Постанова № 9202452, 15.04.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-46272/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Бойка С.С.,

при секретарі –Кузьменко М.В.,

за участю:

представника позивача - Білокон О.О., Тараник Ю.М., Ковапенко М.М.

представника відповідача - ДенисенкоВ.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Локомотив - сервіс"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення №0000512302/0/2368 від 27.07.2009 року, суд, -

В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Локомотив - сервіс"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення №0000512302/0/2368 від 27.07.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він правомірно сформував свій податковий кредит з ПДВ за періоди: вересень 2008 року, листопад 2008 року в сумі 6513 грн. Позивач вказує, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих ТОВ "Тікко" яке має ознаки фіктивності. ТОВ "Техноком" вказує, що діючим законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти на ознаки фіктивності свого контрагента. Крім того зазначає, що податкові накладні видані ТОВ "Тікко" отримані внаслідок надання вказаним товариством послуг по влаштуванню заїздів, тротуарів, асфальтобетонного покриття на об'єкті "Будівництво торгово-садового центру по вул.Київська, в м.Кременчуці, а тому ТОВ "Локомотив-сервіс" мало всі правові підстави включити їх до свого податкового кредиту. З наведених підстав вважає висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТОВ "Локомотив-сервіс" та ТОВ "Тікко" необґрунтованими та безпідставними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в засіданні та у письмових запереченнях проти позову заперечував просив суд відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем правомірно на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" в зв'язку із безпідставно завищеним позивачем податкового кредиту, оскільки угоди укладені між ТОВ "Локомотив-сервіс" та ТОВ "Тікко"не спричиняють настання реальних правових наслідків, відповідно є нікчемними.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Локомотив - сервіс" (далі-відповідач)14.04.1999 року зареєстровано як юридична особа (ідентифікаційний код 30385623) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради. З 21.06.1999 року позивач зареєстрований як платник ПДВ (свідоцтво №100157604)

З 17.06.1999 року позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Працівниками відповідача 06.07.2009 року по 14.07.2009 року було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю "Локомотив - сервіс" за період з вересня по листопад 2008 року.

За результатами перевірки 15.07.2009 року відповідачем складено акт №4101/23-309/30385623, в якому зафіксовано порушення Закону України "Про податок на додану вартість", а саме:

Сума ПДВ у розмірі 6513 грн. безпідставно віднесена ТОВ "Локомотив - сервіс" до складу податкового кредиту у податковій декларації по ПДВ за:

вересень 2008 року на суму ПДВ - 3542 грн.

листопад 2008 року на суму ПДВ - 2971 грн.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем 27.07.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492302/0/2364.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищенаведеного повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області№0000492302/0/2364 від 27.07.2009 року, суд приходить до наступних висновків.

Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі –Закон України “Про ПДВ”) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 7.4.1. Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нормою п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Відповідно до матеріалів справи, позивач, дійсно сформував податковий кредит у вересні 2008 року на суму ПДВ - 3542 грн. (податкова накладна №19 від 30.09.08 року), листопаді 2008 року на суму ПДВ - 2971 грн. (податкова накладна №40 від 29.10.08 року), на підставі податкових накладних виданих товариством з обмеженою відповідальністю "Тікко" (ідентифікаційний код 31574417).

Згідно із п.п. 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону України “Про ПДВ” визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Таким чином, ТОВ "Тікко" зареєстровано як платник податку на додану вартість (ідентифікаційний код 31574417).

Відповідно до п.п. “г” ип.9.8 ст. 9 Закону України “Про ПДВ” встановлено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Податковий орган не надав суду доказів в підтвердження анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Тікко".

Виходячи з вищевикладеного, оскільки свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Тікко" анульовано не було, відповідно останньє товариство мало право на видачу податкових накладних №19 від 30.09.08 року, №40 від 29.10.08 року (в матеріалах справи), а відповідно ТОВ "Локомотив сервіс" правомірно сформувало свій податковий кредит за вересень 2008 року на суму ПДВ - 3542 грн. та листопад 2008 року на суму ПДВ - 2971 грн. на підставі вищенаведених податкових накладних.

Крім того, щодо твердження податкового органу про нікчемність правочину укладеного між ТОВ "Тікко" та ТОВ "Локомотив сервіс" в наслідок яких ТОВ "Тікко" були видані податкові накладні №19 від 30.09.08 року, №40 від 29.10.08 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В наслідок договірних відносин між ТОВ "Тікко" (виконавець) та ТОВ "Локомотив сервіс" (замовник) складений акт виконаних робіт №ТС-0000027 та №ТС-0000015, які підписані сторонами без заперечень.

За виконані роботи виконавець видав рахунок - фактуру №ТС-0000044 від 30.09.2008 року на суму 21249,12 грн. в т.ч. ПДВ 3541,52 грн., а також рахунок - фактуру №ТС-0000089 від 29.10.2008 р. на суму 17828,60 грн. в т.ч. ПДВ 2971,43 грн.

ТОВ "Локомотив сервіс" в свою чергу оплатив надані йому послуги, що підтверджується платіжним дорученням №5 від 07.11.2008 року та випискою банку "Фінанси та кредит" (в матеріалах справи), відповідно ТОВ "Тікко" видано податкові накладні №19 від 30.09.08 року, №40 від 29.10.08 року.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного надання послуг ТОВ "Тікко" позивачу підтверджується наведеною первинною документацією.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із наданими у судовому засіданні представниками сторін поясненнями, зазначений договір поставки в судовому порядку недійсними не визнаний.

Щодо висновку про нікчемність правочину, зробленого відповідачем у акті перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем не доведено факту порушення позивачем публічного порядку при укладенні та виконанні робіт замовлених ТОВ "Локомотив сервіс" у ТОВ "Тікко", тому висновки зроблені податковим органом щодо нікчемності укладеного правочину суд вважає помилковими.

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку про те, що контролюючий орган безпідставно визначив позивачу податкове зобов'язання з ПДВ, за основним платежем, в сумі 6513 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3257 грн., а тому податкове повідомлення - рішення №0000512302/0/2368 від 27.07.2009 року підлягає скасуванню як неправомірне, оскільки воно вмотивоване твердженнями позивача про нікчемність правочинів між ТОВ "Локомотив сервіс" та ТОВ "Тікко" які відхилені судом.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області №0000512302/0/2368 від 27.07.2009 року

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Локомотив - сервіс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Копію постанови направити сторонам.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 16.04.2010 року.

          Суддя                                                                                С.С. Бойко