Рішення № 92536526, 30.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9476/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національної поліції України (вул..Богомольця,10, м.Київ, 01601) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного звернулася з позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України за результатом якого позивач просить суд, з урахуванням заяв позивачки:

визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України (ідентифікаційний код юридичної особи: 40108578, вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601) щодо не зарахування ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: , НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до стажу служби в поліції наявну станом на 09.12.2019 року вислугу років в податковій міліції, що в загальному обчисленні складає 19 років 00 місяців 28 днів;

зобов`язати Національну поліцію України (ідентифікаційний код юридичної особи: 40108578. вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до стажу служби в Національній поліції, стаж служби на посадах в органах податкової міліції, що в загальному обчисленні складає 19 років 00 місяців 28 днів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він не згоден з розрахунком відповідачем його вислуги років, оскільки в період з 19.03.2001 року по 07.10.2013 року податкова поліції, в якій у вказаний період працював позивач, не входила до складу органу внутрішніх справи, то відповідна вислуга не зараховується до стажу служби в поліції. У зв`язку з цим, станом на 09.12.2019 року стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки складав 04 роки 01 місяць 11 днів. Позивач вважає відповідні обставини безпідставними та незаконними та просить врахувати стаж служби в податковій міліції до стажу служби в поліції.

Ухвалою суду від 29.09.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що відповідач позов не визнає, зазначає, що наявна практика Верховного Суду по аналогічній справі, зокрема, в постанові від 19 листопада 2019 року по справі №520/903/19 відповідно до якого при вирішенні питання щодо обчислення стажу в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 78 Закону України «Про національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. Таким чином зарахуванню до стажу служби в поліції для виплати надбавки за стаж служби, підлягають виключно періоди зазначені в ст.78 Закону України «Про Національну поліцію».

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

Як встановлено з послужного списку позивача, ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи податкової міліції 19.03.2001 року.

07.10.2013 року він був звільнений з органів податкової міліції ТУ Міндоходів в Одеській області Наказом № 398 від 27.09.2013 року.

28.10.2015 року він був прийнятий на служба в органи внутрішніх справ України наказом № 925 та відповідно наказом № 945 від 04.11.2015 року був звільнений з органів внутрішніх справи України 06.11.2015 року.

07.11.2015 року прийнятий на службу до Національної поліції України Наказом № 83 від 07.11.2015 року.

09.12.2019 року був звільнений зі служби в поліції у зв`язку з ліквідацією відповідного органу Наказом № 411 о/с від 05.12.2019 року.

Відповідно до Наказу про звільнення № 411 о/с від 05.12.2019 року станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільнення із служби в поліції складає 04 роки 01 місяць 11 днів.

19.08.2020 року на адресу Національної поліції України був направлений адвокатський запит адвоката ОСОБА_2 засобами електронної пошти відповідно до якого просили надати інформацію щодо врахування стажу роботи в національній поліції строк перебування на службі в органах податкової поліції ГУ Міндоходів в Одеській області ОСОБА_1 (0078078) з 19.03.2001 року по 07.10.2019 року та у разі неврахування відповідного стажу перебування на службі в органах податкової поліції просили врахувати відповідний стаж та перерахувати стаж роботи для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції.

21.09.2020 року листом № 114аз, 89 аз Департамент захисту економіки Національної поліції України повідомив позивача про те, що згідно з даними особової справи, відповідно до постанови КМУ від 17 липня 1992 року за № 393 вислуга років станом на 09.12.2019 року у позивача становила 19 років 00 місяців 28 днів.

При цьому, відповідачем не зарахована служба позивача у податкової міліції ТУ Міндоходів в Одеській області, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Спірні правовідносини виникли у сфері проходження публічної служби і стосуються правильності визначення відповідачем стажу служби позивача у поліції для встановлення надбавки за вислугу років та тривалості додаткової оплачуваної відпустки.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, є Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон від 02.07.2015 № 580-VIII).

Відповідно до ч.1,2 ст.59 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII).

Згідно зі ст. 78 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

17.07.1992 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" № 393 (далі - Постанова № 393).

Відповідно до преамбули Постанови № 393, остання прийнята, зокрема, відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (далі - Закон від 09.04.1992 № 2262-XII).

Статтею 17 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII передбачено, що Порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій відповідно до цього Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, Постанова № 393 встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, а не встановлення надбавки за вислугу років та тривалості додаткової оплачуваної відпустки як помилково вважає позивач.

Суд звертає увагу, що пункт 2 Постанови № 393 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", під час призначення пенсії згідно з пунктом "а" статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

Таким чином, суд доходить висновку, що пункт 2 Постанови № 393 не може бути застосовано при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку ст. 78 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII, оскільки Постанова № 393 прийнята на виконання Закону від 09.04.1992 № 2262-XII та може бути застосована для визначення вислуги років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ саме у випадку призначення пенсії за вислугу років.

У свою чергу, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 78 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.

При цьому делегування частиною четвертою статті 78 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає Уряду права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені ч. 2 ст. 78 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 520/903/19, від 31.03.2020 у справі № 520/2067/19.

Також суд вважає помилковим прирівнювання позивачем служби в органах внутрішніх справ із службою в податковій міліції і поширення дії п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII на період служби позивача в податковій міліції з огляду на таке.

Згідно з абзацом 2 п. 1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 № 114, до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Згідно із ст. 1 Закону України від 04.12.90 № 509-XII "Про Державну податкову службу в Україні" (далі - Закон від 04.12.90 № 509-XII) (який був чинний на період служби позивача) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Статтею 19 Закону від 04.12.90 № 509-XII було визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Таким чином, суд зазначає, що чинні у період проходження позивачем служби в податковій міліції Закон від 04.12.90 № 509-XII, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, не відносили органи державної податкової служби до органів внутрішніх справ.

Зважаючи на те, що органи державної податкової служби (у т. ч. податкова міліція) не відносилися до органів внутрішніх справ, враховуючи приписи ч. 1 ст. 59, ст. 60 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII щодо особливого характеру служби в поліції, проходження якої регулюється цим Законом, суд дійшов висновку, що період служби позивача на відповідних посадах в податковій міліції не підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції для виплати надбавки згідно із п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII.

Щодо посилань позивача на п. 353.1 ст. 353 Податкового Кодексу України, згідно з яким особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, то суд відхиляє їх, оскільки Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 № 114, не містить норм, які б врегульовували питання обчислення стажу служби в поліції для цілей встановлення і виплати надбавки за стаж служби в поліції, а прирівнювання позивачем обох видів служб виходячи із характеру виконуваних обов`язків є помилковим, адже суперечить нормам 78 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII, де прямо передбачено види служби, які враховуються до стажу служби поліцейських в цілях встановлення і виплати надбавки за стаж служби в поліції та тривалості додаткової відпустки.

Згідно ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Одним із способів практичного втілення вказаної Конституційної норми є забезпечення ефективного судового захисту прав, свобод та інтересів особи за допомогою становлення єдності судової практики.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, єдність системи судоустрою забезпечується, в тому числі єдністю судової практики.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону № 1402-VIII, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду забезпечується єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам верховенству права й ефективному захисту прав людини.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумереску проти Румунії" (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania), принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними. Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об`єктивність та прогнозованість правосуддя.

Тому суд при розгляді цієї справи, враховує правові висновки саме Верховного Суду, викладені у постановах від 19.11.2019 у справі № 520/903/19 та від 31.03.2020 у справі № 520/2067/19, де суд касаційної інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню виключно ст. 78 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII, де прямо передбачено види служби, які враховуються до стажу служби поліцейських в цілях встановлення і виплати надбавки за стаж служби в поліції та тривалості додаткової відпустки.

Дослідивши подані сторонами докази та оцінивши усі суттєві аргументи сторін, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача не свідчать про протиправність дій відповідача і порушення ним вимог чинного національного законодавства при обчисленні стажу служби позивача в поліції та виплати надбавки за стаж служби. Натомість, заперечення відповідача доводять відповідність обчислення стажу служби позивача в поліції вимогам ст. 78 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII.

Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд не встановив факту їх понесення сторонами, оскільки позивач був звільненим від сплати судового збору при зверненні до суду, а доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача до суду не подано.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національної поліції України (вул..Богомольця,10, м.Київ, 01601) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293,295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Єфіменко

.