Рішення № 92523121, 19.10.2020, Старосинявський районний суд Хмельницької області

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 684/238/20

Провадження № 2/684/92/2020

19 жовтня 2020 року

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Галиш І.Б.

за участі секретаря с/з Гонти Н.І.,

позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Куцоконь В.В.,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Стара Синява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Старосинявської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на 2/5 частки житлового будинку з господарськими спорудами, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Старосинявської селищної ради про визнання права власності на 1/5 частку за кожним житлового будинку з господарськими спорудами,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Старосинявської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок.

В обґрунтування вимог вказує, що з часу прийняття в експлуатацію у 1970 році будинку за АДРЕСА_1 постійно проживає в ньому. Будинок будувався її матір?ю, нею та її чоловіком – ОСОБА_5 . 14.11.1989 року на житловий будинок видано свідоцтво про право особистої власності, яким посвідчувалось, що будинок належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5 . Станом на 15.04.1991 року членами колгоспного двору були ОСОБА_5 (голова двору), позивачка та їх діти – дочка ОСОБА_6 , сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , спадщину після смерті якого оформила дочка ОСОБА_6 . Однак, рішенням Старосинявського районного суду від 18.09.2016 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 серпня 2015 року, видане державним нотаріусом Гоменюк О.О. на ім`я ОСОБА_2 на житловий будинок із надвірними будівлями та державним реєстратором вилучені відомості про власника будинку. Позивачка вважає, що має право на визнання за нею права власності на цілий будинок, оскільки її діти, які були членами колгоспного двору, приймали незначну участь працею і коштами в господарстві двору. Для реєстрації свого права власності на будинок вона звернулась до Державної нотаріальної контори, однак нотаріусом їй відмовлено. Тому позивач просить суд визнати за нею право власності на цілий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 01 червня 2020 року відкрито провадженні у вказаній справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

В ході підготовчого провадження відповідач ОСОБА_2 подала зустрічний позов провизнання за нею права власності на 2/5 частки житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що вказаний будинок відносився до суспільної групи колгоспних дворів, станом на 15.04.1991 року головою двору був її батько ОСОБА_5 , а членами колгоспного двору були її мати, вона та два брати. Після смерті батька 20.09.2014 року вона прийняла спадщину, мати звернулась із заявою про відмову від прийняття спадщини на її користь, а брати заяв про прийняття спадщини не подавали. 05.08.2015 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька на цілий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , яке в подальшому було скасоване рішенням суду від 28.09.2016 року. Позивач вважає, що має право на 1/5 частку у колгоспному дворі, як член колгоспного двору, та на 1/5 частку, яку успадкувала після смерті батька ОСОБА_5 , тому просить визнати за нею право власності на 2/5 частки житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також подали до суду зустрічну позовну заяву, згідно вимог якої просили визнати за кожним з них право на 1/5 частки на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , оскільки вони станом на 15.04.1991 року проживали та були членами колгоспного двору, головою якого двору був їх батько - ОСОБА_5 , тому також отримали право на свої частки у даному домогосподарстві.

Ухвалами суду від 14 липня 2020 року та від 03 серпня 2020 року зустрічні позовні заяви прийняті до спільного розгляду із первісним позовом та вимоги за первісним та зустрічними позовами об`єднано у одне провадження.

24 вересня 2020 року ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні позивач- відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Куцоконь В.В. позовні вимоги підтримали з мотивів, що викладені у позовній заяві, просили позов задовольнити повністю. Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заперечує, а зустрічний позов ОСОБА_2 не визнає, так як остання намагалсь вигнати позивачку із спірного будинку. Також представник позивача ОСОБА_7 у судових дебатах просив застосувати позовну давність до вимог ОСОБА_2 , а до вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовну давність не застосовувати.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала повністю вимоги її зустрічного позову, проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заперечувала, а первісний позов не визнала, вказавши, що вона як член колгоспного двору також має право на 1/5 частку у колгоспному дворі та 1/5 частку, яку успадкувала після смерті батька ОСОБА_5 .

Відповідач – позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав поданий ним зустрічний позов та просив його задовольнити, одночасно вказав, що проти задоволення позову матері ОСОБА_1 не заперечує.

Відповідач – позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі, зустрічний позов підтримує, проти задоволення позову матері ОСОБА_1 не заперечує.

Представник відповідача - Старосинявської селищної ради в судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до наступних висновків.

Так, відповідно до наявного у матеріалах справи свідоцтва про право особистої власності на будинок, виданого виконкомом Старосинявської районної ради 14.11.1989 року, та технічного паспорта, цілий будинок із приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5

АДРЕСА_1 згідно розпорядження Хмельницької ОДА №393/2017-р від 01.06.2017 року, про що свідчить довідка № 55 від 23.01.2020 року.

Як слідує із довідок Старосинявської селищної ради № 891 від 24.10.2019 року та № 34 від 23.01.2020 року, господарство за адресою: АДРЕСА_1 відносилось до типу колгоспних дворів, відповідно до записів у погосподарських книгах станом на 15.04.1991 року головою колгоспного двору по АДРЕСА_1 був ОСОБА_5 , 1947 р.н., разом з ним проживали члени колгоспного двору: дружина ОСОБА_1 , 1952 р.н.., дочка – ОСОБА_6 , 1972 р.н.., та сини – ОСОБА_3 1972 р.н., та ОСОБА_4 , 1977 р.н.

Із наданих суду виписки з погосподарської книги №1 за 1986- 1990 роки, копії по господарської книги, особовий рахунок № НОМЕР_1 за 1991-1995 р.р. за адресою АДРЕСА_1 , проживали: голова сім`ї - ОСОБА_5 , 1947 р.н., який був колгоспником (колгосп «Дружба»), його дружина ОСОБА_1 , 1952 р.н., дочка – ОСОБА_6 , 1970 р.н., та сини – ОСОБА_3 , 1972 р.н., та ОСОБА_4 , 1977 р.н.

Згідно даних виписки погосподарської книги за 1986- 1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , також встановлено, що діти голови колгоспного двору: дочка – ОСОБА_6 , 1970 р.н., та сини – ОСОБА_3 , 1972 р.н., та ОСОБА_4 , 1977 р.н., були зареєстровані та проживали у вказаному будинку, при цьому ОСОБА_6 – з вересня 1988 навчалась у Кам`янець-Подільському сільськогосподарському інституті, ОСОБА_3 з травня 1990 року служив у армії, ОСОБА_4 навчався у Пилявській ЗОШ.

Обставина щодо віднесення домогосподарства по АДРЕСА_1 до категорії колгоспних дворів, головою якого був ОСОБА_5 , 1947 р.н., а членами двору - дружина ОСОБА_1 , 1952 р.н., дочка – ОСОБА_6 , 1970 р.н., та сини – ОСОБА_3 , 1972 р.н., та ОСОБА_4 , 1977 р.н., також перевірялась та була встановлена рішенням Старосинявського районного суду від 08 вересня 2016 року у справі № 684/398/16-ц у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

ОСОБА_6 , 1970 р.н. у зв`язку із одруженням змінила прізвище на « ОСОБА_8 », про що свідчить свідоцтво про одруження НОМЕР_2 від 11 серпня 1996 року.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69. Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній земельній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Відповідно до роз`яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що право власності на спірний будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , який належав до колгоспного двору, станом на 15 квітня 1991 року набули: голова двору ОСОБА_5 , дружина - ОСОБА_1 , дочка - ОСОБА_9 та сини - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частках, тобто по 1/5 частці кожний.

Сторонами не надано жодних доказів та судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про те, що хтось із членів колгоспного двору до 15 квітня 1991 року втратили право на частку у майні цього двору, як і не встановлено підстав для зменшення частки ОСОБА_8 чи відмови у її виділенні у зв`язку із незначною участю у господарстві двору, зважаючи на її вік та факт навчання, про що зазначено у по господарських книгах.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 23.09.2014 року.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи № 14-2015 щодо майна померлого ОСОБА_5 , 03.02.2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь доньки ОСОБА_8 , а дочка померлого ОСОБА_8 05.08.2015 року звернулась із заявою про прийняття спадщини. Інші спадкоємці у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини не подавали.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 прийняла спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 , 18.08.2015 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлого - земельну ділянку площею 2,0649 га.

Рішенням Старосинявського районного суду від 08 вересня 2016 року свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 серпня 2015 року, видане державним нотаріусом Гоменюк О.О. на ім`я ОСОБА_8 на житловий будинок із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване у реєстрі за № 1079 визнано недійсним та скасувано рішення державного реєстратора Гоменюк О.О. індексний номер 23419940 від 05.08.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності ОСОБА_8 на даний житловий будинок.

Враховуючи, що згідно матеріалів спадкової справи № 14-2015 щодо майна померлого ОСОБА_5 єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є дочка померлого ОСОБА_8 , тому вона має право на 1/5 частку спірного будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , який належав до колгоспного двору, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

Позивачу ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на житловий будинок та надвірні будівлі, що розташовані по АДРЕСА_1 , оскільки неможливо встановити хто з членів колгоспного двору не втратив права на частку в майні колгоспного двору до 15.04.1991 року, про що надано письмову відмову-лист державного нотаріуса Старосинявської державної нотаріальної контори №262/01-16 та №1127/01-16/2019 від 29 жовтня 2020 року

На замовлення позивача-відповідача ОСОБА_1 ПП ОСОБА_10 надано висновок про оцінку вартості житлового будинку та надвірних будівель по АДРЕСА_1 , вартість становить 32573 грн.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Щодо усної заяви представника позивача-відповідача ОСОБА_7 про застосування строку позовної давності до вимог зустрічного позову ОСОБА_8 , суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

У ході розгляду даної справи встановлено, що частка у майні колгоспного двору належить членам двору, в тому числі ОСОБА_8 у силу закону, а спадкоємцю, який прийняв спадщину, спадщина належить з часу відкриття спадщини. Неоформлення права власності документально не позбавляє її права на належну їй частку майна.

Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який власник може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин відсутні. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 червня 2020 року (справа № 530/442/17).

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення шляхом визнання за нею права власності на1/5 частку житлового будинку загальною площею 54 кв.м., житловою площею 42 кв.м., із господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , як на частку у майні члена колгоспного двору, зустрічний позов ОСОБА_8 підлягає до повного задоволення шляхом визнання за нею права власності на 2/5 частки вказаного майна, а також підлягають до задоволення вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом визнання за ними права власності по 1/5 частці вказаного майна за кожним.

На підставі наведеного, керуючись 12, 13, 259, 263-268, 273 ЦПК України, ст. ст. 16, 391, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку житлового будинку загальною площею 54 кв.м., житловою площею 42 кв.м., із господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_11 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_11 право власності на 2/5 частки житлового будинку загальною площею 54 кв.м., житловою площею 42 кв.м., із господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частку житлового будинку загальною площею 54 кв.м., житловою площею 42 кв.м., із господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/5 частку житлового будинку загальною площею 54 кв.м., житловою площею 42 кв.м., із господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Старосинявський районний суд. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , серія та номер паспорта НОМЕР_5 , виданий Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 07 серпня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , серія та номер паспорта НОМЕР_7 , виданий Старосинявським РВ УМВС України в Хмельницькій області 04 червня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , серія та номер паспорта НОМЕР_9 , виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в місті Києві 12 березня 1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .

Відповідач: Старосинявська селищна рада Старосинявського району Хмельницької області, місце знаходження: смт. Стара Синява, вул. І.Франка, 8, Старосинявський район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ: 04402824.

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2020 року.

Головуюча суддя Галиш І.Б.