Рішення № 92480222, 19.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року м. Київ № 640/10524/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Кравченку Я.В.,

за участі представників сторін:

від позивача - Симанов Д.М.,

від відповідача - Макаренко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 13.02.2020 № 00001490502, № 00001500502, №00001510502 та № 00001520502.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення, закони України «Про Національний банк України», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91, Положення про основи процентної політики Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 21.04.2016 № 277, та зазначає про протиправність податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 № 00001490502, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, Наказ Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів», та зазначає про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.02.2020 № 00001490502, оскільки висновок контролюючого органу про необхідність застосування правил дисконтування кредиторської заборгованості до зобов`язань товариства за кредитним договором не відповідає приписам чинного законодавства, що регулює відносини у сфері бухгалтерського обліку. Також позивач вказує, що проведення дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості можливе за умови, якщо зміни ставки дисконту мають суттєвий вплив на актив чи зобов`язання, проте відхилення справедливої (теперішньої) вартості кредиторських зобов`язань товариства за кредитним договором від їх номінальної (майбутньої) є несуттєвим, оскільки таке відхилення менше 10 відсотків і, як наслідок, не потребує проведення дисконтування таких зобов`язань. Одночасно позивач вказує на правомірність включення витрат на ремонт вагонів до витрат звітного періоду та про правомірність відшкодування збитків своїх клієнтів у зв`язку з виявленням нестачі вантажу під час транспортування, яке організовувалося товариством. Щодо податкових повідомлень-рішень № 00001500502, №00001510502 та № 00001520502 позивач зазначає про їх протиправність, оскільки вартість послуг з оренди вагонів не відрізняється від звичайних цін на послуги ідентичних вагонів та товариством у відповідності до вимог податкового законодавства відображено у бухгалтерському обліку вартість нестачі товарів, виявлених при транспортуванні.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, та зазначив про правомірність податкових повідомлень-рішень, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» не визначено та не відображено фінансовий дохід (коригування) від дисконтування кредиторської заборгованості та не здійснено амортизацію дисконту протягом строку коригування на кожну наступну дату балансу. Також відповідач вказує на те, що товариством не відображено у бухгалтерському обліку збільшення первісної вартості об`єктів основних засобів на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єктів; неправомірно відображено витрати в частині включення до складу собівартості реалізованої продукції суми сплачених грошових коштів за відповідними претензіями замовників послуг транспортних перевезень про відшкодування збитків, внаслідок виявлення нестачі товарів при транспортуванні; встановлено заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ у складі вартості наданих в оренду залізничних вагонів за цінами, нижчими за звичайні та встановлено, що товариством за відповідними претензіями замовників до складу податкових зобов`язань відповідних декларацій з ПДВ не включені суми податку у складі вартості нестачі товарів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В період з 26.11.2019 по 10.01.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна».

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт від 16.01.2020 № 21/26-15-05-02-01/32493177, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» ряд вимог податкового законодавства.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, позивачем подані заперечення на акт перевірки.

Листом від 10.02.2020 за № 24264/10/26-15-05-0201 Головне управлінням ДПС у м. Києві повідомило позивача, що висновки акта від 16.01.2020 № 21/26-15-05-02-01/32493177 викладено в новій редакції, згідно з якою перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №29, пункту 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», пункту 7, пункту 11 П(С)БО №16 «Витрати», в результаті чого:

занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, па загальну суму 2070404 грн, у тому числі: за III квартал 2018 року у сумі 1276958 гри, за IV квартал 2018 року у сумі 793446 грн;

завищено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 294448 грн, у тому числі: за 1 квартал 2019 року у сумі 31464 грн, за II квартал 2019 року у сумі 123557 грн, за III квартал 2019 року у сумі 139428 грн;

- пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1069 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12188 грн, в тому числі: за травень 2018 року у сумі 2533 грн, за серпень 2018 року у сумі 9655 гривень;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість на загальну суму 127614 грн, в тому числі: за вересень 2019 року у сумі 127614 грн;

- пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1579,51 грн;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено наявність реєстрації податкових накладних з порушенням граничного строку реєстрації податкових накладних на суму 4205,64 грн;

- пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в частині відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 139802 грн, в тому числі: за травень 2018 року у сумі 2534 грн, за серпень 2018 року у сумі 9655 грн, за листопад 2018 року у сумі 350 грн, за грудень 2018 року у сумі 13760 грн, за січень 2019 року у сумі 17567 грн, за лютий 2019 року у сумі 14280 грн, за березень 2019 року у сумі 20003 грн, за квітень 2019 року у сумі 19202 грн, за травень 2019 року у сумі 13800 грн, за червень 2019 року у сумі 14691 грн, за серпень 2019 року у сумі 13960 грн;

- пункту 49.2, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, розділів II, III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, а саме: відомості про нараховані та виплачені фізичним особам суми доходів і суми утриманих з них податків за формою №1-ДФ до ДПІ подавалися своєчасно, але не в повному обсязі, з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб. У звітах за 3, 4 квартал 2018 року не вірно відображено ідентифікаційний номер фізичної особи, що призвело до зміни платника податку. Підприємством подано уточнюючі звіти 24.07.2019 (термін подання до 09.11.2018) за 3 квартал 2018, та 25.07.2019 (термін подання до 11.02.2019) за 4 квартал 2018 року з порушенням строків подання звітності. В податковому розрахунку за 2 квартал 2019 року не вірно відображено ідентифікаційний номер фізичної особи, що призвело до зміни платника податку;

- статті 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне надходження на поточний рахунок ТОВ «Асстра Україна» виручки в сумі 1 670 євро (еквівалент 53 841,68 грн) за договором від 09.06.2010 № AURP 019.10 з ООО "ЛсстрА Урал" (Російська Федерація);

- пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, станом на 01.04.2018.

На підставі складеного акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

від 13.02.2020 № 00001520502, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 127 614 грн;

від 13.02.2020 № 00001500502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 15 235 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями в розмірі 12 188 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3047 грн;

від 13.02.2020 № 00001490502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 811 157 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями в розмірі 1 775 955 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 035 202 грн;

від 13.02.2020 № 00001510502, яким застосовано штраф у розмірі 69 901 грн за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 24.04.2020 № 14442/6/99-00-08-05-01-06 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.02.2020 № 00001490502, № 00001500502, № 00001510502, № 00001520502, а скаргу - без задоволення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відносно висновків контролюючого органу, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» не визначило та не відобразило фінансовий дохід (коригування) від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості в загальному розмірі 9 981 471 грн та не здійснювало амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу в загальному розмірі 1 365 913 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час проведення перевірки, 23.08.2018 між Компанією Asstra Forwarding AG (Швейцарія), як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна», як позичальником, укладено кредитний договір № LO 008-26.18.

Загальний розмір позики за договором становить 800 000,0 євро.

Розмір процентів за договором складає 7% річних від суми позики.

Термін повернення позики - 23 серпня 2023 року (5 років).

Згідно з даними руху на рахунку бухгалтерського обліку № 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті» та банківських виписок по валютному рахунку, ТОВ «Асстра Україна» отримано за кредитним договором від «Asstri Forwarding AG» (Швейцарія) позикові кошти у ІІІ кварталі 2018 року у сумі 355000 євро (11652279,76 грн), у IV кварталі 2018 року у сумі 255000 євро (8231360,31 грн). Всього на суму 610000 євро (19883640,0грн.).

На протязі ІІ-ІІІ кварталів 2019, ТОВ «Асстра Україна» повернуло 90000 євро (2536971,63 грн.).

У бухгалтерському обліку ТОВ «Асстра Україна» відображено заборгованість перед Компанією «Asstra Forwarding AG» (Швейцарія) по кредиту рахунку бухгалтерського обліку № 506 («Інші довгострокові позики в Іноземній валюті» за номінальною вартістю, яка складає показник: за 2018 рік у сумі 610000 євро, що в еквіваленті національної валюти - 19345624,18 грн. (після здійснення перерахунку курсових різниць); за ІІІ квартали 2019 року у сумі 520000 євро, що еквівалентно національній валюті - 13693967 грн (після здійснення перерахунку курсових різниць).

При цьому, перевіркою зроблено висновок, що ТОВ «Асстра Україна» на порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(с)БО 15 «Дохід», занижено (завищено) показник у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку», на загальну суму 9 981 471 грн., у тому числі: за III квартал 2018 року у сумі 7 094 211 грн, за IV квартал 2018 року у сумі 4 229 888 грн, за II квартал 2019 року у сумі (-163 585) грн, за III квартал 2019 року у сумі (-1 179 043) гривні.

Разом з тим, перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки показників Звітів про фінансові результати встановлено, що:

- до складу інших доходів Звітів не віднесено суму фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості у розмірі 9 981 471 грн, у тому числі: за ІІІ квартал 2018 року у сумі 7 094 211 грн, за IV квартал 2018 року у сумі 4 229 888 грн, за ІІ квартал 2019 року у сумі (-163 585) грн, за III квартал 2019 року у сумі (-1 179 044) грн.

- до складу інших витрат Звіту про фінансові результати, не включено фінансові витрати (амортизація дисконту) на загальну суму 1 365 913 грн, у тому числі: за IV квартал 2018 року у сумі 209 993 грн, за І квартал 2019 року у сумі 370 418 грн, за II квартал 2019 року у сумі 387 087 грн, за III квартал 2019 року у сумі 398 415 грн.

Підпунктом 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Разом з тим, при складені фінансової звітності платникам податків доцільно приділяти особливу увагу питанню правильності бухгалтерського обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, адже помилки при відображенні фінансового доходу або витрат від дисконтування довгострокової кредиторської/дебіторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу можуть призвести до неправильного відображення об`єкта оподаткування, тому слід уважно проаналізувати, як саме врегульоване це питання на рівні національних стандартів бухгалтерського обліку.

П(С)БО 13 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.

Згідно визначених понять у пункті 4 вказаного Положення, фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Приписами пункту 6 П(С)БО 13 визначено, що фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

Пунктом 10 П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Згідно з пунктом 29 П(С)БО 13 фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пункт 30 цього Положення передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім: дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу; фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення; фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити; фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.

Пунктом 31 П(С)БО 13 передбачено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 28 теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

За приписами пункту 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

З метою упорядкування роботи підконтрольних установ та роз`яснення питань належного обліку дебіторської та кредиторської заборгованості Національним банком України було підготовлено лист "Щодо бухгалтерського обліку пролонгації кредитних та депозитних договорів" від 17 серпня 2004 року N 12-111/1226-8366, в якому, зокрема, вказано: «Відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 30 "Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ", банки повинні відображати в бухгалтерському обліку інформацію про активи та зобов`язання через групування їх за строками погашення. З посиланням на Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України (неодноразово пізніше затверджувалися у відповідній редакції) НБУ у вказаному листі наголошував на відображенні в бухгалтерському обліку кредитних та вкладних (депозитних) операцій за відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості залежно від строку, що визначається від дати підписання договору до дати їх погашення. Також звертав увагу, що операція з пролонгації кредиту (депозиту) на термін, що не перевищує 12 місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками короткострокових кредитів (депозитів). Якщо ж термін продовження дії перевищує один рік - за рахунками довгострокових кредитів (депозитів)».

Поряд з тим, з метою підвищення якості контрольно-перевірочних заходів ризикових операцій під час перевірок окремих питань обліку дебіторської і кредиторської заборгованості Державною фіскальною службою України 18 червня 2018 року було видано лист №18311/7/99-99-14-03-03-17 "Про перевірки окремих питань обліку дебіторської та кредиторської заборгованості", яким надано відповідні рекомендації працівникам контролюючих органів щодо належного проведення відповідних перевірок.

Так, зокрема, відповідно до пункту 4 вказаного листа при проведенні перевірок платників податків доцільно дослідити питання відображення фінансового доходу від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 (далі - П(С)БО 11), довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.

Згідно із пунктом 10 П(С)БО 11 довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за теперішньою вартістю.

За приписами пункту 4 П(С)БО 11 теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів.

Пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року № 9 (далі -П(С)БО 12), визначено терміни:

Амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Ефективна ставка відсотка - ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов`язання) та вартості її погашення.

Метод ефективної ставки відсотка - метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.

У пункті 4 П(С)БО 12 зазначено, що фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю.

Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно (пункт 8 П(С)БО 12).

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

За приписами пункту 10 П(С)БО 12 різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 28 теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

Згідно з пунктом 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

Відповідно до пункту 10 П(С)БО 12 сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Враховуючи вищенаведене, важливим є питання не лише відображення доходу від дисконтування кредиторської заборгованості (або витрат від дисконтування дебіторської заборгованості) в момент її виникнення, а й проведення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

З аналізу наведених норм права вбачається, що при здійсненні бухгалтерського обліку заборгованості за отриманою позикою першочерговим є визначення її статусу.

Як зазначено вище, згідно з П(С)БО 11 зобов`язання поділяються на довгострокові та поточні. Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов`язання - це зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу.

У свою чергу, дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 11 довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними.

Тобто, для правильного вирішення даного спору необхідно встановити, чи на дату балансу зобов`язання за договорами позики були довгостроковими чи короткостроковими, оскільки від цього залежить, чи підлягають зобов`язання дисконтуванню, чи ні. Крім того, необхідним є перевірка правильності здійснення розрахунку дисконтування.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах неодноразово наводив Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема у постановах від 29.07.2020 по справі № 640/4003/19, від 04.12.2019 по справі № 826/16321/18.

Як вбачається з укладеного кредитного договору між позивачем та нерезидентом, спірні зобов`язання за кредитним договором є довгостроковими, а тому вони підлягають дисконтуванню, проте товариство не визначило та не відобразило фінансовий дохід (коригування) від дисконтування кредиторської заборгованості.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом здійснено дисконтування за формулою, зазначеною у листі ДФС України від 18.06.2018 №18311/7/99-99-14-03-03-17:

PV = FV : (1 + i)n, де

FV - майбутня вартість;

PV - теперішня вартість;

і - ставка дисконтування (облікова ставка рефінансування НБУ);

n - кількість періодів дисконтування.

При цьому суд звертає увагу, що посилання на нормативні джерела, з яких вбачається можливість (необхідність) застосування саме такої ефективної ставки, в листі ДФС України відсутні, під час розгляду справи відповідачем не наведено.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Пунктом Б5.1.1 Додатка Б до Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 «Фінансові інструменти» визначено, що для оцінки справедливої вартості позики, виданої на неринкових умовах, необхідно продисконтувати всі майбутні грошові надходження по такій позиції за переважаючою ринковою ставкою відсотка для аналогічного інструмента з аналогічним кредитним рейтингом.

Під аналогічним інструментом розуміється кредит або позика з аналогічним терміном, валютою, типом відсоткової ставки, схемою руху грошових коштів, наявністю застави і базою для нарахування відсотків.

Справедлива вартість виданої позики дорівнюватиме величині усіх майбутніх грошових потоків, дисконтованих за ринковою ставкою відсотка на подібний інструмент (подібний за валютою, строками, типом ставки відсотка та іншими ознаками). Різниця між сумою позики та її справедливою вартістю є витратами. Водночас, в процесі амортизації фінансового активу визнаються фінансові доходи (п.5.7.2 МСФЗ 9).

Згідно з параграфом К384 Додатка В до МСФЗ 9 грошові потоки, пов`язані з короткостроковою дебіторською заборгованістю, не дисконтують, якщо вплив дисконтування є несуттєвим.

Згідно з пунктом 5.4.2 МСФЗ 9 кращим свідченням справедливої вартості є ціни котирування на активному ринку. Якщо ринок для фінансового інструмента не є активним, суб`єкт господарювання встановлює справедливу вартість, застосовуючи метод оцінювання. Мета застосування методу оцінювання - встановити, якою буде ціна операції на дату оцінки в обміну між незалежними сторонами, виходячи з звичайних міркувань бізнесу.

Згідно пункту Б5.4.3 МСФЗ 9 фінансовий інструмент вважається котируваним на активному ринку, якщо ціни котирування легко і регулярно доступні (за допомогою біржі, дилера, брокера, промислової групи, служби інформації про ціни або регулівного органу) та відображають фактичні й регулярно здійснювані ринкові операції між незалежними сторонами. Справедлива вартість визначається як ціна, узгоджена між зацікавленим покупцем та зацікавленим продавцем в операції незалежних сторін. Мета визначення справедливої вартості для фінансового інструмента, який відкрито купується та продається на активному ринку - отримати ціну, за якою відбулась би операція з цим інструментом (тобто без модифікації або перепакування інструмента) на кінець звітного періоду на найсприятливішому активному ринку, до якого суб`єкт господарювання має безпосередній доступ.

Відповідно до пункту Б5.4.6 МСФЗ 9 якщо ринок для фінансового інструмента не є активним, суб`єкт господарювання встановлює справедливу вартість, застосовуючи метод оцінювання. Цей метод базується на застосуванні останніх ринкових операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (якщо вони доступні), посиланні на поточну справедливу вартість іншого інструмента, який є практично таким самим, аналізі дисконтованих грошових потоків та моделі опціонного ціноутворення. Якщо є метод оцінювання, який зазвичай використовують учасники ринку для визначення ціни інструмента, і доведено, що він надає достовірні оцінки цін, отриманих у фактичних ринкових операціях, то суб`єкт господарювання застосовує цей метод.

Пунктом 29 П(С)БО 13 визначено, що позичальник повинен первісно оцінити фінансові зобов`язання (позику) та відобразити її в обліку за фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості зобов`язань (суми позики) і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням фінансового інструмента.

Виходячи з положень МСФЗ перед тим як оцінювати грошові потоки платник податків сам має право визначити за якою методикою їх оцінювати: за ціною котирування ціни на активному ринку чи, застосовуючи метод оцінювання, у разі відсутності активного ринку.

Національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, відтак, підприємство не зобов`язане визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно, а ДФС не має права визначати цю методику та давати вказівки платнику податків щодо методики.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Тобто визначення національних стандартів не дозволяє застосувати міжнародні стандарти обліку у разі відсутності методів ведення обліку в національних стандартах. А тому позиція контролюючого органу щодо посилання на міжнародні стандарти у разі, коли підприємство здійснює облік за національними стандартами є неправомірною та не відповідає положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, розрахунок застосований контролюючим органом за формулою дисконтування заборгованості позивача є неправомірним, оскільки використовував норми МСФО, в той час як позивач використовує П(С)БО.

Контролюючим органом не надано належних, допустимих та достатніх доказів у їх сукупності про те, що застосування до спірних відносин міжнародних стандартів фінансової звітності є обов`язковим. Отже, перевіряючими під час проведення перевірки не вірно застосовані положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Таким чином, оскільки висновки акта перевірки щодо визначення позивачу доходу від дисконтування кредиторської заборгованості спростовуються нормами чинного законодавства та наявними матеріалами справи, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків акта перевірки про порушення позивачем норм підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та, як наслідок, збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 550 800,44 грн, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 13.02.2020 № 00001490502.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення ТОВ «Асстра Україна» пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 14 П(с)БО 7 «Основні засоби» внаслідок віднесення до складу рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати підприємства за 9 місяців 2019 року витрати на проведення капітального ремонту та заміну комплектуючих основних засобів (залізничних вагонів), вартість яких підлягає амортизації у складі об`єктів основних фондів, на загальну суму 1 039 535 грн, у тому числі: за 2018 рік у сумі 388 135 грн, за ІІІ квартали 2019 року у сумі 651 400 грн, суд зазначає наступне.

26.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфара», як компанією, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна», як клієнтом, укладено договір № 1006 про надання послуг з організації робіт по проведенню капітального та деповського ремонтів вантажних вагонів.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфара» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) № 249 від 31.12.2018 з найменуванням робіт: компенсація вартості деповського ремонту критих вагонів в кількості 10 штук та винагорода з організації робіт по деповському ремонту вагонів 5%.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Асстра Україна» суму витрат на проведення капітального та деповського ремонту у розмірі 388 135 грн. відображено в оборотно- сальдовій відомості по рахунку бухгалтерського обліку № 90 «Собівартість реалізації» та включено до рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції» Звіту про фінансові результати підприємства за 2018 рік.

26.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вагонкомплектсервіс», як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна», як замовником, укладено договір № AUP 225-01.19, за умовами якого виконавець зобов`язується, відповідно до умов цього договору, на свій ризик та за завданням замовника виконати роботу з планового виду ремонту вагонів, подовження терміну служби вагонів власності замовника або орендованих замовником в іншого власника або якими замовник розпоряджається згідно до зобов`язань по іншим угодам, згідно Керівництва по деповському ремонту вагонів ЦВ-0017 та Керівництва по капітальному ремонту вагонів ЦВ-0016, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вагонкомплектсервіс» підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з номенклатурою: капітальний ремонт вагону №52411030; деповський ремонт вагона №52546991; маневрова робота №№ 52546991, 52426921; фарбування залізничного вагона №52426921; подовження терміну служби вагона №52426921 та інше, на загальну суму 266 399,8 грн, а також видаткові накладні на поставку запчастин для комплектації (проведення ремонту) вагонів, на загальну суму 385000 гривень.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Асстра Україна» суму витрат на списання запасних частин і проведення капітального та деповського ремонту у розмірі 651 400 грн. відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку бухгалтерського обліку №90 «Собівартість реалізації» та включено до рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати підприємства за 9 місяців 2019 року.

При цьому, контролюючим органом під час проведення перевірки зроблений висновок, що ремонтуються та реконструюються залізничні вагони виробництва 80х-90х років, які були у вжитку, поліпшення яких подовжує термін використання, а також дає змогу отримати більший рівень доходу, в зв`язку з чим зроблений висновок, що TOB «Асстра Україна» не відображено у бухгалтерському обліку збільшення первісної вартості об`єктів основних засобів на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єктів (капітальний ремонт тощо) на рахунку бухгалтерського обліку №15 «Капітальні інвестиції», проте включено до складу собівартості реалізації вартість таких витрат в повному обсязі.

Відповідно до пункту 44.2. статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Розділом III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного підприємством відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, на різницю по проведеному ремонту основних засобів підприємства.

Відповідно до пункту 14 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Відповідно до пункту 15 П(С)БО 7«Основні засоби» витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе в майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат (пункт 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561).

Відповідно до пунктів 30, 31, 32 Методичних рекомендацій витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом.

Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Отже у чинному законодавстві щодо обліку основних засобів відсутні визначення капітальний або поточний ремонт. Всі витрати по ремонту (капітальний та поточний), згідно законодавства, підприємство може віднести на поточні витрати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 821/1496/16.

При цьому, як зазначив позивач під час розгляду справи, витрати на ремонт вагонів, здійснених товариством відповідно до договорів, укладених з ТОВ «Альфара» та ТОВ «Вагонкомплектсервіс», пов`язані виключно із підтриманням цих вагонів у робочому стані без збільшення економічного ефекту (здійснено заміну колісних пар вагонів), а тому не було підстав для віднесення цих витрат до капітальних інвестицій та збільшення первісної вартості вагонів. На підтвердження своєї позиції щодо заміни колісних пар вагонів позивачем надані копії видаткових накладних, специфікацій до договору.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин, які б свідчили про необхідність відображення витрат на проведення ремонту та заміни комплектуючих основних засобів (залізничних вагонів) у бухгалтерському обліку, як збільшення первісної вартості об`єктів основних засобів на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єктів (капітальний ремонт тощо) в розмірі 1 039 535 грн.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення ТОВ «Асстра Україна» пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 7, пункту 11 П(С)БО 16 «Витрати», внаслідок чого завищено витрати у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати підприємства в частині включення витрат, не передбачених П(с)БО №16 «Витрати», на суму 211 323 гри, у тому числі: за І квартал 2019 року на суму 195 623 грн, за II квартал 2019 року на суму 15 700 грн, суд зазначає наступне.

У ході перевірки встановлено, що ТОВ «Асстра Україна» до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за ПІ квартали 2019 року віднесено суми сплачених грошових коштів за відповідними претензіями замовників послуг транспортних перевезень про відшкодування збитків, внаслідок виявлення нестачі товарів при транспортуванні, на загальну суму 211 323 грн, а саме:

претензія ТОВ СНВ Агрофірма «Мрія» від 08.02.2019 №18 щодо виявлення нестачі при прийманні вантажу - 8,2 тон сої, на загальну суму 92 817,29 грн;

претензія ТОВ «Северинівська» від 12.02.2019 №32/1 щодо виявлення нестачі при прийманні вантажу - 5,452 тон сої, на загальну суму 61 877,95 грн;

претензія САП «Родючисть» від 14.02.2019 №5 щодо виявлення нестачі при прийманні вантажу - 3,685 тон сої, на загальну суму 40 927,94 грн;

претензія ТОВ «Юнівест маркетинг» від 11.06.2019 №11/1-06 щодо виявлення нестачі при прийманні вантажу - 5 коробів колекційних фігурок-вкладень на загальну суму 15699,82 грн.

Сума таких нарахувань за І-ІІ квартали 2019 року у розмірі 211 323 грн відображена ТОВ «Асстра Україна» у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати підприємства за І півріччя 2019 року.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7 П(С)БО 16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 11 П(С)БО 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем відшкодовано збитки клієнтів у зв`язку з виявленням нестачі вантажу під час транспортування, яке організовувалося ТОВ «Асстра Україна» на підставі претензій та документів, підтверджуючих факт нестачі, та відображено дані витрати у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати підприємства за І півріччя 2019 року.

При цьому, як вбачається з акту перевірки та відзиву відповідача, підставою для висновку щодо неправомірності такого відображення контролюючим органом визначено ті обставини, що до перевірки не надано підтвердження щодо компенсації перевізником сум сплачених штрафів за відповідними претензіями замовників послуг транспортних перевезень про відшкодування збитків, внаслідок виявлення нестачі товарів при транспортуванні.

Позивач під час розгляду справи зазначив про відсутність реальної можливості скласти комерційний акт, і відповідно, немає реальної можливості для товариства отримати компенсацію від безпосереднього перевізника суми коштів, що були сплачені за претензіями, оскільки безпосереднім перевізником, що здійснював транспортування вантажу, нестача якого призвела до пред`явлення претензій ТОВ «СНВ Агрофірма «Мрія», ТОВ «Северинівська» та САП «Родючисть» були підприємства залізничного транспорту. Вантаж ТОВ «СНВ Агрофірма «Мрія», ТОВ «Северинівська» та САП «Родючисть» перевозився насипом в опломбованих вагонах. Вагони прибули на станцію призначення у справному стані, із справними пломбами. Перевірка стану вантажу, його маса і кількість перевізником на станції прибуття (Високо-Литовськ, Республіка Білорусь) не провадилась через відсутність вагових приладів та інформації або ознак недостачі в період перевезення. На підтвердження даної позиції позивачем надано накладні, інвойси, акти експертиз.

При цьому, на підтвердження правомірності даних висновків позивач посилається на положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Так, відповідно до статті 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує:

1) невідповідність найменування, маси або кількості місць вантажу відомостям, зазначеним у накладній;

2) невідповідність маркування на місцях вантажу відомостям, зазначеним у накладній про знаках (марках) місць вантажу, станцію і залізницю призначення, одержувача, кількості місць вантажу;

3) пошкодження (псування) вантажу;

4) відсутність накладної або окремих її листів з даного вантажу або вантажу по даній накладній (втрата).

Якщо національним законодавством країни призначення вантажу допускається складання комерційного акта після видачі вантажу одержувачу, то одержувач має право звернутися до перевізника, який видає вантаж, про складання комерційного акта після видачі вантажу з причини, яку виявити зовнішнім оглядом при видачі вантажу було неможливо. Таке звернення до перевізника, який видає вантаж, має бути зроблено одержувачем негайно після встановлення втрати, недостачі, пошкодження (псування) вантажу і не пізніше ніж через три доби після видачі вантажу.

Відповідно до статті 37 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення перевізник несе відповідальність перед відправником або отримувачем, що витікає виключно з договору перевезення, в порядку і межах, встановлених цією Угодою.

Перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення до моменту його видачі.

Обставини, які є підставою для виникнення відповідальності перевізника за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу, засвідчуються комерційним актом.

Згідно із § 4 статті 39 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення перевізник не несе відповідальність за недостачу:

1) вантажу, що перевозиться в тарі або в обв`язці, якщо вантаж був виданий одержувачу при загальній кількості місць, в справній тарі або обв`язки і при відсутності зовнішніх ознак доступу до вмісту, які могли б стати причиною недостачі вантажу;

2) вантажу, що перевозиться без тари або обв`язки, якщо вантаж був виданий одержувачу при загальній кількості місць і при відсутності зовнішніх ознак доступу до вантажу, які могли б стати причиною недостачі вантажу;

3) вантажу, якщо вантаж, занурений відправником в вагон, ИТЕ або АТС, був виданий одержувачу за справними пломбами відправника, а також без зовнішніх ознак доступу до вантажу, які могли б стати причиною недостачі вантажу;

4) вантажу в контейнерах, які завантажені у вагон відправником (дверима всередину), якщо контейнери в цьому вагоні слідували без перестановки в шляху проходження й передані одержувачу без перевірки пломб і без зовнішніх ознак доступу до вантажу, які могли б стати причиною недостачі вантажу;

5) вантажу, прийнятого до перевезення на відкритому рухомому складі, якщо вантаж прибув у справному вагоні без перевантаження на шляху прямування і немає ознак, які свідчили б про виникнення недостачі вантажу під час перевезення;

6) знімних або запасних частин, що знаходяться в запломбованих ИТЕ або АТС, якщо ці ИТЕ або АТС були видані одержувачу за справними пломбами відправника.

З урахуванням наведеного суд приймає до увагу позицію позивача, що положеннями Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено звільнення перевізника від відповідальності у разі недостачі вантажу, прийнятого до перевезення на відкритому рухомому складі, якщо вантаж прибув у справному вагоні без перевантаження на шляху прямування і немає ознак, які свідчили б про виникнення недостачі вантажу під час перевезення.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до статті 37 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, перевізник несе відповідальність перед відправником або отримувачем, що виникає виключно з договору перевезення, в порядку і межах, встановлених цією Угодою.

Перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення та до моменту його видачі.

Обставини, які є підставою для виникнення відповідальності перевізника за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу, засвідчуються комерційним актом.

Проте, позивачем під час розгляду справи суду не пред`явлено договорів на перевезення вантажу, які б давали суду можливість встановити умови даних договорів та відповідальність сторін у разі виникнення нестачі (втрати) товару.

Посилання позивача виключно на положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення не може бути підставою для висновку щодо правомірності включення сплачених товариством коштів до відповідних витрат товариства.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відшкодування втрат вантажу, згідно із претензією ТОВ «Юнівест маркетинг», виявлено під час вигрузки автомобіля отримувачем вантажу, проте пояснень та письмових доказів щодо підстав включення втрат вантажу ТОВ «Юнівест маркетинг» до витрат товариства позивачем під час розгляду справи не надано.

Таким чином, позивачем під час розгляду справи не підтверджено правомірність включення до витрат компенсацію виявленої нестачі вантажу ТОВ «СНВ Агрофірма «Мрія», ТОВ «Северинівська» та САП «Родючисть» та втрати вантажу ТОВ «Юнівест маркетинг».

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.02.2020 № 00001490502 в частині донарахування грошових зобов`язань в розмірі 38 038,26 грн та застосування штрафу в розмірі 19 019,13 грн.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ у складі вартості наданих в оренду залізничних вагонів за цінами, нижчими за звичайні, у розмірі 113 654 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 названої статті Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до пункту 39.1 статті 39 Податкового кодексу України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: бартерних операцій; операцій з пов`язаними особами; операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами підприємницької діяльності; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керрілайн», як орендарем, укладено договір № AUZ 002-01.19, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад орендодавця, придатний до перевезень в технічному і комерційному стані, очищений від залишків вантажу, що раніше перевозився, і підготовлений для перевезення вантажу вказаного у листі-заявці орендаря. Пунктами 4.1, 4.2 договору визначено, що орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, який був переданий в оренду відповідно до пунктів 1.1 і 4.4 цього договору. Розмір орендної плати узгоджується сторонами в додатках до даного договору.

28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Керрілайн», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна», як орендарем, укладено договір № КЛ-344/12-18, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад орендодавця, придатний до перевезень в технічному і комерційному стані, очищений від залишків вантажу, що раніше перевозився, і підготовлений для перевезення вантажу вказаного у листі-заявці орендаря. Пунктами 4.1, 4.2 договору визначено, що орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, який був переданий в оренду відповідно до пунктів 1.1 і 4.4 цього договору. Розмір орендної плати узгоджується сторонами в додатках до даного договору.

01.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліал Транс», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна», як орендарем, укладено договір № AUР 236-01.19, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад орендодавця, придатний до перевезень в технічному і комерційному стані, очищений від залишків вантажу, що раніше перевозився, і підготовлений для перевезення вантажу вказаного у листі-заявці орендаря. Пунктами 4.1, 4.2 договору визначено, що орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, який був переданий в оренду відповідно до пунктів 1.1 і 4.4 цього договору. Розмір орендної плати узгоджується сторонами в додатках до даного договору.

Позивачем під час розгляду справи не надано додатків до договорів, відповідно до яких визначалась орендна плата та технічних паспортів усіх вагонів, які б дали можливість порівняти технічні характеристики вагонів.

Надані копії технічних паспортів вагонів 29777992 та 52425949 не є належним доказом на підтвердження доводів відносно того, що усі вагони, що надавалися товариством в оренду та ті, що були отримані товариством в оренду відрізняються за такими характеристиками як корисний об`єм, рік виробництва тощо.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, відповідачем досліджено договори оренди та зазначено, що контролюючим органом при з`ясуванні ринкових цін на послуги з передачі в найм (оренду) рухомого майна (залізничних вагонів) враховано належність залізничних вагонів до однакових класифікаційних типів (з урахуванням їх функціонального призначення), період надання в оренду та отримання майна, термін оренди тощо, здійснено порівняння вартості послуг надання в оренду власних залізничних вагонів та звичайних цін та зроблений висновок щодо заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ у складі вартості наданих в оренду залізничних вагонів на суму 113 654 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 113 654 грн, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 13.02.2020 № 00001510502.

Згідно з пунктом 201.4 Податкового кодексу України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Відповідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

Враховуючи, що контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено здійснення позивачем постачання послуг оренди залізничних вагонів, база оподаткування яких визначена відповідно до статті 188 Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, та не складання позивачем зведеної податкової накладної, відповідно суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача штрафу в розмірі 56 827 грн, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 13.02.2020 № 00001520502.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження сум податкових зобов`язань з ПДВ у складі вартості нестач товарів, виявлених при транспортуванні, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки (з урахуванням розгляду заперечень позивача) та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Асстра Україна» компенсувало ТОВ «АП Імпорт», ТОВ «АП Комерс», Аsstra Forwarding AG (Швейцарія), ТОВ «Проктер енд Гембл Україна», ТОВ САП «Родючисть» нестачу вантажу.

В подальшому, позивач звернувся до ТОВ «Титан Транс Київ», ПП «Сумитрансекспедиція», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як перевізників, з претензіями щодо відшкодування вартості компенсації за нестачу вантажу.

При цьому, під час проведення перевірки, контролюючим органом встановлено, що за відповідними претензіями замовників про відшкодування збитків ТОВ «Асстра Україна» до складу податкових зобов`язань відповідних декларацій з ПДВ не включені суми податку у складі вартості нестачі товарів, виявлених при транспортуванні та доставки до місця призначення вантажу, які надалі переадресовані в адресу транспортуючих організацій, на загальну суму 29 249 грн, а саме:

претензія ПП «Сумитрансекседиція» від 04.05.2018 №00005-01.18 щодо пошкодження вантажу - сільгосп.техніка. сприскувані Case, на загальну суму 15 201 грн, у тому числі 2 533,50 грн ПДВ:

претензії ТОВ «АП Комерс» від 17.08.2018 №CL-2949, CL-2955. CL-2973 щодо виявлення нестачі при прийманні вантажу - сільгосп.техніка. сприскувані Case, на загальну суму 57 929,58 грн, у тому числі 9 654,93 грн ПДВ;

претензія ТОВ «Титан Транс Київ» від 13.08.2019 №CL-3199 щодо виявлення нестачі при прийманні вантажу - мастило Лукойл Авангард, мастило гідравлічне, на загальну суму 67 486,42 грн, у тому числі 11 247,74 грн. ПДВ;

претензія ФОП ОСОБА_1 від 11.08.2019 TG-1140-2019 щодо виявлення нестачі при прийманні вантажу - брак готової продукції, на загальну суму 16 272,70 грн, у тому числі 2 712,12 грн ПДВ;

Відповідач в обгрунтування необхідності визначення податкових зобов`язань з ПДВ в акті перевірки посилається на наступні положення Податкового кодексу України.

Відповідно до статей 224-226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визнане відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права за розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПК України база оподаткувати ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгів ті підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної вартості включаються будь-які сума коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Правила формування податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкової накладної і реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) регулюються статтями 187,198 і 201 розділу V Кодексу.

Враховуючи викладене, контролюючим органом зроблений висновок, що кошти, які надходять платнику ПДВ на його банківський рахунок як відшкодування збитків за неналежне утримання та збереження майна, внаслідок встановлення факту його розкрадання, знищення чи псування (без урахування штрафних санкцій і пені), розцінюються як компенсація вартості такого майна та відповідно включаються до бази оподаткування ПДВ.

На дату перерахування коштів на банківський рахунок платника податку (суб`єкта господарювання, якому відшкодовуються збитки) як відшкодування збитків за неналежне утримання та збереження майна, внаслідок встановлення факту його розкрадання, знищення чи псування (без урахування штрафних санкцій і пені), такий платник податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання з ПДВ за ставкою 20 відсотків та скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені Кодексом терміни.

Суд бере до уваги наведений висновок відповідача.

Разом з тим, суд критично ставиться до висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем податкового законодавства з підстав невизначення податкових зобов"язань в зв"язку з отриманням відшкодування пошкодженого товару, оскільки, як встановлено судом, позивачу в даному випадку не було відшкодовано ТОВ «Титан Транс Київ», ПП «Сумитрансекспедиція», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вартість збитків внаслідок втрати (пошкодження) вантажу, а компенсовано затрати на їх відшкодування власникам вантажу.

При цьому, суд приймає до уваги доводи позивача, що претензії ТОВ «АП Комерс» адресовані ТОВ "Асстра Україна" підлягали відшкодуванню позивачем, як перевізником вантажу.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність збільшення позивачу податкових зобов`язань з ПДВ на суму 26 148 грн та застосування штрафу за несвоєчасність реєстрації податкової накладної.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 13.02.2020 № 00001500502, від 13.02.2020 № 00001510502 в частині зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 13 960 грн та від 13.02.2020 №00001520502 в частині застосування штрафу в розмірі 13 074 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині, тому позов визнається таких, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за звернення до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 21020 грн, який є максимальним розміром при сплаті судового збору.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 21 020 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» (проспект Голосіївський, 132, м. Київ, 03127, код ЄДРПОУ 32493177) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.02.2020 № 00001490502 в частині донарахування грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями в розмірі 1 737 916,74 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 016 182,87 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.02.2020 № 00001500502.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.02.2020 № 00001510502 в частині зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 13 960 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.02.2020 № 00001520502 в частині застосування штрафу в розмірі 13 074 грн.

6. В іншій частині позову - відмовити.

7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» (проспект Голосіївський, 132, м. Київ, 03127, код ЄДРПОУ 32493177) судові витрати у розмірі 21 020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267).

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст рішення складений 26.10.2020.