Рішення № 92536636, 30.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5757/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2020р. №0008770505,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 23.03.2020р. №0008770505.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 р. прийнято до свого провадження справу №420/5757/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2020р. №0008770505.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки проведеної позапланової податкової перевірки ТОВ “БІМ ФОРС ЛІМІТЕД” про порушення граничних строків розрахунків за контрактом від 23 травня 2018 року №23/18В з поставки товарів ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» на користь компанії UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL, є необгрунтованими та спростовуються тим, що 25 вересня 2018 року та 03 квітня 2019 року у ТОВ “БІМ ФОРС ЛІМІТЕД” виникли зобов`язання щодо оплати на користь UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL грошових коштів на загальну суму 381 420 доларів США. Отже, на переконання позивача ним було виконано усі передбачені законом умови для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог між товариствами.

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, наведених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід.№32235/40 від 17.08.2020р.), наголошуючи, що в ході проведення перевірки контролюючим органом виявлено факт порушення ТОВ “БІМ ФОРС ЛІМІТЕД” вимог п.2ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018р.№2473-V111 з урахуванням п.21 розділу 11 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ 02.01.2019р. №5 (зі змінами та доповненнями), в частині не отримання ТОВ “БІМ ФОРС ЛІМІТЕД” валютної виручки в сумі 381420,00 доларів США в межах виконання умов контракту №23/18В від 23.05.2018 року, укладеному з компанією UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL, так як у позивача були відсутні зобов`язання перед UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL, та як наслідок відсутні підстави для зарахуванням зустрічних однорідних вимог по контракту №23/18В від 23.05.2018 року у вказаній сумі; встановлено дебіторську заборгованість по вказаному Контракту у сумі 381420,00 доларів США.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р.з урахування приписів ч.4 ст.173 КАС України продовжено підготовче провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 27.08.2020р. відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КАС України за наслідками підготовчого засідання закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 28.10.2020 року учасники справи не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, та своєчасно.

Таким чином, враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи ГУ ДПС в Одеській області відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, п.п.78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, листа ГУ ДПС України від 21.12.2019 №7818/7/99-00-05-01-04-17 про виявлені факти порушень валютного законодавства на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 07.02.2020 року № 422, у період з 12.02.2020 року по 18.02.2020 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ “БІМ ФОРС ЛІМІТЕД”, з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним Контрактом від 23.05.2018№ 23/18В (дата здійснення операції — 23.08.2018 (два випадки), 28.08.2018 (шість випадків), 29.08.2018 (чотири випадки), 31.08.2018, 05.09.2018 (п`ять випадків), 07.09.2018), за період з 23.08.2018 по 18.02.2020 року.

За наслідками вказаної перевірки складено Акт від 25 лютого 2020 року № 113/15-32-05-05/41575574 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» (код за ЄДРПОУ: 41575574) з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 23 травня 2018 року № 23/18В, у висновках котрого податковим органом наголошено на встановленні порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» п.2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням п.21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 (зі змінами та доповненнями), в частині не отримання валютної виручки в сумі 381420,00 дол. США в межах виконання умов Контракту від 23.05.2018 №23/18В, укладеного з Компанією «SC UN1FRUTT1 ІМРЕХ SRL», (Румунія), та простроченої дебіторської заборгованості у сумі 381420,00 дол. США по означеному Контракту.

Судом з`ясовано, що не погоджуючись із висновками, викладеними у Акті перевірки, ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» подано відповідні заперечення до ГУ ДПС в Одеській області. Листом від 19 березня 2020 року № 4567/10/15-32-05-05-03 «Щодо розгляду заперечення на акт перевірки» ГУ ДПС в Одеській області залишено заперечення ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» без задоволення, а висновки Акта перевірки — без змін.

23 березня 2020 року ГУ ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0008770505 про застосування до ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 4 955 145,80грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України від 12 червня 2020 року № 18994/6/99-00-06-02-02-06 про результати розгляду скарги позивача податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скаргу ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД», не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС в Одеській області від 23.03.2020р. №0008770505, звернулось до суду щодо визнання його протиправним та скасування.

Так, на думку суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2020р. №0008770505, є такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, судом встановлено, що між ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» (Продавець) та Румунською компанією UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL (Покупець), був укладений Контракт від 23 травня 2018 року № 23/18В щодо поставки товарів ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» на користь UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL.

На виконання умов Контракту №23/18В ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» здійснено поставку товару для UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL на загальну суму 381 420,00 доларів США за наступними митними деклараціями: №UА500060/2018/026002 від 23.08.2018р.; №UА500060/2018/026003 від 23.08.2018р.; №UA500060/2018/026427 від 28.08.2018р.; №UA500060/2018/026426 від 28.08.2018р.; №UA500060/2018/026425 від 28.08.2018р.; №UA500060/2018/026429 від 28.08.2018р.; №UA500060/2018/026428 від 28.08.2018р.; №UA500060/2018/026432 від 28.08.2018р.; №UA500060/2018/026561 від 29.08.2018р.; №UA500060/2018/026562 від 29,08.2018р.; №UA500060/2018/026564 від 29.08.2018р.; №UA500060/2018/026577 від 29.08.2018р.; №UA500060/2018/026845 від 31.08.2018р.; №UA500060/2018/027264 від 05.09.2018р.; №UA500060/2018/027265 від 05.09.2018р.; №UA500060/2018/027266 від 05.09.2018р.; №UA500060/2018/027267 від 05.09.2018р.; №UA500060/2018/027268 від 05.09.2018р.; №UA500060/2018/027481 від 07.09.2018р.

Судом з`ясовано, та не заперечувалось сторонами, що оплата товару у розмірі 381420,00 доларів США за вказаними митними деклараціями UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL на користь ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» здійснена не була.

Так, за твердженням позивача- ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД», 25 вересня 2018 року та 03 квітня 2019 року у ТОВ “БІМ ФОРС ЛІМІТЕД” виникли зобов`язання щодо оплати на користь UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL грошових коштів на загальну суму 381 420 доларів США, отже позивачем було виконано всі передбачені законом умови для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог між товариствами, та відповідно оплата товару у розмірі 381420,00 доларів США за вказаними митними деклараціями не була здійснена UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL на користь ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» правомірно.

Судом встановлено, що для поставки товару на користь UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL, ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» попередньо придбано товар у компанії CITRUSVIL S.A. (Аргентина), за контрактом № 21/02В від 21 лютого 2018 року та Компанії UCEL NARENCIYE PAKETLEME PLASTIK TAS.GIDA ITH.IHR.IMALAT SAN.VE TIC.LTD.STI (Туреччина) за контрактом № 01/19В від 01 вересня 2018 року.

Матеріалами справи також підтверджено факт придбання ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» протягом серпня-вересня 2018 року у CITRUSVIL S.A. за контрактом № 21/02В товару на суму 272 160,00 доларів США, який було ввезено на територію України за наступними митними деклараціями: від 15.08.2018р. №UA500170/2018/015621 на суму 54432,00 доларів США; від 17.08.2018р. №UA500060/2018/025480 на суму 18144.00 доларів США; від 20.08.2018р. №UA500170/2018/016204 на суму 18144,00 доларів США; від 20.08.2018р. №UA500060/2018/025636 на суму 72576,00 доларів США; від 21.08.2018р. №UA500060/2018/025787 на суму 18144,00 доларів США; від 28.08.2018р. UA500060/2018/026450 на суму 18144,00 доларів США; від 03.09.2018р. №UA500170|2018/017322 на суму 36288,00 доларів США; від 04.09.2018р. №UA500060/2018/027047 на суму 36288,00 доларів США.

Протягом лютого-березня 2019 року ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» придбано у UCEL NARENCIYE PAKETLEME PLASTIK TAS.GIDA ITH.IHR.IMALAT SAN.VE TIC.LTD.STI за Контрактом № 01/19В товару на суму 111618, 35 доларів США, який було ввезено на територію України за наступними митними деклараціями: від 09.02.2019р. №UA500110/2019/001424 на суму 21390,00 доларів США; від 11.02,2019р. №UA500110/2019/001487 на суму 15595,05 доларів США; від 14.02.2019р. №UА500110/2019/001645 на суму 14582,80 доларів США; від 19.02.2019р. №UA500110/2019/001790 на суму 7564,00 доларів США; від 22.02.2019р. №UА500110/2019/001908 на суму 7792,00 доларів США; від 07.03.2019р. №UА500110/2019/002502 на суму 15505,50 доларів США; від 12.03.2019р. №UА500110/2019/002603 на суму 6675,00 доларів США; від 15.03.2019р. №UA500110/2019/002774 на суму 7062,50 доларів США; від 22.03.2019р. №UA50011072019/003044 на суму 8035,50 доларів США; від 29.03.2019р. №UА500060/2019/009028 на суму 7416,00 доларів США.

Судом також з`ясовано, що компаніями CITRUSVIL S.A. та UCEL NARENCIYE PAKETLEME PLASTIK TAS.GIDA ITH.IHR.IMALAT SAN.VE TIC.LTD.STI було прийнято рішення про відступлення їхніх прав вимоги до ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» щодо вищевказаних грошових зобов`язань на користь UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL, що підтверджується наявними у матеріалах справи договором № 1 від 25 вересня 2018 року про відступлення прав вимог CITRUSVIL S.A. на користь UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL за Контрактом № 21/02В на суму 272160,00 доларів США, а також договором № 2 від 03 квітня 2019 року про відступлення прав вимог UCEL NARENCIYE PAKETLEME PLASTIK TAS.GIDA ITH.IHR.IMALAT SAN.VE TIC.LTD.STI на користь UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL за Контрактом № 01/19В на суму 109260,00 доларів США.

Отже, як вбачається з вище окресленого, після укладення означених договорів відступлення прав вимоги, грошові зобов`язання за Контрактом № 21/02В на суму 272 160,00 доларів США, та за Контрактом №01/19В на суму 109 260,00 доларів США підлягали виконанню ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» на КОРИСТЬ UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL.

Судом встановлено, за зазначено вище, що UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL було зобов`язано оплатити ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» поставки товарів на загальну суму 381420,00 доларів США за Контрактом №23/18В.

При цьому, як зазначає позивач, з огляду на наявність у ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» та UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL вказаних зустрічних однорідних вимог, компаніями з метою їх зарахування було вирішено укласти відповідний договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27 червня 2019 року б/н, в силу наявності котрого грошові зобов`язання UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL перед ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД" за митними деклараціями на суму 381420,00 доларів США за Контрактом № 23/18В - припинились 27.06.2019 року.

Між тим, означені доводи, аргументи, твердження позивача, на думку суду, не є юридично спроможними, та такими, що заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Цивільний кодекс України у статті 3 констатує свободу підприємницької діяльності серед загальних засад цивільного законодавства, а Господарський кодекс України визначає її одним із загальних принципів господарювання.

Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані у статті 44 ГК України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Наведений вище принцип вільного вибору і самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, перш за все, встановлює можливість для суб`єктів підприємницької діяльності України підтримувати відносини з іноземними суб`єктами господарської діяльності з урахуванням положень Конституції та законів України, а також міжнародних норм і правил. Закріплення принципу використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд надає право підприємцям самостійно вирішувати питання про долю належної їм частки валютної виручки, тобто прибутку, отриманого від здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності.

Проте, суд вказує на те, що цей принцип також діє з певними обмеженнями.

Так, частиною першою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту товарів.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту товарів визначено в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, і становлять 365 календарних днів.

Відповідно до п.2. ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно до п.п. 2 п. 9 розділу ІІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 7 (далі - Інструкція № 7), банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар/акредитив (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар, або в порядку, визначеному п. 16 прим. 2 розд. IV Інструкції № 7).

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, одним із способів припинення зобов`язань у цивільному праві є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 ГК України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань. Водночас, для проведення зарахування необхідна сукупність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов`язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте, воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Аналіз наведених вище правових конструкцій дає підстави дійти висновку, що випадки, у яких суб`єктам господарювання забороняється припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно на законодавчому рівні. Водночас, жодних обмежень для використання такого способу розрахунку за зовнішньоекономічними операціями законодавчо не передбачено.

Відтак, чинним законодавством України передбачено зарахування зустрічних однорідних вимог як вид припинення зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами.

Більше того, чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента.

Згідно з п.п. 5 п. 10 розділу ІІІ Інструкції № 7, Банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Між тим, судом встановлено, що умови для проведення заліку зустрічних однорідних вимог між ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» та Компанією SC UNIFRUTTIІ МРЕХ SRL, були відсутні, в частині наявності взаємних зобов`язань.

Так, судом з`ясовано, та не заперечувалось сторонами, що позивачем до перевірки були надані листи - повідомлення від 24.09.2018 року № б/н «про оплату третій стороні по контракту від 23.05.2018 №23/18В», згідно яких ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» надає доручення компанії SC UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL (Румунія) сплатити на рахунок фірми «CITRUSVIL S.A.» (Аргентина) суму 272 160,00 дол. США по контракту від 23.05.2018 №23/18В (інвойси № 01-13 та частково№ 14), додаткова угода № 1 від 18.09.2018 року та сплатити на рахунок фірми «UCEL NARENCIYE PAKETLEME PLASTIK TAS.GIDA ITH.IHR.IMALAT SAN.VE TI.LTD.STІ» (Туреччина) суму 109 260.00 дол. США по контракту від 23.05.2018 №23/18В (інвойси частково №14, № 15-19), додаткова угода № 1 від 18.09.2018 року.

Не спростовувався також сторонами і факт надання позивачем податковому органу свіфт повідомлення (міжнародна міжбанківська система передачі інформації та здійснення платежів) від 06.11.2018 року, щодо перерахування компанією «SC UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL» (Румунія) на валютний рахунок фірми «CITRUSVIL S.A.» (Аргентина) валютних коштів в загальній сумі 272 160,00 дол. США, підстава переказу — «інвойси № 01-14, оплата за БІМ ФОІС ЛІМІТЕД — контракт № 23/18В додаткова угода № 1 від 18.09.2018», а також свіфт повідомлення від 26.06.2019 року, згідно якого компанією «SC UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL» (Румунія) на валютний рахунок фірми «UCEL NARENCIYE PAKETLEME PLASTIK TAS.GIDA ITH.IHR.IMALAT SAN.VE TI.LTD.STІ» (Туреччина) були перераховані валютні кошти в загальній сумі 109 260,00 дол. США, підстава переказу - «інвойси №14-19, оплата за БІМ ФОРС ЛІМІТЕД - контракт № 23/18В додаткова угода № 1 від 18.09.2018».

В бухгалтерському обліку ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» по рахунку 362 по розрахунках з компанією «SC UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL», Румунія, згідно наданих карток обліку по контракту № 23/18R від 23.05.2018 за період з 23.08.2018 по 18.02.2020, зазначені операції відображені по Дт. 632 Кт 362 в сумі 272 160,00 дол. США (7 624 647,59 грн.) та в сумі 109 260,00 дол. США (3 060 953,10 грн.) як «проведення заліку заборгованості».

Отже, як вбачається з даних бухгалтерського обліку Підприємства по рах.362 дебіторська заборгованість по контракту від 23.05.2018 №23/18В по розрахунках з Компанією SC UNIFRUTTI ІМРЕХ SRL (Румунія) погашена 06.11.2018 року та 26.06.2019 року згідно вищезазначених документів.

Суд визнає неприйнятними доводи позивача, що при обліку операцій по Контракту №23/18В могли бути допущені неточності, наслідком яких стало некоректне відображення операцій, оскільки такі доводи не грунтуються на жодних належни, достатніх, допустимих, доказах, та відповідно є суто припущенням позивача.

Водночас, суд акцентує, що саме ведення бухгалтерського обліку, та складання фінансової звітності відображає інформацію про фінансовий стан та результати діяльності позивача, ведення якого, при цьому, є обов`язковим.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку, що у відповідача були відсутні фактовстановлюючі підстави, докази для проведення заліку зустрічних однорідних вимог між ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» та Компанією SC UNIFRUTTIІ МРЕХ SRL, а відтак, податковим органом цілком правомірно встановлено порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» вимог п.2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням п.21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, із змінами і доповненнями, в частині не отримання валютної виручки в сумі 381420,00 дол. США по контракту від 23.05.2018 №23/18В, укладеному з Компанією «SC UN1FRUTT1 ІМРЕХ SRL», (Румунія), та наявність простроченої дебіторської заборгованості у сумі 381 420,00 дол. США по вказаному контракту.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону № «Про валюту і валютні операції» - порушення резидентами строку розрахунків, передбанених статтею 13 (пункт 2), тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Таким чином, враховуючи наведене, судом встановлено правомірність прийнятого Головним управлінням ДПС в Одеській області за наслідками проведеної перевірки податкового повідомлення-рішення від 23.03.2020р. №0008770505, та відповідно відсутність законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД».

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві, та додаткових письмових поясненнях до адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2020р. №0008770505, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.72-76, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС ЛІМІТЕД» (67663, Одеська область, Біляївський район, Сільрада Усатівська, Автодорога М05 Київ-Одеса 462+50м ліворуч, офіс 2, ідентифікаційний код 41575574) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2020р. №0008770505, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.