Рішення № 92536637, 30.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3993/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного в приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» до Одеської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Одеська митниця Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 12 травня 2020 року надійшов адміністративний товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» до Одеської митниці Держмитслужби про скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500060/2019/000136/2 від 20 вересня 2019 року за митною декларацією UА500060/2019/028780 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної фіскальної служби №UА500060/2019/00600.

Ухвалою від 18 травня 2020 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» залишено без руху. Встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Ухвалою від 08 липня 2020 року продовжено товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Ухвалою суду від 27 липня 2020 року продовжено товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали. Роз`яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви (з копією сторонам).

31 липня 2020 до суду від позивача за вх. №29932/20 надійшла заява з належним чином оформленою позовною заявою (у 3-х примірниках), в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА500060/2019/000136/2 від 20 вересня 2019 року за митною декларацією UА500060/2019/028780 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500060/2019/00600.

Ухвалою суду від 31 серпня 2020 року суд прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» (вх. №29932/20). Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між компанією Bus trade center Stockholm АВ (продавець) та позивачем (покупець) був укладений контракт №7487/20-SE на купівлю пасажирських автобусів. Декларантом позивача була подана електронна митна декларація № UA500060/2019/028780 з метою митного оформлення імпортованого товару та передбачені законодавством документи. Відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2019/000136/2 від 20 вересня 2019 року. На запит відповідача було надано пояснення стосовно відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар, яка підтверджує митну вартість товару, однак відповідачем була прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/00600. Зазначає, що твердження відповідача про наявність розбіжностей та відсутність відомостей суперечать наданим позивачем повідомленням, поясненням та раніше наданим документам, та не є підставою для коригування митної вартості товару. Вказує, що у відповідача були відсутні правові підстави для коригування митної вартості товарів. Відповідачем не спростовано та не надано жодних належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обгрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу, що свідчить про неправомірність та незаконність прийнятих відповідачем рішень.

Ухвалу від 31 серпня 2020 року відповідач та третя особа отримали 04.09.2020 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Однак, відзив на позов відповідача та пояснення третьої особи станом на момент прийняття даного рішення до суду не надійшли.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив наступне.

22 травня 2019 року між компанією Bus trade center Stockholm АВ (Швеція) (продавець) та позивачем (покупець) був укладений контракт №7487/20-SE (т.1 а.с.226-229), предметом якого є постачання пасажирських автобусів 2005 року випуску, які були у використанні у кількості п`яти штук (п.1.1.). Ціна за весь товар встановлена у розмірі 16000 євро (п.2.2.). Постачання товару здійснюється на територію України за рахунок покупця (п.3.2.). Постачання здійснюється протягом 7 днів з моменту оплати на умовах DAT Одеса (п.3.4.). Платіж за товар здійснюється до моменту поставки (100 % попередня оплата) двома частинами 40% та 60% на підставі інвойсу в строк до 01 липня 2019 року (п.4.2.).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищезазначеного контракту від 22.05.2019 р. №7487/20-SE, Bus Trade Center Stockholm AB (Швеція) поставлено на користь ТОВ «АВТОБУС 365» автобус марки MAN А 21 LIONSCITY, 2005 року виготовлення, номер кузова (VIN) – НОМЕР_1 , загальною вартістю 3200 євро, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія інвойсу №2472 від 17.06.2019 року (т.1 а.с.233).

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару та підтвердження митної вартості товару, декларантом позивача разом з митною декларацією №UA500060/2019/028780 від 28.09.2019 року (т.1 а.с.245) до Одеської митниці ДФС надані наступні документи:

- інвойс №2472 від 17.06.2019 р. (т.1 а.с.233);

- сертифікат про походження товару форми EUR.1 №А2349027 від 20.08.2019 року;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 06.08.2019 року (т.1 а.с.246-247);

- комерційна пропозиція постачальника Bus Trade Center Stockholm AB від 25.04.2019 року (т.1 а.с.223);

- платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №19 від 31.05.2019 року (т.1 а.с.224);

- платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №38 від 21.06.2019 року (т.1 а.с.225);

- рахунок-фактура (proforma) № 2013 від 23.05.2019 року (т.1 а.с.222);

- звіт № 1/1 від 15.08.2019 року про визначення ринкової вартості КТЗ MAN А 21LIONSCITY, (VIN) - НОМЕР_1 , 2005 р. в., ФОП ОСОБА_1 (т.1 а.с.239-245);

- контракт № 7487/20-SE від 22.05.2019 року,

- договір про надання послуг митного брокеру № 0404 від 23.05.2019 року (.1 а.с.230-232);

- копія митної експортної декларації країни відправлення № 19SEE8BPMMU5KCH68P2 від 19.06.2019 року (т.1 а.с.243-244).

19 вересня 2019 року на запит митного органу позивачем було надіслано лист вих. № 220/1 (т.1 а.с.234-235), у якому товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» зазначило: «…відповідно до контракту від 22.05.2019 № 7487/20-SE сторонами було визначено перелік транспортних засобів, у загальному розмірі 5 (п`ять) ТЗ, а саме:…

Загальна вартість за контрактом становить 1600 ЕВРО, тобто вартість кожного ТЗ становить 3200 євро. Відповідно до п.4.2. контракту встановлено порядок оплати – 100% переплата двома частинами 40% та 60% до моменту поставки, що підтверджує оплату загальної вартості контракту двома платіжними дорученнями.

Поданий інвойс № 2472 від 17.06.2019 виставлений за 1 (один) транспортний засіб з п`яти, визначених у контракті. Оскільки, за даним контрактом ми отримали лише 1 (один) ТЗ, то платіжні доручення № 19 від 31.05.2019 та № 38 від 21.06.2019 на суму 16000 євро включають в себе оплату згідно інвойсу № 2472 від 17.06.2019 на суму 3200 ЕВРО.

По-друге, в експортній МД 19SEE8BPMMU5KCH68P2 вартість товару не відрізняється від заявленої митної вартості товару, оскільки звернувшись за поясненнями до продавця товару, ми отримали інформацію про те, що оформлення митними органами Швеції здійснюється у грошовій одиниці Швеції – шведській кроні, і станом на момент оформлення ТЗ (Швейцарія) офіційний курс шведської крони до євро становить близько 1євро=10,6 шведської крони. Враховуючи даний розрахунок, зазначена митними органами Швеції сума у розмірі 34000 шведських крон в експортній декларації відповідає 3200 євро.

По-третє, на 2 аркушах звіту експерта про визначення ринкової вартості № 1/1 від 15.08.2019 р. міститься інформація стосовно пробігу ТЗ, а саме показник одометру.

По-четверте, згідно пункт 3.4. контракту від 22.05.2019 року № 7487/20-SE визначено умови поставки товару – DAT Одеса (тобто контрактом було зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця)».

30.09.2019 року Одеською митницею ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА500060/2019/000136/2 (т.1 а.с.236-237) із зазначенням наступного: подані декларантом документи містять розбіжності:

1) у п. 4 зовнішньоекономічному контракту від 22.05.2019 року №7487/20-SE передбачено 100% передплату за товар на підставі виставленого інвойсу. До митного оформлення подане платіжне доручення № 1 від 31.05.2019 року та № 38 від 21.06.2019 року на суму 16000 євро, що не відповідає сумі, вказаній у інвойсі № 2472 від 17.06.2019 року;

2) в експортній МД 19SEE8PММU5КСН68Р2 вартість товару відрізняється від заявленої митної вартості товару (вартість перерахована згідно курсу шведської крони до євро) та в ньому відсутнє посилання на інвойс № 2472 від 17.06.2019 року;

3) наданий експертом звіт про визначення ринкової вартості № 1/1 від 15.08.2019 року не містить всіх необхідних визначальних характеристик для розрахунку вартості ТЗ (пробіг).

4) згідно пункту 3.4 контракту №7487/20-SE від 22.05.2019 визначено умови поставки товару – DAP. Проте не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

Також в рішенні зазначено, що 20.09.2019 року декларантом СПД ОСОБА_2 було надіслано лист товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» від 20.09.2019 року № 220/1, в якому не надані відповіді на всі питання, вказані в повідомленні митниці.

Також Одеською митницею ДФС складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500060/2019/00600 (т.1 а.с.238).

Позивач вважає прийняті відповідачем рішення та картку відмови неправомірними та звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

До митної справи відповідно до ст.7 Митного кодексу України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Одеська митниця ДФС в рішенні про коригування митної вартості зазначила, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд не погоджується із зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 22.05.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» (покупець) та Bus Trade Center Stockholm AB (Швеція) (продавець) укладено контракт №7487/20-SE на поставку п`яти пасажирських автобусів: MAN А 21 LIONSCITY, 2005 року виготовлення.

Згідно з п.2 Контракту від 22.05.2019 р. №7487/20-SE ціна (вартість) на товар який постачається встановлюється в євро. Ціна, та загальна вартість контракту за товар складає 16000 євро.

Таким чином, з урахуванням умов контракту від 22.05.2019 року №7487/20-SE, судом встановлено, що загальна вартість поставки п`яти пасажирських автобусів становить 16000 євро, тобто 3200 євро за кожен пасажирський автобус (16000/5).

Згідно з інвойсом №2472 від 17.06.2019 р. Bus Trade Center Stockholm AB (Швеція) (продавець) поставлено на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» (покупець) автобус марки MAN А 21 LIONSCITY, 2005 року виготовлення, номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 , загальною вартістю 3200 євро.

Відповідно до п.4 Контракту від 22.05.2019 року №7487/20-SE платіж здійснюється до моменту поставки (100% передплата) двома частинами 40% та 60% на підставі виставленого рахунку (інвойса) продавцем в строк до 01.07.2019 року.

На виконання вказаних умов контракту від 22.05.2019 року №7487/20-SE товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» сплачено на користь Bus Trade Center Stockholm AB (Швеція) грошові кошти в сумі 16000 євро, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями в іноземній валюті або банківських металах від 31.05.2019 року №19 на суму 6400 євро (40% вартості контракту), та від 21.06.2019 року №38 на суму 9600 євро (60% вартості контракту).

Отже, беручи до уваги наведене, а також те, що на виконання вимог контракту від 22.05.2019 року №7487/20-SE Bus Trade Center Stockholm AB (Швеція) (продавець) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» (покупець) поставлено лише один з п`яти автобусів, вартість якого становила 3200 євро, суд дійшов висновку, що оплата позивачем, згідно платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах від 31.05.2019 року №19, на користь контрагента сума грошових коштів у розмірі 6400 євро, фактично становить 40% вартості обумовленого умовами контракту від 22.05.2019 року №7487/20-SE, товару.

Також, суд критично ставиться до твердження відповідача, що у митній декларації країни відправлення МД №19SEE8BPMMU5KCH68P2 вартість товару відрізняється від заявленої митної вартості товару (вартість перерахована згідно шведської крони до євро), та відрізняється код товару.

У експортній митній декларації країни відправлення № 19SEE8BPMMU5KCH68P2 вартість товару не відрізняється від заявленої митної вартості товару, оскільки оформлення митними органами Швеції здійснюється в грошовій одиниці Швеції - шведській кроні. Зважаючи, що станом на момент оформлення у Швеції пасажирського автобусу офіційний курс шведської крони до євро становив близько 10,6 шведських крон за один євро, відповідно у експортній митній декларації вказано вартість товару у розмірі 34000 шведських крон, що є еквівалентом вартості товару у розмірі 3200 євро, яка відповідає вартості товару, вказаній у п.2 Контракту від 22.05.2019 року №7487/20-SE.

Окрім того, з метою додаткового документального підтвердження митної вартості товару декларантом за кожним митним оформленням контролюючому органу надано відповідний звіт ФОП ОСОБА_1 про визначення ринкової вартості КТЗ, відповідно до яких вартість одного пасажирського автобусу за контрактом становила суму у розмірі 3200 євро.

Таким чином, вказана у експортній митній декларації №19SEE8BPMMU5KCH68P2 вартість товару у розмірі 34000 шведських крон є еквівалентом вартості товару у розмірі 3200 євро.

Судом не приймаються твердження, викладені Одеською митницею ДФС в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів UА500060/2019/000136/2 від 20 вересня 2019 року щодо того, що наданий експертом звіт про визначення ринкової вартості №1/1 від 15.08.2019 року не містить всіх необхідних визначальних характеристик для розрахунку вартості ТЗ (пробіг), оскільки судом встановлено, що в розділі «Ідентифікація дорожнього транспортного засобу» Звіту суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1 про визначення ринкової вартості КТЗ MAN А 21 LIONSCITY, (VIN) НОМЕР_1 , 2005 р.в. від 15.08.2019 року зазначено інформацію щодо показників одометра - 1173725 км (друге коло) (т.1 а.с.239-242).

Окрім того, суд вважає необхідним зауважити наступне.

Встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №809/1884/16.

Посилання Одеської митниці ДФС в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 року у справі № 807/1131/13-а зазначив:

«Суд касаційної інстанції має підстави вважати, що аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника».

Крім того, у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації МД від 05.06.2019 року № UА500060/2019/016501, № UА500060/2019/016502, № UА500060/2019/016503, які були взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичного або подібного (аналогічного) товару.

«Суд виходить з того, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.»

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 року у справі №815/1670/17.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що надані декларантом позивача - ТОВ «АВТОБУС 365» до контролюючого органу з метою підтвердження митної вартості товару, документи, містять необхідну інформацію про товар та його ціну. Натомість, суб`єктом владних повноважень належним чином не доведено, що подані декларантом позивача - ТОВ «АВТОБУС 365» документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Частиною 2 ст. 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «АВТОБУС 365» підлягають задоволенню.

Позивач у позовній заяві просить сул вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження надання правничих послуг товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» надано до суду:

- договір про надання правової допомоги №23-1 від 01.02.2020 року (т.1 а.с.64-67);

- додаток до договору №23-1 від 01.02.2020 року (замовлення на надання правової допомоги від 18.05.2020) (т.1 а.с.68);

- розрахунок гонорару за надання правової допомоги від 18.05.2020 року (додаток до договору) (т.1 а.с.69);

- додаткова угода від 26.03.2020 року до договору №23-1 від 01.02.2020 року (т.1 а.с.250);

- рахунок на оплату №4/48 від 20.03.2020 року на загальну суму 10000,00 грн. (т.1 а.с.120);

- платіжне доручення №00081189 від 01.07.2020 року на загальну суму 5000,00 грн. (т.1 а.с.122);

- акт приймання-передачі надання правової допомоги від 09.10.2020 року (т.2 а.с.17 зворот).

Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку гонорару за надання правової допомоги від 18.05.2020 року, на виконання умов п.5.2 договору №23-1 про надання правової допомоги від 01 лютого 2020 року, товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» зобов`язується сплатити адвокатському об`єднанню «МІТРАКС ЮГ» гонорар у розмірі 10000,00 грн., з яких: надання усних та письмових консультацій, висновків, дослідження актуальної судової практики, підготовка правової позиції з питання стосовно справи №420/3993/20 – 2500,00 грн.; збирання доказів для подання заяв по суті справи, заяв та клопотань з процесуальних питань, здійснення запитів для отримання відповідних доказів стосовно справи №420/3993/20 – 2500,00 грн.; складання та подання заяв по суті справи, заяв та клопотань з процесуальних питань, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відповіді на апеляційну скаргу, заперечень, заяв та будь-яких інших процесуальних документів передбачених КАС України, необхідних для здійснення захисту інтересів замовника та ознайомлення з матеріалами справи, збирання та витребування доказів стосовно справи №420/3993/20 – 2500,00 грн.; представництво інтересів замовника в Одеському окружному адміністративному суді, П`ятому апеляційному адміністративному суді стосовно справи №420/3993/20 – 2500,00 грн.

Судом встановлено, що адвокатським об`єднанням «МІТРАКС ЮГ» виставлено ТОВ «АВТОБУС 365» рахунок на оплату №4/48 від 20.03.2020 року, згідно якого за надання правової допомоги по справі №420/3993/20 за договором про надання правової допомоги №23-1 від 01 лютого 2020 року, товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» повинно сплатити грошові кошти в сумі 10000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору про надання правової допомоги №23-1 від 01 лютого 2020 року, з урахуванням додаткової угоди від 26.03.2020 року, товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» на користь адвокатського об`єднання «МІТРАКС ЮГ», за надання правової допомоги по справі №420/3993/20 за договором про надання правової допомоги №23-1 від 01 лютого 2020 року, сплачено грошові кошти в сумі 5000,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи відповідним платіжним дорученням №00081189 від 01.07.2020 року.

Окрім того, з додаткової угоди від 26.03.2020 року до договору №23-1 від 01.02.2020 року вбачається що сторони договору прийшли до згоди щодо наступного порядку розрахунків: 50% вартості послуг за відповідним замовленням сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення виконавцем відповідного рахунку; 50% вартості послуг за відповідним замовленням сплачується після набрання законної сили рішенням по справі, визначеній у замовленні.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

Керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, з урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з Одеської митниці ДФС за рахунок державних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн., оскільки такий розмір витрат на правничу допомогу є співмірним зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час, а також суму судового збору за подання адміністративного позову, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була «неминучою», так як сплата судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 00082726 від 15.07.2020 року (т.1 а.с.133).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки його протиправні рішення призвели до спірних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА500060/2019/000136/2 від 20 вересня 2019 року за митною декларацією № UА500060/2019/028780.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС №UА500060/2019/00600.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» 4204,00 грн. судового збору та 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» (вул. Старокиївська, буд. 3, с. Курісове, Лиманський район, Одеська область, 67512, код ЄДРПОУ 42855926).

Відповідач - Одеська митниця ДФС (вул. Гайдара, 21-а, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Одеська митниця Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459).

Суддя Вовченко O.A.