Постанова № 9202445, 14.04.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-968/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Бойка С.С.,

при секретарі –Кузьменко М.В.,

за участю:

представника позивача - Петрик Л.В.

представника відповідача - Сажієнко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МіС"до Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачівпро скасування постанови, суд, -

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МіС"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачівпро скасування постанов № 806 від 15.12.2009 р., № 36 від 26.01.2010 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що перевірка проведена працівниками відповідача неправомірно були проведені перевірки з контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг в період з 10.11.2009 року по 13.11.2009 року та 11.12.2009 року, оскільки вказані перевірки проводились без участі уповноваженої особи яка наділена правами допускати представників контролюючого органу до проведення перевірки супроводжувати перевірку та підписувати документи складені за її результатами. Крім того, позивач вказує, що встановлені актами перевірок порушення не відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в засіданні та у запереченнях на позовну заяву проти позову заперечував вказуючи, що спірні постанови, обґрунтовані прийняті в межах Закону України «Про захист прав споживачів», «Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення», затверджених Постановою КМ України №833 віл 15.06.2006р. (далі - Порядок), «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20Л2Л997 року (далі - Правила).

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МІС»(далі-відповідач)зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 31194504).

10 листопада 2009 року Управлінням у справах захисту прав споживачів у Полтавській області було проведено перевірку АЗС ТОВ «МІС», що знаходиться, вул. Польова,1а, с. Котовське, Кобеляцького району. Полтавської області.

Перевірка проводилась на підставі затвердженого плану роботи управління на IV квартал 2009 року з метою контролю дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів», порядку та правил.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МіС" письмово повідомлено про дату проведення планової перевірки, що підтверджується, повідомленням №1145 від 17.09.2009 року яке залучено до матеріалів справи.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 001026 (1081) від 10.11.2009 року, у якому зафіксовані наступні порушення законодавства про захист прав споживачів при реалізації нафтопродуктів на АЗС ТОВ «МІС»:

- порушення п. 9 Постанови № 1442, п.п. 17, 21 Постанови № 833, ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: про товар, що знаходиться в реалізації (п. 1-5 таблиці 1 до акту перевірки № 001026 (1081) від 10.11.2009р.), відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про найменування та місцезнаходження виробника.

- порушення п.4.6.8. ДСТУ 4519:2006 «Споживче маркування товарів», а саме: виготовлення або реалізація продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, що знаходиться в реалізації (п. 7 таблиці 1 до акту перевірки № 001026 (1081) від 10.11.2009 року), не проставлена виробником товару дату виготовлення (місяць і рік).

- відсутність повірочного мірника 50 л, чим порушено п. 20 Постанови № 1442.

Крім того, на підставі наказу №619 від 11.12.2009 року та направлення №1422 від 11.12.2009 року відповідачем 11.12.2009 року проведено перевірку та складено відповідний акт №001168 яким підтверджується, що порушення встановлені актом №001026 (1081) від 10.11.2009 року не усунуті.

          На підставі вищенаведених актів відповідачем прийняті постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" №806 від 15.12.2009 року та №36 від 26.01.2010 року.

          З вимогою про визнання недійсними вищезазначених постанов позивач звернувся до суду.

          Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Надаючи правову оцінку постанові Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів №806 від 15.12.2009 року, суд зазначає наступне.

          У відповідності із статтею 15 Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги) та повинна містити: ...12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

          Таким чином, Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

          Як зазначено у акті перевірки позивачем допущено до реалізації товар, щодо якого відсутня доступна, достовірна, необхідна та своєчасна інформація про імпортера чи підприємство, який здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача. Зокрема, зазначена інформація не доводиться до відома споживачів у супровідній документації, на етикетці або в маркуванні чи іншим способом наочній формі.

          Позивачем виявлені факти порушень не спростовані, доказів того, що зазначені у акті порушення були відсутніми на час проведення перевірки суду не представлено, а твердження позивача щодо наявності на даний час всіх етикеток на реалізований товар відхиляється, оскільки позивач повинен був забезпечити наявність вказаних етикеток саме під час проведення перевірки.

          Щодо порушення про відсутність повірочного мірника 50 л., суд зазначає наступне.

          Позивач вказує, що Мірник еталонний М2р-50Нф-01 зав.№28 перемістили з АЗС №1 розташованої по вул. Польовій 1-А с. Котовське Кобеляцького району Полтавської області на нафтобазу розташованою за адресою провулок Галузевий, 36. м. Кременчук Полтавської області для перевірки калібровки ємностей, правильності розливу та точностей показників лічильника.

          Аналізуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність мірника на АЗС №1 є порушенням і зняття його з будь-яких причин не може розцінюватись як поважна причина.

          Відповідно до п.2 ч.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

          Таким чином, 15.12.2009 року відповідач керуючись актом перевірки №001026 від 10.11.2009 року відповідач правомірно на підставі ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" прийняв спірну постанову №806.

          Надаючи правову оцінку постанові Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів №36 від 26.01.2010 року, суд зазначає наступне.

          До акту перевірки №001026 від 10.11.2009 року, контролюючим органом було складено припис яким приписано: забезпечити наявність мірника 50 л. та проходження повірки засобами вимірювальної техніки, що використовується.

          Актом перевірки №001168 від 11.12.2009 року встановлено, що припис у посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів не виконано.

          Відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

          Позивач ні під час перевірки 11.12.2009 року ні в судовому засіданні не надав доказів в підтвердження виконання зазначеного припису, відповідно суд приходить до висновку, що відповідач правомірно на підставі п.9 ч.1 ст. 23 Закону України "Про захист прав позивачів" прийняв постанову №36 від 26.01.2010 року.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних постанов покладено на контролюючий орган.

Відповідач довів суду правомірність прийнятих ним постанов.

          Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги безпідставні не обґрунтовані, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію постанови направити сторонам.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 16.04.2010 року.

          Суддя                                                                                С.С. Бойко