

- занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2955,00 грн., у тому числі за квартал 2009 року на суму 2955,00 грн.

- занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 152919,00 грн., у тому числі за вересень 2007р. у сумі 2780,00 грн., за листопад 2008 р. у сумі 39975,00 грн., за лютий 2009 р. у сумі 109164,00 грн., за березень 2008 р. у сумі 1000,00 грн.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0005382301/3649 від 23.11.2009 року на суму 229379 грн. в т.ч. 152919 грн. за основним платежем та 76460 грн. за штрафними санкціями, а також повідомлення - рішення №0005372301/0/3648 від 23.11.2009 року на суму 18732 грн. в тому числі: за основним платежем 2955 грн. та за штрафними санкціями 15777 грн.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених повідомлень - рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції №0005382301/3649 від 23.11.2009 року, суд зазначає наступне.

          Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України про ПДВ податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України про ПДВ визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України про ПДВ було визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

          Абзацом 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України про ПДВ визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Абзацом 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України про ПДВ визначалося, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що 03.01.2009 р. між приватним підприємством «АГРО-ТРЕЙД-СВ»та приватним підприємством “Кремойл” був укладений договір № 03/01 на постачання автозапчастин для вантажного автомобіля та с/г техніки, а також договір на постачання цегли керамічної М-100 (договори залучені до матеріалів справи).

Позивач зазначає, що на виконання вищенаведених договорів ПП «АГРО-ТРЕЙД-СВ»поставило ПП "Кремойл" автозапчастини на загальну суму 14183,20 грн. в т.ч. ПДВ 2363,87 грн., а також цеглу керамічну на загальну суму 646800 грн. в т.ч. ПДВ 107800 грн. що підтверджується видатковими накладними в матеріалах справи.

Також, позивач в наслідок договірних відносин з ПП «АГРО-ТРЕЙД-СВ»придбав ємкість для зберігання ГСМ 60 м.3 на загальну суму 239850 грн. в т.ч. ПДВ 39975 грн.

Позивач оплатив отримані ним вищенаведені товари, що підтверджується виписками з банківських рахунків (в матеріалах справи).

Разом з тим, в зв'язку із оплатою позивачем отриманої продукції приватне підприємство «АГРО-ТРЕЙД-СВ»видало податкові накладні №2 від 26.11.2008 року, №36 від 02.02.2009 року, №105 від 23.03.2009 року, №39 від 10.02.2009 року на підставі яких ПП "Кремойл" сформувало свій податковий кредит у наступних періодах: за листопад 2008р. у сумі 39975 грн., за лютий 2009р. у сумі 109164 грн., за березень 2008 р. у сумі 1000 грн.

З пояснень позивача судом встановлено, що товар доставлявся ПП "Кремойл" автомобільним транспортом.

          Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14 жовтня 1997 року (далі - правило) товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

          Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

          Виходячи з вищенаведених положень правил, суд приходить до висновку про те, що перевезення товарів обов'язково повинні бути підтверджені товарно - транспортними накладними.

На вимогу суду ПП "Кремойл" не надало жодних первинних документів в підтвердження доставки товару (автомобільних запчастин, цегли керамічної) на місце здійснення останнім виробничо-господарської діяльності.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про фіктивність укладення угод по постачанню автомобільних деталей, цегли керамічної та емкості для зберігання ГСМ між позивачем та ПП «АГРО-ТРЕЙД-СВ»на загальну суму 152919 грн. в зв'язку з якими ПП «АГРО-ТРЕЙД-СВ»були виписані податкові накладні №2 від 26.11.2008 року, №36 від 02.02.2009 року, №105 від 23.03.2009 року, №39 від 10.02.2009 року, а тому ПП "Кремойл" безпідставно завищило свій податковий кредит на підставі вищенаведених податкових накладних на загальну суму 152919 грн.

Виходячи з вищенаведеного податковий орган правомірно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 152919 грн. та за штрафними санкціями 76460 грн. відповідно податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції №0005382301/3649 від 23.11.2009 року прийнято правомірно.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції №0005372301/3648 від 23.11.2009 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” (далі –Закон) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

          Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

          Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки судом при наданні правової оцінки податковому повідомленню - рішенню Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції №0005382301/3649 від 23.11.2009 року встановлено, що угоди по постачанню автомобільних деталей укладені між позивачем та ПП «АГРО-ТРЕЙД-СВ»за якими видані податкові накладні №36 від 02.02.2009 року та №105 від 23.03.2009 року на загальну суму 14183,20 грн. в т.ч. 2955 грн. (які позивач відновить до валових витрат) є фіктивними то суд приходить до висновку, що вказані витрати не можуть бути віднесені до валових.

Виходячи з вищенаведеного податковий орган правомірно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 18732 грн в т.ч. за основним платежем 2955 грн. та за штрафними санкціями 15777 грн. відповідно податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції №0005372301/3649 від 23.11.2009 року прийнято правомірно.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги безпідставні, не обґрунтовані, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію постанови направити сторонам.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 16.04.2010 року.

          Суддя                                                                                С.С. Бойко